Роль праці у всебічному розвитку особистості

• наступність змісту й форм трудової діяльності, вмінь і навичок;

Завдяки спадкоємності змісту праці, умінь, наші вихованці до часу вступу до раньої юності набувають широкий круг різноманітних умінь і навичок.

• загальний характер продуктивної праці;

До яких би видів  інтелектуальної або художньої  діяльності не проявляв учень схильності, його участь в продуктивній праці в роки отроцтва і ранньої юності обов'язкові. Фізична праця, особливо пов'язана з непривабливими і неприємними операціями, носить у нас загальний характер – в ній беруть участь всі учні [23, с. 316].

• 11)посильність трудової діяльності для учнів;

У будь-якій праці  ми допускаємо здорову втому, але  зовсім не виснаження фізичних сил  і нервової системи. Посильність  дитячої праці визначається не тільки відповідністю фізичного навантаження силам дитини, але і правильним чергуванням розумової і фізичної праці, а також різноманітністю видів трудової діяльності.

Будь-яку фізичну  працю дитини треба розглядати в тісному зв'язку зі всього її духовного життя.

• 12)єдність праці з багатогранним духовним життям.

Людина живе не однією працею. Радощі праці відкриваються перед нею лише тоді, коли їй доступні також і інші радощі, культурні цінності і духовні блага . Прославляючи людину, розвиваючи в ній благородства душі, ці блага і цінності допомагають їй глибше осмислити і пережити радість творчості, творення. Успіх трудового виховання залежить від належним чином підготовленої матеріальної бази, від правильного визначення видів пропонованої дітям трудової діяльності, а також від педагогічно доцільних форм і методів виховної роботи [23, с. 317].

Матеріальній  базі школи, обстановці, що оточує дітей, В.Сухомлинський приділяв постійну увагу, вважав її важливою умовою повноцінного виховного процесу, засобом впливу на духовний світ вихованців і формування їхніх поглядів, переконань і звичок. Трудове навчання й виховання в школі він завжди розглядав у нерозривній єдності з природою, працею й суспільгною діяльністю навколишніх людей.

Матеріальназа база трудового виховання – це робочі кімнати, майстерні, кабінети, кабінети, лабораторії, теплиці. Її створення, оновлення, як і залучення дітей до різнобічної трудової діяльності, постійно було серйозною педагогічною турботою всього колективу вчителів і базового виробництва, батьків, громадськості села [23, с. 318-319].

Учні трудяться  не тільки для того, щоб навчитися працювати, але і для того, щоб створити матеріальні умови для складнішої, інтелектуально насиченої праці. За рахунок цих засобів при школі створений також колективний фонд матеріальної допомоги для потребуючих.

Педагогічні вимоги до організації трудової діяльності.

Для того, щоб  правильно організувати трудове  виховання і повною мірою використовувати  виховну силу праці, ми проводимо  наступну педагогічну класифікацію видів праці:

• Суспільна значущість. У одних видах праці яскраво виражена суспільна спрямованість, в інших ця сторона мало зрозуміла дитині. Ми добиваємося, щоб в житті учнів мала місце праця різної суспільної значущості; щоб ті види праці, в яких найяскравіше розкривається участь в створенні і зміцненні матеріально-технічної бази суспільства, поступово входили в життя дитини вже в молодшому віці. Це має велике значення для виховання відчуття честі, гордості трудівника. Але разом з ми надаємо велике значення будь-якій праці, якою би нецікавою і нелегкою вона не була. Ми добиваємося того, щоб з раннього дитинства кожна дитина відчула, що, якщо вона не збере добрив і не внесе їх до грунту, якщо вона не напружено в літній і в морозний зимовий день, вона не створить ніяких матеріальних, а отже і духовних, благ, у неї не буде радощів життя [23, с. 320].
• Співвідношення учбових і виховних цілей. Одні види праці виконуються перш за все з метою оволодіти знаннями, уміннями, навиками; інші переслідують чисто виховну мету – сформувати етичні поняття, переконання, звички, збагатити етичний досвід. Хоча оволодіння науковими знаннями і трудовими уміннями включає формування переконань і, отже, учень, навчаючись, виховується, проте самий процес цієї праці має найважливішою метою навчитися, знати, уміти. Праця в процесі навчання завжди має яскраво виражений пізнавальний характер. Мета праці вважається за досягнуту, якщо учень добре знає.

Разом з працею, безпосередньо зв’язанною з навчанням, велику роль грає праця, головна мета якої виховати етичні якості людини, дати кожному учневі радість, щастя суспільної праці, відчуття гідності громадянина. Виховна мета досягається тим, що учні створюють матеріальні цінності великої суспільної значущості [23, с. 321].

• Роль і місце в здійсненні розумового, етичного, фізичного, естетичного виховання політихничної освіти. Дітям молодшого віку найбільш доступні естетичні і суспільно корисні цілі праці. У красі трудового процесу і його матеріальному результаті дитина затверджує свою моральну гідність, відчуття гордості – естетичні відчуття в цьому віці є одним з найбагатших джерел відчуттів моральних. От чому переважну більшість видів праці дітей молодшого віку має яскраво виражений естетичний характер: діти створюють красу.

Є види трудової діяльності і тривалі трудові  процеси, які за своїм змістом грають важливу роль: одні – в здійсненні розумового, інші – етичного, треті – фізичного виховання, четверті – в політехнічній освіті.

• Співвідношення розумових і фізичних зусиль. Одне з найважливіших правил трудового виховання – поєднання розумової праці з фізичним. Ми не допускаємо, щоб одні учні створювали і здійснювали творчі задуми, а інші виконували одноманітну фізичну роботу. У всякому задумі є фізично-одноманітна, часто неприємна праця, і виконувати його повинен той, хто здійснює творчий задум. Чим простіше, одноманітно фізична праця, тим важливіше, щоб вона була не кінцевою метою, а засобом досягнення кінцевої мети – творчого задуму. Ми добиваємося такого співвідношення роботи рук і думки, щоб фізична праця привертала хлопців і дівчат  як сфера духовного зростання, вдосконалення [23, с. 322].
• Характер знарядь праці. Чим складніше технічні засоби і технологічні процеси, покладені в основу праці, тим більше можливостей для розкриття завдатків і здібностей особи, для виховання у дусі високої культури праці. Щоб підготувати молоде покоління до управління складними технологічними засобами (машинами, механізмами, установками), ми даємо учням вже в молодшому і особливо в середньому віці порівняно складні знаряддя виробництва, учимо трудовій майстерності, розрахованій на високі темпи науково-технічного прогрессу.

Вже в молодшому  віці учні користуються разом з ручними  знаряддями праці також і механічними  знаряддями, особливо тими, які приводяться  в рух електрикою. Це пред'являє  до дитини нові вимоги, вводить його в світ техніки. Чим старше дитина, чим глибше у нього знання основ наук, тим важливіше включення в процес праці все більш складних технічних засобів. Цим ми добиваємося того, що дитина з малих років привчається дивитися на фізичну працю з погляду можливостей машинної техніки.

Чим складніше  технічні засоби праці, тим тонше, досконало  мають бути уміння і навики, пов'язані  безпосередньо з роботою рук, тим вище стає культура ручної праці. Високу культуру ручної праці у дітей  виховують з молодшого віку [23, с. 323].

• Результати трудової діяльності. У одних випадках матеріальні результати створюються вже в процесі самої праці, вони очевидні для учнів. У інших випадках праця служить підготовкою до отримання матеріальних результатів в порівняно недалекому майбутньому. У третіх випадках праця є тільки умовою отримання матеріальних результатів в порівняно далекому майбутньому. У четвертих випадках взагалі немає очевидних матеріальних результатів, працю збагачує життя тільки духовними цінностями.

Чим значніше матеріальний результат праці, тим більше можливостей для формування переконань, тим глибше відчуття, супроводжуючі процес праці. В одних випадках матеріальні результати розподіляються між людьми, а в інших вони по своєму характеру взагалі не можуть бути предметом споживання. І та, і інша праця має однаково важливе виховне значення.

• Оплата. У трудовій діяльності підростаючого покоління мають місце два види праці – безвідплатний і оплачуваний. Плануючи співвідношення цих двох видів праці, ми орієнтуємося на глибокі зміни, які відбуваються в нашому суспільстві. Учні повинні розуміти трудову цінність благ, які вони отримують від суспільства безкоштовно. Для цього ми і залучаємо їх до безвідплатної праці для суспільства. Чим більше отримує молоде покоління благ, вартість яких воно не оплачує своєю особистою працею, тим більше необхідна його безвідплатна праця [23, с. 324].

Отже, підводячи підсумки, можна сказати, що В.О.Сухомлинський сумлінно ставився до проблеми трудового виховання, впливу праці на розвиток особистості. За думкою педагога, в праці розкриваються здібності, моральні та інтелектуальні сили молодої людини, формується її особистість. Тільки в процесі трудової діяльності виникає потреба в спілкуванні, у становленні соціальних і психологічних відносин, ділових взаємин між людьми, взаємодопомоги, взаєморозуміння, дисциплінованості, погодженості дій і вчинків. У Павлиській школі ним було запроваджено чітко продуману систему виховання дітей, створені належні умови для формування трудових традицій, які переросли в культ праці. Василь Олександрович писав, що не гра в працю, а справжнє трудове життя, - з потом, втомою, мозолями, радістю досягнутої мети - ось щастя людини.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК ДО ДРУГОГО  РОЗДІЛУ

Проаналізувавши другий розділ, можна стверджувати, що спадщина обох великих педагогів А.С.Макаренка і В.О.Сухомлинського внесла великий вклад у розвиток трудового виховання, значення праці для дитини.

За думкою В.О.Сухомлинського, в праці розкриваються здібності, моральні та інтелектуальні сили молодої  людини, формується її особистість. Тільки в процесі трудової діяльності виникає потреба в спілкуванні, у становленні соціальних і психологічних відносин, ділових взаємин між людьми, взаємодопомоги, взаєморозуміння, дисциплінованості, погодженості дій і вчинків тощо. Потреба в праці, звичка і відповідальне ставлення до праці можуть сформуватися лише при наявності посильних і постійних трудових доручень, у праці радісній, без примусу і покарань, самостійній і творчій, корисній як для особистості, так і для суспільства.

Через усі педагогічні  праці В.О.Сухомлинський проводить  основну ідею - ідею самоутвердження  і становлення особистості громадянина  у творчій праці на благо суспільства. Дати дитині радість творення, радість  праці, праці на благо людей - це і  є справжня мудрість батьківської любові до дітей.

Василь Олександрович  писав, що творчий характер трудової діяльності розкривається перед  дитиною тоді, коли вона зайнята  тривалою працею, яка потребує щоденної думки, піклування. І однією з найсильніших спонук до фізичної праці є важливість задуму цієї праці, поєднання зусиль розуму і рук. Чим важливіший задум, тим з більшим інтересом виконується найпростіша робота. Оволодіння майстерністю дослідження, експериментування, використання даних науки у праці - все це дитина усвідомлює і переживає як моральну гідність.

А за А.С.Макаренко  трудове виховання – це одне із важливих і невідємних складових  виховання. Кожна дитина повина сумлінно працювати не тільки на користь собі, а й на користь суспільству. Педагог вказував, що у трудовому вихованні треба розрізняти дві взаємопов’язані сторони: одна – формування умінь і навичок працювати, друга – виховання любові і поваги до праці. Він прийшов до важливого висновку, що праця сама по собі є нейтральною, не виконує виховних функцій, а формує лише звичку до трудових зусиль. Розрізняв звичку трудового зусилля від уміння творчо розв’язувати трудові завдання. Для творчої праці потрібно поєднувати фізичні і розумові сили. Прийшов до ідеї про органічне поєднання навчання з продуктивною працею дітей, у своїх закладах першим у світі у повній мірі реалізував її.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 Підводячи підсумок даної курсової роботи, зроблено такі висновки:, що трудова діяльність є одним з важливих чинників виховання особистості. Включаючись в трудовий процес дитина корінним чином міняє своє уявлення про себе і про навколишній світ. Радикальним чином змінюється самооцінка. Вона змінюється під впливом успіхів в трудовій діяльності, що у свою чергу міняє авторитет школяра в класі. Питання авторитету, самоствердження особливо велику роль грає в старшому шкільному віці. Вчитель повинен підтримати і направити інтерес, що розвивається, не тільки на свій предмет, але і на інші області пізнання. Під впливом цього інтересу розвиватиметься самопізнання. Головна розвиваюча функція праці - це перехід від самооцінки до самопізнання. Окрім цього в процесі праці розвиваються здібності, уміння і навики. У трудовій діяльності формується новий вигляд мислення. Унаслідок колективності праці школяр отримує навики роботи, спілкування, співпраці, що покращує адаптацію дитини в суспільстві.