Психологічні особливості молодших школярів із аутоагресивною тенденцією в поведінці

Фактор Q4. низький показник – розслабленість,високий – напруженість.

Фактори C, G, I, O, Q3, Q4 – вимірюють емоційно-вольові особливості.

Фактори A, H, F вимірюють комунікативні властивості  і особливості міжособистісних  взаємовідносин. 

     «АК (8 – 12)» Т.Б. Партико.

      Методика  створена для визначення рівня вияву агресивної поведінки у дітей віком від 8 до12 років. Окрім цього дозволяє визначити стиль вияву агресивної поведінки, при її наявності, за наступними параметрами:

• фізична агресія (ФА);
• вербальна агресія (ВА;)
• агресія типу «око за око» (ОЗО);
• аутоагресія (АА);
• опосередкована агресія через батьків (ОАб);
• опосередкована агресія через вчителів (ОАу);
• опосередкована агресія через однолітків (ОАо);
• неагресивна поведінка християнського типу (НПх);
• неагресивна поведінка через вплив на емоції (НПе);
• неагресивна поведінка через вплив на інтелект (НПі);
• неагресивна поведінка типу захисної реакції (НПзр).

  Фізична агресія – це агресія яка скерована на зовнішнє середовище проти інших людей, об’єктів  із застосуванням фізичної сили.

      Вербальна агресія – це агресивна поведінка, реакція-відповідь з використанням особистих негативних емоцій, відображених в інтонації чи інших невербальних компонентах мовлення, а також в суті висловлювань.

      Агресія типу «око за око» -  це агресія, скерована  на агресора,  яка здійснюється бездумно та інтуїтивно. Наприклад: «Ти мене обізвав, а сам ти знаєш який?…»

      Аутоагресія – агресивна поведінка проти  себе, виражена в особистому приниженні та недооцінюванні.

      Опосередкованість агресії через батьків, вчителів, однолітків вважають в контексті  причинності та виявлення агресивної поведінки. Тобто, хто саме сприяє агресивній реакції і відповідно цьому, через кого простіше її виявляти.

      Протилежними  простоті вияву агресивної поведінки  стоять різноманітні бар’єри. Автор методики визначає наступне: християнське виховання, емоційний та інтелектуальний фактор та захисна реакція. Такі фактори не дозволяють особистості виявляти незадоволення, обурення, що сприяє розвитку особистої дисфункції.

      Безумовно, існують інші методики для визначення агресивної та аутоагресивної поведінки, та обрані нами методики дозволяють вивчити агресивну поведінку проти себе в контексті особистих рис та ставлення до неординарних буденних ситуацій. 

3. Аналіз  та інтерпретація отриманих результатів.

 

            За допомогою досліджень нам вдалось виявити такі результати тенденції схильності до аутоагресивної поведінки серед учнів.

             80% - учні схильні  до вияву аутоагресивної поведінки;

             20% - учні не вдаються  до самоагресії.

     За  цим параметром ми вперше поділили учнів на дві групи і умовно їх позначили, а саме: АА – група  учнів, що виявили схильність до аутоагресивної поведінки; НА – група учнів, що не проявила схильності до ауто агресії. (див. Додаток П, мал. 1.).

      Наступним, що нас зацікавило – це рівні  аутоагресивної поведінки, для цього  ми застосували кластерний аналіз. Який виділив наступні кластери (групи), а ми їх умовно назвали :

        Кластер1 – група осіб із високим рівнем схильності до аутоагресивної тенденції в поведінці, вони набрали 4 і вище бали;

       Кластер 2 – група із середнім рівнем схильності до аутоагресивної тенденції в поведінці, вони набрали від 1 до 3 балів;

     Кластер 3 – група із відсутньою аутоагресивною тенденцією в поведінці, вони набрали 0 балів. (див. Додаток П, Мал. 2.).

     В загальному підсумку – Група1 – 8 осіб; Група2 – 21; Група3 – 15.

     Ситуація  з такою великою кількістю дітей схильних до аутоагресивної тенденції в поведінці була не очікувана. Та її можна пояснити тим, що ми не завжди маємо можливість спостерігати за такими виявами, тому й не помічали, що серед нас більшість дітей, які швидше завдадуть собі шкоду аніж іншим.

      За  однією із гіпотез було припущено, що аутоагресивна тенденція в поведінці  бере свій початок з тривожності. Тому завдяки шкалам методики «Вибери необхідне обличчя» Р.Тэммл, М. Дорки, В. Амен було визначено, що тривожність має велике значення для формування аутоагресії, за такими ситуаціями: дитина як об’єкт агресії; наказування; ігнорування; ізоляція; їда на самоті, в дітей виникає тривога і вони всі відповідали вибором сумного обличчя.

 

Таблиця. Відповіді учнів на вище зазначені ситуації

1)дитина як  об’єкт агресії; 2)засинання на  самоті; 3)наказування; 5)ігнорування; 6)збирання іграшок; 7)ізоляція; 8)їда на самоті, в дітей виникає тривога і вони всі відповідали вибором сумного обличчя. 

Такі результати відповідей по ситуаціях можна побачити на діаграмі

Рис. Діаграма ситуативних показників тривожності 

      Та  дані результати не підтвердились статистично. Кореляційний аналіз та t-test не виявили (див. Додаток М) жодного зв’язку між тривожністю і аутоагресивною тенденцією в поведінці.

      За  загальною таблицею зведених результатів (див. Додаток Р, мал. 3.). створено діаграму, де вказані результати тривожності за двома групами учнів: схильних до аутоагресивної поведінки і не схильних.

      Аналогічна  ситуація склалась із методикою Р. Кеттелла, де кореляційний аналіз не виявив жодного  зв’язку між особистими рисами та аутоагресивною тенденцією в поведінці. Це говорить про те, що жодна із зазначених рис автором методики ніяк не впливає на винекнення та розвиток аутоагресії.

      Тому  ми вирішили порівняти як корелюють  між собою особисті риси в групі  аутоагресивних дітей і не схильних аутоагресії. Результати виявились такими:

• Група учнів, в яких виявилась тенденція схильності до аутоагресивної поведінки виявила такі зв’язки між особистими рисами:
• чим відкритіша людина, тим більше лагідніша. Така особа характеризується, як ніжна, чуйна, гнучка комунікабельна особистість;
• чим більше людина пристосовується до інших, поступлива, тим вищий в неї показник дотримання соціальних норм;
• чим більше людина поступлива, тим вищі невпевненість та недооцінення себе.
• Група учнів, в яких не виявилась тенденція до аутоагресивної поведінки виявила такі зв’язки між особистими рисами

                                 відкритість -  емоційна нестійкість

                                 відкритість – невпевненість 

                                 відкритість – напруженість

     емоційна нестабільність – квапливість

        емоційна нестабільність – напруженість

                                 квапливість – боязкість

                                 квапливість – невпевненість

                                 квапливість – напруженість

                                 конформність – лагідність

       конформність – високий самоконтроль

      В цій групі не виявилось зв’язку  з фактором В (інтелект), фактором F(розсудливість – безтурботність).

      Єдиний  зв'язок тут можна відзначити за такими рисами як високий сомоконтроль, розсудливість, замкнутість – притаманні дітям із аутоагресивною тенденцією в поведінці. Дітям, в яких вона не виявилась, притаманні більший спектр особистих рис та їх розмаїття зв’язків.

      Вище  описана ситуація може пояснюватись тим, що у дітей які схильні до самоушкодження звужений спектр емоційних проявів. Вони не вміють, їм важко реагувати на критичні ситуації по новому, тому використовують звичну для них тенденцію боротьби з негативними ситуаціями.

      Завдяки аналізу t-test, виявився зв'язок між аутоагресивною поведінкою та особистою рисою самовпевненість (див. Додаток М, Таблиця 13.). З чого випливає, що чим вищий рівень аутоагресії тим нижчий рівень самовпевненості.

      На  нашу думку, це самий цікавий результат  з проведеного дослідження. Який підтверджує те, що діти які недооцінюють свої можливості, схильні до самозвинувачення і почуття провини мають вищий рівень схильності до самоагресії ніж ті, які впевнені в своїх силах.

      Окрім цього ми додатково використали факторний аналіз по шкалі аутоагресивна поведінка без поділу на високий і середній рівень. За цим аналізом ми виявили тісні зв’язки між: агресія типу «око за око», опосередкована агресія через батьків, опосередкована агресія через вчителів, опосередкована агресія через однолітків, які об’єднані в один фактор.(див. Додаток Н, Таблиця 14.).

      Оскільки  факторний аналіз пов’язує шкали між собою можна припустити, що за наявності у дітей аутоагресивної тенденції в поведінці при її вияві присутні інші види агресивної поведінки, які провокуються оточуючими, а її вияв нагадує схему «ти мене вдарив, а я – тебе». Що частково пояснює ситуативність аутоагресії та її причини виникнення - найближче оточення дитини.

      Зовсім  інші зв’язки виявились по шкалі  неаутоагресивна поведінка, за факторним аналізом. А саме, зв'язок між особистими рисами: емоційна стійкість-нестійкість та стриманість-квапливість.(див. Додаток Н, Таблиця 15.).

      Це  можна пояснити тим фактором, що в неаутоагресивних дітей спектр емоційних виявів ширший і якщо пов’язати між собою дані риси, вийде як емоційно стійка-стримана; емоційно стійка-кваплива; емоційно нестійка-стримана; емоційно нестійка-кваплива, що говорить про крайності виявів емоцій, які активуються в потрібний момент і не призводять до афективних реакцій.