Специфіка копінг-стратегій у юнаків із почуттям самотності

    ВИСНОВКИ 

    У курсовій роботі були досліджені існуючі підходи до вивчення проблеми самотності. Самотність - це складний феномен розвитку особистості, пов’язаний з деформацією різних стосунків особистості, який ускладнює процес успішного входження особистості у широкий контекст соціальних відносин Існує недостатньо теоретико-емпіричних досліджень самотності у психології, відсутнє єдине розуміння сутності самотності. Виділяють наступні теоретичні підходи до вивчення проблеми самотності: психодинамічний; феноменологічний; екзистенціально-гуманістичний; соціологічний; інтеракціоністський; когнітивний; системний. Дані підходи не представляють собою повне і систематичне пояснення поняття самотності. Більшість теоретичних міркувань про самотність пов'язані з клінічною практикою. Аналізуючи класичні підходи до самотності, виокремлюють те, що у більшості із них самотність традиційно розглядається в контексті різних відносин і у зв’язку з їх деформацією. Незважаючи на значні відмінності у теоретичних підходах до вивчення проблеми самотності, більшість авторів описують такі характеристики самотності як відчуття тривоги, неспокою, порожнечі, відчуття безсенсовності свого існування, особистісної не значимості, туги, почуття соціальної маргінальності, страху, депресії, роздратування, відчуження, подавленості, невпевненості у собі. Сучасні науковці визначають різні типи самотності, по трьом основним напрямкам: оцінка індивідом свого соціального стану(типологія Кельбеля, Дж.Янга і Бека, типологія Гірсона і Перлмана); недостатність соціальних відносин (типологія Р.Вейса, Н.Паніна); тимчасова перспектива, пов'язана із самотністю (типологія Ю.Швалб, О.Данчева). Психологічних і соціально-психологічних досліджень самотності існує недостатньо. У сучасних дослідженнях виділяють дві тенденції у вивченні самотності. По-перше, самотність трактується як психологічний стан чи суб’єктивне переживання. По-друге, більшість дослідників самотність розглядають як негативний стан. Також велика увага приділяється розробці соціально-психологічних методів допомоги людям, які мають гостре відчуття самотності.

      Поряд із тим у даній курсовій роботі було проаналізовано психологічні особливості  розвитку особистості в юнацькому  віці в контексті самотності. Протягом юнацького віку особистість виходить на рубіж відносної зрілості, у цей період завершуються бурхливий ріст і розвиток організму, а також первинна соціалізація. Утверджуючись у світогляді, самоусвідомлюючись і самовизначаючись, прагнучи індивідуальної неповторності, юнаки і дівчата виявляють значно вищий, ніж у підлітковому віці, рівень навчальної діяльності, комунікативності, починають узгоджувати у своєму баченні майбутнього близьку і віддалену перспективи. Психологічні особливості юнацького віку характеризуються формуванням наступних новоутворень: 1) особистісне самовизначення, яке постає як потреба юнаків і дівчат зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити своє місце в суспільстві, зрозуміти себе і свої можливості. Нерідко на позначення цього феномена використовують поняття «ідентичність». Із формуванням ідентичності пов’язана властива ранньому юнацькому віку криза ідентичності — особливий момент розвитку, коли однаково динамічно наростає вразливість і розвивається потенціал особистості. Формування ідентичності залежить від прийняття індивідом власних рішень (криза ідентичності), а також від взяття на себе зобов’язань щодо здійсненого вибору, системи цінностей чи майбутньої професійної діяльності. Внаслідок кризи ідентичності, може виникнути внутрішня напруга, яка породжує відчуття самотності. Це почуття посилює потребу у спілкуванні і одночасно підвищує її вибірковість.; 2) рефлексія, детермінована передусім когнітивними новоутвореннями, зміною соціальних стосунків, потребою подолання внутрішніх конфліктів. З її допомогою відбувається реалізація потреби в самоусвідомленні, зумовленої суперечностями між уявленнями про себе, що існували в ранній юності, прагненнями самоствердження, незалежності, пошуку реалістичного погляду на світ і себе; 3) криза Я-концепції у юнаків (самооцінка). Позитивна Я-концепція визначається трьома факторами: твердим переконанням у тому, що імпонуєш іншим людям, впевненість у здатності того чи іншого виду діяльності і почуттям власної значимості. В юнацькому віці Я-концепція, з однієї сторони, стає більш стійкою, а з другої – долає певні зміни, обумовлені цілим рядом причин, пов’язаних із зміною ролей, необхідністю прийняття важливих рішень, які стосуються професій, ціннісних орієнтацій, образу життя. Виділяють декілька груп факторів, які сприяють виникненню самотності у юнацькому віці: перша група - це деякі особливості вікового періоду, а саме розвиток рефлексії, а також криза ідентичності і самооцінки; друга група факторів складається з особистісних особливостей юнака; третя група - соціальні фактори, а саме неприйняття юнака групою однолітків, розрив дружніх відносин або відсутність близьких друзів та інші.

      У даній роботі також досліджено поняття  копінг-стратегій та їх класифікації. Дослідження процесу долаючої поведінки почалося у кінці XIX століття, коли Зігмунд Фрейд ввів поняття захисних механізмів. Однак дослідження копінгу, яке раніше пов’язувалось із захисними механізмами почалося лише у 1960-тих роках. До цього періоду слово «копінг» (подолання) неформально використовувалось у медицинській та соціальній літературі. Поняття «копінг» походить від англійського – долати, його автором є А.Маслоу. Спочатку поняття копінг, тобто поведінка, використовувався у психології стресу, і був визначений як сума когнітивних і поведінкових зусиль людини, яка використовується для позбавлення від впливу стресу. З часом поняття «копінг» стало включати реакцію не лише на «надмірні» або «перевищуючі» ресурси людини, але й на щоденні стресові ситуації. Таким чином копінг – це те, що робить людина, для боротьби із стресом: вона об’єднує когнітивні, емоційні і поведінкові стратегії, які використовуються, у зв’язку із запитами буденного життя. Думки, почуття і дії утворюють копінг-стратегії, які використовуються у різному ступені за певних обставин. Визначення терміну «копінг» є однією з дискусійних проблем, оскільки одні автори розділяють копінг (подолання) і захист як специфічні форми поведінки, а інші дослідники, під копінгом розуміють як долаючі (направлені на перетворення ситуації), так і захисні стратегії подолання труднощів. Таким чином копінг має глибоку історію розвитку, але не є достатньо розвинутим теоретично. Конфліктологи виділяють три площини, у яких реалізуються копінг-стратегії поведінки: поведінкова сфера, когнітивна сфера, емоційна сфера. Також вчені розділили копінг-стратегії з урахуванням ступеню їх адаптивних можливостей на адаптивні, відносно адаптивні і неадаптивні. Установлено, що психологічне і фізичне самопочуття залежить від вибору копінг-стратегій у моменти зіткнення із психотравмуючою ситуацією. У сучасних психологічних дослідженнях поняття копінг охоплює широкий спектр активності суб’єкта, починаючи від неусвідомлених психологічних захистів і завершуючи цілеспрямованими способами подолання проблемних ситуацій. Ця категорія використовується для опису характерних способів поведінки суб’єкта не лише в екстремальних ситуаціях, але й у буденній діяльності. Психологічне призначення копінг поведінки полягає в якомога найкращій адаптації суб’єкта до вимог ситуації шляхом оволодіння або послаблення стресорів, тобто у полегшенні стресового впливу ситуації.

      У межах виконання курсової роботи було проведено емпіричне дослідження особливостей використання копінг-стратегій під час переживання самотності в юнацькому віці. Об’єктом дослідження були молоді люди від 15-21 років. Мета дослідження передбачала встановлення впливу копінг-стратегій на формування почуття самотності у юнаків. У якості інструменту дослідження використовувались дві методики: методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела та М. Фергюсона, та методика визначення індивідуальних копінг-стратегій Е.Хайма. Були сформовані групи юнаків із високим, середнім і низьким рівнем відчуття самотності. Порівняння цих груп з різним рівнем самотності дозволяє зробити наступні висновки. Для 12,5% юнаків характерний високий рівень відчуття самотності, для 67,5 % - низький і у 20 % юнаків виявлений середній рівень відчуття самотності. Емпіричне дослідження підтвердило гіпотезу курсової роботи про те, що використання продуктивних копінг-стратегій юнаками сприяє зниженню рівня суб’єктивного відчуття самотності в юнацькому віці. Юнаки, які використовують під час переживання самотності в основному продуктивні копінг-стратегії (у 63 % випадків) мають низький рівень суб’єктивного відчуття самотності. Відповідно особи з високим рівнем самотності більш схильні до використання непродуктивних копінг-стратегій (у 100 % випадків), що призводить до погіршення психоемоційного стану юнаків. Більшість юнаків не мають достатньо знань про те, як треба себе поводити, тобто які продуктивні копінг-стратегії треба використовувати для того, щоб якнайшвидше долати кризові ситуації, а саме відчуття самотності. З огляду на це важливим є допомога юнакам у розвитку продуктивних копінг-стратегій подоланння самотності, таких як проблемний аналіз, оптимізм, співробітництво, розв’язання проблем та інші. Буде досить актуально продовжити роботу над даною темою і розробити програму по розвитку продуктивних копінг-стратегій подолання самотності у юнаків. Розвинені у юнаків продуктивні копінги будуть сприяти збереженню психологічного здоров’я особистості, конструктивної адаптації до умов оточуючого середовища, тобто реалізація даної моделі дозволить юнакам долати негативне відчуття самотності, гармонізувати їх соціальні взаємовідносини і внутрішньо особистісне самосприйняття. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Абабков В., Пере М. Адаптація до стресу. Основи теорії, діагностики, терапії.-СПб.: Мова, 2004.-166 с.
2. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал.- 1994.- №1.- С. 3 – 19.
3. Асмолов А. Психологія особистості: принципи загально-психологічного аналізу.-М.: Зміст, 2001.-416с.
4. Бакалдин С.В. Одиночество и некоторые особенности развития и функционирования «Я» // Культурная жизнь Юга России. – 2008.- №3.-С.38-41.
5. Битюцкая Е.В. Трудные ситуации в жизни студентов // Alma mater (Вестник высшей школы).- 2006.-№ 10.- С.20 – 22.
6. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии.-1979.-№4.-С.464-468.
7. Грановська Р., Нікольська І Захист особистості: психологічні механізми.-СПб: Знання, 1999.-352 с.
8. Дементий Л. К проблеме диагностики социального контекста // Журнал прикладной психологии.-2004.-№3.-С. 20-25.
9. Долгинова О.Б. Изучение одиночества как психологического феномена // Прикладная психология.-2000.-№4.-С.28-36.
10. Киселева В. Подростковое одиночество: причины и последствия // Воспитание школьников.-2003.-№6.-С.47-52.
11. Кон И.С. Психология ранней юности.-М.: Просвещение, 1989.- 255 с.
12. Малишева С.В. Одиночество в подростковом воздасте // Психология и школа.- 2003.-№ 3.-С.16-31.
13. Нартова-Бочавер С.К. «Копинг-поведение» в системе понятий психологии личности // Психологический журнал, 1997.- Т.18.- №5.-С. 20 – 30.
14. Никишина В.Б., Василенко Т.Д. Психодіагностика в системе соц. работы: Учеб. пособие для студентов высш. учеб. Заведений.-М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004.-208 с.
15. Осницкий А.К., Кирпиков А.Р. Субъектная активность и переживание одиночества підростком // Психология и школа.- 2005.-№4.-С.23-27.
16. Осухова Н. Психологічна допомога в складних і екстримальних ситуаціях.-М., 2005.
17. Перлман Д., Пепло Л. Теоретические подходы к одиночеству // Лабиринты одиночества.-М.,1989.
18. Рогова Е. Переживание одиночества подростками с разной социальной направленностью // Вопросы психологии: Научный журнал.-2007.-№5.-С.39-46.
19. Садлер У., Джонсон Т. От одиночества – к аномии // Лабиринты одиночества.- М., 1989.
20. Семенов С. Особенности копинг-стратегий у подростков с химической зависимостью//Психология и школа.-2007.-№1.-С.72-81.
21. Сибгатуллина И. Особенности копинг-поведения в реализации интеллектуальной деятельности/Прикладная психология.-2002.-№ 5.-С.105.
22. Скрипченко О.В., Волинська Л.В..-К.: Просвіта, 2001.-416 с.
23. Слободчиков И.М. Современные исследования переживания одиночества // Психологическая наука и образование.-2007.-№3.-С.27-34.
24. Фльорко Л.Я. Самотність як характеристика людського буття // Вісник Львівського університету. Серія філософські науки.-2003.-№5.-С.308-316.
25. Шаповаленко И.В. Возрастная психология.-М.: Гардарики, 2004.-349 с.

     Додаток А 

     Методика  діагностики рівня  суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела і М. Фергюсона.

     Інструкція: «Вам пропонується ряд тверджень. Розгляньте послідовно кожне і оцініть з погляду частоти їх прояву стосовно вашого життя за допомогою чотирьох варіантів відповідей: часто, іноді, зрідка, ніколи. Вибраний варіант відзначте знаком +».

     Обробка результатів: підраховується кількість  кожного варіацій відповідей:

• сума відповідей «часто» помножується на 3;
• «іноді» – на 2;
• «зрідка» – на 1;
• «ніколи» – на 0.

     Високий ступінь самотності показують від 40 до 60 балів, середній – від 20 до 40, від 0 до 20 балів – низький рівень самотності.

     Текст анкети

     Кожному було роздано подібні бланки анкет і в таблиці 6 ми можемо побачити вже оброблені результати відповідей.

Додаток Б 
 

МЕТОДИКА  ОПРЕДЕЛЕНИЯ ИНДИВИДУАЛЬНЫХ

КОПИНГ-СТРАТЕГИЙ  Э.ХАЙМА

Описание

Методика предназначена  для выявления индивидуального стиля совладания со стрессом. Может использоваться в целях диагностики как непродуктивных паттернов поведения, так и ресурсов личности.

Инструкция. Вам будет предложен ряд утверждений, касающихся особенностей вашего поведения. Постарайтесь вспомнить, каким образом вы чаще всего разрешаете трудные и стрессовые ситуации высокого эмоционального напряжения. Обведите кружком тот номер, который вам подходит. В каждом разделе утверждений необходимо выбрать только один вариант, при помощи которого выразрешаете свои трудности.Отвечайте в соответствии с тем, как вы справляетесь с трудными ситуациями в последнее время. Не раздумывайте долго — важна ваша первая реакция. Будьте внимательны!

Утверждения

А

1. Говорю себе: В данный момент есть что-то важнее, чем трудности.

2. Говорю себе: Это судьба, нужно с этим смириться.

3. Это несущественные  трудности, не все так плохо,  в основном все

хорошо.

4. Я не теряю  самообладания и контроля над  собой в тяжелые минуты

и стараюсь никому не показывать своего состояния.

5. Я стараюсь  все проанализировать, все взвесить  и объяснить себе,

что же случилось.

6. Я говорю  себе: по сравнению с проблемами  других людей — это

пустяк.

7. Если что-то  случилось, то так угодно Богу.

8. Я не знаю  что делать, и мне временами  кажется, что мне не выпутаться

из этих трудностей.

9. Я придаю  своим трудностям особый смысл,  преодолевая их, я совершенствуюсь

сам.

10. В данное  время я полностью не могу  справиться с этими трудностями,

но со временем смогу справиться и с более  сложными.