Забезпечення підвищення рівня якості і конкурентоспроможності продукції

-                      основні (трудомісткість виготовлення, рівень технологічності по трудомісткості виготовлення, технологічна собівартість виготовлення, рівень технологічності за собівартістю виготовлення)

-                      додаткові (коефіцієнт застосування типових технологічних процесів, суха маса, питома матеріаломісткість, коефіцієнти використання матеріалу та ін.).

Показники стандартизації і уніфікації характеризують насиченість продукції стандартними, уніфікованими і оригінальними частинами, а також рівень уніфікації з іншими виробами. До них відносяться: коефіцієнт вживаності, коефіцієнт повторюваності, коефіцієнт міжпроектної уніфікації, уніфікація групи виробів та ін.

Ергономічні показники характеризують зручність і комфорт споживання (експлуатації) виробу на етапах функціонального процесу в системі "Людина - виріб - середовище використання". Під середовищем використання розуміється простір, в якому людина здійснює функціональну діяльність, наприклад кабіна автобуса, салон автомобіля, приміщення цеху і так далі. Включають:

-                      гігієнічні показники, які характеризують відповідність санітарно-гігієнічним нормам (рівень освітленості, запиленої і температури і тому подібне);

-                      антропологічні показники, які характеризують виріб, що входить в контакт з людиною, з точки зору його відповідності розмірам людського тіла;

-                      фізіологічні показники, що характеризують вироби, експлуатація яких вимагає від людини використання м'язового апарату (відповідність виробу силовим, швидкісним, енергетичним можливостям людини);

-                      психофізіологічні показники, що характеризують вироби, експлуатація яких вимагає використання органів чуття людини;

-                      психологічні показники, що характеризують виріб, що бере участь при інформаційній взаємодії з людиною, і вимагаючі використання психологічних особливостей людини.

Естетичні показники характеризують:

-                      інформаційну виразність (знаковість, у тому числі товарний знак, оригінальність, стильова відповідність та ін.)

-                      раціональність форми (функціонально-конструктивна пристосованість, доцільність)

-                      цілісність композиції (організованість об'ємно-просторової структури, тектоничность, пластичність, колорит та ін.)

-                      досконалість виробничого виконання і товарного виду (ретельність покриття і обробки поверхні, чистота виконання зчленувань, округлень, чіткість виконання фірмових знаків, стійкість до ушкоджень).

Оцінка естетичних показників якості конкретних виробів проводиться експертною комісією. За критерій естетичної оцінки береться ранжируваний (еталонний) ряд виробів аналогічного класу і призначення, що складається експертами на основі базових зразків.

Екологічні показники характеризують рівень шкідливих дій на довкілля, що виникають при експлуатації або споживанні продукту. До них відносяться:

-                      фізичні (механічні - рівні пылевыделения, ущільнення грунту, шуму, ультразвукових коливань; електромагнітні - рівні радіоперешкод, біологічній активності електромагнітного поля та ін.; радіаційні - рівні излучаемости альфа-, бета- і гамма-частиц)

-                      хімічні (зміст токсичних речовин, що викидаються в довкілля, коефіцієнт сохраняемости токсичних речовин та ін.)

-                      мікробіологічні (рівень патогенності і вірулентності мікроорганізмів, що виділяються з препаратів мікробіологічного синтезу, та ін.)

-                      наявність знаків екологічності.

Облік екологічних показників повинен забезпечити: обмеження вступів в природне середовище промислових, транспортних і побутових стічних вод і викидів для зниження змісту забруднюючих речовин в атмосфері, що не перевищують гранично допустимі концентрації; збереження і раціональне використання біологічних ресурсів і так далі

Показники безпеки характеризують особливості продукції, що забезпечують безпеку людини (обслуговуючого персоналу) при експлуатації або споживанні продукції, монтажі, обслуговуванні, ремонті, зберіганні, транспортуванні і так далі

До показників безпеки відносяться: механічні (коефіцієнти деформованості, зношуваності, рівень шуму і вібрацій та ін.), електричні (час спрацьовування електрозахисту, вірогідність поразки електрострумом та ін.), термічні (вірогідність переохолодження і перегрівання, рівень термохімічної агресивності та ін.), пожаро- і вибухонебезпечні (вірогідність виникнення пожежі або вибуху та ін.), біологічні ( вірогідність біологічної небезпеки та ін.), наявність знаків безпеки та ін.

Показники транспортабельності характеризують пристосованість продукції до транспортування без її використання або споживання. Такими показниками є габаритні розміри, маса, коефіцієнт максимально можливого використання місткості транспортного засобу, діапазон допустимих температур, вологості, тиску і ударних навантажень при транспортуванні, витрати, час і трудомісткість підготовчих і завершальних робіт та ін.

Якнайповніше транспортабельність оцінюється вартісними показниками, що дозволяють одночасно врахувати матеріальні і трудові витрати, кваліфікацію і кількість людей, зайнятих роботами по транспортуванню.

Патентно-правові показники характеризують міру оновлення технічних рішень, використаних в продукції, їх патентний захист.

До патентно-правових відносяться показники: патентного захисту, патентної чистоти, територіального поширення. Патентно-правові показники є істотним чинником при визначенні конкурентоспроможності продукції.

Сервісні показники. До них відносяться такі показники як наявність і віддаленість сервісних структур, рівень якості сервісного обслуговування, вартість навчання, монтажу, кредитування, постачань, гарантійні терміни, вартість утилізації, вартість вторинного використання та ін.

Показники вторинного використання або утилізації (знищення). (Коефіцієнт вторинного використання та ін.)утилізація, знищення (трудомісткість і ціна знищення і утил.).

Економічні показники характеризують витрати на розробку, виготовлення, експлуатацію або споживання продукції. До економічних показників відносяться:

-                      витрати на виготовлення і випробування дослідних зразків

-                      повна собівартість виготовлення продукції

-                      витрати на витратні матеріали при експлуатації технічних об'єктів і так далі.

Якiсть продукцiї пов’язана iз споживною вартiстю товару, але ці поняття не тотожнi. Споживна вартiсть характеризує задоволення певної потреби споживачiв це — кориснiсть речей. Але одна i та ж сама споживна вартiсть може рiзною мiрою задовольнити потребу споживача. Тому якiсть характеризує мiру задоволення потреби, ступiнь придатностi i корисностi товару, яка може бути виявлена тiльки в процесi споживання (експлуатацiї). Наприклад, комп’ютерна технiка задовольняє одну iз потреб споживача у швидкому одержаннi та обробцi рiзномаiiiтної iнформацii, але якiсть цієї технiки характеризується цiлим рядом показникiв (надiйнiсть, довговiчнiстъ, швидкодiя та iн.), якi можуть бути оцiненi лише в процесi використання технiки. Слiд розрiзняти поняття якостi продукцiї та поняття її технiчного рiвня. Поняття технiчного рiвня виробiв за змiстом вужче вiд поняття якостi, оскiльки охоплює сукупнiсть лише технiко-експлуатацiйних характеристик. Показники технiчного рiвня встановлюються при проектуваннi нових знарядь працi (транспортних засобiв, машин, приладiв).  Необхiднiсть полiпшення якостi продукцiї в сучасних умовах диктується такими обставинами:

• Потребами науково-технiчного прогресу. Сучаснi технологiї породжують критичнi режими роботи (високi швидкостi, тиск, температури, умови вакууму тощо). Це викликає необхiднiсть пiдвищення якiсних характеристик сировини, матерiалiв, приладiв, обладнання, а також пошук i використання нових джерел енергії.

• Змiною споживчих запитiв населения. При кiлькiсному насиченнi ринку рiзноманiтними товарами зростають вимоги споживачiв до їх якiсних характеристик. Життя породжує також виникнення цiлком нових потреб споживачiв, а це зумовлює розширення номенклатури i асортименту товарiв, появу продукцiї з новими якiсними параметрами.

• Нестачею або обмеженiстю природшiх ресурсiв. За сучасних масштабiв виробництва пiдвищення корисної дії, довговiчностi машин i обладнання, зрiст коефiцiєнта використання сировини є рiвноцiнним збереженню значної кiлькості матерiалыиих i природних ресурсiв, економії суспільної працi. Наприклад, в Українi останнім часом загострилась проблема забезпечення енергоносiями; це викликало необхiднiсть пошуку альтернативних шляхiв енергозабезнечення, розроблення енергозберiгаючих технологiй тощо, тобто необхiднiсть пошуку сировини, обладнання з новими якiсними характеристиками.

• Зростанням значення матерiального стимулювання в ринкових умовах. Зростання доходiв населення спричиняє «активізацію» споживчого попиту щодо високоякiсної продукції. Нестача товарів високої якостi знижує дiєвiсть принципу матеріальної заінтересованості, оскiльки підприємець, працiвник повинен бути впевнений у можливостi придбання за свою платню бiльш якiсних товарiв.

• Розвитком зовнішньої торгiвлi. Цей аспект особливо важливий для України в контекстi намірів вступу нашої держави у Свiтову органiзацiю торгiвлi (СОТ) i пiдготовкою до вступу у Європейський Союз (ЄС). Членство в цих органiзацiях вимагає виробництва високоякiсної продукції, здатної конкурувати на зовнiшньому ринку.

Значения пiдвищення якостi продукцiї полягає в тому, що недостатнiй рiвень якостi має негативнi екокомiчнi, соцiальнi та екологiчнi наслiдки.

Економiчнi наслiдки полягають у втратах матерiальних i трудових ресурсiв, затрачених на виготовлення, транспортування i збереження недоброякiсної продуiкції; додатковi витрати на ремонт технiки; втрати у виробничiй iнфраструктурi (дороги, сховища, комунiкацiї) тощо.

Соцiальнi наслiдки проявляються у зниженнi темпiв зростання добробуту населения, падiннi престижу вiтчизняних товарiв, зменшеннi прибуткiв пiдприсмств та iн.

Екологiчнi наслiдки — це додатковi витрати на очищення земельних ресурсiв, водного i повiтряного басейнiв, на оздоровлення населення, втрати продуктивностi сiльськогосподарського виробництва через складну екологiчну ситуацiю i т. ін.

У тісному взаємозв’язку з якістю продукції перебуває її конкурентоспроможність. Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує властивiсть об’єкта задовольняти певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об’єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрiзноманiтнiших об’єктів: проектно-конструкторської документації технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми (підприємства, організації), галузі, регіону, країни в цілому. Конкурентоспроможність - це характеристика товару, що відображає її відмінність від товару-конкурента як за ступенем задоволення конкретної потреби, так i за витратами на його забезпечення . Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства — це здатність забезпечувати випуск i реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває мру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогiчної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників. Перший чинник відображає рівень якостi продукції, її стиль, унікальність, гарантії та рівень обслуговування, зручність у використанні;  другий чинник — рівень ціни порівняно з іншими конкурентами, систему знижок, форми оплати та можливість відстрочки у платежах тощо; третій чинник — канали збуту — характеризує форми збуту, стан ринку, систему транспортування та складування; четвертий чинник відображає ефективність діяльності маркетингових служб, дiєвiсть реклами, використання систем просування товару на ринок тощо; п’ятий чинник — квалiфiкацiйний рівень персоналу підприємства, ефективність використання кадрового потенціалу, прогресивність управлінської структури та й мобільність тощо.

Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матерiалiзуються найважливiшi (визначальні) елементи конкурентоспроможності виробів: якість i витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на вiдповiдному ринку .

Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов’язково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на вiдповiдному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб i цін реалізації.

Беручи загалом, для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:

• конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

• можливі розмири та динаміку попиту на продукцію;

• розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

• очікуваний рівень конкуренцiї на ринку вiдповiдних товарів;

350 визначальні параметри продукції основних конкурентів,

• найбільш перспективні ринки для вiдповiдного товару та етапи закріплення на них;

• термін окупності сукупних витрат, зв’язаних з проектуванням, продукуванням i просуванням на ринок нового товару.

Конкурентоспроможність конкретного об’єкта бажано вимірювати кількісно, що уможливить управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного об’єкта та об’єктiв-конкурентiв за нормативний строк їхньої служби й сукупні витрати протягом життєвого циклу об’єктів.