Право інтелектуальної власності

Для одержання свідоцтва заявка має пройти процедуру експертизи, порядок якої встановлено законом. Експертиза має два етапи – формальний та кваліфікаційний. Якщо заявка пройде етап формальної експертизи, тобто відповідатиме всім встановленим вимогам щодо її оформлення та оплати збору, тоді проводиться кваліфікаційна експертиза по суті заявки. Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи заявки буде визначено, що позначення відповідає умовам надання правової охорони, заявнику надсилається рішення про реєстрацію знака. Відомості про реєстрацію та видачу свідоцтва мають бути опубліковані для широкого загалу. Законодавство нагадує про необхідність сплати зборів за дії, пов’язані з видачею свідоцтва, оскільки несплата тягне за собою відкликання заявки.

Зареєструвати торговельну марку  можна також в іноземних країнах. Заявка на реєстрацію в іноземній державі подається відповідно до законодавства цієї країни, однак спочатку вона має надійти до Установи, а згодом пересилається до Міжнародного бюро інтелектуальної власності і розглядається відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р³⁹.

ЦК України визначає, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Майновими правами є:

1. право на використання торговельної марки;
2. виключне право дозволяти використання торговельної марки;
3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;
4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Торговельна марка може бути зареєстрована  на ім’я юридичної або фізичної особи, а також об’єднання осіб та їхніх правонаступників. Іноземні юридичні та фізичні особи теж можуть бути суб’єктами прав на торговельну марку за тих самих умов і в тому самому порядку, що й українські особи.

Право на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам. Взаємовідносини між ними при користуванні знаком визначаються угодою. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва.

Використанням марки визнається застосування її на товарах і при наданні послуг, для яких її зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов’язаній із введенням зазначених товарів і послуг у господарський оборот. Визнається її використання в Інтернеті, а також при відтворенні доменних імен, тотожних чи подібних до марки настільки, що їх можна сплутати.

Власник майнових прав на торговельну  марку на підставі ліцензійної угоди може передати свої права правонаступнику або дати будь-якій особі дозвіл на їх використання.

Будь-яка особа, яка до дати подання  заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи лише разом із підприємством чи діловою практикою, в яких було використано дану марку.

Майнові права інтелектуальної  власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на цю марку. Зазначений строк може бути продовжений щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Однак у певних випадках можливе  дострокове припинення чинності майнових прав на торговельну марку. Це випадки, коли: 1) марка перетворюється у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг; 2) особа, якій ці права належать, ініціює їх припинення (у цьому випадку вона має відшкодувати збитки ліценціату).

За Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» Передбачалося також припинення прав на знак (марку) у разі, якщо він не використовувався або недостатньо використовувався в Україні, можливо тому, що воно є спірним.

Достроково припинені виключні майнові права на торговельну марку можуть бути відновлені за заявою особи, якій вони належали. Крім того, ці права можуть бути визнані недійсними з підстав та в порядку, встановленому законом. На даний час у законі визначено лише підстави визнання недійсним свідоцтва судом, а саме: невідповідність зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; наявність у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару, якщо раніше зареєстрований знак для товарів і послуг складається лише з цього зазначення походження товару або містить його як елемент, крім випадків, коли власник такого знака для товарів і послуг є особою, яка має право на використання цього кваліфікованого зазначення походження товару, та коли знак для товарів і послуг містить це кваліфіковане зазначення походження товару як не охоронюваний елемент.

4.3. Географічне зазначення  як об’єкт права інтелектуальної  власності

Місце виготовлення товарів може вказувати на їх особливі унікальні якості, на особливу майстерність людей певної місцевості. У цілому все це впливає на позитивну репутацію товару на ринку, попит серед споживачів та ціну. Наприклад, загальновідомі назви, такі як Champagne, Cognac, Tokaj, Paleh, що є географічними назвами місцевостей, де виготовлено певний продукт, перетворилися у родову назву товару й асоціюються у споживача з його певними якостями.

Право на географічне зазначення – це новий цивільно-правовий інститут для нашої країни, хоча як об’єкт прав інтелектуальної власності географічне зазначення розглядалося ще Паризькою конвенцією про охорону промислової власності 1883 р. В Україні правове регулювання відносин, пов’язаних з географічним зазначенням місця походження товарів, передбачено ЦК України (статті 501-504) та Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.1999 р. № 752-ХІV ⁴⁰.

Незважаючи на певні термінологічні розбіжності, у ЦК України використовується термін «географічне зазначення» (ст. 501), а в законі – «зазначення походження товару» (ст. 6). Під географічним зазначенням походження товару розуміють назву країни, населеного пункту, місцевості чи іншого географічного об’єкта, що використовується для позначення товару, особливі властивості якого винятково чи головним чином визначаються характерними для даного географічного об’єкта природними чи людськими чинниками або тими й іншими чинниками одночасно.

Термінологічні проблеми характерні також і для законодавства  інших країн⁴¹. Це зумовило введення Світовою організацією торгівлі (COT) терміна – «indication of geographical origin» (позначення географічного походження) з метою використання його в документах організації⁴².

Обсяг правової охорони географічного  зазначення визначається характеристиками товару або послугами і межами географічного місця їх походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення. Неодмінними умовами правової охорони географічного зазначення є:

1. наявність у товарі особливих властивостей, цінних з погляду споживача, що підвищують конкурентоздатність товару на ринку однорідних товарів;
2. обумовленість цих властивостей виключно або головним чином властивими даному, а не іншому географічному об’єкту природними (кліматичними, водяними, ґрунтовими і т. п.) факторами;
3. людськими (навичками майстрів, уміннями виготовлювачів) факторами чи тими й іншими факторами одночасно.

Закон визначає термін «зазначення  походження товару» через просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення походження товару. До першого належить будь-яке словесне чи зображувальне позначення, що прямо вказує на географічне місце походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими і вводять в оману споживачів щодо дійсного географічного місця походження товару. Кваліфіковане зазначення походження товару охоплює терміни «назва місця походження товару» та «географічне зазначення походження товару». Обидва ці терміни визначаються як назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить з цієї території та має певні якості, зумовлені природними умовами, людським фактором або їх поєднанням.

Законом визначено, що суб’єктами права на географічне зазначення є виробники товарів, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов’язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Правами інтелектуальної власності  на географічне зазначення є:

1. право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;
2. право на використання географічного зазначення;
3. право перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання.

Право інтелектуальної власності  на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням. Реєстрація найменування місця походження товару здійснюється за заявкою одного чи кількох юридичних або фізичних осіб до Установи. Якщо найменування вже зареєстроване, будь-яка особа, яка перебуває в тому самому географічному місці, що і перший заявник, і виробляє товар з тими самими властивостями, може подати до Установи заявку на надання йому права користування зареєстрованим найменуванням. Реєстрація в установленому порядку є підставою для видачі відповідного свідоцтва.

Правова охорона надається географічному  зазначенню походження товару, щодо якого виконуються такі умови:

1. воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;
2. воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;
3. у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;
4. позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;
5. хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару вироблялася та/або перероблялася в межах зазначеного географічного місця.

Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів⁴³.

Правова охорона надається також  омонімічним зазначенням походження товару за умови забезпечення запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного місця походження товару або його меж.

Правова охорона не надається кваліфікованому  зазначенню походження товару, що:

1. не відповідає вищезазначеним умовам;
2. суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі;
3. є видовою назвою товару;
4. правильно вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці;
5. є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару.

Крім того, національне законодавство  не надає правової охорони кваліфікованому  зазначенню походження товару, пов’язаному з географічним місцем в іноземній державі, якщо:

• Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначень походження товару;
• це зазначення не охороняється у відповідній іноземній державі.

Українське географічне зазначення походження товару може бути також зареєстроване в інших країнах, законодавство яких передбачає таку реєстрацію. Однак обов’язковою умовою іноземної реєстрації є попередня реєстрація і одержання права користування зазначенням місця походження товару в Україні.

Користуючись своїм правом, власник  свідоцтва може розміщувати географічне зазначення на товарі, упаковці, рекламі, проспектах, рахунках, бланках та іншій документації, пов’язаній із введенням товару в господарський обіг. Власник свідоцтва має право також проставляти поруч з охоронюваним найменуванням попереджувальне маркування, що свідчить про наявність його державної реєстрації. Однак право на використання зазначення походження товару не передається за ліцензійним договором. Усі бажаючі скористатися зареєстрованим найменуванням місця походження товару зобов’язані звернутися безпосередньо до Установи, підтвердити особливі властивості їхніх товарів та одержати на своє ім’я свідоцтво на право користування цим найменуванням.