Розвиток у школярів досвіду творчої діяльності при вивченні курсу соціально-економічної географії світу

Організація творчої  діяльності відбувається як в урочній, так і позаурочній діяльності (через упровадження комплексного факультативного  курсу, організацію свят, підготовку театралізованих вистав, випуск газети, проведення конкурсів, предметних тижнів), тобто важливим є не лише створення, а й розширення творчого мікросередовища на заняттях, у процесі взаємодії з яким відбувається постійний розвиток і саморозвиток особистості старшокласника, його мотивів, пізнавально-творчої активності.

Організація творчої  діяльності викладачем передбачає поступове  ускладнення цілей, засобів, методів  та форм для переведення учнів  на вищий організаційний рівень, а  також постійне коригування на основі зворотного зв’язку.

З огляду на проведений аналіз є правомірним стверджувати про створення інтегрованої моделі організації творчої діяльності учнів, де інтеграція є основою цілісності процесу, що вивчається. Причому інтеграція передбачає наявність зв’язків, що забезпечують цілісність системи чи процесу, і відображає стан взаємозв’язку, взаємозалежності окремих компонентів системи, й водночас є процесом, який зумовлює такий стан [15].

Основою інтеграції, що відображає цілісність процесу організації  творчої діяльності учнів, є такі положення:

1) органічний взаємозв’язок  особистості й діяльності (діяльність  – основа, засіб і вирішальна  умова розвитку творчої особистості  учня; організація  творчої діяльності  сприяє розвиткові всіх сфер  особистості учня, формуванню його  навчально-творчої компетентності);

2) інтеграцію процесів  організації й управління (умовою ефективної організації творчої діяльності і переведення учнів на рівень самоорганізації є реалізація системи видів управління з поступовим переходом від прямого управління до самоуправління, що є підґрунтям формування творчої особистості), й відповідно – самоорганізації та самоуправління учнями власною діяльністю (учень буде здатним до самоорганізації за умови набуття навичок самоуправління);

3) взаємозумовленість  процесів організації і самоорганізації, а саме: від якості організації викладачем творчої діяльності учнів (постійне ускладнення і поглиблення завдань, опанування комплексу навчально-творчих умінь – когнітивних, креативних, комунікативних, організаційних, стимулювання активності, ініціативності особистості, актуалізація її потреб у пізнанні, перетворенні, самореалізації, поступова передача управлінських дій викладача учням залежить їхній вихід на рівень самоорганізації власної діяльності);

4) взаємозумовленість  процесів самоорганізації діяльності і саморозвитку особистості (вихід на рівень самоорганізації діяльності можливий за умови саморозвитку особистості – її мотивації, творчої активності, мислення, почуттів, волі; водночас учень стає здатним до саморозвитку завдяки самоорганізації власної діяльності);

5) поєднання урочної  та позаурочної діяльності для  створення й розширення творчого  мікросередовища в навчальному  процесі, з виходом у простір поза навчальним закладом, коли учні самостійно організовують власну діяльність поза навчальним процесом, прагнуть до вдосконалення і самореалізації в постійному творенні і пізнанні, беруть участь у роботі Малої академії наук, олімпіадах, конкурсах, турнірах, творчо реалізують себе в життєдіяльності;

6) інтеграцію змісту  загальноосвітніх предметів під час організації творчої діяльності з метою формування індивідуального сприйняття світу й усвідомлення можливості його творчого вдосконалення;

7) необхідність створення  комплексної технології організації творчої діяльності учнів на макро- і мікрорівнях, яка б забезпечувала цілісну систему організації даного процесу в професійно-технічних навчальних закладах.

 Аналіз факторів (об’єктивного, суб’єктивного, особистісного і людського) дозволив виявити сукупність суперечностей у навчальному процесі, послабити дію яких спрямована організація навчально-творчої діяльності учнів, котра потребує налагодження позитивної творчої атмосфери, створення і розширення творчого мікросередовища в навчальному процесі, використання всіх ресурсів навчання (змісту, методів, засобів, форм спільної діяльності) з метою активізації внутрішніх ресурсів особистості, її мотивації, мислення, почуттів, волі, творчого потенціалу.

• 1.3 Технологія організації творчої діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів

Складний  та динамічний процес організації навчально-творчої  діяльності потребує обґрунтування відповідної технології як послідовності процедур і операцій, здатних забезпечити співвідношення певних цілей та результатів навчального процесу.

У Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні наголошується, що технологічний підхід уможливлює процес активізації, інтенсифікації, оптимізації педагогічної діяльності за умов збереження унікальності внутрішнього світу та індивідуального досвіду учнів, передбачає послідовні науково обґрунтовані дії педагога в навчально-виховному процесі та відповідно організовані ним дії учнів, підпорядковані досягненню спеціально спроектованої мети, що узгоджуються з психологічними механізмами розвитку особистості. Побудований таким чином навчальний процес має ознаки проективності й ґрунтується не на зовнішньому підкріпленні, а на рефлексивно-вольових механізмах, які апелюють до самосвідомості та творчого ставлення учнів до навчальної діяльності [16, с. 8]. Отже, технологізація навчального процесу не суперечить спрямованості на розкриття і розвиток творчого потенціалу особистості, оскільки дозволяє забезпечити управління даним процесом через організацію творчої діяльності учнів і, як наслідок, сприяє підвищенню його ефективності.

Технологію організації  творчої діяльності учнів розглядаємо  як послідовність взаємопов’язаних етапів розгортання процесу і  відповідних даним етапам засобів, що передбачають таке поєднання принципів, змісту, методів, форм, спеціально розроблених дидактичних засобів та дій викладача і учнів, які сприяють активізації всіх сфер особистості учня й забезпечують досягнення запланованого результату – підвищення рівня його навчально-творчої компетентності.

Зазначимо, що в нашому дослідженні ми орієнтуємося на створення інваріантної загальної технології, яка б могла використовуватися для організації творчої діяльності в різних типах професійно-технічних навчальних закладів, найпоширенішими з яких є професійні ліцеї, центри професійно-технічної освіти, вищі професійні училища. Незважаючи на їх безумовну відмінність (поглиблене вивчення окремих предметів, різниця в рівні знань учнів, різний рівень організації творчої діяльності, позакласної, виховної роботи), вони мають спільні ознаки: організація навчально-творчої діяльності в кожному з них має спрямовуватися на розвиток творчої особистості учня на засадах діалогічної взаємодії, співтворчості та співробітництва, здатної до саморозвитку та самоорганізації власної діяльності, підвищення рівня навчально-творчої компетентності учнів. Отже, організація творчої діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів має ґрунтуватися на певній загальній технології, здатній забезпечити механізм співвідношення цілей і результатів означеного процесу.

Згідно з класифікаційними параметрами педагогічних технологій, розробленими Г.К.Селевком [18], технологію організації навчально-творчої діяльності старшокласників визначаємо за:

• рівнем використання – загальнопредметна;
• філософською основою – гуманістична;
• провідним фактором психічного розвитку – соціогенна з елементами психогенної;
• концепцією засвоєння – розвивальна;
• орієнтацією на особистісні структури – інформаційна (ЗУН), операційна (СМД), саморозвитку (СУМ), евристична (розвиток творчих здібностей);
• характером змісту і структури – загальноосвітня;
• організаційною формою – класно-урочна з елементами позакласної;
• типом управління пізнавальною діяльністю – змішана, що передбачає перехід від управління до самоуправління;
• підходом до учня – особистісно-орієнтована з елементами співробітництва;
• переважаючим методом – проблемно-пошукова з елементами діалогічної, творчої та саморозвивальної;
• напрямом модернізації – цілісна технологія;
• категорією учнів – масова.

Технологія організації  навчально-творчої діяльності старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів ґрунтується на таких концептуальних положеннях:

• гуманістична спрямованість навчально-творчого процесу, надання учням можливості брати участь у здобутті знань на основі співробітництва з учителем та між собою;
• забезпечення особистісної орієнтації в процесі навчально-творчої діяльності;
• створення й розширення творчого мікросередовища в навчальному процесі з метою найповнішої активізації мислення, почуттів, волі, особистісного потенціалу учнів;
• використання інтеграції знань різних предметів для підвищення пізнавальної активності та мотивації навчання;
• перехід від прямого управління через співуправління до самоуправління як умова саморозвитку старшокласників, їх виходу на рівень самоорганізації;

Для будь-яких систем характерна певна послідовність розвитку – виникнення, становлення, зрілість, перетворення – обґрунтовуємо три етапи технології організації творчої діяльності учнів: організаційно-творчий, розвивально-творчий та етап творчого саморозвитку, в основу виокремлення яких покладено зміну видів управління – з поступовим переходом від прямого управління, через співуправління до самоуправління й самоорганізації учнями власної діяльності.

Головною  метою організаційно-творчого етапу є формування позитивної мотивації та стійкого інтересу до творчої діяльності, установки на взаємодію, відкритості до середовища і спілкування, активізація наявних можливостей, особистісного потенціалу учнів. Завданням викладача на даному етапі є визначення вихідного рівня знань та розвитку творчих якостей учнів з метою подальшої диференціації навчання, добір творчих завдань різного рівня складності з урахуванням наявного досвіду учнів, створення сприятливого емоційного мікроклімату, творчого мікросередовища на заняттях, подолання бар’єрів мислення, почуттів, волі.

Керуючись принципами формування інтересу, особистісної орієнтації, позитивного зворотного зв’язку, викладач залучає учнів до цікавої, емоційно насиченої активної творчої діяльності, причому перший етап організації творчої діяльності передбачає реалізацію переважно прямого управління вчителя з елементами співуправління учнів. викладач формує установку на залучення всіх учнів з різним рівнем засвоєння предмета та розвитку творчих здібностей до активної роботи завдяки використанню диференційованого підходу, пропонує завдання і зорієнтовує учнів у їх виконанні, встановлює темп діяльності.

Залучення учнів  до виконання цікавих, посильних  творчих завдань, конкурсів, змагань  дозволяє сформувати первинний інтерес  до творчості, активізує мислення, надає змогу відчути успіх та задоволення результатом, що сприяє формуванню позитивного ставлення до діяльності й поступовому перетворенню зовнішньої мотивації на внутрішню завдяки виникненню інтересу до самого процесу творення.

Засобами  організації творчої діяльності на цьому етапі є вправи на визначення країн світу за суттєвими ознаками творчі тестові завдання першого рівня складності, проблемні ситуації, конкурси, змагання, тренінгові вправи, рольові та ділові ігри, які забезпечують активізацію суб’єктного досвіду та особистісного потенціалу кожного учня з метою досягнення успіху в посильному для нього виді діяльності. Факультативні заняття передбачають проведення творчих тренінгових вправ, змагань, веселих конкурсів, тощо, спрямованих на активізацію і розвиток творчих здібностей учнів, уяви, оригінальності та нестандартності мислення, умінь визначати нові функції об’єкта, прогнозувати, генерувати ідеї, знаходити альтернативні варіанти вирішення проблеми. Виконання завдань на цьому етапі відбувається за частково відомим алгоритмом [19]. Досягнення успіху хоча б в одному виді творчої діяльності стає передумовою для подальшого цілісного розвитку, причому необхідним є постійне ускладнення завдань, що стимулює мислення і дозволяє відчувати власне зростання. Додамо, що, незважаючи на певну обмеженість творчих завдань на цьому етапі, останні є надзвичайно важливими, оскільки забезпечують формування позитивної мотивації до діяльності завдяки реалізації потреб особистості в сприйнятті, повазі, самовираженні й готують учнів до переходу до наступної продуктивної фази навчання.

Метою розвивально-творчого етапу є поглиблення інтересу до навчально-творчої діяльності, подальший розвиток когнітивних, креативних, комунікативних та організаційних умінь, поступове опанування способів й стратегії творчої діяльності.

Керуючись принципами діалогічності, співтворчості викладача  і учнів, свободи вибору завдань, форм, видів діяльності, викладач організовує навчальний процес, в якому мають місце співробітництво та взаємодопомога у творчій діяльності. На цьому етапі відбувається розширення кола творчих форм і видів діяльності, застосування творчих завдань другого рівня складності, залучення учнів до активної позакласної роботи з предмета, регулярного випуску газети, проведення предметних тижнів, олімпіад, колективних творчих заходів, звернення до мистецтва (організація свят, театралізованих вистав, конкурсів, фестивалів тощо). Така діяльність сприяє розкриттю індивідуальних можливостей і потенціалу особистості, набуттю навичок ефективної взаємодії, забезпечує екстеріоризацію творчих досягнень учнів й тим самим значно підвищує їхню зацікавленість, ініціативність, стимулює до подальшої діяльності й удосконалення, сприяючи збереженню й посиленню інтересу до творчої діяльності.