Забезпечення підвищення рівня якості і конкурентоспроможності продукції

Корисний ефект — це віддача об’єкта, інтегральний показник, що розраховується на пiдставi окремих об’єктивних показників об’єкта, котрі задовольняють ту чи ту конкретну потребу. Його можна вимірювати в натуральних одиницях (наприклад продуктивність одно параметричних машин та устаткування), грошовому виразі або в умовних балах (для об’єктів з кількома важливими параметрами, що доповнюють один одного).

Сукупні витрати протягом життєвого циклу — це ті витрати, якi обов’язково потрібно зробити, щоб одержати від об’єкта вiдповiдний корисний ефект.

Конкурентоспроможність об’єктів, для яких неможливо розрахувати корисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити з результатів експериментально перевірки за конкретних умов споживання, за результатами пробного продажу, експертних та інших методів [13,c.354]. Методика оцінювання рівня конкурентоспроможності товару — як інтегрального результату дії широкого спектру чинників передбачає проведення розрахунків у декілька етапів:

1. Аналіз ринку i вимог споживачів з метою визначення номенклатури параметрів (нормативних, технічних, економічних), вибір найбільш конкурентоспроможного товару — зразка для порівняння.

2. Обчислення одиничних показників за окремими параметрами та визначення сукупності параметрів двох товарів для порівняння.

З. Розрахунок групових показників на основі одиничних, що у кiлькiсному виразі відображають відмінність між характеристиками аналізованої продукції та потребами скоживачiв окремої групи параметрів.

4. Визначення інтегрального показника з усіх груп параметрів у цілому, який вказує на рівень конкурентоспроможності аналізованого виробу.

Еталон для порівняння має належати до однієї групи товарів з аналізованим виробом, мати визначені умови використання i функціональне призначення, бути характерним для обраного ринку i мати максимальну кiлькiсть переваг для покупців. Товар-еталон повинен повнiстю вiдповiдати нормативним вимогам майбутнього ринку. Розрахунок нормативних параметрів для оцінювання конкурентоспроможності забезпечується за допомогою альтернативного методу, i застосовуваний показник має лише два значення:

І — якщо товар вiдповiдає нормі;

О — якщо не вiдповiдає.

Визначення групового показника, що характеризує відповідність ринковим потребам технічних параметрів (Iтп), здійснюється за формулою

Iтп = Рі Оі,

деРі - одиничний показник i-го технічного параметра;

Оі - вага i-го параметра в загальній їх сукупності;

п - кiлькiсть параметрів, що підлягають оцінюванню.

Аналогiчнi розрахунки здійснюються щодо товару-конкурента (товару-еталону), i порівняння двох групових показників дозволяє визначити рівень конкурентоспроможності аналізованого товару за технічними параметрами. Такі розрахунки здійснюються за формулою

Ктп = Iтм1/ Iтп2

де Ктп - показник конкурентоспроможності товару за технічними параметрами;

Iтм1, Iтп2 - відповідні групові показники технічних параметрів порівнюваних товарів.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами (Iеп) обчислюється за формулою

Iеп = Zi Oi

де Zі - одиничний показник i-го економічного параметра. Спiввiдношення групових економічних показників аналізованого товару i товару-еталона визначається за формулою

Кеп = Іеп1/ Іеп2

де Кеп - показник конкурентоспроможності товару за економічними параметрами; Іеп1, Іеп2 - вiдповiднi групові показники економічних параметрів порівнюваних товарів.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару (Ікс) обчислюється так:

Ікс = Ктп / Кеп

Якщо Iкс> 1, то вирiб, що аналізується, має конкурентна переваги щодо товару-еталона;

якщо Iкс < 1, то він «програватиме» товару-конкуренту

1.2. Методи визначення якості продукції і вплив його рівня на результати виробництва

Існують наступні методи визначення якості продукції (рис. 2). Загалом використання цих методів дає підприємству можливість розвитку продукції, впровадження нових технологій, розширення асортименту, та головене- розширення ринку збуту.

Рис. 2. Методи оцінювання якості

Вимірювальний метод оснований на вимірюванні та аналізі показників за допомогою приладів і виражається в кількісних показниках. Вимірювальні методи підрозділяють на: фізичні, хімічні, фізико-хімічні, мікроскопічні, біологічні, фізіологічні і технологічні.

До фізичних методів відносяться:

Хімічні методи використовують для визначення хімічного складу сільськогосподарської продукції, а саме цукрів, крохмалю, клітковини, жирів, азотистих сполук, мінеральних елементів, вітамінів, води та ін. хімічних речовин.

Фізико-хімічні методи використовують для визначення якості сільськогосподарської продукції: хроматографічний (амінокислотний склад білків, вміст окремих органічних кислот); потенціометричний (визначення pH).

Мікроскопічний метод – для визначення якості волокна льону-довгунця і конопель, встановлення справжності продукту (меду, молодих пряностей), наявності в продуктах домішок (піску, землі), паразитів (нематод в овочах).

Біологічні методи – для визначення лабораторної і польової схожості, а також наявності в продуктах токсичних речовин, обсіменійності продуктів мікроорганізмами та їх видового складу, визначення вмісту спор головневих грибів. До біологічних методів відносять визначення зараженості комахами і кліщами та ін.

Технологічний метод – для визначення придатності і технологічних якостей сільськогосподарської сировини, що дає уявлення про якість майбутнього продукту. Так, дослідним помелом проби зерна масою 5-10 кг на спеціальних лабораторних млинах визначають борошномельні властивості: розмолоздатність, вихід готової продукції і борошномельну цінність, питому втрату електричної енергії на помел.

Реєстраційний метод полягає в спостереженні і підрахунках числа окремих випадків (наприклад, відмовлень виробу при випробуваннях, підрахунку числа дефектних виробів в партії і т. ін.).

Розрахунковий метод здійснюється на основі використання теоретичних і (або) емпіричних залежностей показників якості продукції від її параметрів. При розрахунковому методі показники якості продукції визначають за допомогою розрахунків з використанням значень параметрів, одержаних іншими методами.

Органолептичний метод – це визначення якості продукції за допомогою органів відчуттів людини (зору, слуху, дотику, смаку). Цей метод визначає зовнішній вигляд, смак, запах, колір, структуру, консистенцію, ступінь подрібнення. В стандартах нормовані всі значення які є, органолептичних показників.

Діючі стандарти передбачають органолептичну оцінку якості продукції порівнянням з еталонами і стандартними зразками (треста, солома, волокно, вовна).

Соціологічний метод передбачає визначення показників якості продукції, що здійснюється на основі збору і аналізу думок фактичних і можливих споживачів. Збір думок споживачів проводять опитуванням або за допомогою розповсюдження спеціальних анкет, проведення конференцій, нарад, виставок, дегустацій.

Експертний метод оснований на визначенні числових показників продукції на базі рішень, які приймає група спеціалістів-експертів. Його застосовують в тому випадку, коли неможливо або утруднено використовувати більш об'єктивні методи, наприклад, інструментальний або розрахунковий. Експертний метод широко використовують для визначення якості продукції органолептичним методом, а також при атестації якості продукції.

Основні операції експертної оцінки якості продукції такі: формування робочої групи, формування експертної групи, класифікація продукції, побудова структурної схеми показників якості, підготовка анкет та пояснювальних записок для опитування експертів, опитування експертів, обробка експертних оцінок, аналіз експертних оцінок.

В умовах ринкової економіки якість продукції відіграє надзвичайно важливу роль у підвищенні її конкурентоспроможності. Економічне суперництво підприємств, окремих об’єднань, боротьба їх за ринки збуту зосереджуються не тільки на ціні, а й значною мірою на нецінових факторах. Серед цих факторів — реклама, створення сприятливих умов для реалізації продукції, забезпечення (за необхідності) післяпродажного обслуговування покупців — особливе місце займає якість продукції. Зрозуміло, що за однакової ціни більшим попитом користуватиметься продукт, який має вищу якість. Водночас істотне поліпшення підприємством якості продукції порівняно з аналогічною продукцією конкурентів дає йому можливість підвищувати ціну на неї, не втрачаючи при цьому своїх споживачів, а в нерідких випадках навіть збільшуючи обсяг продажу.

Викладене дає підстави сформулювати поняття конкурентоспроможності продукції за якістю як сукупність її властивостей і характеристик, що забезпечують задоволення потреб споживачів на вищому або однаковому рівні з аналогічною продукцією конкурентів за прийнятної для них (споживачів) ціни. Конкурентоспроможність продукції за якістю підвищує і конкурентоспроможність підприємства як суб’єкта ринку, під якою розуміють його здатність виробляти конкурентоспроможну продукцію і забезпечувати її збут. Якісна продукція забезпечує вищу прибутковість виробництва і фінансову стійкість підприємства, підвищує його імідж, сприяє виходу підприємства на світовий ринок, повніше задовольняє потреби суспільства в ній, завдяки чому в державі формується більш сприятливий соціально-психологічний клімат.

Завдяки поліпшенню якості і раціональному використанню інших нецінових факторів підприємство може одержати не тимчасові переваги над конкурентами, як при зниженні ціни, а довготривалі, оскільки останнім потрібно досить багато часу, щоб удосконалити товар і внести необхідні зміни в технологію його виробництва.

2.      Економічна характеристика об'єкту дослідження

Перед проведенням дослідження слід визначити чіткий план дій, по- перше треба вибрати обєкт дослідження, тобто те що будемо аналізувати, по-друге визначити предмет досліджень, те за допомогою чого будемо його здійснювати, тобто методи та прийоми, а по-третє зробити після розрахунків відповідні висновки та пропозиції.

ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА І ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ.

Дослідження підприємства почнимо з його організаційно-економічних характеристик, а саме розгляду стану земельних ресурсів та аналізу ефективності їх використання.

Процентне співвідношення окремих видів сільськогосподарських угідь до їх загальної площі визначає структуру сільськогосподарських угідь (табл. 1).

Таблиця 1

Структура сільськогосподарських угідь