Розвиток процесів пам’яті в молодшому шкільному віці

    6. Потанцюйте! Будь-яка фізична активність поліпшує кровообіг мозку, активізує психічні процеси, які забезпечують сприйняття, переробку і відтворення інформації. Танці або спорт до того ж вимагають концентрації уваги та зосередженості, що тренує механізми пам'яті.

    7. Сеанс масажу. Для того, щоб краще засвоювати матеріал радять масаж. Найпростіших способів самомасажу: легке постукування по грудях і шиї теж стимулює кровообіг, знімає напругу, допомагає роботі мозку.

    8. Робота пальчиками. Розвиток дрібної моторики корисно не тільки для каліграфічного почерку. Плетіння «фенічок», вишивка хрестиками, нанизування намистин - всі ці дії активізують роботу головного мозку. Можна барабанити кінчиками пальців по столу (або по клавішах піаніно), стискати і розтискати кулачки, натискати долонями на поверхню столу. Існує безліч пальчикових ігор, коли текст супроводжується рухами рук. Наприклад, "Гроза":

    9. Домашній театр.  Пам'ять потрібно тренувати, як будь-яку м'яз нашого тіла. Спробуйте організувати домашній театр, ставлячи кожні вихідні невеликі п'єси. Нехай маленькі актори вчать вірші і декламують їх перед сімейним обідом.

    10. Розважайтеся. Спробуйте раз на тиждень робити "все навпаки": чистіть зуби лівою рукою (лівші - зрозуміло, правою), тримайте "неправильно" ложки та виделки, пишіть в чернетці "не той" рукою. Це допоможе активізувати то півкуля мозку, що у звичайному житті менше додано.

    11. Правильне харчування. Риба, морепродукти, рослинна олія, злаки, овочі покращують пам'ять. Невелика кількість мучного і картоплі теж не зашкодить: вуглеводи дають енергію організму. А солодке, навпаки, краще обмежити. Хоча шматочок шоколаду здатний "підштовхнути" втомлений мозок. Не забувайте і про полівітаміни, особливо важливий для пам'яті йод.

    12. Нюхайте. Ще одна порада - від ароматерапевт. Розмаринове, лимонну і м'ятна ефірні масла стимулюють пам'ять. Можна запалити в кімнаті дитини аромалампу з краплею олії.

    13. Посміхайтеся! Гарний настрій також сприяє розвитку пам'яті. Якщо дитину щось турбує, він буде гірше запам'ятовувати. Навчіть його найпростішим прийомам розслаблення - глибокі подихи і видихи заспокоюють і концентрують увагу. [26] 

   2.3. Прийоми запам’ятовування

    Проблема  пам’яті (разом з проблемами мотивації  та мислення) є однією з центральних  в навчанні. В учбовій діяльності школяра пам’ять є також результатом  процесу засвоєння матеріалу (матеріал проробляється для того, щоб відкластися в пам’яті) і як умовою для наступної переробки нового матеріалу (осмислення нового спирається на актуалізацію та використання збережених в пам’яті знань). Часто саме погана пам’ять є причиною неуспішності школярів: вивчений матеріал погано запам’ятовується, і це заважає повноцінному засвоєнню.

    Дослідження невстигаючих школярів показує, що багато з них просто не володіють (або  недостатньо володіють) основними  способами смислового запам’ятовування матеріалу, у них відсутні вміння та навички їх використання в учбово-пізнавальній діяльності. Таким чином, саме способи запам’ятовування частіше за все виявляються найбільш слабкою ланкою пам’яті. ( 9, с.20 )

    Будь-яка  розумова діяльність, крім формування її способів, прийомів, навичок та вмінь великою мірою зумовлена розвитком пам’яті. Продуктивність пам’яті (запам’ятовування), в свою чергу пов’язана зі способами переробки матеріалу, призначеного для запам’ятовування, і в тому числі з логічними. Тому, вивчаючи особливості розвитку пам’яті школярів, необхідно звертати увагу на формування логічного (смислового) запам’ятовування, бо саме воно забезпечує найбільшу ефективність мнемічної діяльності. ( 16, с. 41 )

    Як  відомо, пам’ять школяра формується під впливом необхідності систематичного та свідомого засвоєння учбового матеріалу, що зумовлює, в свою чергу, розвиток довільного запам’ятовування. Вміння запам’ятати свідомо, використовуючи для цього різні прийоми, пов’язані з розумовими операціями, – важливий показник такого виду мнемічної діяльності, як логічна пам’ять. (16, с. 25)

    Складання плану (якщо матеріал для запам’ятовування має певний логічний порядок) – головний прийом логічного запам’ятовування. В школі при підготовці домашніх завдань цей прийом потрібний найчастіше. Всюди, де треба запам’ятати зв’язний текст, виклад подій чи логічні розмірковування (де неможливо сортувати так, як сортують списки іншомовних слів, або ряди географічних назв, або властивості хімічних речовин), в усіх таких випадках найголовніше - з’ясувати план тексту. Відразу ж домовимось, що слово “текст” треба розуміти якнайширше: це не тільки параграф підручника, але й, скажімо, доведення теореми.

    Те, що складання плану допомагає  запам’ятати матеріал, більшості  дорослих відомо. Але в якому віці це усвідомлюється на власному досвіді? Які специфічні труднощі тут зустрічаються? На що натикаються діти та підлітки, коли відкривається їх невміння користуватися планом як мнемічною дією?

    В одній країні педагоги провели дослідження: брали “на олівець” тих дітей та підлітків, які вголос заявляли про свої наміри погано вивчити урок. Що це означало? Наприклад, де-небудь в інтернаті хлопці звали приятеля: “підемо погуляємо”, а той відповідав: “не можу, мене завтра спитають. Тож я зараз хоч на трійку подивлюся і тоді вийду.”

    Так в різних школах та інтернатах зібрали  багато різних випадків. Як може здогадатися  читач-педагог, це було дослідження  на тему: “значення мотивації при  навчанні.” Зібрали кількасот  відміток, одержаних при “висловленні бажання вивчити урок абияк” та порівняли їх з відмітками, одержаними тими ж учнями в інших випадках.

    Дослідники  сподівалися, що експериментальний  середній бал виявиться помітно  нижчим, ніж звичайний середній бал: адже учні вчили уроки так-сяк! І  коли був отриманий протилежний  результат, його сприйняли здивовано. Між іншим, як стало скоро зрозуміло, все це відбулося згідно законів пам’яті. Адже школяр, свідомо намагавшись вивчити якнайскоріше, але все ж таки забезпечити собі позитивну відмітку, неминуче повинен був розібратися, що в завданні є головним, а що можна і пропустити, якщо не гнатися за п’ятіркою. Але ж такий розбір, свідомий чи підсвідомий, – це і є самостійна логічна обробка матеріалу. Природно, що учні отримували в таких випадках скоріше четвірки, ніж трійки.

    Згадаємо  тепер звичайну в школі картину. Ось вчителька викликає учня до дошки відповідати минулий урок. І відразу ж питання до класу: “Чи все він відповів? Хто додасть?” Явне орієнтування на якнайповніше, загальне, безпомилкове запам’ятовування. Саме так. Кожного дня в школі та вдома учень чує: “Ти все вивчив? Нічого не забув? Нічого не пропустив? Все зможеш розповісти?”

    Нам можуть заперечити: учнів початкової школи неможливо інакше перевіряти та орієнтувати! Тільки так: “Намагайся вивчити все-все!”, “Давайте, діти, перевіримо, чи вивчив він все-все!” А якщо, задаючи домашнє завдання, пропонувати вибирати звідти головне та вчити тільки це, тоді більшість просто нічого не стане вчити!

    Та  все ж таки вихід тут є тільки один: від молодших класів до старших  вчити дітей користуватися розумовою діяльністю при запам’ятовуванні та як засобом запам’ятовування. ( 12, с.41-42 )

    Навіть  робота, протилежна запам’ятовуванню – записування для розвантаження  пам’яті, – виявляється корисною саме для запам’ятовування. Це і  є відомий “ефект шпаргалки”, про який писали ще в 19 столітті. Добре зроблена “шпаргалка” незмінно призводить до непомітного запам’ятовування частини записаного матеріалу та до впорядкування того матеріалу, який до шпаргалки не потрапив. ( 12, с.42 )

    То  чи є ключ до розвитку логічної пам’яті? Так. Полягає він у наступному: щоб розвинути логічну пам’ять, треба її частіше змушувати працювати. Це загальне правило для дорослих та дітей. Якими засобами, згідно якої методики це робити? Тут, напевно, є два ключі: систематичність та різноманітність використовуваних прийомів. ( 12, с.45 ) 

    3. Методичний матеріал спрямований на дослідження стану пам’яті

    Дослідження невстигаючих школярів показує, що багато з них просто не володіють (або  недостатньо володіють) основними  способами смислового запам’ятовування матеріалу, у них відсутні вміння та навички їх використання в учбово-пізнавальній діяльності. Таким чином, саме способи запам’ятовування частіше за все виявляються найбільш слабкою ланкою пам’яті. [ 9, с.20]

    Будь-яка  розумова діяльність, крім формування її способів, прийомів, навичок та вмінь великою мірою зумовлена розвитком пам’яті. Продуктивність пам’яті (запам’ятовування), в свою чергу пов’язана зі способами переробки матеріалу, призначеного для запам’ятовування, і в тому числі з логічними. Тому, вивчаючи особливості розвитку пам’яті школярів, необхідно звертати увагу на формування логічного (смислового) запам’ятовування, бо саме воно забезпечує найбільшу ефективність мнемічної діяльності. [16, с. 41 ]

    Як  відомо, пам’ять школяра формується під впливом необхідності систематичного та свідомого засвоєння учбового матеріалу, що зумовлює, в свою чергу, розвиток довільного запам’ятовування. Вміння запам’ятати свідомо, використовуючи для цього різні прийоми, пов’язані з розумовими операціями, – важливий показник такого виду мнемічної діяльності, як логічна пам’ять. [16, с. 25]. Не є секретом, що до першого класу сьогодні все частіше приходять діти з поганим словниковим запасом та послабленою пам’яттю. Найбільш катастрофічне становище склалося у сільських школах, де більше 50% дітей мають потребу в спеціальних вправах. Запропонована В. Зайцевим технологія дає змогу за два місяці розвинути асоціативну  та зорову пам’ять дітей, розширити їх словниковий запас.

    Теоретичну  основу технології складають експериментально виявлена сукупність необхідних якостей та умінь дітей, а також закономірність існування оптимальної послідовності їх формування. [10, с.8 ]

    Саме  цьому й треба спочатку діагностувати пізнавальний процес різними методиками, щоб зрозуміти, як можна допомогти корелювати та покращити запам’ятовування дитини в ранньому віці. 

    4. Дослідження способів запам’ятовування та пригадування у молодшому шкільному віці

    Матеріал, що був запропонований для запам’ятовування (методика “Дослідження мнемічної пам’яті” за А. А. Смирновим  та П. І. Зінченком.) , виявився, за свідченням тих, кого досліджували, не однаковим за важкістю.

    Більшість другокласників погодились, що найбільш важкими для запам’ятовування були числа, потім слова, а найбільш легким був текст. Але все ж таки невелика кількість досліджуваних (5-6 чоловік), які виявили найбільш низьку продуктивність запам’ятовування всіх видів матеріалу, вважала найбільш важким текст, в той час як числа і слова вважалися ціми учнями найбільш легкими для запам’ятовування.

    Запам’ятовування чисел. В якості основного і, по суті, єдиного способу запам’ятовування числового ряду всі другокласники застосовували повторення про себе кожного окремого числа. Майже ніхто з них під час читання чисел свідомо навіть не намагався якимось чином згрупувати їх, з’єднати, класифікувати. На питання експериментатора: “Що ти робив, щоб добре запам’ятати числа?” – зазвичай давалися такі відповіді: “Нічого не робив, просто читав і запам’ятовував, як було записано” або “Читав вголос і намагався кожне число повторити один-два рази про себе”, “Дивилася уважно і скільки встигала повторювала про себе”. Деякі досліджувані використовували зовнішні прийоми, що полегшували запам’ятовування: говорили числа пошепки, при цьому ворушили губами, відмічали число на пальцях (наприклад, прочитавши число 27, відкладали два пальці і сім пальців).

    Говорячи  про процес відтворення, багато також  відмічали, що вони “нічого не робили, щоб добре пригадати”, а “говорили  те, що пам’ятали”. Але все ж таки аналіз протоколів відтворення показує, що тільки 9 досліджуваних, причому тих, у кого були найнижчі результати, відтворювали числа без всякої системи і без будь-яких спроб пов’язати їх між собою. Всі ж інші учні (всі 15 кращої половини групи і 6 з показавшої гірші результати) в процесі пригадування відтворювали числа або в тій послідовності, в якій вони пропонувалися (пов’язуючи, правда, обмежену їх кількість – два-три перших чи два-три останніх), або об’єднували числа в пари за схожістю одиниць або десятків (61–41; 36–32; 65–56).

    Лише  троє досліджуваних, причому ті, що запам’ятали числа краще за інших, намагалися об’єднати числа в більші групи – по десятках, при відтворенні, а одна з цих досліджуваних (Олена Д.) так характеризує процес запам’ятовування чисел: “Щоб добре запам’ятати числа, я спочатку швидко читала їх про себе, а потім вголос. Спочатку хотіла запам’ятати числа на 60, потім на 50 та інші, але в мене погано вийшло, так важко”.

    Таким чином, всі 15 досліджуваних, що показали більш високі результати, відтворювали числа за тою чи іншою системою (часто не усвідомлюючи цього), в той час як з групи, де діти запам’ятовували повільніше, лише 6 пригадували числа в певному порядку.