Єдність навчання і виховання як важлива умова успішної соціалізації

Навчання може успішно виступити в якості форми виховання, якщо в ньому буде використано всі основні види людської діяльності і цим самим учням буде забезпечена можливість використовувати всі свої особисті ресурси розвитку. ” [1, с. 85].

Навчальну діяльність потрібно трактувати, як синтетичний вид діяльності, яка має елементи всіх інших основних видів діяльності. Школяра не можна розглядати як людину, яка тільки готується до “дорослого” життя, тільки звикає до культури, тільки засвоює життєвий досвід. Кожний школяр живе повноцінним життям, сьогодні, зараз, кожний день. Він шукає, збирає і формує для себе потрібні йому інформації, грає, працює, розважається, одним явищам дає високу оцінку, інші заперечує.

З ряду предметів до 14% учнів займаються самостійно навіть вище програмним вимогам. У сучасних умовах самоосвіта учнів має велике значення. І коли вчитель ігнорує, таку потребу і діяльність учнів, тоді з їх сторони можливо небажані від’ємні результати у відношенні науки. Багато учнів рахують, що кожна інформація стає неінтересною, коли вона входить в склад навчального предмету. Схильність до такої точки зору спостерігається особливо між хлопчиками. Виникнення від’ємних результатів відносно навчальної діяльності може бути зумовлена і іншими причинами. У кожного учня в ході минулого розвитку склалась індивідуальна система життєдіяльності, яку можна назвати його стилем життя. Кожний вид діяльності має в ній визначену особистістю функціональну думку в залежності від того, які життєві проблеми він вирішує. Таким чином, навчальна діяльність може для одних учнів служити засобом зміцнення свого положення в колективі, для інших є засобом задоволення пізнавальних потреб, для третіх може бути просто скучним обов’язком.

Це пов’язано не тільки з проблемою мотивації діяльності, особистий функціональний задум його може бути зрозумілим тільки на основі всієї системи життєдіяльності людини. Коли навчальна діяльність не зв’язана з усією системою життєдіяльності учня і тільки обмежується часом, потрібним для особистості більш міцних знань, то це нерідко веде за собою недооцінку навчальної діяльності і виникнення негативних соціальних настанов. Оскільки людина розвивається як системна цілісність, то навчальну діяльність, в рамках шкільного навчання і процеси навчання у навколишньому середовищі потрібно інтегрувати між собою

Навчання впливає і на розвиток тоді, коли вчитель не висуває дане виховне завдання. Однак мова йде в даному випадку про цілеспрямованість розвитку потрібних суспільству якостей, тобто про виховання. Виховання в процесі навчання тоді ефективне, коли вчитель задумує весь процес через призму мети виховання. З отриманих знань багато забудеться, деякі знання скоро застаріють і загублять своє значення.

До теперішнього часу багато науковців зверталось звертаються до аналізу змісту навчання, але і тепер ще тяжко з впевненістю сказати, як впливають, наприклад, на розвиток особистості школяра різні структури навчального плану. Вивчення ролі факультативних предметів дозволило висунути тільки деякі положення про важливість структури навчального плану. В цій галузі потрібно вести більш глибші розслідування. ” [23, с. 66].

Вплив методів і організаційних форм навчальної діяльності на розвиток особистості школяра розглядаються нерідко окремо, як і вплив змісту освіти, однак на особистість впливає навчання – зміст, методи, організаційні форми і те, як вони вписуються в систему інших факторів, впливаючи на розвиток особистості. Такий підхід до проблеми може бути плідним. Для цього необхідні узгоджені зусилля спеціалістів в галузі психології, теорії виховання, дидактики.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II

До теперішнього часу багато науковців зверталось і звертаються до аналізу змісту навчання, але і тепер ще тяжко з впевненістю сказати, як впливають, на розвиток особистості школяра різні структури навчального плану. Вивчення ролі факультативних предметів і класів з поглибленим навчанням тих чи інших предметів дозволило висунути тільки деякі положення про важливість структури навчального плану.

Вплив методів і організаційних форм навчальної діяльності на розвиток підлітка  розглядаються нерідко окремо, як і вплив змісту освіти, однак на особистість впливає навчання – зміст, методи, організаційні форми і те, як вони вписуються в систему інших факторів, впливаючи на розвиток особистості. Такий підхід до проблеми може бути плідним. Для цього необхідні узгоджені зусилля спеціалістів в галузі психології, теорії виховання, дидактики.

Результатами проведених мною методик свідчать про те, що висунута  гіпотеза, що шкільна соціалізація підлітків буде ефективною за умови забезпечення єдності навчання і виховання в стінах школи та в сім’ї підтвердилась.

Навчаючи і виховуючи учнів, вчителі привчають їх до різних сфер загальної культури і на базі засвоєних знань, умінь і навиків, способів поведінки формують особисту спрямованість, світогляд, виявляють і розвивають творчу індивідуальність кожного учня. На практиці ці процеси проходять зовсім не злито і навіть неодноразово, бо вони різні по своїй суті і без спеціальної педагогічної настанови можуть бути ізольованими.

Так, знання, уміння і навики у визначеній галузі культури можуть розглядатися учнями як власне, особисто придбане без всякої тенденції поділитися ними з іншими, збагатити ними свій колектив.

ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ

Проблема дослідження соціалізації особистості підлітків завжди доповнюється новими аспектами: аналізом змін умов соціалізації особистості під впливом науково-технічної революції, міждисциплінарним дослідженням людського “Я”. Триває розширення напрямків дослідження соціалізації, уточнюються її структура та функції, поглиблюється вивчення соціальних механізмів та інститутів соціалізації, уточнюються особливості взаємодії соціалізації та виховання в сучасних умовах.

Для дослідження проблем особистості соціологія використовує ряд соціологічних категорій: структуру особистістю, адаптацією, соціалізацією, поведінкою та ін. Однією з найважливіших серед них є структура особистості, тобто сукупність найважливіших елементів особистості, взаємодії між якими реалізують її сутність.

Особливе значення для досліджень педагогічних аспектів соціалізації має, розгляд її як процесу соціального учнівства і послідовного засвоєння ролей, місця в цьому процесі розуміння зразків і моделей, системи цінностей.

Розуміння соціалізації різними дослідниками більшою чи меншою мірою присутня деяка однобічність цього процесу, спрямованість його від середовища до індивіда за деякої пасивності.

Водночас для соціалізації індивіда залишається певна свобода від стандартизації, типізації, що особливо слід ураховувати при оцінюванні із сучасних позицій вітчизняних досліджень. Вона виражається в тому, що при формуванні особистостей у процесі їх інтеракції одна одною з’являється велика кількість варіантів впливу на цей процес сукупності основних сил у вигляді фізичних особливостей дітей.

Проблема виховання і розвитку є дуже важлива педагогічна проблема. Об’єктом виховання є розвиваюча людина. На протязі всього життя проходить процес його розвитку. Поняття “особистість”, означає соціальну характеристику людини, всі його якості, які формуються під впливом його спілкування з іншими людьми, середовищем в цілому.

Головною функцією виховання є допомога у виборі професії, підготовка до створення власної сім’ї, формування соціальної активності визначення громадянської позиції. Важливий індивідуальний підхід у вихованні, відображення його духовних потреб особистого інтересу. Індивідуальний підхід дуже важливий, як для здійснення кращих умов для розвитку індивідуальних задатків і здібностей, так і для допомоги тим, хто відчуває труднощі у використанні навчальних програм.

Виховання, є ведучим і визначальним фактором розвитку і формування особистості в наших умовах, де основною метою всього суспільства є забезпечення умов для всестороннього розвитку людини.

До теперішнього часу багато науковців зверталось і звертаються до аналізу змісту навчання, але і тепер ще тяжко з впевненістю сказати, як впливають, на розвиток особистості школяра різні структури навчального плану. Вивчення ролі факультативних предметів і класів з поглибленим навчанням тих чи інших предметів дозволило висунути тільки деякі положення про важливість структури навчального плану.

Вплив методів і організаційних форм навчальної діяльності на розвиток особистості школяра розглядаються нерідко окремо, як і вплив змісту освіти, однак на особистість впливає навчання – зміст, методи, організаційні форми і те, як вони вписуються в систему інших факторів, впливаючи на розвиток особистості. Такий підхід до проблеми може бути плідним. Для цього необхідні узгоджені зусилля спеціалістів в галузі психології, теорії виховання, дидактики.

Результатами проведених мною методики свідчать про те, що висунута гіпотеза, що шкільна підлітків буде ефективною за умови забезпечення єдності навчання і виховання в стінах школи та в сім’ї підтвердилась.

Навчаючи і виховуючи учнів, вчителі привчають їх до різних сфер загальної культури і на базі засвоєних знань, умінь і навиків, способів поведінки формують особисту спрямованість, світогляд, виявляють і розвивають творчу індивідуальність кожного учня. На практиці ці процеси проходять зовсім не злито і навіть неодноразово, бо вони різні по своїй суті і без спеціальної педагогічної настанови можуть бути ізольованими.

так, знання, уміння і навики у визначеній галузі культури можуть розглядатися учнями як власне, особисто придбане без всякої тенденції поділитися ними з іншими, збагатити ними свій колектив.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Лавриченко Н.М. Професійна орієнтація  як рушій прогресивного реформування системи освіти (На прикладі Франції.) / Н. М. Лавриченко. — Кварк,1996. — 37с.

2.      Максименко С.Д.Загальна психологія / С.Д. Максименко. — Вінниця, 2004. — 560с.

3.      Мукашевич М.П. Соціалізація /М.П.Мукашевич. — К.: Академвидав,1998. — 210с.

4.      Сухомлинський В.О. Як виховувати справжню людину / В.О.Сухомлинський.— Київ : Либідь, 1976. — 194с.

5.      Татенко В.А. Шляхи формування особистості учня/ В.А.Татенко. — К: Наук.думка, 1985. — 356с.

6.      Фіцула М.М. Педагогічні проблеми виховання учнів/М.М.Фіцула. —К: Вища школа,1992. — 176с.

7.      Фіцула М.М. Педагогіка/М.М.Фіцула. —К.:Вища школа,1997. — 205с.

8.      Андреєнкова Н.В. Проблема социализации личности/Н.В.Андреєнкова.— М.: Наука, 1990. — 405с.

9.      Бабанський Ю.К. Педагогика/Ю.К.Бабанський. — М.:Прогресс,1983. — 263с.

10. Бабанський Ю.К. Комплексный подход к воспитанию школьников/Ю.К.Бабанський. —М.:Наука, 1991. — 190с.

11. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте/Л.И.Божович. — М.:Просвещение, 1990. — 365с.

12. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение/Л.П.Буева. — М.:Владос,1997. — 306с.

13. Коваль Л.Г. Социальная педагогика/Л.Г.Коваль. — К.:Вища школа, 1997. —263с.

14. Кон И.С. Личность/И.С.Кон.— М.:Владос. 1997. — 410с.

15. Кон И.С. Социология личности/И.С.Кон. — М.:Просвещение,1967. —314с.

16. Крайг Г.Психология развития/Г.Крайг. —С.Петербург:Речь, 2000. —158с.

17. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность/А.Н.Леонтьев. —М.Наука: 1994. — 287с.

18. Мадорский Л.Р. Глазами подростков/Л.Р.Мадорский. —М.:Просвещение,1968. — 263с.

19. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте/А.К.Маркова. — М.:Прогресс, 1974. — 320с.

20. Реан Кольшинский. Социальная пед-психология/Реан Кольшинский. —К:Вища школа,1999. —230с.

21. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии/С.Л.Рубинштейн .—Москва, 1989. — 328с.

22. Рувински Л.И.Воспитание и самовоспитание школьников/Л.И.Рувински. — М.:Просвещение,1969. — 158с.

23. Стельмахович М.Г.Народная педагогика/М.Г.Стельмахович. —К.:Наук.думка,1985. — 203с.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Методика «Що таке добро і що таке погано?»

Учнів просять навести приклади: принципового вчинку; зла, зробленого тобі іншими людьми; доброї справи, свідком якої ти був; справедливий  вчинок твого знайомого; безвільний вчинок; прояв безвідповідальності та таке інше. Авторам пропонується наступна якісне опрацювання результатів. Ступінь сформованості понять про моральні якості оцінюється за 3-бальній шкалі:

      1 бал - якщо у дитини сформованості невірного уявлення про дані моральні поняття;

      2 бали – якщо уявлення про моральне поняття вірне, але недостатньо  чітке та повне;

      3 бали – якщо сформовано повне та чітке уявлення.

ДОДАТОК Б

«Незавершені речення».

Інструкція. Тест необхідно проводити  індивідуально і тільки в усній формі. У наведеному списку речення спрямовані на вивчення відносин дитини з різними особами та різними проблемами – з матір’ю, батьком, братами, сестрами, однолітками; з школою, вчителями, планами на майбутнє та т.і.