Демографічний потенціал Закарпатської області

   На даному етапі існує нагальна потреба формування надійної та дієвої міграційної політики, яка б втілила розуміння, що збільшення частки емігрантів призведе до демографічної кризи, а збільшення нелегальної міграції – до порушення національної безпеки в державі та області, зокрема. Виникає необхідність перегляду державної політики працезабезпеченості. Адже жоден громадянин України не буде шукати шляхів нелегального заробітку за межами держави, якщо буде забезпечений нею вдома, це сприятиме покращенню соціально-демографічної та геодемографічної ситуації в області.

Чисельнiсть населення на 1 січня 2010 року та середня за 2009 рік по районах (тис. осiб)                                                                         Таблиця 5.1

       

Переважна більшість  жителів Закарпатської області — 62,9 % проживає в сільській місцевості. Чисельність населення одного села на Закарпатті в середньому становить 1,4 тисячі осіб (середній показник в Україні — 0,7 тис.). Найбільшим за чисельністю населення не тільки в області, а і в Україні є Тячівський район, на території якого проживає 13,7 % мешканців краю. Найменший — Воловецький район, чисельність якого становить 2,1 % загальнообласної.

П'ята частина населення  проживає в 192 населених пунктах  області, які мають статус гірських. Область є багатонаціональною. Основним і корінним населенням є українці (80.5 %) . Проживають також угорці (12.1 %), румуни (2.6 %), росіяни (2.5 %), цигани (1.1 %), словаки (0.5 %), німці (0.3 %), всього понад 30 національностей.

 

Розділ 6. демографічні проблеми регіонів та шляхи їх вирішення.

Найгостріше постають демографічні проблеми сільського населення в областях нашої держави. Вони пов'язані насамперед з тим, що багато десятків років з українського села виїжджали на постійне місце проживання молоді люди. Наприклад, в окремих селах Київської області протягом багатьох років жоден випускник школи не залишився на роботу в селі. Врешті-решт це призвело не лише до знелюднення сіл, але й до того, що середній вік їхніх мешканців у багатьох областях почав наближатися до 60 років. У цьому віці, зрозуміло, вже не народжують дітей, тому в сільській місцевості в таких областях депопуляційні процеси виражені найяскравіше. Найгірша ситуація склалася в селах Чернігівської області. Тут в окремих районах на одного народженого за рік припадає п'ять померлих.

Для того, щоб  подолати демографічну кризу, потрібно ліквідувати її причину, що криється в соціалістичній системі господарювання. Молодь буде переселятися з міст у села тільки у власні фермерські господарства і на власну, приватну землю, яку буде легше обробляти; легше буде утримувати й господарство в цілому, маючи багато дітей.

Регіональні екологічні проблеми Закарпатської області зумовлюються ці-лим рядом чинників. Зокрема, це - прикордонне положення області, найбільша в Україні густота  водних об’єктів, велика кількість  мінеральних джерел, малоземелля, велика щільність населення, чудові природні умови для розвитку санаторно-курортної та туристично-рекреаційної галузей, насиченість території транспо-ртними комунікаціями, в тому числі трубопровідними, рельєфом місцевості. Разом з тим на території області відсутні об’єкти ядерної енергетики, великі гірничо-металургійні комплекси, вугільні розрізи.

 Найбільш  гострою проблемою для Закарпатської  області є захист населених  пунктів, виробничих об’єктів  та сільськогосподарських угідь  від затоплення паводковими та  повеневими водами р. Тиса та її приток.

  Паводки та повені на річках Закарпаття відбуваються від 3 до 8 разів на рік, а паводки в листопаді 1998 року та березні 2001 року мали екстремальний характер. Останнім часом частота високих паводків невпинно зростає внаслідок збільшення водності, посилення антропогенного навантаження на водні екосистеми, порушення водоохоронного режиму в процесі господарювання, зміни інженерної інфраструктури та забудови території Закарпатської області. Аналіз впливу палео-географічних процесів свідчить, в майбутньому на Закарпатті можна очікувати посилення руйнівної дії паводків. Таким чином постає проблема протипаводкового захисту.

  В гірській частині Закарпатської області після катастрофічних паводків 1998 та 2001 років різко активізувались небезпечні екзогенні процеси (зсуви, сходження селевих потоків, річкова бічна ерозія). Дані процеси продовжуються і охоплюють все більші території.

 Найбільш  активно зсуви проявляються в  Тячівському, Хустському, Рахівському  та Міжгірському районах. Особливу небезпеку становлять зсуви в зоні Тереблянського водосховища, при сходженні яких може бути пошкоджена гребля, що загрожує знесенням більше тисячі житлових будинків, які знаходяться в селах нижче по течії. Сходження зсувів на трасах трубопроводів загрожує руйнуванням останніх і, як наслідок, попаданням в навколишнє природне середовище значної кількості органічних забруднювачів.

 Значну  шкоду завдає ерозія в долинах  гірських річок. Фактично долини  знаходяться на початку нового  геоморфологічного циклу, пов’язаного з перебудовою рельєфу. В результаті досить швидко змінюються надзаплавні тераси. В межах цих терас, як правило розташовані центральні частини населених пунктів, основні транспортні комунікації та орні землі. Крім цього, з терасами пов’язані алювіальні горизонти, за рахунок яких, в основному забезпечується водопостачання населення. Бічна ерозія та пов’язані з нею зміни надзаплавних терас загро-жує погіршенням якості питної води та зменшенням величини її експлуатаційних запасів на розвіданих водозабірних ділянках.

 В період  інтенсивних дощів значну шкоду  наносять селі. Селенебезпечними  є практично всі притоки основних  річок Закарпаття в приводороздільній  частині Карпат.

 Активізації  зсувних процесів, селей та бічної  ерозії сприяє цикл підвищеної  водності.

Ситуація  з очисткою стічних вод на території області продовжує залишатися складною. На території області нараховується 95 споруд очистки зворотних вод різних методів очистки (74 споруди повної біологічної очистки, 14 споруд механічної очистки, 7 споруд фізико-хімічної очистки). Як правило, власниками споруд біологічної очистки є підприємства житлово-комунального господарства (20 очисних споруд), підприємства туристичного та санаторно-курортного комплексів (32 очисні споруди), селищні ради (2 очисні споруди) та промислові підприємства (20 очисних споруд). До очисних споруд біологічної очистки значної частини промислових підприємств підключені і житлові будинки, які раніше були у власності цих підприємств. Спорудами механічної та фізико-хімічної очистки в більшості обладнані підприємства харчової промисловості (переробка овочів та фруктів), підприємства, де розміщені гальвановиробництва та великі підприємства по транспортуванню та зберіганню нафтопродуктів. В 2002 році при сумарній проектній потужності очисних споруд перед скиданням у водні об’єкти 46,69 млн. м3 в рік на них для очищення поступило 29,79 млн.м3. При цьому скид забруднених стічних вод в поверхневі водойми склав 15,22 млн. м3. Це свідчить, що більшість очисних споруд на території області на даний час не відповідають паспортним даним, закладеним при будівництві і потребують ремонту. Попадання забруднених стічних вод в водні об’єкти загрожує погіршенням якості поверхневих вод. що, зважаючи на їх міждержавне значення, може викликати застосування штрафних санкцій з боку держав-сусідів, створює загрозу забруднення підземних водоносних горизонтів, в тому числі і тих, які містять мінеральні води. Для проведення ремонтних робіт на хоча б найголовніших КОС в області щороку відсутні необхідні кошти.

 Цілий  ряд проблем існує і в питаннях розміщення та утилізації відходів. В умовах малоземелля виділення земельної ділянки під сміттєзвалище, особливо у гірській місцевості є проблематичним. Незважаючи на заходи, що постійно вживаються як з боку держуправління екоресурсів, так і місцевих органів влади, на місці ліквідованих стихійних сміттєзвалищ виникають нові. Відсутність екологічної культури в значної частини населення призводить до того, що найчастіше такі стихійні сміттєзвалища виникають в прибережних смугах річок та потічків. В містах Мукачево, Чоп, Виноградово, Берегово та селищі Перечин існуючі полігони твердих побутових відходів відпрацювали свій ресурс і виникла потреба створен-ня в цих населених пунктах нових сміттєзвалищ, облаштованих згідно з вимогами екологічної безпеки та санітарно-гігієнічними нормами.

 Проблемою  залишається екологічний стан  у водоохоронних зонах і прибережних  смугах на потоках і річках  області. Відсутність конкретних  землекористувачів, розформування  та розпаювання колективних сільгосппідприємств, віднесення і включення цих земель до адмінтериторій сільських і селищних рад без механізму дієвого контролю є основною причиною.

 Особливої  гостроти ця проблема набрала  під руйнівною дією березневого  паводку 2001 року, яким знищено  десятки кілометрів прируслових насаджень, утворено сотні осередків наносів намулу і гравію, залишків деревини та відходів побутового сміття, змінено русла рік і потоків, знищено сотні гектарів присадибних ділянок і сільгоспугідь. Відновлювальні роботи з цього питання будуть проводитись ще довготривалий період.

 Залишаються  актуальними екологічні проблеми  лісового комплексу, які під  впливом екстенсивного розвитку  лісової галузі за три десятиліття  обумовлені:

* відсутністю  вітчизняних виробників природозберігаючих  технологій для транспортування (спуску) деревини у гірських умовах;

* незадовільною  інфраструктурою лісових доріг;

* невідповідністю  діючих Правил рубок і їх  способів в гірських умовах  Карпат;

* вирішення  проблем лісового комплексу потребує  виділення додаткових, на державному рівні, фінансових витрат та державних капвкладень.

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

За півроку закарпатців  «природно» побільшало на 1202.На 1 серпня 2013 р. в Закарпатській області, за оцінкою, проживало 1255,4 тис. осіб. Упродовж січня–липня п.р. відбувся загальний приріст населення на 1032 особи, що у розрахунку на 1000 жителів становило 1,4 особи. Збільшення чисельності населення відбулося виключно за рахунок природного приросту у кількості 1202 особа або 1,7 осіб у розрахунку на 1000 жителів.

 Природний рух населення області у січні–липні п.р. характеризувався зменшенням народжуваності та смертності.

 За сім місяців  2013р. народилось 10030 народжених, що  в порівнянні з відповідним  періодом минулого року менше  на 128 осіб. Спостерігалася диференціація  рівня народжуваності: від 11,6 народжених на 1000 жителів у м.Мукачево до 18,5 – у Перечинському районі.

 За вказаний період  було зареєстровано 76 мертвонароджених  дітей, що на 11 осіб менше, ніж  за відповідний період минулого  року.

 Загалом за сім  місяців п. р. померло 103 дітей віком до 1 року, у т.ч. у віці 0-6 днів 24 особи, тоді як за січень–липень 2012р., відповідно – 95 та 24 особи.

 Кількість померлих  в області, порівняно з січнем–липнем  2012р. зменшилась на 19 осіб або  на 0,2% і склала 8847 осіб. Структура  причин смерті населення не змінилася. Перше місце посідають хвороби системи кровообігу, друге – новоутворення, третє – зовнішні причини смерті.

 Збільшилася кількість  померлих від новоутворень; ендокринних  хвороб; хвороб нервової системи;  хвороб системи кровообігу; алкогольної хвороби печінки; природжених вад розвитку, деформації та хромосомних аномалій; хвороб сечостатевої системи; навмисних самоушкоджень.

 За січень–липень 2013р. прибуло 3605 осіб, вибуло 3775 осіб, що зумовило від’ємне міграційне сальдо в кількості 170 осіб, а у розрахунку на 1000 наявного населення воно склало, відповідно, 5,0‰, 5,2‰ та –0,2‰.

 Міграційний приріст  зафіксовано у місті Мукачево, Берегівському, Великоберезнянському, Виноградівському, Воловецькому, Мукачівському,  Перечинському, Свалявському та Ужгородському районах, в інших містах, районах зафіксовано міграційне скорочення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Богуцкий О. Чинники мотивації праці // Україна: аспект праці. - 1998. - № 6. - С.3-7.
2. Гальчинський А. Складним шляхом реформ: деякі підсумки і перспективи // Економіка України. - 1999. - № 6. - С.4-12.
3. Дорогунцов С.І. Розміщення продуктивних сил. К.: 1999 р.
4. Заставний Ф.Д. Всеукраїнський перепис населення 2001р.: аналіз і оцінка. // Наука учителеві. - №2. – 2003. - с.34.
5. Заставний Ф.Д. Географія світу – Л.: “Світ”. - 1994 р.
6. Заставний Ф.Д. Фізична географія світу – Л.: “Світ”. - 1996 р.
7. Золотогоров В.Г. Энциклопедический словарь по экономике. – Минск: Полымя, 1997. - 571 с.
8. Качан Є.П. Економічна і соціальна географія світу. Тернопіль: “Астон”. - 1999 р.
9. Ковалевський В.В. Розміщення продуктивних сил. К.: Знання. - 1998 р.
10. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. Розміщення продуктивних сил України. - Рівно: РДТУ, 1998. - 410 с.
11. Куценко В., Богуш Л. Потенціал сфери охорони здоров’я: регіональні аспекти // Економіка України. - 1999. - № 3. - С.61-69.
12. Лебединська Л. Територіальні аспекти регулювання ринку праці // Економіка України. - 1998. - № 3. - С.51-55.
13. Масляк П.О., Олійник Я.Б. Географія - навчальний посібник – К.: “Знання”. - 1998 р.
14. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія світу – К.: “Зодіак-Еко”. – 1998р.
15. Мірко Н. Трансформація демографічних процесів // Україна: аспект праці. - 1998. - № 7. - С.31-33.
16. Одинець В. Шляхи удосконалення соціального захисту населення // Економіка України. - 1999. - № 11. - С.76-80.
17. Осовий Г. Актуальні питання регулювання ринку праці // Економіка України. - 1997. - № 9. - С.33-40.
18. Прибиткова І. Україна 90-х: демографічна ситуація // Наука і суспільство. - 1998. - № 1/2. - С.10-13.
19. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / Є.П.Качан, М.О.Ковтонюк, М.О.Петрига та ін. - К.: Вища шк., 1998. - 375 с.
20. Розміщення продуктивних сил: Навч.посібник / В.В.Ковалевський, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенов та ін. - К.: Либідь, 1996. - 368 с.
21. Рябов І. Особливості демографічної  ситуації в сучасній Україні // Україна: аспект праці. - 1998. - № 2. - С.31-34.
22. Сиротенко А.Й., Чернов Б.О. Географія світу – К.: “Благовіст”. - 1999р.
23. Соціально-економічна географія світу / за редакцією О.І.Шаблія – Л.: “Світ”. - 1994 р.
24. Соціально-економічна географія України / За ред. О.Шаблія.- Львів: Світ, 1994. - 608 с.
25. Старостенко Г. Новітні демографічні тенденції в Україні // Економіка України. - 1998. - № 5. - С.22-30.
26. Статистичний щорічник України за 1994 рік. - К.: Техніка, 1995.
27. Трубич С. Особливості сучасного етапу використання трудового потенціалу // Економіка України. - 1996. - № 11. - С.52-56.
28. Шаленко М. Сучасні тенденції розвитку ринку праці України // Економіка України. - 1996. - № 9. - С.25-32.
29. Яценко Б.П. Економічна і соціальна географія світу. К.: “Артек”. – 1997.