Право інтелектуальної власності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ОХОРОНА  НЕТРАДИЦІЙНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

5.1. Правова охорона  наукового відкриття та компонування  інтегральної мікросхеми

Характеристика наукового відкриття. Такі результати інтелектуальної діяльності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, можуть покращити умови життя людини, засоби виробництва тощо. У порівнянні з ними наукові відкриття здійснюють певні зрушення науково-технічного прогресу, розвитку людства в цілому.

Питання щодо відповідного правового  регулювання наукового відкриття є складним. Наукове відкриття не може мати конкретного правоволодільця. З моменту обнародування воно стає надбанням людства і може бути вільно використано будь-ким як при проведенні подальших наукових досліджень, так і при розробці на його основі конкретних технічних рішень. Але враховуючи те, що зроблене відкриття є результатом творчої інтелектуальної праці, таланту, знань, досвіду конкретної людини або групи людей, так чи інакше виникає необхідність правового регулювання відносин, що складаються навколо кожного конкретного наукового відкриття. Зокрема, йдеться про державне визнання заслуг авторів, забезпечення інтересів тих наукових установ, де працюють автори. Автору абсолютно справедливо належать відповідні особисті немайнові і деякі майнові права. Отже, цим правам авторів наукового відкриття має бути надана і забезпечена належна правова охорона.

Перший крок до реалізації зазначеного  вище зроблено у ЦК України, де дано визначення наукового відкриття і визнано його об’єктом права інтелектуальної власності. У ст. 457 ЦК України зазначено, що наукове відкриття – це встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Автором наукового відкриття є та фізична особа, незалежно від віку та дієздатності, інтелектуальною творчою працею якої це відкриття було зроблено. У сучасних умовах більшість наукових відкриттів є наслідком колективної роботи вчених, які можуть бути визнані співавторами відкриття у разі, якщо у відкритті є їхній творчий внесок.

У ст. 458 ЦК України зазначено, що автор  наукового відкриття має право  надати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву.

Право на наукове відкриття засвідчується  дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом. На даний час в Україні такого закону ще не прийнято.

Захист прав авторів наукових відкриттів здійснюється за допомогою тих самих способів і в тому самому порядку, що і захист прав авторів винаходів, промислових зразків та інших об'єктів права інтелектуальної власності.

Компонування  інтегральної мікросхеми. Поняття зазначеного об’єкта інтелектуальної власності міститься у Законі «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 05.11.1997 р. № 621/97-ВР⁴⁴.

Інтегральна мікросхема (далі – ІМС) – мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з’єднання якого неподільно сформовані в об’ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Компонування (топографія) ІМС  – зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Законодавство висуває вимогу оригінальності компонування інтегральної мікросхеми для того, щоб воно (компонування) було придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього. Компонування ІМС визнається оригінальним, якщо воно не створене шляхом прямого відтворення (копіювання) іншого компонування ІМС, має відмінності, що надають йому нові властивості, і не було відомим у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Установи або до дати його першого використання. Існує презумпція оригінальності компонування ІМС доти, доки не доведено протилежне.

Обсяг правової охорони компонування ІМС визначається зображенням цього компонування на матеріальному носієві.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на компонування ІМС є автор та інші особи, які набули прав на об’єкт за договором чи законом, зокрема роботодавець, правонаступник тощо.

Майновими правами інтелектуальної  власності на компонування ІМС є: право на використання компонування ІМС; виключне право дозволяти використання компонування ІМС; виключне право перешкоджати неправомірному використанню компонування ІМС, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Права інтелектуальної власності  на компонування ІМС засвідчуються свідоцтвом. Майнові права на компонування ІМС належать володільцю відповідного свідоцтва, якщо інше не встановлено законом чи договором. Зазначені права є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування ІМС спливає через десять років, що рахуються від дати подання заявки на компонування ІМС в установленому законом порядку.

Можливе дострокове припинення чинності майнових прав на компонування ІМС  за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом. Якщо у зв'язку з цим завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на його використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.

У разі припинення чинності виключних  майнових прав на компонування ІМС воно переходить у суспільне надбання і може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом. Однак чинність достроково припинених виключних майнових прав на компонування ІМС може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

Права інтелектуальної власності  на компонування ІМС можуть бути визнані недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Законодавець передбачає право  попереднього користувача на компонування ІМС, яке за своєю суттю аналогічне правам попереднього користувача на об’єкти патентного права.

 

5.2. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію та селекційні досягнення

Поняття та загальна характеристика раціоналізаторської  пропозиції. Правова охорона раціоналізаторської діяльності в Україні на законодавчому рівні забезпечується ЦК України. Раціоналізаторська пропозиція – це визнана юридичною особою пропозиція, що містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності⁴⁵.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути об’єкт або процес.

Раціоналізаторська пропозиція має бути визнана юридичною особою, до якої вона подана. До раціоналізаторської пропозиції встановлюються певні умови її охороноздатності. Щоб отримати правову охорону, раціоналізаторська пропозиція, зокрема, має:

1. стосуватися профілю підприємства;
2. бути новою;
3. бути корисною для підприємства, на якому вона подана.

Обсяг правової охорони раціоналізаторської  пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.

Суб’єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана (ст. 483 ЦК України). Безперечно, юридична особа стає суб’єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію лише у разі визнання пропозиції раціоналізаторською. Заявником раціоналізаторської пропозиції може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку та дієздатності.

Стаття 484 ЦК України визначає права суб’єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана.

Юридична особа, яка визнала  пропозицію раціоналізаторською, має  право на використання її в будь-якому  обсязі.

Слід зазначити, що поняття «добросовісне  заохочення» є не досить чітким. Тому було б доцільним законодавчо визначити, що автор раціоналізаторської пропозиції має право на винагороду залежно від її позитивного ефекту і значення.

Автор пропозиції не набуває права на добросовісне заохочення автоматично. Це право автора виникає у разі, якщо юридична особа, до якої подана заявка на раціоналізаторську пропозицію, визнає її як таку.

Права інтелектуальної  власності на селекційні досягнення. В Україні в останні роки удосконаленню правової охорони селекційних досягнень приділяється значна увага. Відносини у даній сфері регулюються ЦК України, законами України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р.                      № 3116-ХІІ⁴⁶ та «Про племінну справу у тваринництві» від 15.12.1993 р.                          № 3691-ХІІ⁴⁷. Відповідно до ст. 485 ЦК України до прав інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин належать:

1. особисті немайнові права інтелектуальної власності (наприклад, авторство) на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;
2. майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;
3. майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин згідно зі ст. 486 ЦК України є:

1. автор сорту рослин, породи тварин;
2. інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.

Коло майнових прав суб’єктів інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчених патентом, становлять:

1. право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для поширення в Україні;
2. виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;
3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;
4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Виключні майнові права, засвідчені патентом, є чинними з дати, наступної за датою їх реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Ці права чинні: на сорт рослин та породу тварин – 30 років, окремо для дерев та винограду – 35 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації прав. Ці права також можуть припинятися достроково та поновлюватися відповідно до закону. Особливим виключним правом щодо даних об’єктів інтелектуальної власності є право на поширення сорту рослин, породи тварин, що діє безстроково за умов підтримання його чинності (ст. 488 ЦК України).

Об’єктом селекційного досягнення в рослинництві є новий сорт рослин. Сорт – це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція), що, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:

1. може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;
2. може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;
3. може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Охороноздатність сорту полягає  в тому, що за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, вирізняльним, однорідним та стабільним. Новизна сорту полягає в тому, що до дати, на яку заявка на видачу патенту України на сорт рослин до державної служби з охорони прав на сорти рослин, що утворена у складі Міністерства аграрної політики та продовольства України, вважається поданою, заявник (селекціонер) не продавав або будь-яким іншим способом не передавав матеріал сорту для комерційного використання:

• на території України – за рік до цієї дати;
• на території іншої держави – щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати.

Вирізняльність сорту означає, що за проявом ознак він чітко  відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Вирізняльність сорту від загальновідомого означає, що сорт:

1. не поширений на певній території в будь-якій державі;
2. відомості про прояви його ознак не стали загальнодоступними у світі, зокрема шляхом їх опису в будь-якій оприлюдненій публікації;
3. його не представлено зразком у загальнодоступній колекції;
4. йому не надана правова охорона і він не внесений до офіційного реєстру сортів у будь-якій державі, при цьому він вважається загальновідомим від дати подання заявки на надання права чи внесення до реєстру.

Однорідність сорту – це властивості, що з урахуванням особливостей розмноження рослини цього сорту є достатньо схожими за своїми основними ознаками, відзначеними в описі сорту.