Специфіка копінг-стратегій у юнаків із почуттям самотності

      До  відносно адаптивних варіантів копінг-стратегій, які залежать від значення і вираженості ситуації подолання, належать:

• у поведінковій сфері – компенсація, відволікання, конструктивність –людина тимчасово відкладає вирішення проблем через приймання алкоголю, ліків, зайнятість улюбленою справою, подорожування, здійснювання своїх мрій;
• у когнітивній сфері – знаходження сенсу, релігійність – форми поведінки, при яких особистість порівнює свої труднощі з іншими проблемами, бачить сенс у вирішенні своїх неприємностей, проявляє віру у Бога.
• у емоційній сфері – емоційне розвантаження, пасивна кооперація; людина намагається послабити напругу, зумовлену проблемами, або ж намагається перекласти відповідальність у вирішенні проблем на інших осіб [21].

      Встановлено, що психічне і фізичне самопочуття  залежить від вибору копінг-стратегій  у момент зіткнення з психотравмуючою  ситуацією. Використання продуктивних поведінкових стратегій подолання і відносно стійка сприйнятливість до стресових ситуацій сприяють поліпшенню самопочуття. До його погіршення і наростання негативної симптоматики приводять уникнення проблем і застосування пасивних (непродуктивних) стратегій, направлених не на вирішення проблем, а на зменшення емоційної напруги. Емоційно-орієнтовані поведінкові стратегії слугують безпосередньому емоційному вирішенню, зняттю негативних відчуттів, а стратегії, орієнтовані на проблему, направлені на зміну реальної ситуації. Люди з високою тривожністю частіше використовують емоційні копінг-стратегії (уникнення, звинувачення ), які пов’язані із зниженням самооцінки, погіршенням адаптації до захворювань, а високий рівень особистісної зрілості людей, відчуття власної значущості, висока самооцінка обумовлюють використання когнітивних (продуктивних) копінг-стратегій [21,с.105].

      Ефективність  копінг-стратегій оцінюється не однозначно. Дослідниця копінг-поведінки С.Нартова-Бочавер зазначає, що до ефективних стратегій належить переосмислення ситуації (когнітивний вид копінгу). Зміна ситуації це не стільки переробка зовнішнього світу, скільки зміна відносин до нього, що й призводить до зміни ситуації [13, c.30]. Стратегії «вирішення проблем» є найбільш ефективними, ніж ті стратегії, за допомогою яких людина намагається змінити своє ставлення до проблеми. Застосування одразу деяких шляхів подолання є більш ефективним, ніж вибір тільки одного конкретного способу реагування на ситуацію.

      Таким чином у даному розділі ми проаналізували лише деякі із класифікацій копінг-стратегій, оскільки проблему долаючої поведінки почали досліджувати відносно недавно і через складність самого феномену не існує єдиної класифікації копінг-стратегій.

      Підсумовуючи  вищесказане, можемо зробити наступні висновки. Дослідження процесу долаючої поведінки почалося у кінці XIX століття, коли Зігмунд Фрейд ввів поняття захисних механізмів. Однак дослідження копінгу, яке раніше пов’язувалось із захисними механізмами почалося лише у 1960-тих роках. До цього періоду слово «копінг» (подолання) неформально використовувалось у медицинській та соціальній літературі. Поняття «копінг» походить від англійського – долати, його автором є А.Маслоу. Спочатку поняття копінг, тобто поведінка, використовувався у психології стресу, і був визначений як сума когнітивних і поведінкових зусиль людини, яка використовується для позбавлення від впливу стресу. З часом поняття «копінг» стало включати реакцію не лише на «надмірні» або «перевищуючі» ресурси людини, але й на щоденні стресові ситуації. Таким чином копінг – це те, що робить людина, для боротьби із стресом: вона об’єднує когнітивні, емоційні і поведінкові стратегії, які використовуються, у зв’язку із запитами буденного життя. Думки, почуття і дії утворюють копінг-стратегії, які використовуються у різному ступені за певних обставин. Визначення терміну «копінг» є однією з дискусійних проблем, оскільки одні автори розділяють копінг (подолання) і захист як специфічні форми поведінки, а інші дослідники, під копінгом розуміють як долаючі (направлені на перетворення ситуації), так і захисні стратегії подолання труднощів. Таким чином копінг має глибоку історію розвитку, але не є достатньо розвинутим теоретично. Конфліктологи виділяють три площини, у яких реалізуються копінг-стратегії поведінки: поведінкова сфера, когнітивна сфера, емоційна сфера. Також вчені розділили копінг-стратегії з урахуванням ступеню їх адаптивних можливостей на адаптивні, відносно адаптивні і неадаптивні. Установлено, що психологічне і фізичне самопочуття залежить від вибору копінг-стратегій у моменти зіткнення із психотравмуючою ситуацією. У сучасних психологічних дослідженнях поняття копінг охоплює широкий спектр активності суб’єкта, починаючи від неусвідомлених психологічних захистів і завершуючи цілеспрямованими способами подолання проблемних ситуацій. Ця категорія використовується для опису характерних способів поведінки суб’єкта не лише в екстремальних ситуаціях, але й у буденній діяльності. Психологічне призначення копінг поведінки полягає в якомога найкращій адаптації суб’єкта до вимог ситуації шляхом оволодіння або послаблення стресорів, тобто у полегшенні стресового впливу ситуації.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2

емпіричне дослідження особливостей використання копінг-стратегій  під час переживання  самотності в юнацькому віці 

2.1 Опис методики дослідження та характеристика вибірки 

    У межах виконання курсової роботи було проведено емпіричне дослідження, об’єктом якого були молоді люди від 15-21 років. Вибірка -цілеспрямована. Предмет – взаємовплив переважаючих копінг-стратегій та рівня відчуття самотності у юнаків. Мета дослідження передбачає встановлення впливу копінг-стратегій на формування почуття самотності у юнаків. Вибірка становить 40 чоловік, з яких 10-чоловічої статі і 30-жіночої. Метод дослідження – тестування. В якості інструменту дослідження використовувались дві методики: методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела та М. Фергюсона, та методика визначення індивідуальних копінг-стратегій Е.Хайма.

    Методика    діагностики   рівня   суб’єктивного   відчуття   самотності

Д. Рассела та М. Фергюсона є професійною психологічною методикою, за допомогою якої є можливим вивчення рівня суб’єктивного відчуття самотності (див. Дод.А). Методика складається з двадцяти тверджень, кожне з яких описує депресивний стан особистості. Чим сильнішими є виражені негативні переживання, тим сильнішою є міра самотності. Максимальний показник самотності за методикою – 60 балів. Ступінь самотності ділиться на три рівні: високий рівень – від 40 до 60 балів, середній – від 20 до 40 балів, низький рівень – від 0 до 20 балів. Методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності є адекватною в психометричному відношенні і зручною в застосуванні. Вона є найбільш розповсюдженою в якості надійного інструменту дослідження самотності різних вікових і соціальних груп. Існує багато доказів про надійність і валідність даної методики.

      Методика  визначення індивідуальних копінг-стратегій  Е.Хайма призначена для виявлення індивідуального стилю подолання стресу(див.Дод. Б). Е.Хайм пропонує всі види копінгу поділити на три групи: когнітивні, емоційні, поведінкові. До когнітивних відносяться: ігнорування, змирення, дисиміляція, збереження самовладання, проблемний аналіз, відносність, релігійність, розгубленість, надавання сенсу, встановлення особистої цінності. До емоційних копінгів належать: протест, емоційне розрядження, стримування емоцій, оптимізм, пасивна кооперація, покірність, самообвинувачення, агресивність. До поведінкових відносять: відволікання, альтруїзм, активне уникнення, компенсація, конструктивна активність, відступ, співробітництво, звертання. Стратегії подолання стресу можуть бути продуктивними, відносно продуктивними і непродуктивними: П - продуктивна копінг-стратегія (допомагає швидко і успішно подолати стрес), В - відносно продуктивна копінг-стратегія (допомагає в деяких ситуаціях, наприклад не досить значущих), Н - непродуктивна стратегія (не усуває стресове становище, а навпаки, сприяє його посиленню). В кожній групі когнітивних, емоційних, поведінкових копінг-стратегій представлені продуктивні, непродуктивні, відносно продуктивні варіанти копінг-стратегій. У когнітивній  групі продуктивним є проблемний аналіз; відносно продуктивними є ігнорування, дисиміляція, збереження самовладання, відносність, релігійність, надання сенсу, установка особистої цінності; непродуктивними є змирення, розгубленість. В емоційній групі копінгів продуктивним є оптимізм; відносно продуктивними є протест, пасивна кооперація; непродуктивні – емоційне розрядження, стримування емоцій, покірність, самообвинувачення, агресивність. У поведінковій групі копінгів, продуктивним копінгом є співробітництво; відносно продуктивними є відволікання, альтруїзм, компенсація, конструктивна активність, звернення; до непродуктивних відноситься активне уникнення, відступ.  Кожен з варіантів копінг-стратегій представлений в опитувальнику певним твердженням. Опитувані повинні були обрати з кожної групи копінг-стратегій один варіант. Під час аналізу результатів враховувалось те, що кожне твердження пов’язане з певною копінг-стратегією. Якщо опитуваний обирає конкретне твердження як найбільш звичне для себе, вважається, що відповідна копінг-стратегія буде для нього типовою.

      Вищесказане дозволяє зробити такі висновки: методика діагностування рівня суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела та М. Фергюсона дозволяє визначити рівень суб’єктивного відчуття самотності. Знання рівня відчуття самотності у юнаків допоможе оптимізувати гармонічний розвиток особистості юнака, який переживає почуття самотності, а також проводити профілактику формування почуття самотності в юнацькому віці. Відповідно, методика визначення індивідуальних копінг-стратегій Е.Хайма призначена для виявлення індивідуального стилю подолання стресу. Ця методика може застосовуватися у діагностиці стилів поведінки.

      Повний  текст методик наводяться в додатках. 
 

2. Аналіз  результатів дослідження

      Після діагностування рівня суб’єктивного відчуття самотності, були сформовані групи юнаків із високим, середнім і низьким рівнем відчуття самотності. Порівняння цих груп з різним рівнем самотності дозволяє зробити наступні висновки. Для 12,5% юнаків характерний високий рівень відчуття самотності, для 67,5 % - низький і у 20 % юнаків виявлений середній рівень відчуття самотності. За допомогою методики визначення індивідуальних копінг-стратегій, було проаналізовано переважаючі копінг-стратегії в групах юнаків із високим, середнім і низьким рівнем суб’єктивного відчуття самотності (далі по тексту групи «самотніх» і «не самотніх» юнаків).

      Таблиця 1. Рівні суб’єктивних почуттів

      Група юнаків з високим рівнем самотності використовує переважно непродуктивні копінг-стратегії, а саме 40 % - непродуктивні когнітивні, до яких відноситься змирення, розгубленість; 100 % - непродуктивні емоційні (емоційне розрядження, стримування емоцій, покірність, самообвинувачення, агресивність); 40 % - непродуктивні поведінкові (активне уникнення, відступ).  

      Діаграма 1.Високий рівень самотності

      Отже  особи даної групи найбільше  використовують непродуктивні емоційні копінги під час переживання  самотності, тобто вони впадають у  відчай, стримують емоції у собі, відчувають стан безнадійності, вважають себе у всьому винуватими, стають агресивними. Поряд з тим ніхто із самотніх юнаків не використовує продуктивні копінг-стратегії.

      Група юнаків з середнім рівнем самотності використовує частіше всього відносно продуктивні поведінкові копінг-стратегії, а саме у 87,5 % випадків. Тобто особи даної групи найбільше використовують відволікання, альтруїзм, компенсацію, конструктивну активність, звернення. Непродуктивні поведінкові копінг-стратегії активне уникнення та відступ,- юнаки даної групи взагалі не застосовують.

         Група юнаків з низьким рівнем самотності використовує продуктивні когнітивні копінг-стратегії у 30 % випадків, продуктивні емоційні – у 63 % випадків, продуктивні поведінкові - у 18 % випадків. «Не самотні» юнаки найбільше використовують продуктивну емоційну копінг-стратегію- оптимізм, також використовують проблемний аналіз і співробітництво Тобто юнаки з низьким рівнем самотності завжди впевнені, що є вихід із складної ситуації, намагаються аналізувати складні ситуації, а також використовують співробітництво із значущими для них людьми. Поряд з тим особи даної групи використовують також і непродуктивні когнітивні копінги у 11 %  випадків, непродуктивні емоційні – у 26 % випадків, непродуктивні поведінкові – у 30 % випадків. Отже «не самотні» юнаки непродуктивні копінги (емоційна розрядка, стримування емоцій, покірність, самообвинувачення, агресивність) застосовують набагато менше, ніж продуктивні (див. Дод. З).

      Порівнюючи  «самотніх» і «не самотніх» юнаків можна зробити наступні висновки. У групі юнаків з високим рівнем самотності переважаючими є непродуктивні копінг-стратегії, а саме непродуктивні емоційні копінги, використовуючи яких юнаки займають пасивну позицію, переносять відповідальність за те, що відбувається або на зовнішні сили (очікування дива, емоційне розрядження), або ж замикаються у своєму суб’єктивному просторі (самообвинувачення, стримування емоцій). Продуктивні копінги «самотні» юнаки взагалі не використовують, що й погіршує їх психоемоційний стан. У групі «не самотніх» навпаки на першому плані – застосування продуктивних копінг-стратегій, представлених проблемним аналізом, оптимізмом і співробітництвом. Як у групі «самотніх» так і у групі «не самотніх» юнаки використовують такі непродуктивні стратегії, як активне уникнення, відступ, емоційне розрядження, стримування емоцій, покірність, самообвинувачення, агресивність, що пов’язано із загальною емоційною нестабільністю групи осіб юнацького віку.

      Вищесказане дозволяє зробити наступні висновки: емпіричне дослідження підтвердило гіпотезу курсової роботи про те, що використання продуктивних копінг-стратегій юнаками сприяє зниженню рівня суб’єктивного відчуття самотності в юнацькому віці. Юнаки, які використовують під час переживання самотності в основному продуктивні копінг-стратегії (у 63 % випадків) мають низький рівень суб’єктивного відчуття самотності. Відповідно особи з високим рівнем самотності більш схильні до використання непродуктивних копінг-стратегій (у 100 % випадків), що призводить до погіршення психоемоційного стану юнаків. Більшість юнаків не мають достатньо знань про те, як треба себе поводити, тобто які продуктивні копінг-стратегії треба використовувати для того, щоб якнайшвидше долати кризові ситуації, а саме відчуття самотності. З огляду на це важливим є допомога юнакам у розвитку продуктивних копінг-стратегій подоланння самотності, таких як проблемний аналіз, оптимізм, співробітництво, розв’язання проблем та інші. Буде досить актуально продовжити роботу над даною темою і розробити програму по розвитку продуктивних копінг-стратегій подолання самотності у юнаків. Розвинені у юнаків продуктивні копінги будуть сприяти збереженню психологічного здоров’я особистості, конструктивної адаптації до умов оточуючого середовища, тобто реалізація даної моделі дозволить юнакам долати негативне відчуття самотності, гармонізувати їх соціальні взаємовідносини і внутрішньо особистісне самосприйняття.