Роль праці у всебічному розвитку особистості

Трудове виховання, яке здійснюється у відриві від розумового виховання і політехнічного навчання, від морального і естетичного виховання, не може дати високих результатів. У кращому разі воно забезпечить обмежену трудову виучку дитини, але_гне виховає в ній високих переконань і моралі, не привчить її у своїй трудовій діяльності поєднувати трудові навички і набуті знання, пізнавати красу своєї праці.

Проте, підкреслюючи взаємообумовленість і взаємозв'язок трудового виховання з іншими складовими частинами  виховання, в той же час слід вказати і на його особливості. Трудове виховання не є тотожним розумовому, фізичному, політехнічному, моральному і естетичному вихованню, хоча вбирає в себе найбільш важливі їх ознаки і якості, трудове виховання має складніші завдання і ширшу мету -підготувати всебічно і гармонійно розвинених людей.

 

1.3. Система трудового виховання учнів в загальноосвітній школі

Трудове виховання є процес залучення учнів до різноманітних педагогічно-організованих видів суспільно корисної праці з метою передачі їм мінімуму виробничого досвіду, трудових умінь і навиків, розвитку у них творчого практичного мислення, працьовитості і свідомості робочої людини. Трудове виховання має також своїм завданням здійснення початкової професійної освіти і профоріентації, формування працьовитості, інших етичних якостей, естетичного відношення до цілей, процесу і результатів праці [9, с.250].

Школа по самій  своїй суті має бути загальноосвітньою, трудовою, політехнічною. Трудове виховання в ній нерозривно пов'язане з життям, суспільно корисною і продуктивною працею. Воно сприяє вирішенню основного протиріччя виховання між вимогами суспільного виробництва, що постійно оновлюється, до підростаючих поколінь як виробним сила і їх нездатністю без спеціальної підготовки відповідати цим вимогам. Дана суперечність ускладнюється і загострюється іншим.

Суперечності, загострюються, породжують негативні явища в середовищі шкільної молоді: небажання трудитися, пов'язане з малозмістовною і примітивною працею, лінь і нехтування працею і, безладність, халатність, розпущеність, звичка до поганої організації праці і низької продуктивності, яка породжує відчуження від праці. Суперечність знімається лише в результаті безпосереднього залучення дітей у суспільно-корисну, особливо продуктивну працю, здійснення економічного виховання, а також строгого облікузаконів і механізмів організації дитячої праці.

Провідною умовою виховної ефективності дитячої праці  є його змістовність, особова і  суспільно корисна значущість, сучасна технічна і технологічна оснащеність, чітка організація, висока продуктивність.

Важливий педагогічний закон полягає в тому, щоб дати дітям можливість усвідомити суспільно  і особово значущі цілі праці, перспективи своєї участі в нім, залежність досягнення успіху від колективних зусиль [9, с.251].

Непорушний  закон - стимулювання дитячої праці. У якості основних стимулів виступають прагнення до особистого успіху, пробудження відчуття довгу, відповідальності перед колективом і самим собою, а також безпосередній і опосередкований інтерес. Безпосередній інтерес виникає в результаті особистої зацікавленості; творчого характеру праці; їй тісному зв'язку з життям, придбанням практично корисних знань і навиків. Опосередкований інтерес є наслідком організації різного роду заохочень і нагород. В організації дитячої праці необхідно також враховувати об'єктивну закономірну залежність змісту, форм і методів трудового виховання від вікових особливостей учнів. Школяру важливо чітко з'ясувати сенс, зміст, технологію процесу з тим, щоб напружувати свої розумові і фізичні сили рівно стільки, скільки може винести його молодий організм і психіка. Только в цьому випадку праця веде до успіху і стає джерелом радості. Інтелектуальні і фізичні перевантаження підривають здоров'я дитини, перетворюють працю на тягар і муку, щеплять огиду до нього і притупляють моральність. Основними механізмами здійснення трудового виховання є: технічне мислення, що розвивається, різноманітні види інтелектуальної і фізичної діяльності, етичне відношення дитини до праці, спілкування в трудовому колективі на основі ділових взаємодій і залежностей.

Технічне мислення забезпечує накопичення технологічних  знань і досвіду по ефективній організації праці, осмислення якості результатів трудової діяльності. Розумова діяльність в праці формує творче відношення до справи, прагнення до раціоналізації виробництва, породжує емоційний підйом. Безпосередня трудова діяльність формує уміння, навики, звичні системи доцільних дій, звичку до трудового зусилля і подолання фізичної напруги. Наслідком організованої трудової діяльності є такий специфічний механізм виховання як відношення до праці.Сплкування у трудовому процесі здійснюється на основі обміну досвідом по питаннях технології і організації праці, колективної, моральної, цивільної оцінки відношення до праці; взаємодопомога, висловлювання громадської думки з приводу поведінки членів колективу в праці і в побуті [9, с.252].

У школі здійснюється спеціальне трудове навчання. Вже  в початкових класах на уроках праці, які нерідко об'єднуються із заняттями по образотворчому мистецтву і стають уроками художньої праці, учні набувають елементарних навиків роботи з папером, картоном, пластиліном, природними матеріалами. Вони беруть участь у вирощуванні сільськогосподарських рослин на пришкільній ділянці, доглядають домашніх тварин, квіти, ремонтують наочну допомогу, виготовляють корисні речі, подарунки і іграшки для підшефного дитячого саду. Ця посильна суспільно-корисна праця закладає основи працьовитості, уміння і бажання працювати власними руками, сприяє розвитку інтересів і захоплень, організовує корисні заняття у вільний час [9, с.253].

Ефективність  трудового навчання, виховання і  профорієнтації зростає у зв'язку з участю старших підлітків, хлопців  і дівчат в продуктивній праці. Це оплачувана праця по створенню матеріальних цінностей і у сфері обслуговування. У цілях трудового навчання учнів  третього ступеню загальноосвітньої школи використовується матеріальна база учнівських бригад, міжшкільних УПК, учбових цехів, кооперативних об'єднань і підрядних бригад, безпосередньо робочі місця в промисловому і сільськогосподарському виробництвіпо найбільш масових професіях, з урахуванням місцевих потреб. Включення старших школярів в реальну працю є найбільш прогресивною формою трудового навчання, яка дозволяє безпосередньо брати участь в створенні матеріальних цінностей, виробничих стосунках і заробляти засоби для задоволення особистих потреб. В обов'язки базових підприємств шкіл входить створення на правах своїх структурних підрозділів шкільних і міжшкільних майстерень, учбово-виробничих комбінатів, учбових цехів і ділянок, учнівських робочих місць, стаціонарних польових станів для учнівських виробничих бригад, таборів праці і відпочинку, а також виділення устаткування і матеріалів, землі для пришкільних ділянок, забезпечення планування, організації і оплати виробничої праці школярів [9, с.254].

Велика робота в цьому ж напрямі проводиться  у позанавчальний час. Школярі самі розповідають про професії, зустрічаються  з передовиками і ветеранами праці, проводять экскурсії на підприємства і ферми, відвідують технічні і сільськогосподарські виставки, працюють в технічних кухлях. Старшокласники удаються до допомоги консультантів, в ролі яких виступають психологи, спеціалісти виробничих підприємств, наукових установ, представники самих різних професій. Трудове і початкове /професійне навчання не зумовлює однозначно професіональної долі хлопців і дівчат. Трудове і початкове професійне навчання в школі носить загальноосвітній, загальнорозвиваючий і політехнічний характер. Первинний самостійний практичний виробничий досвід дозволяє краще зрозуміти себе: свої здібності, етичний стан, направленність інтересів. Він є способом самопізнання і трудового гарту, створює основу для оволодіння будь-якою професією в майбутньому.

У структуру  трудового виховання школярів входять  різні види позаучбової суспільно  корисної праці: продуктивної, результативно - суспільно значущої. Продуктивна  праця в позакласній роботі організовується  керівником школи, органами самоврядування і громадськими організаціями. До неї входить трудова виробнича практика [9, с.255].

Суспільно значуща, результативна праця включає  такі види суспільно корисній діяльності, як збір металобрухту, макулатури, лікарських рослин, дарів лісу; тимуровская робота по наданню допомоги інвалідам і ветеранам війни і праці, хворим і старезним. Педагогічний ефект подібних справ посилюється завдяки їх ігровому оформленню, пробужденному бажанню дітей здійснювати добрі справи не ради винагороди, а зі свідомості довга і морального задоволення.

Побутова самообслуговуюча праця має на меті задоволення  побутових потреб сім'ї або колективу, кожного їх члена за рахунок особистих  трудових зусиль. Ця робота ефективна, коли посильна і містить в собі колективістську спрямованість: забезпечує не тільки особисті потреби, але і потреби інших членів сім'ї, шкільних колективів. В процесі діяльності дитина усвідомлює, що немає брудної, непрестижної, принижуючої людську гідність праці, а є принизливе ухилення від неї, що всяка потрібна людям праця почесна і поважана в суспільстві [9, с.256].

У якості критеріїв трудової вихованості школярів виступають такі показники, як висока особиста зацікавленість і продуктивність праці і відмінна якість продукції, трудова активність і творче, раціоналізаторське відношення до процесу праці, трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна, етична властивість особи - працьовитість [9, с.259].

Отже, можна зробить висновок, що система трудового виховання лежить в основі ефективної взаємодії цивільного і етичного виховання, складає психологічний фундамент творчої активності і продуктивності в учбовій діяльності, у фізкультурі і спорті, в художній самодіяльності та в інших видах шкільних заохочень до праці. Система трудового виховання організується як широкий процес формування життєвих відносин, які виховують всебічно розвинену особистість. Провідною умовою формування системи трудового виховання є її змістовність, особова і суспільно корисна значущість, сучасна технічна і технологічна оснащеність, чітка організація, висока продуктивність. Важливе значення цієї системи полягає в тому, щоб дати дітям можливість усвідомити суспільно і особово значущі цілі праці, перспективи участі вчителів в нім, залежність досягнення успіху від колективних зусиль.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК ДО ПЕРШОГО  РОЗДІЛУ

 

Проаналізувавши теоретичні основи трудового  виховання, можемо прийти до висновку, що:

Завдання виховання  в школі реалізується в процесі  навчання і в спеціальній виховній роботі з учнями в позаурочний  час у школі та за її межами.

Процес виховання  – система виховних заходів, спрямованих  на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. 

Він має свою специфіку, передусім цілеспрямований  характер. Наявність конкретної цілі робить його систематичним і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності та хаотичності у проведенні виховних заходів. Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об’єктивних чинників.

В праці можна  спостерігати стійкі прояви людини. Вміння працювати, любов і звичка достану зайнятості не можуть формуватися миттєво. Кожна епоха накладає свій відбиток на процес її становлення. Праця дитини будь-якого віку зв’язана з розвитком її інтелекту. Розвинуте мислення – важлива умова підготовки дитини до праці (розумової і практичної). Тільки через злиття думки і фізичної праці школярі можуть стати мислителями, пошуковцями, відкривачами.

Щоб навчити  вихованців працювати, радіти самому процесу  діяльності і результатами праці, з  ним треба багато  спілкуватись, постійно щось пояснювати, нагадувати, запитувати.

Необхідно привчити дитину переборювати перешкоди навіть шляхом втоми, економити свої сили, навчити не тільки працювати, а знаходити в собі ресурси, щоб пробурити себе до праці, привчити до думки про те, що праця сама по собі буде давати насолоду досягнутої мети.

РОЗДІЛ 2

ДОСВІД ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ В ІСТОРІЇ

ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ

 

2.1. Проблема трудового виховання у педагогічній спадщині А.С.Макаренка

Антон Семенович  Макаренко  (1888-1939) – один з вітчизняних педагогів і письменників. Він творчо переосмислив класичну педагогічну спадщину, взяв активну участь в педагогічних пошуках 1920-30-х років. Спектр наукових інтересів Макаренко на питання методології педагогіки, теорії виховання, організації виховання. Найдокладніше він встиг представити свої погляди, що відносяться до методики виховного процесу.

Багато важливих педагогічних ідей Макаренко запропонував у галузі трудового виховання, адже у закладах, якими він керував, багато місця відводилося трудовій діяльності вихованців. Після тривалих роздумів він прийшов до висновку, що “труд без освіти, що йде поряд, без політичного й суспільного виховання, що йдуть поряд, не приносить виховної користі, виявляється нейтральним процесом. Ви можете примусити людину працювати скільки завгодно, але коли водночас з цим ви не будете її виховувати політично й морально, коли вона не братиме участі в громадському й політичному житті, то ця праця буде просто нейтральним процесом, що не дає позитивного наслідку. Труд як виховний засіб можливий тільки як частина загальної системи [10, с.103].

Діяльність  Макаренка з організації праці  у дитячих виправних закладах може слугувати прикладом для соціальних працівників, які прагнуть подолати бідність.

У колонії ім. Горького видатний педагог вводив трудовий принцип якраз з необхідності, через бідність та нестатки.

«В колонії ім. Горького просто через нестатки я поспішав перейти до виробництва. Це було виробництво сільськогосподарське. В умовах дитячих комун сільське господарство майже завжди дає збитки. Мені пощастило протягом двох років, і то тільки завдяки винятковим знанням та вмінню агронома, прийти до рентабельного господарства, і не до зернового, а до тваринницького. Головною ареною в мене була свинарня. В останні роки ми мали до 200 маток і плідників та кілька сот молодняку. Це господарство було устатковане за останнім словом техніки. Було спеціально збудовано свинарню, в якій чистота була, набудь, не менша, ніж в комунарівських спальнях. Свинарню мили з допомогою солідної системи водогонів і відливів, стоків і кранів, де навіть не було запаху...» [14, с.175].