Соціальний оптимізм

     Чим гірші сосунки підлітка з дорослими, тим частіше він звертається  до однолітків і більше від них  залежить. Значну роль у становленні та особистісному самовизначенні підлітків відіграють референтні групи як інститути соціалізації. Ціннісні орієнтації референтної групи значною мірою визначають соціально-психологічне обличчя підлітка. Наскільки група реалізує себе як єдина площина соціально- психологічного досвіду, в якій підліток може себе виявити, настільки вона є формуючою силою його соціалізації.

     Нині  соціалізація підлітка характеризується прискореним його фізичним, статевим дозріванням, що вказує на необхідність зниження початкової межі юнацького віку, а необхідність подовження періоду навчання дещо відстрочує настання соціальної зрілості, тим самим розширюючи межі підліткового віку, створюючи передумови для виникнення і збереження інфантилізму, соціальної, моральної та громадянської несамостійності.

     Останніми роками помітно змінилася і система  духовних цінностей підлітків. У  їх свідомості, моральних орієнтирах чітко проглядаються як елементи оновлення духовних сфер особистості  на основі оволодіння загальнолюдськими  цінностями, так і негативні тенденції, що існують у суспільстві. Очевидним у процесі соціалізації сучасного підлітка є процес відторгнення міфологізованих цінностей минулої соціальної епохи і формування якісно оновленно ї свідомості. Підлітковий вік – дуже важливий період у розвитку ідеалів особистості. Якщо для молодших підлітків такими ідеалами є образи конкретних людей, то у старших підлітків вони набувають синтетичного характеру, базуючись на узагальненні уявлень про людей, якості яких їм імпонують. Ідеали стають взірцем для наслідування, правилом, згідно з яким намагаються діяти підлітки.

     Зміни ціннісних орієнацій підлітків  зумовлені трансформацією політичної, економічної систем, соціально-психологічної  ситуації в суспільстві. Їм властиві спрямованість у майбутнє, стурбованість соціальними проблемами (війни і миру, екології і тп.), пошук свого «Я», а також «вакуум» віри, пасивність, дефіцит духовних контактів, гуманістичних начал особистості. Тому важливо уберегти їх від соціальної фрустрації, сприяти зростанню. Інакше вони сконцентрують в собі соціально-психологічні особливості «маргіналів», що створюватимуть їм труднощі при інтеграції в соціальніс інститути та соціальні відносини. [6, ст. 176]

     У взаєминах між дорослими та підлітками домінує традиція передавати соціально-психологічний досвід від старших до молодших. Однак сучасні підлітки вибірково ставляться до цінностей історичної спадщини, вносять елементи новизни в соціальне життя, чим збагачують соціум. Соціально-психологічною особливістю сьогодення стали більш гнучкі, рухливі, рівноправні стосунки бітьків та дітей. Суттєвою є розбіжність у сприйнятті одного покоління іншим: дорослим здаєтья, що діти недооцінюють їх і переоцінюють себе, а підлітки нарікають на нерозуміння, несправедливість дорослих. Це засвідчує таку тенденцію в соціалізації: чим більше відбувається за одиницю часу соціально значущих змін, тим помітнішими стають розбіжності між поколіннями, тим складнішими є механізми передавання культури від старших до молодших, тим вибірковішою є позиція підлітків до соціальної та культурної спадщини.

     Традиційні  взаємини між людьми вважають найважливішими етнопсихологічними та соціально-психологічними механізмами регуляції спілкування та діяльності в суспільстві. Вони детермінують вироблення системи моральних взаємин, впливів і виховання підростаючого покоління. Однак це не страхує від всіх проблем. Однією з них є те, що підліток вихований у дусі глибокої шани до традицій, моральних норм, які інколи пов'зані з досить специфічними культурними умовами, володіє відносно унікальною, соціально обмеженою сукупністю стереотипів і уявлень. Потрапляючи в інноваційну систему соціалізації, в інші умови становлення й виховання, що вимагає високої адаптивності, готовності сприймати і засвоювати багато стереотипів і уявлень, які можуть суперечити засвоєним раніше, він може розгубитись, виявитись нездатним самостійно все осмислити. За відсутності кваліфікованої допомоги це може спричинити його девіантну поведінку.

     У ранній юності на основі прагнення  до автономії формується структура самосвідомості, яка дає змогу оцінювати свої здібності, особистісні якості та займатися самовдосконаленням. Посилення інтересу до своєї особистості у цей період є умовою цілеспрямованої самоосвіти та самовиховання. Високого ступеня зрілості, диференціації та стабільності досягає моральна свідомість, яка характеризується переходом на конвенціональний рівень: старшокласники починають усвідомлювати морально-етичні проблеми, над якими задумуються дорослі, їх моральне самовизначення опосередковае не тільки процесами процесами пізнання, а й міжособистісними відносинами, виникненням інтимних стоунків з особами протилежної статі.

     Про диференціацію юнацької свідомості, розвиток системи особистісних смислів і значень свідчить умвння старшокласників пізнавати себе на основі пізнання інших. Соціально-психологічна специфіка юності полягає в тому, що саме в ці роки розгортається активний процес набуття досвіду спілкуванння, тановлення світогляду, завершується формування соціальних установок, їх когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів. І хоча погляди старшокласників не завжди правильні, зате вони часто вирізняються стійкістю та послідовністю.

     Важливою  соціально-психологічною особливістю  цього періоду є розвиток соціальної компетентності як основної складової здатності старшокласника в процесі спілкування та взаємодії знаходити нових друзів та зберігати старих. Цей розвиток базуєтья частково на здатності старшокласників до соціального порівняння, що дає змогу виявити і оцінити характерні риси інших. Спираючись на ці оцінки, юнаки та дівчата обирають друзів і визхначають своє ставлення до різних груп і компаній, які становлять оточення їх ровесників. [6, ст. 170]

     Значна  роль у теорії соціалізації належить розвитку і примноженню контактів  старшокласника з іншими людьми в умовах суспільно значущої спільної діяльності. Саме в референтній групі виникає найсприятливіша ситуація для їх соціалізації: вона пов'язує суспільство і учня, презентуючи загальнолюдські цінності в емоційно закріпленій формі. Спільна групова діяльність передбачає систему взаємодії між однокласниками, між конкретним старшокласником та класом як спільним суб'єктом, умовою і засобом формування якого є спілкування. Відповідно до цього складається система взаємодій індивідуальних та колективних потреб, інтересів, цінностей, мотивів і цілей, які регулюються виробленням певних норм і правил поведінки. І якщо ядром спрямованості колективної діяльності є цілі, значущість яких усвідомлюється всіма, і домінуючі мотиви діяльності, то джерелом колективних цілей і мотивів – ціннісні орієнтації, що формуються в процесі прийняття групою цінностей суспільства. Група найбільше сприяє встановленню комунікативних відносин між індивідами, створює для них можливості особистісног росту й ефективної спільної діяльності, є засобом розширення соціальних контактів старшокласників та їх успішної соціальної адаптації.

     Успішна соціалізація у школі неможлива  без успішної соціалізації у сім'ї. Тісна взаємодія цих інститутів у процесі соціалізації завжди дає позитивний ефект. За звичних для ранньої юності швидких особистісних змін вірогідність розходжень у поглядах старшоклавників та батьків різко зростає порівняно з попередніми періодами розвитку. Найчастіше проблеми соціалізації виникають у неповних родинах. Зумовлені вони тим, що старшокласник в процесі особистісного самовизначення може розкритиувати батьківський авторитет. Слід врахувати і те, що реакція старшокласників на ровесників зумовлюється звичаями і традиціями культури, які тісно пов'язані з економічним статусом, професією, етнічною та релігійною належністю їх батьків тощо. Виникає неминуча суперечність у поглядах на світ, яких дотримується сім'я та ровесники: багато старшокласникіа, які проживають у містах, змушені вибирати між культурою ровесників, які понад усе ставлять, наприклад, меркантильні інтереси, і цінностями батьків, які підкресоюють важливість праці в самоутвердженні людини. Старшокласники, котрі перебувають на стадії особистісного самовизначення, схильні або різко розмежовувати світи ровесниківу і батьків, або наслідувати групу однолітків своєю поведінкою, манерою вдягатись, говорити тощо.

     У структурі соціалізації старшокласників  проміжною ланкою ,яка регулює  відповідність між їх поведінкою, діями, інтересами, потребами та інтересами суспільства, є цінності. Виходячи з цього, соціально-психологічним феноменом старшого шкільного віку можна вважати вибір  особистісних цінностей та індивідуальної лінії поведінки.

     Значною мірою зміст юнацьких цінностей  залежить від культурного контексту  й історичного періоду. Соціальні події, що відбуваються у світі та країні, змушують юнаків та дівчат самостійно робити вибір, особисто орієнтуючись у всьому. Порівняно з минулими поколіннями сучасні старшокласники раціональніше сприймають життя, більш самостійні.

     Різні соціально-психологічні чинники (матеріальні умови життєдіяльності, індивідуально-типові риси особистості, нахили, здібності, комунікативні вміння, якість навчально-виховного впливу школи, сім'ї, інших інститутів соціалізації) впливають на процес формування ціннісних орієнтацій. У старшокласників вони набувають стійких мотивів спілкування і діяльності, трансформуючись у переконання. Отже, рівень розвитку суспільства зумовлює кількісний і якісний зміст потреб, соціальну і моральну цінність яких визначає спрямованість, що сприяє вияву ціннісних орієнтацій. Ефективну соціалізацію можна розглядати і як процес набуття, засвоєння і формування найбільш сприятливих для розвитку суспільства й особистості цінностей старшокласника.

     Основним  новоутворенням ранньої юності є  особистісне самовизначення, від якого залежать й усі інші види самовизначеня юнаків та дівчат.

     Самовизначення  – усвідомлений вибір особистістю  позиції у певній життєвій ситуації, підкреслене ставлення до когось чи чогось.

     Визначальну роль в особистісному самовизначенні старшокласника відіграє самосвідомість, що є основою ставлення особистості до себе та взаємодії з іншими людьми. До осоновних соціально-психологічних детермінантів особистісного самовизначення, що мають смислове значення, належать: значущість проблем, що обговорюються з однолітками; коло референтних осіб; ціннісні орієнтації; цілеспрямованість взаємин; сфери самореалізації; ставлення до соціуму й усвідомлення себе в ньому; майбутні плани, їх конкретний зміст; вибір професії, орієнтація на соціально чи особистісно значущі чинники; міра впевненості у виборі лінії поведінки.

     Феномен особистісного самовизначення для  старшокласників є провідним  центром соціалізації. Виникнення цього  феномену можливе тільки на певному  рівні розвитку самосвідомості – коли в особи з'являється здатність до внутрішнього діалогу. [6, ст. 173] Формування особистісного самовизначення забезпечується об'єктивними умовами соціальної дійсності, системою цілеспрямованих виховних впливів, суб'єктивною підготовленістю підростаючого покоління до спілкування і взаємодії в соціуму. Об'єктивними передумовами його виникнення є незадоволення відсутністю належної довіри і взаєморозуміння з боку дорослих, неоднакова готовність до реального соціального життя загалом. Суб'єктивними передумовами цього процесу стає виникнення внутрішньої потреби у формуванні певної смислової системи, розвиток ціннісно-орієнтаційної діяльності й почуття відповідальності за сказане, вчинене, стабілізація мотиваційної сфери.

     Показником  ефективності соціалізації старшокласників  у мікросоціумі є новий характер самовизначення та сформованість їх ціннісних орієнтацій, які мають  тенденцію до пріоритету вітальних (важливих для життя) цінностей, а  також цінностей матеріального  достатку та умов життя.

     Важливу роль у прийнятті рішень про кар'єру відіграє соціально-психологічний реалізм – здатність визначати відповідність свого Я соціальному простору, з яким пов'язане професійне зростання. Впливають на рішення про кар'єру і такі психологічні утворення, як концепція свого житття і Я-концепція.у зв'язку з цим важиво допомогти молодій людині виробити адекватне уявлення про своє життя і про себе, що є важливою передумовою успішного здійснення життєвих намірів.

     Важливою  на даному етапі розвитку особистості  є її знатність до цілепокладання. Життєві цілі – одна з форм самопрогнозування, ідеального уявлення значущого, бажаного майбутнього. Часто молодь зіштовхується з проблемою відсутності реалістичного уявлення про майбутнє. Цілепокладання у таких осіб на низькому рівні, і майбутнє настає для них «несподівано», а тому вони виявляються до нього непідготовленими. [14, ст.103]

     Період студентства пов'язаний передусім з навчанням у вузі, з опануванням багатьох нових дисциплін, необхідних для професійного становлення особистості. Тому найважливішим чинником, який впливає на процей соціалізації у цьому віці, є навчальна діяльність. Вивчення соціально-психологічних особливостей соціалізації студентської молоді передбачає аналіз власне педагогічного спілкування, в межах якого і відбувається навчальна діяльність. Йдеться про спільне розв'язання проблем навчання засобами спілкування, про чітку систему дій учасників педагогічного спілкування та їх узгоджену комунікативну діяльність, тобто про співробітництво, яке характеризують такі параметри:

     - активність учасників взаємодії,  спрямованої один на одного  і на самих себе (змістом цієї  активності є численні процеси  міжособистісного пізнання, соціально-психологічного  відображення, самопізнання та ін., а результатом – формування  психологічної єдності учасників взаємодії, досягнення певного рівня взаєморозуміння між ними);

     - предметна сутність, яка постає у формі навчальних завдань (з цієї точки зору, педагогічне спілкування можна описати як процес інтеграції предмета співробітництва, формування предметно-ціннісної і мотиваційної єдності його учасників);