Мотивація навчальної діяльності

6. Стежити  за тим, щоб навчальні завдання  не лише відповідали віковим  обмеженням, а й мали рівень  оптимальної складності, сприяли  виявленню майстерності та компетентності дитини. Регулювати рівень складності завдань, щоразу підвищуючи її.

7. Надавати  дитині право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому її свободи.

8. Бажано  підбирати навчальні завдання  з елементом новизни та непередбачуваності, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання.

9. І  на завершення хотілося б нагадати, що підвищення пізнавальної активності, успішне засвоєння навчальної  програми, вищий рівень освоєння  теоретичного матеріалу стає  неможливим у ситуації, коли будь-які стимули, що не стосуються навчання, стають основними.

     Отже, можна сказати, що головним завданням  вчителя є формування в учня внутрішньої мотивації навчальної діяльності. Для цього необхідно використовувати такі способи: не намагатися заохотити дитину винагородою, менше використовувати ситуації змагання, приділяти більше значення спільній роботі з дитиною, не застосовувати покарання, намагатися не встановлювати часових обмежень у творчій роботі, вносити елемент новизни, надавати дітям право вибору завдань, враховувати індивідуальні особливості учнів та не застосовувати стимулів, що не мають відношення до навчання. Виконання цих вимог обов’язково принесе свої результати. 

 

Висновки  з першого розділу.

     Проведений  теоретичний аналіз проблеми мотивації  навчальної діяльності учнів дозволяє зробити такі висновки:

     навчання - це педагогічний процес, у ході якого учні оволодівають не лише різноманітними знаннями, вміннями і навичками, а й розвивають свої розумові сили, проходять шлях від незнання до знання.

     Мотивація навчально-пізнавальної діяльності складається із сукупності певних мотивів. Мотив навчально-пізнавальної діяльності – це намагання учня досягти певного рівня розвитку в учінні та професійній діяльності, в основі якої лежать глибокі, міцні й різноманітні загальнонаукові та професійні знання, навички й уміння.

     За  думкою багатьох авторів, можна зробити висновок, що під мотивом навчальної діяльності розуміються всі фактори, що обумовлюють виявлення навчальної активності: мотиви, мета, настанови, почуття обов'язку, інтереси.

На основі теоретичних досліджень можна визначити такі категорії (фактори) мотивації навчання:

1. Навчання  заради навчання, без задоволення  від діяльності або без інтересу  до предмета викладання.

2. Навчання  без особистих інтересів та  користі.

3. Навчання  для соціальної ідентифікації. 

4. Навчання  заради успіху або страху невдач.

5. Навчання  з примусу або під тиском.

6. Навчання, що ґрунтується на поняттях  і моральних зобов'язаннях або   на загальноприйнятих нормах.

7. Навчання  для досягнення мети у повсякденному житті.

8. Навчання, що ґрунтується на соціальній  меті, вимогах та цінностях.

     Багато  проблем сучасної шкільної освіти є  актуальними не лише для вчителів, батьків та шкільних психологів. Насамперед вони позначаються на розвитку самої дитини, її поведінці, навчанні.

 

РОЗДІЛ ІІ. МОТИВАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ В ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ

2.1 Спостереження та аналіз використання мотивації на уроках інформатики у старшій школі.

Завданнями  курсової роботи є:

• ознайомитися з роботою вчителя під час уроку щодо формування мотивації навчальної діяльності в учнів;
• розробити методичні рекомендації щодо вдосконалення мотивації навчальної діяльності у старшокласників.

     Я відвідала урок інформатики в 10-х класах у Криворізькій загальноосвітній школі I-III ступенів №88. Викладачем цієї дисципліни є Лінник Надія Іванівна.

     Спостерігаючи за ходом уроку, я звертала увагу як на діяльність вчителя, так і на реакції дітей. Тип уроку був – застосування знань на практиці (формування умінь і навичок). До структурних елементів майже не входила мотивація і стимулювання. Був організаційний момент, перевірка домашнього завдання, актуалізація опорних знань (повторення матеріалу минулого уроку), примінення знань на практиці (було видано практичне завдання, яке учні мали виконати на комп’ютері), підведення підсумків уроку та видача домашнього завдання. Поговоривши потім із викладачем, я спитала чому вона не мотивує учнів, її відповідь була такою: «Цих дітей майже нічого не цікавить, вони не розуміють навіщо це їм потрібно і в них немає бажання навчатися». Так, дійсно, спостерігаючи за діями учнів можна дійти того висновку, що все, що вони роблять немає внутрішньої мотивації, все заради чого вони стараються полягає у зовнішньому стимулі, а саме у гарній оцінці.

     Після спостереження я вирішила застосувати метод анкетування. Мною були складені питання на виявлення мотивації навчання (Додаток 1). Питання складені таким чином, щоб виявити який рівень мотивації присутній в учнів. В анкеті наводиться опис п'яти рівнів мотивації, які можуть бути в учня. Кожен з респондентів повинен був із п'яти можливих відповідей вибрати той, який найбільш повно характеризує його поведінку в школі.

     Анкетування проводилося у 10-х класах. Перед цим, в кожному класі даної паралелі, учням була викладена суть проведеного дослідження. Далі бажаючим була надана можливість задати свої питання, з'ясувати значення незрозумілих слів і виразів, що зустрічаються в анкеті.

     У дослідженні на паралелі десятих класів з виявлення рівня мотивації взяло участь 53 учні (10А – 25 уч., 10Б – 28 уч.).

       Таблиця 1

       Результати опитування

 

     Цілком  можливо, що сьогоднішня школа не може або не хоче зацікавити більшість  дітей. Результати дослідження показали, що перше місце у двох класах займає мотивація 3 рівня, тобто в учнів є позитивне ставлення до школи, але школа приваблює таких дітей позанавчальною діяльністю. Для таких дітей школа - це те місце, де можна поспілкуватися зі своїми друзями, дізнатися від них багато нового і цікавого. Навчальний процес відходить на другий план, на уроці хочеться розмовляти, займатися своїми справами, але тільки не вчитися. Також досить високий рівень і низької мотивації, що говорить про те, що діти втрачають пізнавальний інтерес, школа та навчання їх зовсім не цікавлять. 
 
 

 

2.2 Методичні рекомендації щодо вдосконалення мотивації навчальної діяльності учнів старших класів

      Аналізуючи  літературу та спостерігаючи за діяльністю вчителя на уроці, я розробила деякі методичні рекомендації для вдосконалення мотивації навчальної діяльності учнів старших класів.

     Загальний зміст розвитку навчальної мотивації  учнів старших класів полягає в тому, щоби переводити учнів з рівнів негативного та байдужного ставлення до навчання до зрілих форм позитивного ставлення до навчання - діючого, усвідомленого, відповідального. Об'єктом формування варто вважати всі компоненти мотиваційної сфери та всі сторони вміння вчитися. А саме:

• мотиви соціальні та пізнавальні, їх змістовні та динамічні характеристики;
• цілі та їх якості (нова, гнучка, перспективна, стійка, виборча, регулююча діяльність);
• емоції (позитивна, стійка, виборча, регулююча діяльність);
• уміння вчитися та його характеристики (знання, стан навчальної діяльності, навченість).

     Відповідно  до цього програма діяльності вчителя  в цьому напрямі повинна складатися з декількох блоків: власне мотиваційного, цільового, емоційного, пізнавального. Усередині кожного блоку вчителем організується робота з актуалізації та корекції колишніх мотивів, стимуляції нових мотивів і появи в них нових якісних характеристик.

Власне  мотиваційний блок.

     Робота  в ньому спрямована на усвідомлення школярем того, заради чого вчитися, і  що його спонукає до навчання. Необхідно створювати ситуації, в яких різні за спрямованістю мотиви можуть проявитися - створювати умови супідрядності мотивів, тобто їхньої «боротьби», ситуації реального вибору:

• вибір при наявних варіантах відповіді (закритий вибір);
• ситуація вільного (відкритого) вибору без відповідей;
• вибір декількох різнонаправлених мотивів (супідрядність мотивів з конфліктом);
• ситуація вибору з обмеженнями (дефіцит часу, змагання, різні типи оцінювання іншою людиною),
• помилковий вибір (пропонується вибір між двома рівною мірою невірними альтернативами, що відбивають протилежні схильності).

Цільовий  блок.

     У даному блоці здійснюється навчання цілепокладанню в учінні, спрямованість  на усвідомлення цілей навчання та їхню реалізацію. Необхідно створювати спеціальні ситуації, що висвітлюють ті чи інші сторони цілепокладання, актуалізують їх:

• переривання та незавершеність діяльності за наявності зовнішніх причин; повернення до перерваного завдання та його поновлення;
• варіювання ситуацій за ступенем їхньої обов'язковості та виявлення поводження учнів у них;
• виконання задач різної складності й обґрунтування цього вибору; спостереження за поведінкою в ситуаціях труднощів, що виникли при цьому;
• виконання нерозв'язаної задачі та вивчення можливої реакції дітей;
• реакція на помилку (здатність самостійно знайти помилку й вибрати дії, спрямовані на її виправлення, звертання за допомогою до дорослого);
• створення перешкод, дефіциту часу, змагань, варіювання оцінки, яку учень одержує від іншої людини.

Емоційний блок.

     Робота  педагога спрямовується в даному випадку на розвиток емоційного компонента мотивації, головною характеристикою  якого є емоційні переживання  школяра в навчальній діяльності. навчання охоплює емоційну сферу учня, тому, впливаючи на неї, учитель стимулює мотивацію або, навпаки, глушить її. Учителеві варто заохочувати емоційні прояви учнів у природних умовах навчально-виховного процесу, допомагати учням усвідомлювати їх. Формування мотивації необхідно починати саме з емотивного компонента як найбільш чуттєвого до стимулюючих впливів.

Пізнавальний  блок.

     Передбачається  звернути увагу на стан (рівень) уміння учня учитися, на розвиток навичок у  навчальній роботі. Виділення цього  блоку у програмі розвитку мотивації представляється необхідним, тому що психологічні дослідження підтверджують взаємозв'язок між ставленням школярів до навчання, і вплив на нього неможливий без урахування вміння школярів учитися, без підвищення ступеня розвитку їхньої навчальної діяльності. Реалізувати пізнавальний блок програми можливо за умови, якщо вчитель організує навчальний процес у відповідності зі структурою навчальної діяльності, а значить, забезпечує наявність трьох етапів навчального процесу: стимульно-мотиваційного, операційно-діяльнісного та оцінно-результатив-ного.