Вступ до фаху

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. КАРАЗІНА

ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

Кафедра фізичної географії та картографії

Вступ до фаху

 

Індивідуально-дослідницьке завдання

Характеристика  розвитку географічної науки: фізична географія

 

Виконали:

студенти групи ГГ-31       Бурдун Ю.К.

Карасьов О.О.

Прядка К.О.

Слащова М.В.

Удовиченко  А.С.

Яскевич А.Г.

 

Перевірив:

доцент         Бубир Н.О.

 

 

Харків 2012 р. 

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. Об'єкт  наукового пізнання       5

РОЗДІЛ 2. Передумови формування       8

2.1. Стародавні  часи         8

2.1.1. Фізична географія       8

2.1.2. Метеорологія  та кліматологія      9

2.1.3. Біогеографія        10

2.1.4. Грунтознавство        10

2.1.5. Екологія         10

2.2. Епоха середньовіччя  та великих географічних відкриттів  11

2.2.1. Фізична  географія       11

2.2.2. Метеорологія  та кліматологія      13

2.2.3. Біогеографія        13

2.2.4. Грунтознавство        14

2.2.5. Екологія         14

2.3. Новий час          15

2.3.1. Фізична  географія       15

2.3.2. Метеорологія  та кліматологія      17

2.3.3. Біогеографія        18

2.3.4. Грунтознавство        19

2.3.5. Екологія         19

2.4. Становлення сучасної науки       20

2.4.1. Фізична  географія       20

2.4.2. Метеорологія  та кліматологія      21

2.4.3. Біогеографія        22

2.4.4. Грунтознавство        22

2.5.5. Екологія         23

2.5. Сьогодення          23

2.5.1. Фізична  географія       23

2.5.2. Метеорологія  та кліматологія      25

2.5.3. Біогеографія        25

2.5.4. Грунтознавство        26

РОЗДІЛ 3. Основні наукові школи в Україні      27

3.1. Ландшафтознавство        27

3.2. Метеорологія  та кліматологія       36

3.3. Палеогеографія та  геоморфологія      50

3.4. Гідрологія, океанологія        56

3.5. Біогеографія          64

3.6. Грунтознавство         66

РОЗДІЛ 4. Провідні науковці         82

4.1. Геоморфологія  та палеогеографія      82

4.2. Гідрологія  та океанологія       89

4.3. Метеорологія  та кліматологія       92

4.4. Грунтознавство         99

4.5. Ландшафтознавство        106

4.6. Біогеографія          108

4.7. Сучасний  стан         113

РОЗДІЛ 5. Область  працевлаштування фахівців     123

5.1. Комплексні фізико-географічні дисципліни    123

5.2. Дисципліни  з землезнавства та геоморфології    123

5.3. Дисципліни  з гідрології та геоекології     123

5.4. Метеорологія  та кліматологія       124

РОЗДІЛ 6. Проблеми і перспективи розвитку      125

6.1. Загальна фізична географія       125

6.1.1. Проблеми  фізичної географії      125

6.1.2. Перспективи  розвитку       126

6.2. Гідрометеорологія         128

6.2.1. Проблеми  гідрометеорології      128

6.2.2. Перспективи  розвитку       129

6.3. Геоекологія          132

6.3.1. Геоекологічні  проблеми України     132

6.3.2. Перспективи  розвитку геоекології     141

6.4. Резюме           142

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ      143

 

 

РОЗДІЛ 1

ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ

Фізична географія - це наука, яка вивчає географічну оболонку Землі, а також її структурні частини. До основних розділів фізичної географії відносяться такі як землезнавство і ландшафтознавство. У розділі землезнавство вивчаються загальні закономірності будови і формування географічної оболонки Землі. А в розділі ландшафтознавство вивчаються складні природні та природно-антропогенні геосистеми різного рангу.

Об'єктом вивчення фізичної географії є географічна  оболонка в цілому, складові її природні комплекси та компоненти.

Галузеві науки: біогеографія, кліматологія, геоморфологія, гідрологія, океанологія, гляціологія, кріолітологія, географія грунтів, палеогеографія.

Біогеографія  — наука, що вивчає закономірності географічного поширення тварин і рослин та їхніх угруповань, а  також характер фауни і флори окремих територій. Біогеографія поділяється на зоогеографію (географію тварин) та фітогеографію (географію рослин).

Кліматологія  — наука, що вивчає питання кліматоутворення, опис і класифікацію клімату земної кулі, антропогенні впливи на клімат. Відноситься до географічних наук, оскільки клімат є географічною характеристикою. Так само відноситься до географічної частини метеорології, оскільки кліматотворні процеси мають геофізичну природу.

Геоморфологія — наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни рельєфу як процес, що складається з існуючих протиріч між рельєфоутворюючими факторами, що й обумовлює безперервний розвиток земної поверхні та форм рельєфу. Належить до родини геолого-географічних наук. Предмет: зовнішній вигляд рельєфу Земної поверхні (морфологія), його походження (генезис), вік та динаміка розвитку.

Гідрологія  — наука, що вивчає природні води в  межах гідросфери Землі, явища і  процеси, які в них відбуваються. Предметом вивчення гідрології є водні об'єкти — океани, моря, річки, озера, водосховища, болота і скупчення вологи у вигляді снігового покриву, льодовиків, грунтових і підземних вод.

Океанологія - комплекс наук, які досліджують Світовий океан. Вивчає великомасштабну взаємодію океану і атмосфери і його довготривалу мінливість, хімічний обмін океану з материками, атмосферою і дном, біоту і її екологічні взаємодії, встановлює місцеві або локальні процеси, що відбуваються за рахунок обміну енергією і речовиною між різними районами океану.

Гляціологія –  кригознавство - наука про форми, склад, будову та властивості криги  у повітрі, на земній поверхні (льодовики, сніговий покрив та ін.) та під землею, їх поширення й процеси, що відбуваються в них (в атмосфері, гідросфері і літосфері).

Кріолітологія — наука, що вивчає геологічні процеси  та їх літологічний і геоморфологічний ефект у зв'язку з промерзанням і протаванням гірських порід, тобто  з льодоутворенням або зникненням криги в земній корі. Може розглядатися як розділ мерзлотознавства (геокріолітології) або окремий напрям в географії.

Географія ґрунтів  — наука, що вивчає закономірності формування і просторове розміщення ґрунтів; одна із фізико-географічних наук, що перебуває у тісному зв'язку з ґрунтознавством, а також з геоморфологією, кліматологією, геоботанікою, ландшафтознавством.

Палеогеографія  — наука про фізико-географічні  умови, що існували на Землі в геологічному минулому. Палеогеографія — наука  про розвиток земної поверхні (географічної оболонки) протягом історії Землі.

Аналізуючи  праці географів, на мій погляд варто  б виділяти в фізичній географії  загальний і конкретні об’єкти  дослідження. Загальним об’єктом  дослідження повинна бути географічна  оболонка в цілому. Конкретними об’єктами  виступають сфери географічної оболонки (атмосфера, гідросфера, біосфера, літосфера), природно-територіальні комплекси різних рівнів, що вивчаються тими чи іншими фізико-географічними науками (кліматологією, гідрологією і тд.). Під предметом фізичної географії повинна виступати геопросторова організація географічної оболонки чи окремих її частин, сфер, природних комплексів. Під геопросторовою організацією слід розуміти:

· взаєморозташування об’єктів в двомірному просторі земної поверхні;

· наявність  просторових зв’язків між розташованими у межах земної поверхні об’єктами;

· існування  природних територіальних комплексів різного рівня;

· функціонування природних утворень в часі, що полягає  в зміні їх станів.

Основні напрямки досліджень:

Теоретичні, експериментальні, регіональні, прикладні проблеми фізичної географії, геофізики та геохімії ландшафтів. Закономірності структури, речовинного складу, формування, розвитку, функціонування, динаміки ландшафтної оболонки, планетарні риси й основні фактори її просторової диференціації. Закономірності формування, динаміки, еволюції, функціонування ландшафтних територіальних і аквальних комплексів, їх стійкості, здатності до самовідновлення. Закономірності й фактори просторової диференціації та інтеграції ландшафтних комплексів різного рангу, їх типологія, класифікація і районування. Роль ландшафтно-геофізичних, ландшафтно-геохімічних процесів у формуванні, динаміці, еволюції, просторової диференціації та інтеграції ландшафтних комплексів, формуванні екологічної стійкості ландшафтних комплексів різного рангу і природно-технічних систем. Закономірності зміни ландшафтних комплексів під впливом технічних систем, формування антропогенних природно-технічних систем, принципи і методи регулювання й управління природними комплексами. Основи комплексної меліорації ландшафтів. Розроблення принципів і методів спостереження, відображення (зокрема картографування), аналізу і прогнозу структури, динаміки й еволюції ландшафтної оболонки і складових її територіальних та аквальних природних ландшафтних комплексів різного рангу і типу[33].

 

РОЗДІЛ 2

ПЕРЕДУМОВИ  ФОРМУВАННЯ

2.1. Стародавні часи

2.1.1. Фізична  географія

 

Географія виникла  в давні часи у зв'язку з практичною діяльністю людей - полюванням, рибальством, кочовим скотарством, примітивним землеробством. Коло фактичних знань первісної людини визначався характером її діяльності і безпосереднім природним оточенням. З спостереженням тісно зв'язано і уміння орієнтуватися в просторі. Добра спостережливість і хороше знання окремих фактів поєднувалося з нерозвиненістю мислення. Звідси невміння пояснювати природні процеси та явища (засухи, землетруси, повені та ін), що знайшло своє вираження в анімізмі (уявлення про духів і душі) і магії (чародійстві, чарівництві, чаклунстві).

Для первіснообщинного ладу і рабовласницьких держав завдання географії зводилися до розширення просторового кругозору, накопичення емпіричного матеріалу. Формувалося світовідчуття людини в просторі свого місця проживання. Первинні географічні мотиви були представлені буттєвої географією, яка дійшла до наших днів, але втратила свої позиції в науковій географії. В її основі лежало поняття «місця» або топосу (з грецької - місце, ділянка землі), що формує у людини властивості топофіліі і топофобіі, тобто уявлення про хороших і поганих місцях, хорошою і поганою полюванні, доброзичливих і поганих народів [40].

Саме існування географічних знань залежало від здатності  орієнтуватися в просторі й відшукувати  природні притулки, джерела води, місця  для полювання, камені для знарядь  і т.д. Первісна людина відрізнявся умінням робити малюнки місцевості на шкірах, бересті, дереві - прообрази географічних карт [30].

Початковий розвиток географії  як складової філософії та сакральність життєвих поглядів призвів до формування ідеї єдиної географії, котра вивчає нерозривний простір за допомогою описового методу [40].

Основні подорожі здійснювалися з метою торгівлі і завоювання нових земель. Вже до 2000р. до н.е. мінойці заснували на о. Крит найдавнішу морську державу і плавали до Канарських островів, Сенегалу і Індії. Географічні представлення китайців розширилися з відкриттям «шовкового шляху».

Розвиток мореплавання і торгівлі привів до появи перших географічних описів. Межі Ойкумени розширилися в період римських завоювань, які диктували потрібність в історико-країнознавчих описах і математичної географії (вимір відстаней по дорогах, спеціальні земельні роботи у військових цілях, межування земель і ін.) В епоху розквіту римської імперії (I-II в.в.н.е.) переважали географічні описи країнознавчого плану, часто пов'язані з історією [40].

2.1.2. Метеорологія та  кліматологія

 

Ще на зорі свого  існування людина намагалася розібратися  в навколишніх явищах природи, які  часто були їй незрозумілі і ворожі. Погано укріплені будівлі погано захищали її від негоди, посіви страждали від посухи або від занадто сильних дощів [27, 27]. Жерці первісних релігій навчали людей обожнювати стихії, з впливом яких людина була нездатна боротися. Першими богами всіх народів були боги сонця і місяця, грому і блискавки, вітрів і морів

У міру розвитку цивілізації в Китаї, Індії, країнах  Середземномор'я робляться спроби регулярних метеорологічних спостережень, з'являються перші наукові уявлення про клімат.

Первісна людина вважала звичну їй зміну зими і  літа, спеки та холоду, дощів і  засухи незмінним, встановленим верховної силою порядком. Для людини того часу, котра весь свій вік жила на одному місці, поняття «клімат» ще не існувало. Тільки перші подорожі переконали людини в тому, що порядок явищ погоди в інших країнах інший. Так виникло уявлення про різноманітність кліматів, яке не можна пов'язати ні з певною епохою, ні з певною особою [38].

 

 

2.1.3.Біогеографія

Початкові знання про рослин і тварин наявні у фольклорі  стародавніх держав і народів, зокрема  єгиптян, вавілонян, шумерів. У індійських епосах “Махабхарата” та “Рамаяна” відображені знання древніми умов існування рослин і тварин та догляду за ними. У древньому Китаї вчені багато уваги приділяли прикладному використанню знань про природу, зокрема, застосували їх у медицині. Настій женьшеню, пантокрин та інші ліки дійшли до нас від тих часів [16, 34].