Роль праці у всебічному розвитку особистості

Почуття самовідповідальності спияє розвитку в характері людини таких необхідних для життя і  діяльності рис, як підприємливість, ініциативність, творчість. Коли ці риси стають характерними для більшості людей, то суспільство має шанс досягти господарського успіху і добробуту.

В різноманітних  дитячих трудових об'єднаннях праця  носить колективний  характер і його здійснення пов'язане з включенням школяра в широку і складну  систему виробничих, моральних та міжособистісних відносин. Включення учня в колективну працю сприяє засвоєнню ним названих  відносин, перетворенню їх із зовнішніх в внутрішні. Це діється під впливом панівних норм поведінки, суспільних поглядів, організації  взаємодопомоги і взаємної вимогливості і дії таких соціально-психологічних феноменів, як внутрішньо групова навіюваність, змагання.  Важливою похідною цих соціально-психологічних чинників є формування відповідальності за результати праці колективу[13, с.55].

Беручи участь в колективній праці індивід  пізнає не тільки інших, але і себе: хто він є, яку цінність представляє для інших, на що він здатний. Діти, як показали психологічні дослідження, погано знають себе, свої можливості, своє положення в колективі. В наслідок трудової діяльності відбуваються істотні зміни. Передусім змінюється їх відношення до себе, а потім відношення колективу і педагогів. В психології зібрано багато фактів, які показують, що трудова  діяльність спонукається тим, на скільки високі її  результати. Із цим пов'язане формування таких мотивів як особиста значимість праці, усвідомлення її суспільної значимості.

Велика роль праці в розвитку мислення. В міру оволодіння трудовими навичками  розвиваються його нові форми: технічне, практичне, логічні В процесі праці і спілкування з іншими членами трудового колективу відбувається розвиток почуттів. Включаючись у трудовий процес дитина докорінно змінює своє уявлення про  себе і про навколишній світ. Радикальним чином змінюється і самооцінка. В процесі спілкування і оволодінням новими знаннями формується світогляд  школяра. Робота в колективі розвиває соціалiзацію особистості дитиниРозвиток здібностей, почуттів і мислення робить особистість дитини гармонійно та всебічно розвиненою.

Також українська народна педагогіка відводила праці головну роль і в процесі створення матеріальної та духовної культури. У прислів'ях як своєрідному кодексі поведінки людини відображено ставлення до праці: "Без труда нема добра", "Будеш трудитися — будеш кормитися", "Праця людину годує, а лінь — марнує". Люди вважали, що сумлінна праця забезпечує достатній фізичний, розумовий, естетичний, морально-духовний розвиток ("Щоб людиною стати, треба працювати"; "Хто багато робить, той багато знає"; "У праці краса людини"; "Землю прикрашає сонце, а людину — праця"; "Без трудів не їстимеш пирогів"). Тема праці є провідною в народних піснях, казках, легендах. Ідея праці як визначального чинника виховання людини перейшла від народу до філософів, педагогів. Адже народ творив науку виховання, а педагоги-вчені лише упорядковували його надбання. Тому багато відомих філософів і педагогів не мислили виховання поза працею.

Розглянемо  детальніше формування самостійності, спостережливості на уроках трудового виховання.

Самостійність: Шкільний предмет "Трудове навчання" - одна з основних ланок у формуванні самостійності школярів, оскільки є простором для збагачення їх досвіду та розвитку шляхом включення в різні види діяльності при реалізації міжпредметних зв'язків. Розглядаючи формування самостійності на уроках трудового навчання, ми виходимо з того, що прояв самостійності школярів при включенні їх в різні види діяльності знаходить свій подальший розвиток в усіх інших сферах життєдіяльності особистості [29, с.88].

Завдання вчителя трудового навчання спрямувати свою роботу на формування у школярів навичок культури праці, вміння планувати свою роботу. На уроках трудового навчання формування навичок планування здійснюється поступово:

1. виготовлення виробу шляхом поетапного планування;
2. виготовлення виробу за повною технологічною картою;

Формування навичок планування безпосередньо пов'язане з розвитком як самостійності, так і інших якостей особистості. Цьому сприяє також навчання школярі самоконтролю та самооцінці. Самоконтроль в навчальній діяльності викопує коригуючу функцію. Тобто учень не тільки виправляє допущені помилки, але й попереджує їх виникання. Самоконтроль можливий тільки при засвоєнні школярами навичків планування і проявляється в їхньому прагненні виконувати роботу відповідно до плану дій. Наявність в учнів умінь, навичок самоконтролю сприятиме більш точному, правильному виконанню завдання. Самооцінка в діяльності учня - це вияв оцінюючого ставлення до своїх знань, а також до результатів практичної роботи. При цьому виконуються дії аналізу, порівняння, синтезу; пов'язані з включенням школярів в різні види діяльності[28, с.95-97].

Спостережливість: Трудове навчання найчастіше критикують за те, що воно мало сприяє іюзвиткові особистості школяра. З цим погодитись не можна, тому що його можливості мабуть, більші, аніж будь-якого іншого шкільного предмета.

Засвоєння знань - складний процес, який забезпечує оволодіння супільно-історичним досвідом, зафіксованим у поняттях, законах, правилах, визначеннях, термінах, описах. Людина оволодіває цим досвідом на протязі всього життя - в іграх, праці, спілкуванні. Недарма говорять: "вік живи - вік учись". В школі це засвоєння має спеціально організоваїшй, кероваиий характер, який підкоряється меті і завданням, що ставить суспільство у відповідності з рівнем його розвитку.

На сучасному етані важливим завданням школи є забезпечення умов для вироблення самостійності учнів. Але не всяке засвоєння знань забезпечує цю активність. Необхідна його особлива організація, завдяки якій учні розвивають своє мислення, інтереси, нахили. Це все тісно переплітається з основною метою трудового навчання, яка полягає у вихованні творчої особистості, якнайповнішому розвитку її інтересів, нахилів, здібностей, підготовці учнів до професійного самовизначення і трудової діяльності  в умовах ринкових відносин.

Практика роботи в школі показує, що іноді корисно тренувати у учня, привчаючи його працювати н не завжди сприятливих умовах і цьому не відволікатися на сторонні подразники.

Щоб створити у учнів установку бути уважними нa уроці, треба враховувати ритм уроку, динаміку ведення заняття, яскравість і новизну в ладання, образно-виразну мову вчителя, поєднання емоційного і логічного викладення матеріалу. В кожному класі вчителю треба знайти оптимальний темп ведення уроку: швидкий темп веде до неуважності, уповільнений сприяє відверненню уваги[28, с.11-12].

Таким чином, головним завданням праці є формування всебічної і гармонійно-розвиненої особистості. Це формування включає у себе розвиток самостійності: прояв самостійності школярів при включенні їх в різні види діяльності знаходить свій подальший розвиток в усіх інших сферах життєдіяльності особистості; мислення: у міру оволодіння трудовими навиками розвиваються його нові форми: технічне, практичне, логічні; спостережливості, винахідливості, розвиває відповідальність за будь-яке діло, за яке береться дитини, увагу, а також інтелектуальний, розумовий і фізичний розиток. Дуже важливим моментом є і положення про те, що праця дозволяє якнайповніше і яскраво розкрити природні завдатки і схильності дитини. Аналізуючи готовність дитини до трудового життя, потрібно думати не тільки про те, що вона може дати для суспільства, але і про те, що праця дає особисто їй. Отже, праця – це багатофункціональне джерело матеріального і духовного багатства.

1.2. Сутність, мета та завдання трудового виховання учнів загальноосвітньої школи

У формуванні особистості учня трудове виховання посідає важливе місце. Воно забезпечує підготовку молодого покоління до активної участі у сфері виробництва матеріальних і духовних благ суспільства; формує свідомість, спрямовану на визнання високої соціальної значущості плідної праці людини.

Протягом усієї історії людства праця була одним з найважливіших засобів розвитку суспільства взагалі і формування особистості зокрема. Тому трудове виховання— одне з найважливіших питань суспільного прогресу. Воно виражає різні сторони суспільного буття, особливості виробничих і моральних відносин між всіма членами суспільства, воно являє собою сукупність норм і правил ставлення людини до праці. Проте трудове виховання виникає і розвивається не тільки відповідно до способів добування засобів до життя і рівня розвитку виробництва. Принципи трудового виховання формуються також під впливом різних форм суспільної свідомості:

1. єдності трудового виховання і загального розвитку особистості;
2. виявлення і розвиток індивідуальності в праці;
3. високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості;
4. залучення дитини до різноманітних видів продуктивної праці;
5. постійності, безперервності, посильності праці;
6. наявності елементів продуктивної діяльності дорослих у дитячій праці;
7. творчого характеру праці;
8. єдності праці та багатогранності життя[17 с.13].

Важливо залучати учнів до виконання таких трудових завдань, де б вони могли виявити свої творчі здібності і задовольнити свої духовні потреби. Тільки при такій умові праця в кожній галузі матеріального виробництва матиме для них глибокий смисл і виникатиме бажання присвятити їй все своє життя. Завдання трудового виховання зумовлені потребами існування, самоутвердження і взаємодії людини в суспільстві та природному середовищі. Воно покликане забезпечити: психологічну готовність особистості до праці ( вона повинна забезпечити глибоке усвідомлення мети і завдання праці,формування і розвиток ідейних переконань і суспільних мотивів праці, які спрямовують трудову діяльність людини на досягнення поставленої мети; формування в учнів потреби в праці, правильне розуміння принципу матеріальної зацікавленості; бажання сумнівно та відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як обов’язку і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до трудової діяльності);підготовки до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).

Процес трудового виховання дає позитивні результати тоді, коли він протікає не стихійно, а під педагогічним впливом дорослих, покликаних раціонально організовувати дитяче життя і працю. Під керівництвом старших діти збагачують свій трудовий досвід, встановлюють правильні взаємовідносини. У процесі праці у них формуються трудові вміння і навички, виробляється звичка працювати. Проте слід мати на увазі, що для виховання в учнів свідомого ставлення до праці не досить одного тільки трудового досвіду.

У процесі трудового виховання вчителеві треба враховувати психологічні особливості, трудові і моральні якості кожної дитини [31 с.24].

У трудовому вихованні не слід допускати однобічності, зловживання формами словесного впливу і недооцінювати безпосередньої трудової діяльності дітей. Розходження між словом і ділом, між свідомістю і працею, яке спостерігається у ставленні до праці багатьох учнів, пояснюється багатьма суб'єктивними причинами, зокрема невмінням учителів і вихователів правильно організувати працю дітей.Трудове виховання учнів у процесі навчання як один із основних компонентів виховного аспекту уроку може бути відносно самостійним об'єктом переважного спостереження й аналізу.

Мета спостереження й аналізу: зміст., форми та методи трудового виховання учнів на уроці та його ефективність [31 с.26].

Система оцінних параметрів стану  трудового виховання учнів на уроці:

1. відповідність поставлених цілей і завдань трудового виховання учнів у процесі навчання загальнодержавній концепції неперервного виховання;
2. виявлення та реалізація змісту навчального матеріалу, який максимально сприятиме трудовому вихованню учнів;
3. раціональний вибір і реалізація комплексу педагогічно доцільних принципів трудового виховання учнів на уроці, визначення принципу-домінанти з урахуванням змісту навчального матеріалу, специфіки предмета, стану вихованості учнів, їх вікових та індивідуальних особливостей;
4. цільова установка учнів на трудову діяльність, зокрема на її основний вид - навчальну діяльність;
5. розкриття соціальної значущості продуктивної праці;
6. раціональне співвідношення трудового виховання з іншими виховними та освітніми цілями й завданнями уроку;
7. формування позитивного ставлення учнів до будь-яких видів праці (побутова, навчальна, громадсько-корисна продуктивна), поваги до людей праці;
8. формування психологічної та практичної готовності учнів до трудової діяльності;
9. вироблення в учнів трудових навичок і вмінь;
10. виховання бережливого ставлення до народного добра, рідної природи, шкільного майна, підручників, продуктів харчування, одягу;
11. виявлення в учнів професійного спрямування, розвиток здібностей у даній галузі, творчої самостійності;
12. забезпечення навчально-матеріальної бази для трудового навчання й виховання відповідно до сучасних вимог науково-технічного прогресу [27, с.124].

Першим етапом трудового виховання є поступове  привчання дітей до невеликих  та посильних для їхнього віку трудових завдань. В цей період краще  привчати дітей до самообслуговування. Наступним етапом є розширення видів  праці від самообслуговування до обслуговування сім’ї в цілому. Уже молодший школяр може пришити ґудзик до сорочки молодшого брата чи сестри, випрасувати рушники і т.д. Важливим у трудовому вихованні є і врахування індивідуальних особливостей учнів. Так, фізично ослабленим дітям, не звільняючи їх від праці, слід доручати нескладну роботу, бажано на свіжому повітрі.

Важко дати рекомендації на всі випадки життя. Але вчителям слід пам’ятати, що при використанні праці як засобу виховання головним є те, що потрібно обмірковано ставитись до трудових справ, частіше радитись з колегами, вожатими, класними керівниками.

В організації  навчальної праці учнів найважливішою  є проблема активізації їх пізнавальної діяльності у процесі виконання  трудових завдань. Передовий досвід шкіл країни переконує, що якщо учням доручати окремі, порівняно прості, види виробничої праці, то така праця, як правило, не вимагає від них застосування знань. Але справа докорінно змінюється, якщо перед учнями ставиться комплексна задача.

Не інакше стоїть питання і в побутовій праці. Часто при навчанні шиттю діти годинами метають петлі, не отримуючи при цьому ніякого творчого розвитку. Інтерес до такого навчання у дітей швидко проходить.

Але картина  різько змінюється, коли перед учнями ставляться задачі творчого характеру. Суспільно корисна, виробнича праця на благо суспільства – це праця найвпливовіша за своїм виховним впливом на учнів. Крім того, вона найбільш розповсюджена, застосовується як в сільських, так і в міських школах. Різноманітні форми праці, які отримали назву трудових об’єднань школярів. Вони грають виключно важливу роль не тільки в трудовому, але й розумовому, моральному, естетичному, фізичному, економічному, екологічному вихованні. Не менш важливе значення їх в підготовці учнів до свідомої і творчої участі в суспільному виробництві, а також у професійній орієнтації. Методичні питання організації роботи в трудових об’єднаннях відображено в багатьох навчальних посібниках. В них звертається увага на те, що трудові об’єднання учнів – це перша школа їх самостійного трудового життя, школа виховання високої відповідальності за доручену справу [24, с. 76-77].

Виходячи з цього, ми можемо зробити такі висновки:

1. Завдання трудового виховання в школі зумовлюються характером способу виробництва, рівнем розвитку наукового і технічного прогресу і потребою суспільства у високоосвічених і всебічно-розвинених людях. Трудове виховання включає в себе практичну, моральну і психологічну підготовку учнів до праці.
2. Трудове виховайння тісно пов'язане з іншими складовими частинами  виховання і являє собою синтез розумового, політехнічного, морального і естетичного виховання. Основою для здійснення завдань трудового виховання є загальна і політехнічна освіта - озброєння учнів знаннями законів розвитку суспільства, природи і виробництва, виховання високоморальної людини.