Птахівництво

     Вступ 

     Птахівництво  в зоні Лісостепу України є  традиційною галуззю сільського господарства, чому сприяють кліматичні умови та розвинуте зернове господарство. Птахівництво — скороспіла галузь, менш капіталомістка, більш мобільна в нестійких умовах ринку. Віддача корму у птиці в 3-4 рази вища, ніж у свиней, великої рогатої худоби та овець, і, як результат — собівартість м’яса птиці найнижча, що є найбільш сприятливим фактором підвищення попиту на цей продукт, доступний навіть для споживачів з невисокими доходами. В наші дні Україна займає 40-е місце у світі з виробництва м’яса птахів, і 18-е з виробництва яєць. Згідно з науково обґрунтованими нормами споживання цієї продукції має становити 255 яєць і 17 кг м’яса птахів на душу населення на рік, але нині рівень реального споживання продукції птахівництва в нашій країні значно нижчий.

     У ХХІ ст. птахівниками всесвітньовідомих  компаній буде вирішуватися нове завдання — одержання екологічно чистих продуктів  харчування при застосуванні сучасних технологій і відповідного обладнання. Для зниження витрат кормів і підвищення ефективності їх використання організмом птахів вважається необхідним забезпечення цілого комплексу заходів:

• організувати виробництво рослинної продукції для забезпечення комбікормової промисловості різноманітною сировиною;
• вдосконалити технологію підготовки кормів для згодовування (подрібнення, гранулювання, екструдування, вологісно-теплова обробка, лущення, очищення зерна і контроль якості);
• розробити оптимальні дози нетрадиційних кормових засобів та технології їх введення в комбікорм (замінники зернових, продукти мікробіологічного синтезу, відходи різних виробництв);
• створити ефективні енергетичні, амінокислотні, мінерально-вітамінні та комплексні кормові та смакові добавки до комбікормів для різних технологічних груп птахів;
• розробити фізіологічно обґрунтовані норми згодовування збалансованих комбікормів в різні періоди росту молодняку і фази несучості птахів.

     Використання  збалансованих раціонів сприяє не тільки отриманню високих приростів  живої маси, але й регулюванню складових частин м’яса: змінюється вміст вологи, рівень білків, хімічний склад. Вміст у м’ясі вітамінів, мінеральних речовин, амінокислот, жирних кислот та інших цінних речовин знаходиться в лінійній залежності від умов годівлі та утримання.

     Широке  використання в годівлі птахів мають  зернові, які безпосередньо вирощуються в господарстві — пшениця, ячмінь, жито, горох та інші. Але застосування цих інгредієнтів у великій кількості в складі комбікормів для птахів негативно впливає на засвоєння кормів за рахунок значної кількості в них речовин, які важко засвоюються. Перспективними є дослідження з визначення біологічної ролі вітамінів в повноцінній годівлі птахів, уточнення рекомендованих норм введення вітамінів у комбікорми для них.

     Одним із шляхів підвищення економічної ефективності галузі та зниження затрат на корми для птахів є застосування нетрадиційних кормових засобів. Сучасне птахівництво має гостру потребу в мінеральних добавках і, насамперед, у кальції, тому тривають дослідження у напрямку організації оптимальної годівлі птахів мінеральними речовинами. [1]

     Птахівництво  — найбільш енергозатратна галузь сільського господарства. Особливо це проявляється при вирощуванні молодняку, тому його пропонується проводити в перші 2-3 тижні на обмеженій площі. Переваги технології вирощування птахів (курчат-бройлерів, індиченят) з підвищеною щільністю посадки в перші тижні зумовлені тим, що на меншій площі значно полегшується підтримання оптимального температурного режиму при значній економії енергії, знижуються затрати праці пташниць.

     В умовах північно-східних районів  України в холодний період року нагальним є питання дотримання оптимальних параметрів мікроклімату. Скрутний фінансовий стан багатьох птахівницьких господарств та дефіцит паливних ресурсів у них зумовили виникнення такої ситуації, при якій деякі пташники для утримання дорослих птахів практично не опалюються. При цьому доводиться в декілька разів знижувати необхідний повітрообмін, що призводить до погіршення всіх основних параметрів мікроклімату та зниження продуктивності птахів (І.І. Івко та ін., 2002).

     Одним із факторів, що стримують подальше нарощування виробництва, є відсталість  і зношеність матеріально-технічної  бази птахівничих підприємств. Обладнання, яке фізично і морально застаріло, не дозволяє повною освоювати сучасні ресурсозберігаючі технології вирощування й утримання птахів. А тим часом саме ресурсозбереження є нині загальною тенденцією розвитку світового птахівництва. Високі затрати енергетичних і кормових ресурсів за експлуатації старого обладнання зумовлюють високу собівартість продукції птахівництва і низьку її конкурентноздатність.

     Головною  перевагою нового обладнання є те, що воно надає можливість застосовувати сучасні ресурсозберігаючі технології годівлі і напування птахів, прибирання посліду, створювати належний мікроклімат у пташниках. До складу сучасних комплектів обладнання для птахів входять ніпельні напувалки — при їх використанні в 1,5-2 рази зменшуються витрати води. При вирощуванні птахів пропонується використовувати замість звичайних ламп люмінесцентні, що значно зменшує витрати енергії. Для вентиляції пташників застосовують комбіновану систему повітрообміну з проточними клапанами та потужними витяжними вентиляторами. Для обігріву використовують економні газові або дизельні повітронагрівачі з “прямим” викидом нагрітого повітря, газові брудери з керамічними інфрачервоними випромінювачами, газові теплогенератори.

     Важливим  фактором у забезпеченні переходу птахопідприємств на безвідходну технологію є якість робіт щодо проектування систем прибирання, транспортування та збереження посліду. Системи вентиляції та руху повітря у пташниках повинні передбачати підсушування посліду на підніжній решітці за рахунок конвекційного теплообміну. Особливо важливим є дотримання в птахівницьких підприємствах комплексу заходів з профілактики інфекційних захворювань птахів. Необхідно постійно вдосконалювати заходи щодо санітарної обробки приміщень, транспортних засобів, спецодягу, інвентарю, а також проведення специфічних протиепізоотичних заходів. Як відзначає Ф.О. Ярошенко (2002) в Україні назріла необхідність удосконалення управління галуззю птахівництва в напрямку демонополізації виробництва, як основної з умов ринкової економіки. [1]

     1. Огляд літератури 
 

     1.1.Виробництво харчових яєць 

     Виробництво харчових яєць базується в основному  на розведенні курей порід леггорн, род-айланд, нью-гемпшир, плімутрок  смугастий, українських глинистих, суссекс, австралорп і деяких інших. При цьому вважають за краще використовувати не чисті породи, а кроси, частіше міжпородні (род-айланд х леггорн, род-айланд х плімутрок) і ін. Має місце розведення також внутрішньопорідних кросів.

     Сучасна технологія виробництва харчових яєць здійснюється в умовах:

- використовування високопродуктивних гібридів аутосексних кросів;

- вміст  гібридів в клітинних батареях  з механізованими і автоматизованими  виробничими процесами;

- годування  птаха повноцінними сухими комбікормами;

- забезпечення  заданого мікроклімату і диференційованого  світлового режиму;

- ефективного ветеринарно-профілактичного забезпечення збереження птаха;

- цілорічного  виробництва продукції.

     У сучасному промисловому птахівництві визначилося два основні організаційно-технологічні варіанти виробництва яєць. Першим виникло виробництво харчових яєць, в технологічний цикл якого були включені всі основні ланки, що забезпечують в межах одного господарства отримання кінцевого цільового продукту. Такими були птахофабрики із замкнутим циклом виробництва (мал. 1), здійснюючі виробництво інкубаційних яєць, виведення ремонтного молодняка, його вирощування і комплектування промислового стада; забезпечення дорослого поголів'я і молодняка кормами, технологічним і ветеринарним обслуговуванням. Отримання харчових яєць, первинна їх переробка, зберігання і реалізація продукції завершували основний виробничий цикл. Утилізація відходів, що проводиться, дозволяла частину їх використовувати знову в корм птаху, а іншу частину – як добриво в садівництві і землеробстві.

     Другий  організаційно-технологічний варіант  виробництва виник на пізнішому етапі розвитку промислового птахівництва, коли поглибилася спеціалізація господарств, виникли і зміцнилися міжгосподарські зв'язки – з'явилися птахофабрики з незамкнутим циклом виробництва харчових яєць (мал. 2). [4]

     Малюнок 1 – Схема взаємозв'язку цехів при виробництві яєць по замкнутому циклу 
 
 

     Малюнок 2 – Схема взаємозв'язку цехів при виробництві яєць по незамкнутому циклу 

      1.2. Використання в промисловому птахівництві кросів яєчних порід курей 

     Для отримання харчових яєць в промисловому птахівництві використовують гібридну птицю двох типів: відкладаючу яйця з білою (так звані ’’ білі’’ кроси) і з світло-коричневою або коричневою шкаралупою (’’ коричневі’’ кроси). Перші були створені на генетичній основі породи білий леггорн, другі – з участю порід: нью-гемпшир, род-айленд, смугастий плімутрок, полтавська глінястая та ін.

     У останні десятиліття в світі  спостерігалася тенденція до збільшення виробництва яєць з коричневою шкаралупою. У Бельгії виробництво коричневих яєць складає 70%, в Англії – 85, в Італії – 89%, у Франції – майже 100%, тобто попит в основному на коричневі яйця, причому за останні роки поголів'я коричневих несучок в цих країнах збільшилося на 8-20%.

     У Україні поширені 17 кросів яєчних курей (6 – з білою шкаралупою яєць; 11 – з коричневою), зокрема 14 – зарубіжного походження .

     Високої продуктивності яєчні птахофабрики досягли завдяки експлуатації високопродуктивних кросів зарубіжної селекції ’’Ломман-Браун’’, ’’Ломанн-Вайт’’, ’’Іза-Браун’’, ’’Іза-Вайт’’, ’’Хай-Лайн’’, ’’Шевер’’, ’’Тетра-СЛ’’, ’’Хайсекс-корічневий’’, ’’Хайсекс-білий’’, ’’Декалб’’ та інших. Використовування цих кросів дало можливість вийти яєчним птахівничим господарствам на рівень 280-320 штук яєць від середньорічної курки-несучки при витратах корму на 10 штук яєць – 1,15-1,25 кг.

     Значний внесок в яєчне птахівництво України  внесено акліматизованими в Україні  стресостійкими кросами: ’’Білорусь-9’’, ’’Борки-117’’, ’’Борки-2М’’, ’’Слобожанський-3’’ і ’’Борки-колор’’ (селекції інституту птахівництва УААН). 

   Характеристика  коричневих кросів яєчних кур                                            Таблиця 1