З виробничої практики на ДП АТ "Київхліб" Хлібокомбінаті №11

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Ноября 2012 в 20:05, отчет по практике

Описание

Хлібопекарська промисловість України є однією з основних галузей хлібопекарської промисловості, яка за виробничими потужностями,
механізацією технологічних процесів, асортиментом спроможна забезпечити населення різними видами хлібних виробів, що має важливе значення для підтримки соціальної стабільності в суспільстві.
З розвитком ринкових відносин у суспільстві відбулось роздержавлення і реконструктуризація хлібопекарської галузі, виникла велика кількість пекарень, відроджується домашнє хлібопечення. В цих умовах набуває першорядного значення виготовлення конкурентноздатної продукції, виробництво якої можуть забезпечити прогресивні ресурсозберігаючі технології.

Содержание

Вступ
Загальна характеристика підприємства та його основні технологічно-економічні показники……….………………………………………………...5
2.Характеристика сировини та способів її зберігання і доставки на хлібокомбінат………. …..……………………………….…………………….15
2.1.Борошно пшеничне………………………………………………………15
2.2.Борошно житнє…………………………………………………………...19
2.3.Дріжджі хлібопекарські пресовані ……………………………………..19
2.4.Сіль кухонна харчова…………………………………………………….21
2.5 Цукор-пісок……………………………………………………………….24
2.6.Вода………………………………………………………………………..26
2.7.Олія рослинна…………………………………………………………….27
2.8. Висівки…………………………………………………………………...29
3.Технологія основного виробництва…….………………………………...…..31
Склад борошна………………………………………………………...31
Силосно-просіювальне відділення…………………………………...31
Відділенн прийому і підготовки солі………………………………...31
Ділянка підготовки води……………..……………………...……….32
Ділянка підготовки дріжджового розчину….………………………32
Відділення по підготовці допоміжної сировини……………………32
Тістоприготувальне відділення…….........…………………………..32
Тістообробне та вистійне відділення………..…………………...…35
Пічний цех…………….…………………………………………........36
Хлібосховище та експедиція………………………………………….37
Зберігання та транспортування готових виробів……………………37
Технологія виробництва батону «Нива» в/с 0,5кг………………………...39

Работа состоит из  1 файл

звіт Оля.doc

— 870.50 Кб (Скачать документ)

2.5. Цукор-пісок

Цукор-пісок постачається на підприємство в мішках. Зберігається в сухому приміщенні з відносною вологістю повітря 70 %. Мішки з цукром

складають на стелажі в штабелі по 8 рядів. Цукор надходить на підприємство у поліетиленових мішках масою 50 кг. Постачальник є ВАТ “Корецький цукровий завод”. Кожна партія цукру супроводжується посвідченням про якість, в якому вказують масову частку сахарози, вологи, кольоровість, вміст феродомішок, вміст редокуючих речовин. На підприємстві зберігають 15-добовий запас цукру-піску.

 Назва та позначення НД: ДСТУ 2316-93 (ГОСТ 21-94). Цукор-пісок.

Технічні умови.

       

 

 

 

 

 

 

 


Фізико-хімічні показники:                                                             

Таблиця 2.3.

 

Показники

Норма для цукру-піску

Метод випробування

Масова частка цукрози (в перерахунку  на суху речовину), %

99,75

ГОСТ 12571

Масова частка редукуючих речовин (в перерахунку на суху речовину), %

0,050

ГОСТ 12575

Масова частка золи (в перерахунку  на суху речовину), %

0,04

ГОСТ 12574

Кольоровість, не більше умовних одиниць

0,8

ДСТУ 2075

Одиниці оптичної густини (одиниць  ICUMSA)

104

ДСТУ 2075

Масова частка вологи, %

0,14

ГОСТ 12570

Масова частка феродомішок, %

0,0003

ГОСТ 12573


 

Мікробіологічні показники якості:

Таблиця 2.4.

 

Показники

Норма

Метод випробування

Кількість мезофільних аеробних і  факультативних анаеробних м. о., КСО  в 1 г

1,0·10³

ГОСТ 26968

Плісняві гриби, КСО в 1 г

1,0·10

ГОСТ 26968

Дріжджі, КСО в 1 г

1,0·10

ГОСТ 26968

Бактерії групи кишкових паличок (коліформи), в 1 г

Не допускається

СанПиН 42-123-4940

Патогенні м. о., в тому числі бактерії роду

Не допускається

СанПиН 42-123-4940

Сальмонела, в 25 г

Не допускається

СанПиН 42-123-4940


 

Радіонукліди, Бк/кг: вміст контролюється в сировині.

Склад, зокрема  добавки: сахароза у вигляді окремих кристалів.

Походження  та способи виробництва: ВАТ “Корецький цукровий завод”.    

Способи пакування, постачання, умови зберігання та терміни  придатності: цукор-пісок упакований в поліетиленові мішки масою нетто


50 кг. Постачання здійснюється  автомобільним транспортом, мішки  з цукром покладені на дерев’яні піддони. Температура зберігання – не вища, ніж 40С, відносна вологість повітря не вище від 70 % на рівні поверхні нижнього ряду упакованого цукру. Термін придатності до споживання – 4 роки.

 Супроводжувальні документи: посвідчення якості, сертифікат відповідності, товарно-транспортна накладна.

Правила приймання  і методи контролю:

 

1.  Правила приймання  – ГОСТ 12569.

2. Відбір проб для  визначення органолептичних, фізико-хімічних, мікробіологічних показників, токсичних  елементів і пестицидів здійснюється  за ГОСТ 12569, підготовка проб для  визначення токсичних елементів  – ГОСТ 26989.

2.6. Вода

 Назва та позначення НД: ГОСТ 2874-82. Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю.

 За вимогами стандарту  вода повинна бути прозорою, безкольоровою,  без сторонніх присмаків і  запахів, не містити шкідливих  домішок і патогенних мікроорганізмів,  рН – 6,5-9,0.

 

 Органолептичні показники якості:

Таблиця 2.5.

 

Показники

Норматив

Метод контролю

1

рН

6,0-9,0

Вимірюється рН-метром любої моделі зі скляним електродом

2

Залізо, мг/дм³, не більше

0,3

ГОСТ 4011-72

3

Жорсткість загальна, моль/м³

7,0

ГОСТ 4151-72

4

Марганець, мг/дм³

0,1

ГОСТ 4974-72

5

Мідь, мг/дм³

1,0

ГОСТ 4388-72

6

Поліфосфати кінцеві, мг/дм³:

3,5

ГОСТ 18309-72

7

- сульфати, мг/дм³

- сухий залишок, мг/дм³

- хлориди, мг/дм³

- цинк, мг/дм³

500

1000

350

5,0

ГОСТ4389-72

ГОСТ18164-72

ГОСТ4245-72

ГОСТ18293-72

8

Запах при 20 °С і при нагріванні до 60 °С

2

ГОСТ 3351-74

9

Смак та присмак при 20 °С

2

ГОСТ 3351-74

10

Мутність, мг/дм³

1,5

ГОСТ 3351-74

11

Кольоровість, град

20

ГОСТ 3351-74


 

 Санітарна придатність води для харчових цілей характеризується ступенем обсіменіння її мікроорганізмами, зокрема кишковою паличкою.


Вважається, що солі, які  містяться у воді, укріплюють клейковину і покращують формостійкість виробів.

Контроль за якістю

  1. Методи відбору проб здійснюється згідно з ГОСТом 24481-80.
  2. Лабораторний контроль в містах водозабору проводять в межах ГОСТ 2761-84.

На даному заводі при виробництві хлібних виробів використовується питна вода з власної артезіанської скважини, глибина якої сягає 80 м.

2.7. Олія рослинна

Поступає на виробництво в автоцистернах. За допомогою гнучкого

шланга олія перекачується з цистерни в ємкість, яка знаходиться в дозувальному відділенні. Зберігається при t˚ 4-6 ˚C. В якісному посвідченні вказують: вологість, прозорість, кислотне число, наявність пестицидів , результат аналіза на РВ.

Назва та позначення НД: ДСТУ 4492:2005.

В хлібопекарському виробництві  застосовують соняшникову, кукурудзяну, бавовняну і гірчичну олії. З метою  забезпечення виробів біологічно активними  речовинами використовується соєва, обліпихова та пальмова олії.

Правила приймання

  1. Приймання олії здійснюється партіями. Партія – це кількість олії соняшникової з одноковими фізико-хімічними показниками згідно в видом, ґатунком і маркою, яка призначена до одночасного відвантаження і оформлена одним документом, щодо якості та безпеки.
  2. Приймання продукції здійснюється згідно з ГОСТ 5471.

Методи контролю

  1. Відбирання проб – ДСТУ ISO 5555, ГОСТ 5471, ДСТУ 4349.


  1. Визначення смаку, прозорості та запаху – ГОСТ 5472.
  2. Визначення колірного числа – ГОСТ 5477.
  3. Визначення кислотного числа – ДСТУ 4350, ГОСТ 5476.
  4. Визначення пероксидного числа – ДСТУ ISO 3960, ГОСТ 26593.
  5. Визначення фосфоровмісних речовин – ГОСТ 7824.
  6. Визначення масової частки нежирових домішок – ДСТУ ISO 663, ГОСТ 5481.
  7. Визначення масової частки вологи та летких речовин – ГОСТ 11812, ДСТУ  ISO 662.
  8. Визначення мила – ГОСТ 5480.
  9. Визначення температури спалаху олії екстракційної – ГОСТ 9287.
  10. Визначення ступеня прозорості – ГОСТ 5472.
  11. Визначення анізидинового числа – ДСТУ ISO 6885.


  1. Готування проб для визначення токсичних елементів – ГОСТ 26929.
  2. Визначення токсичних елементів: свинцю – ГОСТ 30178, ДСТУ ISO 12193, кадмію – ГОСТ 30178, миш’яку – ГОСТ 26930, ртуті – ГОСТ 26927, міді – ГОСТ 30178, ДСТУ ISO 8294, цинку – ГОСТ 30178, заліза –

 

  1. ГОСТ 26928, ДСТУ ISO 8294.
  2. Визначення мікотоксинів – МУ 4082 (4), МУ 2273 (3), МР 2964 (5).
  3. Визначення залишкового вмісту пестицидів – ДСТУ EN 1528-1 та СанПиН 8.8.1.2.3.4.-000 (20).
  4. Визначення сумарного вмісту радіоактивних речовин – ДР-97 (6), МУ 5778 (8), МУ 5779 (7).
  5. Визначення йодного числа – ГОСТ 5475, ДСТУ ISO 3961.
  6. Визначення масової частки неомильних речовин – ГОСТ 5479, ДСТУ ISO 3596.
  7. Визначення жирокислотного складу – ГОСТ 30418, ДСТУ ISO 5508.
  8. Визначення мікробіологічних показників – ГОСТ 9225, ГОСТ 10444.12 та СанПиН 42-123-4940 (25).

2.8. Висівки.

Висівки розфасовані у мішки і зберігаються в складському приміщенні. Зберігання йде при звичайних умовах. В якісному посвідченні вказано: колір, смак, запах, вологість, дата виготовлення, результат радіаційного контроля.

Висівки просіюють на невеликих прямокутних просіювачах через сито з отворами 1,8-2 мм, пропускають через магніти і дають на виробництво через спеціальний ліфт.

Висівки пшеничні та житні повинні відповідати  таким вимогам:

    • зовнішній вигляд - сухий сипкий продукт без твердих грудочок;
    • колір - червоно-жовтий з сіруватим відтінком для пшеничних і сірий з коричневим або зеленкуватим відтінком для житніх висівок;
    • запах - властивий висівкам без сторонніх запахів, не затхлий, не пліснявий;
    • вологість - не більше 15% (до 16,5% - вологість пшеничних висівок,  одержаних при помелі твердої пшениці на макаронне борошно, для даної області);
    • металомагнітна домішка:
    • частинок розміром до 2 мм включно - не більше 5,0 мг в 1 кг висівок;


    • частинок розміром понад 2 мм і з гострими  краями  не допускається;
    • зараженість і забрудненість шкідниками не допускаються;
    • токсичність - не допускається.

Відбір проб і визначення якості висівок здійснюються за ГОСТ і ДСТУ на методи дослідження зерна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


3. Технологія основного виробництва

3.1. Склад борошна

На підприємстві використовують борошно пшеничне в/с і 1с, житнє  сіяне та обойне. У операторській  складу БЗБ є тензометричні датчики, виведені на панель, і на індикаторі показується, скільки борошна у  кожному силосі, якого виду і сорту. Склад повинен вміщувати семидобовий запас борошна, що дає змогу своєчасно підготувати його до виробництва.

3.2. Силосно-просіювальне відділення

На підприємстві для  зберігання борошна встановлюють силоси. Із силосів борошно направляється  в надваговий бункер, який має фільтр М-102 для відділення повітря. З силосів роторним живильником М-116 борошно подається на автоваги ДМ-100, підваговий бункер та просіювач «Бурат», де воно просіюється і проходить магнітне очищення. Після просіювання борошно направляється у виробничі силоси ХЕ-112, а з них шнековим живильником ПШМ-1—на виробництво. Повітря для транспортування борошна компресором ВУ подається для очищення у масловідділювач ОМИ-2 і вологовідділювач ХВО, далі у ресивери РВ-2 (для стабілізації тиску), з них через розподільну гребінку—на виробництво.

    3.3. Відділення прийому і підготовки солі

Для замісу опари і  тіста використовують  сировину (сіль, цукор, дріжджі, жир), яка вимагає  попередньої підготовки. Устаткування для підготовки цієї

сировини зосереджують у спеціальних приміщеннях (розчинних  вузлах). З ємностей для безтарного зберігання сіль надходить за допомогою насоса у витратні ємності і далі до дозувальної станції.

Склад солі розміщений в  заглибленому приміщенні. Ємність для  солі складається з трьох відсіків. У перший відсік, що включає частину ємності, що виходить за межі будинку, засипають сіль, і тут  знаходиться

 

 


нерозчинений її залишок. У цьому  відсіку по дну прокладені перфоровані  труби з нержавіючої сталі, по яких подається повітря для розчинення солі. Другий відсік призначений для первинно очищеного розчину, третій – для цілком очищеного розчину солі, що подається на виробництво. Відсіки на середньому рівні з’єднані пропускними патрубками з фільтрами. Для подачі очищеного розчину на виробництво передбачені два насоси. Густина сольового розчину має бути  1200 кг/м³. На заводі відбувається автоматична підтримка густини насиченого соляного розчину.

Информация о работе З виробничої практики на ДП АТ "Київхліб" Хлібокомбінаті №11