Демографічний потенціал Закарпатської області

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП..............................................................................................................................3

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО НАРОДОНАСЕЛЕННЯ  І ЙОГО

ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТЕРИТОРІЇ.....5

 

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ТА ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО

ДЕМОГРАФІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЇ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ : ІСТОРИЧНІ, ПРИРОДНОЕКОНОМІЧНІ, СОЦІАЛЬНІ, ЕКОНОМІЧНІ..................10

 

РОЗДІЛ 3.ЧИСЕЛЬНІСТЬ ТА Структура населення ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ЇХ динаміка, РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ..................12

 

РОЗДІЛ 4. ПРИРОДНИЙ ТА МЕХАНІЧНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ17

 

РОЗДІЛ 5 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ РОЗСЕЛЕННЯ. ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА УРБАНІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У КРАЇНІ

 

Розділ 6. демографічні проблеми регіонів та шляхи їх вирішення.25

 

висновки...................................................................................................................37

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................................40

 

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

 

Сучасні тенденції  демографічного розвитку України характеризуються багатьма негативними моментами - падіння рівня народжуваності, зростання смертності та падіння народжуваності населення, його старіння, зменшення шлюбів, значне погіршення здоров'я населення, - тільки декілька з них. Україна мала населення чисельністю 52.2 мільйони осіб у 1992 році та була шостою з найбільших країн Європи на час здобуття незалежності. З того часу населення зменшилось на 2.8 мільйонів осіб (5.7%) за 8 років. Не важко спрогнозувати якою низькою буде чисельність населення якщо вона буде зменшуватись майже на півмільйона кожного року.

Зараз Україна  стоїть перед порогом глибокої демографічної  кризи, переступивши який буде неможливо відновити навіть сьогоднішню чисельність населення. На жаль на державному рівні не приділяється достатньої уваги для вирішення цих проблем. Успіх економічних перетворень неможливий без рішучих дій у соціально-демографічній області. З кожним роком ця проблема становиться все більш актуальною для майбутнього України.

Все це і зумовило вибір теми курсової роботи.

Метою написання  даної роботи є поглиблення знань  з курсу “Розміщення продуктивних сил”, а саме в частині розміщення населення України.

Предметом дослідження  є розміщення населення України. Об’єктом дослідження є населення України, його склад та структура.

Основними завданнями написання роботи є:

1. Характеристика загального поняття про народонаселення і його значення для розвитку продуктивних сил території.
2. Характеристика розселення України та факторів, що на нього вплинули.
3. Аналіз міського та сільського населення України.
4. Аналіз природного руху та міграції населення України.
5. Огляд сучасних проблем та перспектив розвитку розселення в Україні.

В процесі  написання роботи використовувались наступні методи дослідження: картографічний, економіко-статистичний та метод системного аналізу.

Проблеми розміщення продуктивних сил і, в першу чергу, народонаселення, як їх найголовнішого елементу, завжди були в центрі  уваги світової та української науки, вчених-економістів і економіко-географів. Вагомий внесок в розвиток науки зробили О.І.Шаблій, М.У.Долішній, В.В.Ковалевський, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенов, Є.П.Качан та багато ін.

Найбільш широко висвітлюється досліджувана проблема в навчальному посібнику “Розміщення продуктивних сил України”, авторами якого є  Коротун І. М., Коротун Л. К., Коротун С.З. В книзі цьому питанню призначено частину другу  “Населення і трудові ресурси”, де є загальні зауваження, відомості про кількість і густоту населення, статевий, віковий та національний склад населення України, трудові ресурси, розселення та ін.

На нинішньому етапі  актуальним завданням науки є  всебічне вивчення проблем розміщення трудових ресурсів, обґрунтування їхнього збалансованого розміщення, яке максимально сприяло б досягненню економічної незалежності й могутності України, піднесенню добробуту населення, раціональному використанню ресурсів і охороні навколишнього середовища. Розв’язанню цього завдання присвячують свої багаточисленні наукові праці сучасні економісти Мірко Н., Прибиткова І., Осовий Г.,  Рябов І., Старостенко Г., Трубич С., Шаленко М. та багато ін.

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО НАРОДОНАСЕЛЕННЯ  І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТЕРИТОРІЇ

 

 

Під продуктивними силами розуміють систему суб’єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне  ставлення людей до праці. У процесі  праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток. Продуктивні сили - це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. [13, с.10].

Продуктивні сили включають  в себе такі компоненти: науку і  науково-технічний потенціал, населення  і трудовий потенціал, природу і сировинно-ресурсний потенціал. Розміщення продуктивних сил - це їхня просторова фіксація разом з процесом їхнього розвитку в просторі.

Розміщення продуктивних сил повинно відбуватися у  відповідності до основних закономірностей на основі врахування конкретних умов - факторів розміщення, що впливають на вибір розташування промислових підприємств і формування територіально-виробничих комплексів.

Фактори розміщення можна  згрупувати за чотирма напрямами: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні і соціально-економічні. Докладне врахування, аналіз і оцінка їх є найважливішою частиною економічного обґрунтування розміщення підприємств.

Демографічні фактори є найважливішими, бо трудові ресурси - головна продуктивна сила. Населення - не лише виробник матеріальних благ і послуг, але й їхній споживач. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці.

Демографічні передумови можна поділити на такі структурні блоки:

- чисельність населення  країни, його динаміка, характер  відтворення;

- розміщення населення  на території, щільність населення,  форми розселення, міграції;

- статево-вікова структура  населення, чисельність і динаміка  трудових ресурсів, рівень їхньої  кваліфікації;

- структура зайнятості  населення;

-  демографічна політика держави тощо.

Нерівномірність розселення населення зумовлює потребу розміщення промисловості відносно споживача  готової продукції, а також оцінки мобільності населення для прогнозування його міграції з огляду перспектив розвитку економічних районів. Ефективне використання трудових ресурсів потребує розміщення виробництва у невеликих і середніх містах і обмеження нового будівництва - у великих. Демографічні фактори найбільше впливають на розміщення трудо- та наукомістких галузей промисловості (приладобудування, інструментальної, радіотехнічної, електронної, електротехнічної галузей тощо). Розміщення підприємств цих галузей здебільшого залежить від наявності кваліфікованих кадрів.

Населення характеризують і як елемент продуктивних сил, і  як носій виробничих відносин. Але йому притаманне і відтворення самого себе. Відтворення населення - це процес постійного відновлення поколінь людей унаслідок взаємодії народжуваності і смертності; результат єдності трьох видів руху населення: природного, просторового (міграція) і соціального (соціальна мобільність). [4, c.291].

Населення - це природно-історична сукупність людей, яка формується і безперервно відтворюється в процесі виробництва і відтворення самого життя. За відношенням до економіки населення є одночасно і виробником, і споживачем матеріальних благ. Воно не може існувати поза економікою, а економіка - без населення. Однак найважливішою характерною рисою народонаселення є те, що воно є природною основою формування трудових ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які відіграють вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галузей господарства.

Найістотніший вплив  на розвиток національної економіки  справляють такі структури населення: вікова, статева, освітня, професійно-кваліфікаційна. В сукупності вони здебільшого визначають кількість і якість трудових ресурсів та їх розміщення.

Трудові ресурси - це частина населення, яка має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, які необхідні для роботи в народному господарстві. До трудових ресурсів належать: а) населення в працездатному віці: чоловіки 16-59 років і жінки 16-54 років за винятком непрацюючих інвалідів праці і війни І та ІІ груп та непрацюючих осіб непрацездатного віку, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах (чоловіки 50-59 років і жінки 16-54 років); б) населення, старше і молодше від працездатного віку, яке зайняте в народному господарстві. [4, с.451].

Вирішальну роль у  трудових ресурсах відіграє працездатне  населення в працездатному віці - це сукупність людей переважно робочого віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовому процесі.

Головною умовою існування  виробництва в будь-якому суспільстві  є наявність робочої сили, під  якою мають на увазі сукупність фізичних і духовних здібностей людини, що їх використовує вона під час виробництва життєво необхідних речей і послуг, тобто її працездатність.

Сьогодні основним і  майже єдиним джерелом забезпечення народного господарства робочою  силою є молодь, яка досягає  працездатного віку. Однак люди, які досягли пенсійного віку, ще протягом 5-10 років повністю або частково зберігають працездатність.

Розрізняють загальну і  професійну працездатність. Загальна працездатність передбачає наявність  у людини фізичних, психофізіологічних, вікових та інших даних, що визначають здатність до праці без спеціальної підготовки, тобто здатність до некваліфікованої праці. Професійна працездатність - це здатність до конкретного виду праці, яка вимагає спеціального навчання. В сучасних умовах саме професійна працездатність набуває для суспільства виняткового значення.

В будь-якому суспільстві  працездатне населення поділяють  на дві групи: економічно активне  та економічне неактивне населення.

Економічно активне  населення - це частина населення, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить їй прибуток. Частка економічно активного населення залежить від частки населення працездатного віку, а також від міри зайнятості окремих вікових груп.

Однією з характеристик  населення як виробника матеріальних благ є трудовий потенціал. Він включає сукупність різних рис людей, які визначають їх працездатність: стан здоров’я, витривалість, тип нервової системи, обсяг загальних і спеціальних знань людини, її трудових навичок і вмінь, рівень національної свідомості, відповідальності, соціальної зрілості тощо. Трудовий потенціал поняття більш широке і глибоке, ніж робоча сила і трудові ресурси.

На якість трудового  потенціалу впливає міграція населення, тобто процес переміщення людей  через кордони тих чи інших  територій із зміною постійного місця проживання або з регулярним поверненням до нього.

Міграція населення  обумовлена об’єктивними процесами  розвитку продуктивних сил, дозволяє досягти  такого розміщення трудових ресурсів, яке відповідає територіальній організації  продуктивних сил, досягти динамічної рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили. Вона може створювати такі передумови розміщення населення і трудових ресурсів, за яких досягається висока продуктивність суспільної праці.

Кількість трудових ресурсів не завжди пропорційна чисельності населення. Вона залежить насамперед від вікової структури. Чим більша в структурі населення частка осіб віком до 16 або понад 60 років, тим менша чисельність трудових ресурсів. Остання може зростати за рахунок додаткового залучення у виробництво осіб пенсійного і підліткового віку. Кількість трудових ресурсів можна регулювати й за рахунок зміщення меж працездатного віку. Важливий резерв збільшення трудових ресурсів - це поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров’я, що уможливить зниження смертності та інвалідності осіб у працездатному віці, зменшення чисельності Збройних сил або скорочення строку служби у війську, ліквідація пільг для передчасного виходу на пенсію тощо. Істотний вплив на кількісні параметри трудових ресурсів має статевий склад населення. Наприклад, збільшення чисельності чоловіків веде до зростання трудового потенціалу держави, оскільки межа виходу їх на пенсію на 5 років більша. [5].

В умовах переходу до ринкових відносин, коли раціональне розміщення продуктивних сил грає надзвичайно важливу роль для пожвавлення економіки, урахування дії всіх передумов розміщення та розвитку продуктивних сил, і в першу чергу демографічних, стає першочерговим завданням.

 

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ТА ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО  РОЗСЕЛЕННЯ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ: ІСТОРИЧНІ, ПРИРОДНОЕКОНОМІЧНІ, СОЦІАЛЬНІ, ЕКОНОМІЧНІ

 

Закарпатська область  розміщена на південному заході України. Вона межує з Польщею,Словаччиною, Угорщиною і Румунією, а також  з Львівською та Івано-Франківською областями країни. Таке положення надає їй низку геоекономічних переваг у зовнішньо-економічній діяльності. Область утворена в січні 1946 року. За територіально-адміністративним устроєм Закарпаття поділяється на 13 районів, 11 міст, з них 5 обласного значення, 19 селищ міського типу, 307 сільських рад. В області 609 населених пунктів, з яких 193 мають статус гірських.

Протяжність території  із заходу на схід 184 км, із півночі на південь – 80 км. Обласний центр –  м.Ужгород, розташований на відстані 788 км шосейними дорогами та 898 км залізницею від м.Києва.