Розвиток у школярів досвіду творчої діяльності при вивченні курсу соціально-економічної географії світу

 

Продовження табл.1.1

 

Творчість як феномен  людської цілісності

творчість як засіб самореалізації та саморозвитку людини на основі поєднання  двох підходів: діяльнісного і культурологічного.

Б.Г.Ананьєв, В.І.Андреєв, І.Я.Лернер, В.О.Малахов, В.О.Моляко, С.О.Сисоєва, Н.Ф.Тализіна

 

Аналіз розглянутих підходів дозволяє стверджувати, що більшість з них  у цілому не суперечать, а доповнюють один одного, відображаючи різні аспекти  даного поняття. При цьому існують і альтернативні погляди щодо розгляду творчості як діяльності й новизни як критерію творчості.

Отже, аналіз поглядів учених дає підстави стверджувати, що результат творчої  діяльності виявляється як у зміні  об’єкта, так і самого суб’єкта творчості; вона є активною діяльністю індивіда з реалізації й збагачення свого внутрішнього потенціалу, а отже – умовою становлення і розвитку особистості. Спочатку отриманий результат може не мати цінності для суспільства, але з розвитком творчих здібностей особистості продуктивність і суспільна значущість творчої діяльності поступово підвищуються. До того ж, організація такої діяльності в навчальному процесі має бути спрямована на формування особистості, здатної творити добро. Отже, творчість учня повинна мати гуманістичну спрямованість й завдяки цьому відзначається цінністю не лише для нього самого, а й для інших людей [14].

Аналіз праць учених (В.І. Андреєв, А.Т. Шумілін, В.А. Цапок) засвідчує, що творча діяльність, як і будь-яка інша, передбачає наявність мети, засобів, результатів і самого процесу діяльності, який містить такі етапи:

• усвідомлення та формулювання проблеми;
• знаходження принципу вирішення проблеми (формулювання гіпотези, ідеї винаходу, задуму художнього твору);
• обґрунтування і розвиток визначеного принципу (теоретична, конструкторська і технологічна його розробка);
• практична перевірка гіпотези та її реалізація.

На наш погляд, важливим також є виникнення в особистості  потреби і прагнення до виявлення  й розв’язання проблемних ситуацій та суперечностей, пошуку і знаходження механізмів їх вирішення. Умовним заключним етапом може бути вдосконалення отриманого результату, тому що творчий процес є нескінченним, при цьому наголошуємо на особистісній задоволеності самим процесом творчого пошуку, що стимулює до постійного розвитку й нарощування власного потенціалу.

Загалом, наведену вище структуру  вчені визнають універсальною і  наявною у творчій діяльності всіх видів.

Творча діяльність під час навчання, навчально-творча діяльність безумовно має свої особливості.

Так за визначенням В.І.Андреєва, навчально-творча діяльність є одним із видів навчальної діяльності, що спрямована на вирішення навчально-творчих завдань і здійснюється в умовах застосування педагогічних засобів непрямого або перспективного управління, орієнтованих на максимальне використання самоуправління особистості, результат якої характеризується суб’єктивною новизною, значимістю і прогресивністю для розвитку особистості й, особливо, її творчих здібностей [2, с. 51].

Аналіз наведеного визначення дозволяє виявити такі сутнісні характеристики:

1) навчально-творчу діяльність  маємо розглядати як складову  ширшого поняття – діяльності, в контексті чого обґрунтовуватимемо  її структурні елементи;

2) навчально-творча діяльність  є керованою діяльністю, важливим  є переведення учнів на рівень самоуправління;

3) результат навчально-творчої  діяльності характеризується суб’єктивною  новизною й виявляється в динаміці  розвитку особистості в процесі  її здійснення.

Застосування системного підходу  до аналізу навчально-творчої діяльності, окрім визначення будови та розвитку, передбачає виявлення функціонування цієї системи. За філософським словником, функція є способом поводження, характерним для певного об’єкта, який сприяє збереженню існування самого об’єкта чи системи, до якої він входить як елемент [21, с. 418]. Під системою ж розуміють упорядковану певним способом сукупність елементів, що взаємопов’язані між собою та утворюють певну цілісну єдність [21, с.383].

Обґрунтовуємо такі функції  навчально-творчої діяльності.

1. Функції, спрямовані на формування й підтримку позитивної мотивації та творчої активності суб’єкта.

2. Функції, пов’язані  зі здійсненням продуктивної  діяльності.

3. Функції, спрямовані  на усвідомлення та вдосконалення  результату.

Отже, дослідження сутнісних  характеристик навчально-творчої  діяльності, її філософського, психологічного й педагогічного аспектів дозволяє розглядати навчально-творчу діяльність учнів як вид діяльності, спрямований на вирішення навчально-творчих завдань, у процесі якого відбувається активне відкриття світу для себе через творення і пізнання, цілісний розвиток особистості учня, його перехід на рівень самоуправління, набуття творчого продукту, що характеризується гуманістичною спрямованістю, новизною й значимістю для особистості.

Обґрунтування цілісної системи організації навчально-творчої діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів, потребує виявлення її особливостей на даному віковому етапі й створення на цій основі моделі організації навчально-творчої діяльності учнів як підґрунтя для розробки відповідної технології.

 

 

 

 

1.2 Особливості організації творчої діяльності учнів

 

Виявлення і  обґрунтування напряму організації  творчої діяльності учнів професійно-технічного навчального закладу потребує насамперед розгляду дії взаємопов’язаної сукупності факторів, які впливають на означений процес, й виявлення існуючих суперечностей з метою подальшого визначення шляху зменшення їх дії.

Аналіз факторів –  об’єктивного, суб’єктивного, особистісного  і людського, що є ефективним методом дослідження процесів, у центрі яких перебуває людина (Д.І. Широканов, А.І. Петрущик) [23], дозволяє виявити наявність суперечностей у навчальному процесі.

Так, об’єктивний  фактор, відображаючи реальність, що існує  незалежно від людини, виявляється в процесах глобалізації та інтеграції в усіх сферах життя.

Зростає роль суб’єктивного фактора, що має впливати на можливі стихійні зміни внаслідок дії об’єктивних факторів й виражається в пошуку способів оптимізації навчального процесу [23]. При цьому виникають певні суперечності, а саме: з одного боку, між бажанням викладачів розвивати творчі здібності учнів та недостатньою розробленістю конкретних засобів реалізації зазначеної мети в процесі вивчення географії; з іншого – відбувається залучення учнів до самостійних творчих видів робіт з метою опанування предмета, однак недостатнє знання учнями методів, стратегій, прийомів такої діяльності значно знижує її ефективність, – учні виявляються не готовими до творчої діяльності. Означене відставання суб’єктивного фактора від об’єктивного потребує посилення уваги до розвитку особистості, її мотивації, когнітивних, креативних, комунікативних, організаційних умінь.

Особистісний  фактор відображає активність суб’єкта в навчальному процесі  й передбачає врахування і подальше збагачення індивідуальних можливостей, потреб та інтересів учнів, наявного досвіду під час організації творчої діяльності, використання засобів, що сприяють активізації резервних можливостей особистості, повнішому розкриттю її творчого потенціалу, формуванню прагнення до самовдосконалення і саморозвитку.

Треба відзначити постійно зростаючу роль людського фактора, коли важливим є ствердження гуманістичних  цінностей, взаєморозуміння, діалогічності, у творчій діяльності, коли ми, викладачі, прагнемо розвинути духовну особистість, здатну творити добро, жити в злагоді з іншими людьми й навколишнім світом. У зв’язку з цим поєднання, інтеграція в навчальному процесі пізнання, творчості й гуманізму набуває особливого значення.

Нині, коли постають глобальні проблеми, пов’язані з духовністю, збереження духовно-культурних цінностей людства й подальше творення культури на засадах гуманізму можливі за умов реалізації гуманістичної освітньої парадигми, спрямованої на розвиток творчої, мислячої особистості, яка поєднує компетентність і духовність.

Вирішення окреслених завдань  потребує цілеспрямованої організації  навчально-творчої діяльності старшокласників, для чого насамперед необхідно з’ясувати  сутність поняття „організація”.

Згідно зі словником іншомовних слів, організація (від франц. Organization) – будова, структура чогось; налагодження, впорядкування, приведення чогось у систему [20, с. 448]. У філософському словнику організація визначається як: 1) об’єднання індивідів, які спільно реалізують певну програму або мету й діють на основі певних процедур чи правил; 2) сукупність процесів або дій, спрямованих на утворення та вдосконалення взаємозв’язків між частинами цілого; 3) внутрішня упорядкованість, взаємодія більш чи менш диференційованих та автономних частин цілого, зумовлена його будовою [21, с. 448].

Аналіз наведених визначень  засвідчує, що організація розглядається  як з точки зору статики, коли йдеться  про певні об’єкти (об’єднання людей  чи конкретну особу) та особливості  структури певного цілого; так і з боку динаміки – функціонування, поводження і взаємодія частин цілісного утворення з метою налагодження, впорядкування, досягнення визначеної мети.

Організація творчої  діяльності має спрямовуватися на впорядкування, налагодження цієї діяльності, передбачає управління викладача та самоуправління учня й реалізацію замкненого циклу управління на кожному етапі творчої діяльності (орієнтаційному, пізнавально-перетворювальному, контрольно-корекційному), що потребує врахування основних законів управління. Так, згідно із законом необхідної різноманітності, управляюча система повинна бути не менш різноманітною, ніж керована, з метою здійснення впливу на неї, отже, завданням педагога є створення значної різноманітності засобів управління з метою подолання різноманітності об’єкта.

Однією з найважливіших  особливостей організації творчої  діяльності є необхідність створення  й розширення творчого мікросередовища  на заняттях, що сприяє залученню кожної особистості до активної навчально-творчої  діяльності, надає можливість вільного вибору, заохочує ініціативність, сприяє розкриттю і розвиткові творчого потенціалу, стимулює до самовдосконалення, характеризується ціннісним ставленням до кожного, взаємодопомогою і співтворчістю, діалогічною взаємодією суб’єктів навчального процесу.

На основі зазначеного вище можна дійти висновку, що організація творчої діяльності учнів є цілеспрямованою взаємодією викладача й учнів на засадах діалогу, співробітництва і співтворчості з метою активізації та розвитку мислення, почуттів, волі, творчого потенціалу, узгодження мотивів, цінностей, знань, умінь та рефлексивної поведінки учнів, поступового їх переведення на рівень самоорганізації власної діяльності завдяки створенню і розширенню творчого мікросередовища в навчальному процесі через упорядкування мети, принципів, змісту, методів, засобів і форм спільної діяльності.

Урахування специфіки  творчої діяльності (необхідність активізації всіх сфер особистості учня, його творчого потенціалу; створення сприятливої емоційної атмосфери) та вікових особливостей учнів (спрямованість на пошук істини, прагнення до пізнання власних можливостей, внутрішніх суперечностей у взаємовідносинах людини зі світом, схильність до аналізу, дедукції та узагальнення, зростання самостійності) дозволили виокремити особливості організації творчої діяльності учнів, які є основою для розробки відповідної технології, а саме:

1) узгодження  всіх компонентів педагогічної  системи (мети, принципів, змісту, методів, засобів і форм спільної  продуктивної діяльності), які поєднуються наявністю в кожному з них пізнавального, творчого й гуманістичного складників і спрямовані на активізацію й цілісний розвиток розумової, емоційно-чуттєвої й діяльнісної сфер особистості, її творчого потенціалу; забезпечують особистісну орієнтацію й водночас розвиток гуманістичної спрямованості особистості старшокласника;

2) створення й розширення  творчого мікросередовища на  заняттях через поєднання урочної та позаурочної діяльності, впровадження факультативного курсу, що дозволяє зважати на інтереси і потреби учнів, налагоджує неформальну атмосферу спілкування, розширює сферу взаємодії та сприяє повнішому розкриттю і розвиткові індивідуальних творчих можливостей і потенціалу особистості;

3) інтеграція  змісту загальноосвітніх  предметів  для формування цілісної картини світу, світогляду учня, пізнання взаємозв’язків у системі „природа – людина – суспільство – культура”, що стимулює мовно-мисленнєву активність учнів, формує гуманістичну спрямованість особистості, творчий підхід до життєдіяльності;

4) пріоритет  самоуправління, поступове переведення  учнів на рівень самоорганізації  творчої діяльності й організації  діяльності інших через опанування  методів, прийомів, стратегії творчої  діяльності.

Прогнозованим результатом  організації  творчої діяльності є підвищення рівня творчої компетентності учнів.