Роль праці у всебічному розвитку особистості

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

1. Роль праці у всебічному розвитку особистості…………………………….8
2. Сутність, мета та завдання трудового виховання учнів загальноосвітньої школи
3. Система трудового виховання учнів в загальноосвітній школі

Висновок до першого розділу……………………………………………………. 24

РОЗДІЛ 2. ДОСВІД ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ В ІСТОРІЇ

ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ

2.1. Проблема трудового виховання учнів у педагогічній спадщині

А.С.Макаренка…………………………………………………………………….. 25

2.2. Організація трудового виховання в Павлиській школі (педагогічна концепція трудового вихованняВ.О.Сухомлинського……………. 31

Висновок до другого розділу……………………………………………………... 40

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………. 42

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… 44

ДОДАТКИ………………………………………………………………………… 47

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність досліджуваної  теми. У сучасних складних процесах суспільного життя, переходу до ринкових відносин, пошуках, спрямованих на утвердження української державності, осмислення реалій початку XXI століття, із особливою гостротою стоїть питання про підвищення ефективності трудового виховання дітей та учнівської молоді. „Національна доктрина розвитку освіти” (2002) передбачає перспективи і можливості модернізації системи трудової підготовки молоді відповідно до сучасного соціально-економічного стану країни і ринку праці. У Законі України „Про освіту” (1996) наголошується, що загальноосвітня школа повинна забезпечити трудову підготовку, професійне самовизначення учнів, а тому набуття готовності до трудового життя є одним з головних завдань загальноосвітніх навчальних закладів України.

Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до негараздів і для особистості, і для суспільства. З цього приводу К.Ушинський писав: “Якби люди винайшли філософський камінь, то була б ще не велика: долото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує усе, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком затіняє всяку працю людини, одне слово, разом досягли тих результатів, яких добиваються техніки й політекономи, то сам розвиток людства зупинився б: розпуста і дикість заволоділи б суспільством, саме суспільство розпалося б; із знищенням необхідності особистої праці історія повинна припинитися" [30, с.106].

Трудове навчання є важливим засобом всебічного розвитку учнів, якщо воно побудовано правильно, з врахуванням вікових та фізіологічних  особливостей учнів. Дослідження, проведені лікарями, показали, що чергування практичної роботи в майстернях з аудиторними заняттями в класі підвищує працездатність учнів, завдяки зміни виду діяльності та позитивно впливає на розвиток практичних вмінь та навичок. Під час занять з трудового навчання фізична діяльність учнів поєднується з розумовою, адже учням доводиться розв’язувати цілий ряд творчих завдань, включаючи такі, як конструювання виробів, розробка технології їх виготовлення та інш.

При цьому  учні застосовують свої знання з основ наук і технології матеріалів, а також набувають нових знань. Таким чином, трудове навчання супроводжується напруженою розумовою діяльністю, що сприяє розвитку розумових здібностей учнів. В процесі трудового навчання створюються умови й для морального виховання. Створюючи корисні речі, беручи участь в продуктивній праці, учні відчувають себе учасниками виробництва. Вони починають по–справжньому розуміти значення багатьох професій в нашому житті і поважати людей - представників цих професій, і роблять деякі висновки стосовно вибору своїх майбутніх професій.  Трудове виховання визначається багатьма факторами, а в школах здійснюється системою засобів, які охоплюють всі знання навчально-виховної роботи, а також зовнішньою діяльність школярів, родинне суспільство, виробничі колективи і засоби масової інформації.

Немало цінних ідей із цієї проблеми міститься в  працях класиків педагогіки – Я.А.Коменського, А.Дістерверга, Й.Г.Песталоцці, К.Д.Ушинського, В.О.Сухомлинського та інших видатних педагогів. Й.Г.Песталоцці висунув проблему поєднання продуктивної праці з навчанням і розглядав трудове виховання в зв'язку з моральним. В романі «Лінгард і Гертруда» під час роботи дітей (прядіння) Гертруда вчила їх читати, рахувати. В школі, організованій для селянських дітей поміщиком, вони цілі дні проводять за роботою на прядильних і ткацьких верстатах. На пришкільній ділянці діти вирошували городні рослини. Одним словом, діти спочатку працюють, а потім учаться.

Велику роль як засобу виховання особистості  К.Д.Ушинський відводить праці. В своїй роботі «Праця в її психічному і виховному значенні»[30] він підкреслює, що людина формується і розвивається у трудовій діяльності. Праця, по-перше, є основою і засобом людського існування і, по-друге, вона є джерелом фізичного, розумового і морального вдосконалення людини. Ось чому, на його думку, виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці.

Спираючись  на народне розуміння праці, Г.Сковорода обстоював необхідність підготовки дітей до «спорідненої» трудової діяльності. За його переконанням, краще бути талановитим бондарем, ніж бездарним письменником. Природно, що в праці людина з найбільшою повнотою реалізує свої можливості, приносячи найбільшу користь суспільству. Саме через працю, за Г.Сковородою, лежить моральне самовдосконалення людини. За Г.Сковородою, успіх у діяльності людини зумовлюється не лише її здібностями, а й такими якостями, як працьовитість, терплячість, вміння володіти собою, поміркованість, доброчесність, справедливість, доброзичливість, вдячність, скромність, бадьорість духу («кураж»), а також гуманізм та милосердя. 

Чи не найголовнішим  «секретом» успіху виховної роботи в закладах А.С.Макаренка була відмова від споживацької благодійності та державних дотацій на їх утримання. Він здійснював перевиховання шляхом залучення вихованців не тільки до побутового самообслуговування, а й до рентабельної продуктивної праці. Це забезпечувало можливість на лише фізично виживати, а й формувати у вихованців оптимістичний погляд на свою подальшу долю. Адже вони знайомилися з реальними виробничими відносинами, отримували надійну професію, організаційні навички, досвід взаємовиручки, відчуття захищеності у колективі і суспільстві. Особливого значення у зв'язку з цим, він надавав єдності трудової культури і загального розвитку — морального, розумового, естетичного, фізичного; розкриттю, виявленню і розвитку індивідуальності в праці, високій моральній сутності праці, її суспільно-корисній спрямованості. Педагог вважав за необхідне в період дитинства і отроцтва широко залучати учнів до різноманітних видів продуктивної праці. Природно, що трудове виховання, на думку вченого, розпочинається за шкільною партою, оскільки навчання є найважчою працею для школяра.

Деякі аспекти  цієї проблеми висвітлені в працях Л.Ю. Бокарева [2], П.І. Орлика, А.П. Шевченко [18], С.Є. Левченка, В.М. Мадзігона, А.М. Пашинського.

Проблеми трудового виховання  в позашкільному середовищі відображені  в працях педагогів, сучасних дослідників С.М. Букрєева [3], А.М. Гурасової [8], Б.М. Ступарика , І.Ф. Сватковського, Н.Д. Ярмаченка . Вони збагатили теорію педагогіки новим дослідження про роль праці в житті людини і вплив трудового виховання на особистість учня. В їх працях розкрита роль соціально-економічних перетворень нашої держави, які створили нову сферу, що впливає на формування особистості учня.

Методику організації  позаурочної роботи з трудового  навчання розглядали в наукових працях і Веремійчик І.М. [4], Глущенко А.Г. [6], Шутяк В.Г., Міщенко І.Т. та інші.

Отже, актуальність проблеми та її вивчення обумовили вибір теми дослідження “Трудове виховання учнів у педагогічній теорії та практиці”.

Об'єкт дослідження – трудове виховання школярів в загальноосвітньому закладі.

Предмет дослідження – проблема трудового виховання у педагогічній теорії і практиці.

Мета  дослідження – теоретичне обґрунтування та узагальнення досвіду трудового виховання в історії вітчизняної педагогіці і види позаурочної роботи з трудового виховання, орієнтованих на ефективну трудову підготовку та активізацію пізнавальної діяльності учнів.

Досягнення  поставленої мети дослідження потребує послідовного розв’язання таких завдань:

1. визначити сутність, мету та завдання трудового виховання
2. розкрити зміст трудового виховання
3. проаналізувати роль праці у всебічному розвитку особистості
4. з’ясувати проблеми трудового виховання учнів за спадщиною А.С.Макаренка
5. показати організацію трудового виховання в Павлиській школі

Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань використовувалися такі методи дослідження: аналіз, порівняння, узагальнення психолого-педагогічної літератури; анкетування, бесіда, пряме й непряме спостереження.

Джерелознавча база: праці з проблем трудового виховання школярів В.О.Сухомлинського, А.С.Макаренка, К.Д.Ушинського, И.Д.Чернышенко та ін.. Крім того періодична література, зокрема журнали «Педагогіка», «Рідна школа», «Педагогіка і психологія», «Позакласний час».

Теоретичне  значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: обґрунтовано специфіку трудового виховання школярів; створення трудового виховного простору; формування працелюбності школярів; уточнено сутність праці як важливої складової всебічного розвитку особистості.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати, висновки і положення розкривають ефективні способи формування трудового виховання в школярів у позанавчальний час і можуть бути використані для удосконалення змісту, форм і методів сучасної системи виховання вчителями, вихователями, керівниками гуртків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

 

1.1. Роль  праці у всебічному розвитку  особистості

Трудове виховання  підростаючого покоління – одна із основних складових у формуванні особистості нової людини. Це –  процес залучення школярів до різноманітних  педагогічно організованих видів  суспільно-корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці [25,с.852].

Трудове виховання  відіграє важливу роль у подальщій  профорієнтації школяра, сприяє його професійному самовизначенню. Останнім часом ціннісні пріоритети суттєво змінилися. Сьогодні домінують поняття престижності та оплачуваності професії, а не її суспільної цінності. Батьки ж та вчителі надають перевагу засатрілим методам виховання, що вже  не приносять бажаних результатів. Ось чому, на мою думку, вищезазначена проблема на сьогодні є досить актуальною.

Трудове виховання  учнів здійснюється в усіх видах  праці, передусім у праці навчальній. К.Д.Ушинський наголошував, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці.

Провідні вчені, представники філосовської та педагогічної дуки розглядали працю як велику перетворювальну  силу, яка забезпечує прогресивний розвиток і суспільства в цілому, і кожної людини зокрема.

Праця – основне  джерело матеріального і духовного багатства суспільства, головний критерій соціального престижу людини, її священний обов’язок і фундамент розвитку.

Правильно здійснюване  трудове виховання, безпосередня участь школярів у суспільно корисній, продуктивній праці є діевим чинником громадянського становлення, морального та інтелектуального формування особистості, її фізичного розвитку.

А.С.Макаренко  вважав працю істотним елементом  вироблення у вихованців життєвої вправності, зміцнення характеру і громадянських  відчуттів. Ми добре знаємо, - писав він, - що від природивсі люди володіють приблизно однаковими трудовими данними, але в житті одні вміють працювати краще, інші – гірше, одні здібні тільки до найпростішої праці, інші – до праці складнішої і, отже, ціннішої. Ці різні трудові якості не даються людині від природи, вони виховуються в неї протягом усього життя і особливо в молодості»[15, с. 388].

Зрештою, праця  як чинник виховання, сприяє життєвому  самовизначенню і правильному вибору професії.

Яким би багатогранним не було виховне значення навчання, однак воно пов’язане головним чином з розумовою діяльністю і, природно, формує інтерес переважно до інтелектуальної праці. В процесі трудового навчанняучні повинні не тільки оволодіти певною сумою знань, вмінь, системою операцій і дій, але необхідно, щоб весь навчальний процес був спрямований на розвиток особистості школярів, в тому числі і самостійності як її якості. Цілісність підготовки учнів до життя вимагає серйозного ставлення до проблеми формування самостійності [28, с.98].

Тим часом більшість учнів після закінчення школи вливаються в сферу матеріального виробництва. Щоб здійснювати їхню професійну орієнтацію, необхідно широко використовувати з цією метою організацію різних видів суспільно корисної праці, дати школярам можливість випробувати свої сили і здібностями в різноманітних галузях продуктивної діяльності.

Усе це показує, яку величезну роль відіграє трудове  виховання в розумовому й естетичному  формуванні і всебічному розвитку учнів,діти зайняті різними видами праці, кмітливіші та винахідливіші. Участь учнів у різноманітних трудових процесах позитивно впливає на їхню поведінку, дисциплінує. Важливий аспект  психологічної підготовки підростаючого покоління до праці – формування у нього почуття відповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе.