Розвиток у школярів досвіду творчої діяльності при вивченні курсу соціально-економічної географії світу

Метою етапу творчого саморозвитку є подальше вдосконалення творчих умінь, мобілізація творчого потенціалу учнів на реалізацію внутрішніх можливостей їхнього саморозвитку. На цьому етапі ініціатива повністю переходить до учнів, які набувають навичок та вмінь самоуправління. Даний етап характеризується значним поглибленням змістовної сторони творчої діяльності, увага викладача зміщується з організації та управління діяльністю на добір змісту навчального матеріалу, який має бути особистісно значимим для учнів, де центром уваги стають небайдужі для учнів життєві питання і теми, що викликають інтерес, сприяють формуванню світогляду й ціннісних орієнтацій старшокласників. Керуючись принципами діалогічності, саморозвитку особистості, самоуправління, викладач надає можливість учням виявляти активність та ініціативу як на заняттях, так і в позаурочній діяльності, стимулює до опанування нових видів і форм діяльності, формує установку на самовдосконалення.

Самоуправління  учнів реалізується під час виконання  проектів, спрямованих на вирішення реально існуючих проблем навколишнього світу, проведення дебатів, диспутів, конференцій, конкурсів науково-дослідницьких робіт, організації вистав тощо. Участь у зазначених заходах передбачає активну пошукову діяльність учнів, самостійну роботу з додатковим матеріалом, застосування творчих умінь у змінених ситуаціях. Учні мають змогу практично реалізовувати знання у конкретній творчій праці, виявляючи свою індивідуальність, причому прагнення знайти власну позицію супроводжується повагою до думки інших, намаганням дійти консенсусу в спільному вирішенні проблемних питань, спостерігається спрямованість учнів на досягнення позитивних соціально значущих результатів.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до першого  розділу

1. Аналіз наукової  літератури з філософії, психології, педагогіки дозволив уточнити поняття навчально-творчої діяльності учнів як виду діяльності, спрямованого на вирішення творчих завдань, у процесі якого відбувається активне відкриття світу для себе через творення і пізнання, цілісний розвиток особистості учня, його перехід на рівень самоуправління, набуття творчого продукту, що характеризується гуманістичною спрямованістю, новизною й значимістю для особистості.

2. Організацію творчої діяльності учнів визначено як цілеспрямовану взаємодію викладача і учнів на засадах діалогу, співробітництва і співтворчості з метою активізації та розвитку мислення, почуттів, волі, творчого потенціалу, приведення в систему мотивів, цінностей, знань, умінь та рефлексивної поведінки учнів, поступового їх переведення на рівень самоорганізації власної діяльності завдяки створенню і розширенню творчого мікросередовища в навчальному процесі через узгодження мети, принципів, змісту, методів, засобів і форм спільної діяльності.

3. Визначено особливості  організації навчально-творчої діяльності учнів, пов’язані як зі специфікою такої діяльності (узгодження всіх компонентів педагогічної системи (мети, принципів, змісту, методів, засобів і форм), які поєднуються наявністю в кожному з них пізнавального, творчого й гуманістичного складників; створення і розширення творчого мікросередовища в навчальному процесі), так і віковими особливостями учнів (інтеграція змісту різних предметів з метою формування цілісної картини світу; поступове переведення учнів на рівень самоорганізації й організації діяльності інших через опанування стратегії творчої діяльності).

4. Розроблено інтегровану  модель організації творчої діяльності учнів, основними компонентами якої є особистість викладача, який цілеспрямовано організовує творчу діяльність учня; особистість учня, що розвивається, і сама творча діяльність, яка розгортається в просторі і часі. Використовуючи засоби організації творчої діяльності, якими є цілі, принципи, зміст, методи і форми спільної діяльності, а також спеціально розроблені дидактичні засоби, викладач створює творче мікросередовище, в процесі взаємодії з яким відбувається постійний розвиток і саморозвиток особистості учня.

5. З’ясовано, що інтегрованим  результатом організації творчої діяльності є підвищення рівня творчої компетентності учнів.

6. На підґрунті моделі з урахуванням виявлених особливостей розроблено особистісно-орієнтовану технологію організації навчально-творчої діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів на макрорівні. Технологія на макрорівні (етапи: організаційно-творчий, розвивально-творчий та творчого саморозвитку) розрахована на значний проміжок часу й сприяє поступовому переведенню учнів на рівень самоорганізації діяльності, підвищення їхньої навчально-творчої компетентності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ  ЗАКЛАДІВ

1. Загальні питання організації та проведення експерименту

 

З метою  перевірки висунутої гіпотези було проведено експериментальне дослідження, що містило констатувальний, формувальний і контрольний етапи експерименту. Перевірка ефективності розробленої технології організації творчої діяльності учнів проводилась особисто автором на матеріалі викладання економічної та соціальної географії світу.

Експериментальне дослідження відбувалося протягом 2011–2012 навчального року; на різних етапах у ньому взяли участь 85 учнів І  курсу Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.  Експериментальне дослідження здійснювалося у три етапи, кожен з яких вирішував певні завдання:

• під час констатувального експерименту було виявлено вихідний рівень сформованості навчально-творчої компетентності генеральної сукупності учнів І курсу (85 осіб) за визначеними показниками, а також обрано експериментальні і контрольну групи, які за вказаним критерієм майже не відрізнялись на початок проведення експерименту;
• під час формувального експерименту в експериментальних групах (56 осіб) було впроваджено обґрунтовану в дослідженні особистісно орієнтовану технологію організації творчої діяльності учнів на макрорівні й розроблений відповідно до її етапів комплекс засобів, спрямований на здійснення переходу від прямого управління до самоуправління й поступовий вихід учнів на рівень самоорганізації творчої діяльності;
• під час контрольного експерименту, в якому взяли участь учні експериментальних і контрольної груп (85 осіб) було виявлено підсумковий рівень сформованості їхньої творчої компетентності й визначено ефективність технології й засобів організації творчої діяльності учнів.

З метою визначення ефективності окремих засобів педагогічної технології організації творчої діяльності, порівняння й зіставлення їх впливу на розвиток творчих якостей учнів, здатності до самоорганізації діяльності, формування творчої компетентності в цілому, проводився варіативний експеримент. При цьому систему творчих завдань різного рівня складності ми розглядали як інваріант для організації творчої діяльності й передбачали застосовувати в усіх експериментальних групах. Стратегію творчої діяльності й факультативний курс віднесено до варіативного компонента. У зв’язку з цим було виділено дві експериментальні групи, де організація навчально-творчої діяльності відбувалася таким чином:

у групі Е1 – на уроках із застосуванням системи творчих завдань і стратегії творчої діяльності;

у групі Е2 – на уроках і в позаурочний час з використанням  творчих завдань та комплексного факультативного курсу;

У контрольній групі  заняття проводили за традиційною методикою. Навчальний процес як в експериментальних, так і в контрольних грпах здійснювався відповідно до діючої програми з географії (рівень стандарту) для учнів 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів.

Оскільки йдеться про  навчально-творчу діяльність, нами обґрунтовано три рівні сформованості навчально-творчої компетентності – високий, середній, низький. Ми відійшли від традиційного обґрунтування чотирьох рівнів прояву показників згідно з 12-бальною системою оцінювання навчальних досягнень, оскільки низький рівень навчальних досягнень (1–3 бали за 12-бальною шкалою) вважаємо нульовим рівнем сформованості навчально-творчої компетентності учнів.

Для виявлення рівнів сформованості навчально-творчої  компетентності учнів було використано  комплекс діагностичних методик:

• розроблені анкети для виявлення сформованості позитивної мотивації та емоційного ставлення до творчої діяльності (додатки Б, В)
• тест В.І. Андреєва для виявлення здатності учнів до саморозвитку (додаток Д);
• методика Н.Е. Щуркової “Діагностика інтерактивної спрямованості особистості” для виявлення гуманістичної спрямованості особистості (додаток Е);
• розроблені матеріали для експертного оцінювання пізнавально-творчої активності, здатності до самоорганізації й гуманістичної спрямованості особистості учнів (додаток Ж).

З використанням означених  методик було визначено наявний  рівень сформованості творчої компетентності генеральної сукупності учнів І  курсу (85 осіб) Аналіз отриманих даних  дозволяє констатувати подібність вияву  досліджуваної якості серед учнів І курсу  з помітним переважанням низького й середнього рівнів її сформованості: лише близько 8 % учнів мають високий рівень творчої компетентності, що підтверджує актуальність і доцільність теми дослідження. (додаток З)

Якість знань, зокрема такі її показники як повнота і гнучкість, що відображають ступінь опанування системи предметних знань, необхідних для творчої діяльності, є одним з основних показників сформованості навчально-творчої компетентності. За І.Я. Лернером та М.М. Скаткіним, повнота визначається як кількість знань про об’єкт вивчення, передбачених програмою; гнучкість виявляється у швидкості знаходження варіативних способів застосування знань у змінених ситуаціях, здатності запропонувати декілька способів вирішення для однієї ситуації [13, с. 62].

Матеріали для експертного  оцінювання рівня здатності до самоорганізації  наведено в таблиці (додаток Ж). Відповідно до теорії вимірювання С. Стивенса [10], що передбачає використання дихометричної номінативної шкали, відсутність вимірюваної ознаки експерти оцінювали через 0, епізодичний прояв ознаки – 1, постійне виявлення вимірюваної ознаки – 2.

За шкалою вимірювання  відповідно до кількості виділених  нами для експертного оцінювання ознак (5), 0 – 3 бали свідчили про низький  рівень здатності учнів до самоорганізації (потребують переважно прямого управління вчителя), 4 – 7 балів – середній рівень (свідчить про здатність до співуправління), 8 – 10 балів відповідали високому рівню здатності учнів до самоорганізації й самоуправління власною діяльністю.

Спостереження засвідчили, що учні здебільшого надають перевагу виконавчій позиції в навчанні, у  них недостатньо розвинена здатність  до самоуправління, у разі виникнення труднощів вони частіше звертаються  до викладача чи одногрупників, ніж  намагаються знайти рішення самостійно, недостатньо виявляють інтелектуальні й вольові зусилля для досягнення мети, мають слабко розвинені рефлексивні вміння. Отже, результати діагностування свідчать про невідповідність між прагненням до самостійності й реальною здатністю учнів до самоорганізації власної діяльності. Значний відсоток вияву низького рівня означеної якості указує на переважання засобів прямого управління викладачів й недостатню усвідомленість учнями себе як суб’єктів власної діяльності.

Таким чином, результати проведеного констатувального експерименту, у якому було виявлено вихідні рівні сформованості навчально-творчої компетентності учнів експериментальних і контрольної груп, свідчать про необхідність підвищення рівня означеної компетентності у учнів. Це підтверджують і дані констатувального зрізу, проведеного на матеріалі географії (додаток Л).

З метою виявлення ставлення викладачів до досліджуваної проблеми було проведено анкетування викладачів професійно-технічних навчальних закладів м. Кривого Рогу (додаток А). Результати анкетування свідчать про те, що викладачі неодмінно прагнуть до організації творчої діяльності й розвитку творчих здібностей учнів, однак мають певні труднощі в її організації, тобто виникає суперечність між наявною потребою і можливістю практично здійснити ці наміри. Серед причин, які ускладнюють організацію навчально-творчої діяльності, викладачі найчастіше називають недостатність необхідних матеріалів – відповідних засобів і творчих завдань у підручниках, обмеженість часу для організації творчих видів робіт, а також недостатній рівень знань учнів для організації активної творчої діяльності. Водночас учителі застосовують різні засоби організації творчої діяльності, однак несистемний характер такої діяльності поряд з відсутністю цілеспрямованої роботи щодо опанування учнями способів творчої діяльності роблять її не досить ефективною, що свідчить про недостатню обізнаність щодо технології ефективної організації творчої діяльності на заняттях.

Формувальний етап педагогічного  експерименту передбачав упровадження обґрунтованої нами особистісно орієнтованої технології організації навчально-творчої діяльності на макрорівні з послідовним використанням відповідного комплексу засобів на всіх її етапах. Це потребувало організації спільної продуктивної діяльності діалогічної взаємодії учнів з викладачем та між собою, співробітництва і співтворчості й передбачало: