Право інтелектуальної власності

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розмір цих відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначається Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (уповноваженим організаціям). Зібрані кошти поділяються між організаціями колективного управління, що є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники – у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Зібрані кошти  поділяються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти поділяються у таких пропорціях: авторам – 50 відсотків, виконавцям – 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) – 25 відсотків.

Майнові суміжні  права діють протягом строку, встановленого ст. 456 ЦК Охорона суміжних прав триває протягом 50 років. Початок перебігу цього строку відліковується по-різному залежно від об’єкта охорони. Так, права виконавців охороняються протягом 50 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання. Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років, що відліковуюіься з 1 січня року, наступного за роком опублікування фонограми чи відеограми, а за його відсутності – з 1 січня наступного року після року їх вироблення. Права організації мовлення охороняються протягом 50 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком першого здійснення (публічного сповіщення) передачі (програми) мовлення²⁶.

2.3. Управління та охорона  авторських і суміжних прав

Суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного, а також через організацію колективного управління.

Управління через  повіреного здійснюється на підставі укладеного з ним договору-доручення. Здійснюючи управління майновими правами, повірений діє у межах повноважень, переданих суб’єктом авторського права і (або) суміжних прав.

Суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи. Ці організації не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручених їм для управління. На діяльність таких організацій не поширюються обмеження, передбачені антимонопольним законодавством.

Законом допускається утворення окремих організацій, що управляють певними категоріями  майнових прав певних категорій суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, або організацій, що управляють різними майновими правами в інтересах різних категорій суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), мають виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть також доручати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій. Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, у тому числі й про взаємне представництво інтересів, відповідно, доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.

На основі одержаних повноважень  організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і суміжних прав. При цьому організації колективного управління мають право вимагати від цих осіб винагороду за використання об’єктів авторського права і суміжних прав. Цю винагороду організації колективного управління збирають, розподіляють і виплачують суб’єктам авторського права і суміжних прав, правами яких вони управляють.

В Україні система управління авторськими  та суміжними правами ще перебуває у процесі становлення. Серед державних організацій можна назвати державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав», а серед організацій колективного управління правами – Всеукраїнське об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг». Однак відповідних ефективно діючих структур поки недостатньо, порівняно, наприклад, з Російською Федерацією, де є розгалужена система успішно діючих організацій, таких як Російська фонографічна асоціація, Російська асоціація музичних продюсерів, Російське товариство з суміжних прав, Російське товариство з управління правами виконавців²⁷.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права або суміжних прав передбачений цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством. Найчастіше, звичайно, застосовуються цивільно-правові засоби захисту авторського права і суміжних прав. За захистом суб’єкти авторського права та суміжних прав можуть звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. Згідно із законом порушенням авторського права і суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:

1. вчинення дій, що порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав;
2. піратство, тобто опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;
3. плагіат – оприлюднення чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;
4. ввезення на митну територію України без дозволу осіб примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;
5. розповсюдження, публічне сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі;
6. будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
7. підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;
8. вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав.

Норми права, закріплені в ЦК України (ст. 432) та Законі України «Про авторське право і суміжні права» (статті 50-53), забезпечують особі, авторські або суміжні права якої порушені, широке коло можливостей щодо їх захисту. Право на пред’явлення позову є складовою права кожної заінтересованої особи на звернення до суду за захистом (ст. 4 ЦПК²⁸) та процесуальною гарантією конституційного права на захист майнових і особистих прав та інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Так, при порушенні авторського права і суміжних прав потерпілий має право:

1. вимагати визнання та поновлення своїх прав;
2. звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав або припинення дій, що порушують авторське право та суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
3. подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
4. подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;
5. брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
6. вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України²⁹;
7. вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
8. вимагати від осіб, які порушують авторське право або суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об’єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту та про канали їх розповсюдження;
9. вимагати вжити інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

При визначенні розмірів збитків, що мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної шкоди суд зобов’язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої власнику авторських або суміжних прав, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. До розміру збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката.

Суд може постановити рішення про  накладення на порушника штрафу у  розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. Також суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права або суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб’єктом авторського права або суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.

У ст. 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав. Так, до завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права або суміжних прав, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше передбачене законом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників творів, у тому числі комп'ютерних програм і баз даних, а також записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і засобів обходу технічних засобів захисту.

РОЗДІЛ 3. ПАТЕНТНЕ ПРАВО

3.1. Загальна характеристика  права промислової власності

Патентне право – це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв’язку з визнанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установленням режиму використання цих об’єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

Існування патентного права і потреба  в ньому обумовлені неможливістю прямої охорони результатів технічної чи художньо-конструкторської творчості інструментарієм авторського права. На відміну від об’єктів авторського права, винаходи, корисні моделі і промислові зразки як рішення практичних завдань можуть повторюватися, створюватися різними особами незалежно один від одного. Тому їх правова охорона припускає формалізацію в законі певних ознак, дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, перевірку новизни і встановлення особливого режиму використання.

До джерел патентного права належать Конституція України (статті 41 і 54 щодо прав на результати інтелектуальної  власності), ЦК України, Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. № 3687-ХІІ³⁰, «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р.                № 3688-ХІІ³¹. Джерелами патентного права є також міжнародні угоди, зокрема Паризька конвенція з охорони промислової власності (1883 р.) і Євразійська патентна конвенція (1995 р.).