Особливості саморегуляції особистості у студентів з різним рівнем прокрастинації

На підставі отриманих даних дослідник характеризує тих хто включений в групу, з вираженою тенденцією до прокрастинації, як що мають більшу емоційну ригідність, так і невисокою здатністю до саморегуляції, в порівнянні з групою, з невираженою прокрастинацією. На підставі отриманих результатів, висувається гіпотеза про коректувальні заходи для групи з вираженою прокрастинацією через формування навичок управління власними емоційними станами[23].

Також була виявлена в групі, з невираженою тенденцією до прокрастинації, зворотний взаємозв'язок між показниками прокрастинації і показником "довільне управління емоціями", тобто у тих, для кого виконання завдань в призначений термін, є швидше правилом, ніж виключенням, при підвищенні здатності до саморегуляції зменшуватиметься тенденція до відкладання справ. Оскільки із зменшенням здатності до управління своїми емоціями збільшуються показники прокрастениції, в цьому дослідженні висувається припущення про високе значення показника "довільне управління емоціями" у формуванні тенденції до прокрастинації.

В цілому проведене  дослідження виявило значущі  відмінності між групами з різним рівнем прокрастинації за показниками, пов'язаними з регуляцією емоційних станів. На підставі отриманих результатів дослідники припускають, що робота по підвищенню емоційної компетентності може сприяти подоланню прокрастинації.

 

 

 

 

 

 

 

 

***

Таким чином, можна зробити висновок, що саморегуляція  пронизує усі психічні явища, властиві людині, - саморегуляція окремих  психічних процесів : відчуття, сприйняття, мислення та ін.; саморегуляція власного стану або уміння управляти собою, що стало властивістю людини, рисою  його вдачі в результаті виховання  і самовиховання, включаючи саморегуляцію  соціальної поведінки суб'єкта. Свідома саморегуляція розуміється як системно організований процес внутрішньої психічної активності людини по ініціації, побудові, підтримці і управлінню різними видами і формами довільної активності, що безпосередньо реалізовує досягнення цілей, що приймаються ним. Прокрастинація - це проблема саморегуляції. Прокрастинація - це звичка відкладати справи, що безумовно усвідомлюються як важливі, причому вона поступово стає невротичним шаблоном поведінки. Таким чином, для подолання прокрастинації дуже важливо сформувати у людини систему саморегуляції довільної активності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У СТУДЕНТІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ ПРОКРАСТИНАЦІЇ

 

2.1. Організація дослідження.

 

У дослідженні  взяли участь 72 людини, за допомогою опитувальника на академічну прокрастинацію К. Лєй, випробовувані були розділені на дві дослідницькі групи: 1-а група - випробовувані з високим рівнем прокрастинації, 2-а група - випробовувані з низьким рівнем прокрастинації.

Об'єктом  дослідження є саморегуляція  особистості.

Предмет дослідження- саморегуляція особистості з різним рівнем прокрастинації.

Мета дослідження- вивчити особливості саморегуляції особистості у студентів з різним рівнем прокрастинації.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані  наступні завдання дослідження :

1. Вивчити локалізацію контролю особистості у студентів з різним рівнем прокрастинації.

2.  Діагностувати особливості розвитку індивідуальної саморегуляції і її індивідуального профілю у студентів з різним рівнем прокрастинації.

Для вирішення  поставлених в дослідженні завдань  нами були використані наступні методики: опитувач на академічну прокрастинацію К. Лєй; опитувач "Стиль саморегуляції поведінки"  В. І. Моросанова; методика діагностики локалізації контролю особистості.

1.Опитувач на академічну прокрастинацію К. Лєй містить 20  питань (10  прямих і 10  зворотних), що стосуються ситуацій,  в яких може проявлятися прокрастинація.

2.Опитувач "Стиль саморегуляції поведінки" складається з 46 тверджень, які розподілені по наступних шкалах:

• Планування
• Моделювання
• Програмування
• Оцінки результатів
• Гнучкості
• Самостійності
• Загальний рівень саморегуляції

3. Методика  діагностики локалізації контролю  особистості містить 40 тверджень, які розподілені по наступних шкалах:

• Загальна інтернальність
• Інтернальність у судженнях про життя  взагалі
• Інтернальність в описі особистісного досвіду
• Інтернальність у сфері досягнення
• Інтернальність у сфері невдач
• Схильність до самообвинувачення
• Інтернальність у професійній діяльності
• Професійно-соціальний аспект інтернальності
• Професійно-процесуальний аспект інтернальності
• Інтернальність  у міжособистісному  спілкуванні
• Компетентність у сфері міжособистісного спілкування
• Відповідальність у сфері міжособистісного спілкування
• Інтернальність у сфері сімейних стосунків
• Інтернальність у сфері здоров’я
• Заперечення активності
• Готовність до діяльності, пов’язаної з подоланням труднощів
• Готовність до самостійного планування, здійснення діяльності і відповідальності за неї

 

Для статистичної обробки даних був використаний t - критерій Ст’юдента - для порівняння середніх значень різних показників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Особливості локалізації суб'єктивного контролю у студентів з різним рівнем прокрастинації.

 

Опитувальник  ЛК дозволяє виявити локалізацію  контролю особистості, тобто переконання  людини відносно того, де знаходяться  або локалізуються  сили, які піддають впливу, управлінню і контролю те, що відбувається в її судьбі. Результати дослідження особливостей локалізації суб’єктивного контролю у студентів з різним рівнем прокрастинації надані у таблиці 2.1.

 

Таблиця 2.1

Показники локалізації суб'єктивного контролю у студентів з різним рівнем прокрастинації (M±m).

Шкала	Групи		t	p
	Високий рівень прокрастинації	Низький рівень прокрастинації
Загальна інтернальність	23,8±6,11	25,08±5,33	0,88	-
Інтернальність у судженнях про життя  взагалі	11,7±3,56	12,02±3,19	0,38	-
Інтернальність в описі особистісного досвіду	12,1±3,15	13,02±3,04	1,17	-
Інтернальність у сфері досягнення	4,94±1,77	5,55±1,71	1,48	-
Інтернальність у сфері невдач	4,80±1,63	4,61±1,88	0,46	-
Схильність до самообвинувачення	0,13±1,65	0,94±1,49	2,16	≤0,05
Інтернальність у професійній діяльності	10,05±2,68	10,63±2,26	0,99	-
Професійно-соціальний аспект інтернальності	4,52±1,57	5,02±1,57	1,34	-
Професійно-процесуальний аспект інтернальності	5,52±1,74	5,61±1,33	0,22	-
Інтернальність  у міжособистісному спілкуванні	8,88±2,61	9,08±2,60	0,31	-
Компетентність у сфері міжособистісного спілкування	4,00±2,05	4,52±1,73	1,17	-
Відповідальність у сфері міжособистісного спілкування	4,88±1,40	4,55±1,55	0,95	-
Інтернальність у сфері сімейних стосунків	4,55±1,42	4,33±1,54	0,63	-
Інтернальність у сфері здоров’я	5,19±1,63	5,16±1,59	0,07	-
Заперечення активності	6,38±3,17	5,44±2,57	1,38	-
Готовність до діяльності, пов’язаної з подоланням труднощів	3,97±1,90	3,16±1,76	1,86	≤0,10
Готовність до самостійного планування, здійснення діяльності і відповідальності за неї	2,41±1,74	2,27±1,46	0,36	-

Методика  діагностики локалізації контролю особистості дозволила визначити рівень сформованості  внутрішньої відповідальності, її проявах в різних сферах життєдіяльності.

За шкалою загальна інтернальність (23,8+6,11 і 25,08+5,33), субшкалам: інтернальність у судженнях про життя  взагалі (11,7+3,56 і 12,02+3,19) і інтернальність в описі особистісного досвіду (12,1+3,15 і 13,02+3,04) не виявлено вірогідних відмінностей між групами з високим і низьким рівнем прокрастинації. Слід зауважити, що показник загальної інтернальності у студентів з низьким рівнем прокрастинації трохи вище, ніж показник у студентів з високим рівнем прокрастинації, це говорить про незначне переважання інтернальності у осіб з низьким рівнем прокрастинації.

Не виявлено вірогідних відмінностей між групами з різним рівнем прокрастинації за шкалою інтернальність у сфері досягнення. Але всеж у групи з низьким рівнем прокрастинації показник за цією шкалою (5,55+1,71) трохи вище, ніж у групи з високим рівнем прокрастинації (4,94+1,77).

Також не виявлено значущих відмінностей за шкалою інтернальність у сфері невдач між групами з високим і низьким рівнем прокрастинації (4,80+1,63 і 4,61+1,88).

За шкалою схильність до самообвинувачення виявлені вірогідні відмінності між групами з високим рівнем прокрастинації (0,13+1,65) і низьким рівнем прокрастинації (0,94+1,49), при р≤0,05. Отримані результати свідчать про більшу схильність студентів з низьким рівнем прокрастинації до самообвинувачення.

Не виявлено вірогідних відмінностей за шкалою інтернальність у професійній діяльності (10,05+2,68 і 10,63+2,26) і субшкалам: професійно-соціальний аспект інтернальності (4,52+1,57 і 5,02+1,57), професійно-процесуальний аспект інтернальності (5,52+1,74 і 5,61+1,33) між групами з високим і низьким рівнем прокрастинації. Але варто відмітити, що показники по субшкалі професійно-соціальний аспект інтернальності у студентів з низьким рівнем прокрастинації трохи вище чим у студентів з високим рівнем прокрастинації. Можливо, це пов'язано з тим, що особи яким не властиво відкладати на потім виконання якої-небудь діяльності незначно більшою мірою властива упевненість у виконанні цієї діяльності в необхідні терміни і тому вони трохи більшою мірою схильні проявляти ініціативу, переймати відповідальність на себе у сфері соціальних стосунків на виробництві, чим особи з властивою їм тенденцією відкладати виконання якої-небудь діяльності на невизначений термін.

За шкалою інтернальность у міжособистісному спілкуванні (8,88+2,61 і 9,08+2,60), субшкалам: компетентність у сфері міжособистісного спілкування (4,00+2,05 і 4,52+1,73) і відповідальність у сфері міжособистісного спілкування (4,88+1,40 і 4,55+1,55) не виявлено вірогідних відмінностей між групами з високим і низьким рівнем прокрастинації. Можна відмітити, що показники по субшкалі компетентність у сфері міжособистісного спілкування в групі з низьким рівнем прокрастинації трохи вище, ніж показники в групі з високим рівнем прокрастинації, це в незначній мірі говорить про те, що студенти з низьким рівнем прокрастинації вважають себе досить компетентним в міжособистісних стосунках трохи більше, чим студенти з високим рівнем прокрастинації.

Також не виявлено вірогідних відмінностей по шкалах інтернальність у сфері сімейних стосунків (4,55+1,42 і 4,33+1,54) і інтернальність у сфері здоров'я (5,19+1,63 і 5,16+1,59) між групами з високим і низьким рівнем прокрастинації.

Шкала заперечення  активності характеризує переконання людини у марності будь-якої діяльності, спрямованої на досягнення життєвих цілей. Показники за цією шкалою в групі з високим рівнем прокрастинації дорівнюють 6,38+3,17, в групі з низьким рівнем прокрастинації- 5,44+2,57, це говорить про відсутність вірогідних відмінностей між групами. Показники за цією шкалою у студентів з високим рівнем прокрастинації трохи вище, ніж у студентів з низьким рівнем прокрастинації, це говорить про трохи більшу екстернальність осіб з високим рівнем прокрастинації на рівні світогляду, а також готовності до діяльності.

Виявлена  тенденція до вирогідних відмінностей по субшкалі готовність до діяльності, пов’язаної з подоланням труднощів між групами з високим (3,97+1,90) і низьким (3,16+1,76) рівнем прокрастинації, при р≤0,10.

По субшкалі готовність до самостійного планування, здійснення діяльності і відповідальності за неї між групами з високим і низьким рівнем прокрастинації (2,41+1,74 і 2,27+1,46) вірогідних відмінностей не виявлено.

Якісно аналізуючи отримані показники, спостерігається, що студенти з високим і низьким рівнем прокрастинації характеризуються як люди з внутрішнім локусом контролю (інтернальність). Такі люди відрізняються упевненістю в тому, що сили, що впливають на долю людини, знаходяться усередині нього самого; те, що відбувається з людиною, значною мірою є результатом його активності.

Не виявлено вірогідні відмінності по шкалах інтернальність у сфері досягнень та іинтернальність у сфері невдач, середні показники по цим шкалам говорять про те, що студенти з високим та з низьким рівнем прокрастинації вважають себе причиною власних досягнень, готові робити зусилля для досягнення позитивних результатів, також вони відчувають свою відповідальність за невдачі, які сталися або можуть статися.

Результати  дослідження свідчать про те, що у студентів з низьким рівнем прокрастинації схильність до самообвинувачення значно вища, ніж у студентів з високим рівнем прокрастинації. Це говорить, що студенти які не відкладають свою діяльність на потім більш розташовані звинувачувати себе в усьому поганому, що з ними трапляється або тільки може статися, тобто вони вважають, що причина його неудач- він сам, а причина його досягнень хтось інший: "це випадково", "мені допомогли" і т. д. Таким чином показники за цією шкалою в дослідженні демонструють подвійність уявлень про власні дії у студентів з низьким рівнем прокрастинації. В один і той же час вони схильні вони схильні вважати, що з однією стороны- вони причина своїх досягнень- за шкалою інтернальність у сфері досягнень, а з іншою, що причина їх досягнень хтось інший.