Право інтелектуальної власності

Об'єктами патентного права є винаходи, корисні моделі і промислові зразки, яким надається правова охорона, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Патентоздатність – це властивість нововведення бути визнаним винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком у правовому відношенні і, відповідно, одержати правову охорону. Не можуть одержати правову охорону в рамках патентного права: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп’ютерні програми; результати художнього конструювання; топографії інтегральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин тощо.

Винахід – це технічне (технологічне) рішення, що отримує правову охорону лише у тому разі, якщо воно є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним для використання.

Найважливішою умовою патентоздатності винаходу є новизна. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки містить усі відомості, що були загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Державної служби інтелектуальної власності (далі — Установи). За загальним правилом пріоритет винаходу встановлюється за датою надходження до Установи заявки на винахід. Водночас пріоритет може встановлюватися за датою подачі першої заявки в державі, що є учасником Паризької конвенції з охорони промислової власності (конвенційний пріоритет), якщо заявка на винахід надійшла до установи протягом дванадцяти місяців із зазначеної дати.

Крім новизни, винахід повинен  мати винахідницький рівень. Це означає, що для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Промислова придатність означає, що винахід може бути використано у промисловості, сільському господарстві, сфері охорони здоров’я та інших сферах діяльності.

Винахід – це об’єкт патентного права, але, у свою чергу, теж має власні об’єкти, якими можуть бути: продукт, спосіб застосування раніше відомого, продукту чи способу за новим призначенням. Об’єктом винаходу може бути пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо.

Корисна модель – це конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин. Правова охорона надається корисній моделі у разі, якщо вона є патентоздатною, тобто новою і промислово придатною. Корисна модель, як правило, стосується тих технічних нововведень, які за своїми ознаками дуже схожі на винаходи. Однак вони є менш значущими з точки зору внеску до рівня техніки, тому їх нерідко називають малими винаходами³².

У законодавстві багатьох країн, де передбачається правова охорона подібних об’єктів, закріплені спрощені процедури видачі на них охоронних документів, які також нерідко називають малими патентами. Вони мають менший строк дії, за них сплачується менше мито тощо.

У світовій практиці визначилася чітка тенденція щодо визнання за корисними моделями лише рішень щодо пристроїв, які належать суто до форми або конструкцій виробу. Тому, на відміну від винаходу, корисна модель не повинна мати винахідницького рівня. Коло об’єктів корисної моделі більш вузьке. Зокрема, об’єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Промисловим зразком є художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Значення промислових зразків полягає у підвищенні споживчих якостей виробів їх конкурентоздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Виріб має задовольняти потреби споживачів з естетичної точки зору, бути красивим, мати виразну форму, колір, відповідати моді тощо. Також він повинен мати певні ергономічні властивості – простоту і зручність у користуванні. Дані умови реалізуються за допомогою художнього конструювання (дизайну). Зміст промислового зразка складає не технічне рішення, як у винаходу або корисної моделі, а художньо-конструкторське рішення виробу, що формує його зовнішній вигляд: автомобіля, літака, телевізора, іграшки тощо.

Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Правова охорона надається промисловому зразку, що є новим і промислово придатним.

Новизна визнається у разі, якщо сукупність суттєвих ознак промислового зразка не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, тобто промисловий зразок повинен мати світову новизну, обумовлену датою пріоритету промислового зразка за датою надходження заявки на нього до Установи.

Промислова придатність – це можливість багаторазового відтворення промислового зразка виготовленням відповідного виробу. Не визнається промисловим зразком виріб, який може бути здійснений лише в індивідуальному виробництві.

Не можуть одержати правову охорону як промислові зразки: об’єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин тощо. Особливості охорони прав на віднесені до державної таємниці промислові зразки визначаються спеціальним законодавством України.

Суб'єктами патентного права є автори винаходів та корисних моделей (винахідники), а також автори промислових зразків, які є фізичними особами. Суб’єктами можуть бути патентовласники – фізичні та юридичні особи, які не є авторами, однак одержали окремі патентні права за законом або договором.

Закон не обмежує виникнення права  авторства й інших патентних прав досягненням фізичними особами визначеного віку. Від віку залежить лише можливість самостійного здійснення патентних прав. Неповнолітні особи вправі самостійно, без згоди своїх законних представників, здійснювати свої патентні права лише після досягнення 14 років (п. 2 ст. 32 ЦК України). Іноземні фізичні та юридичні особи користуються правами нарівні з фізичними і юридичними особами України відповідно до міжнародних договорів України.

До кола патентовласників, які не є авторами об’єктів промислової власності, належать фізичні і юридичні особи, які одержують патентні права на основі закону чи договору, в тому числі правонаступники авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків. До даної групи належить і держава.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні  моделі» та ст. 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) чи, відповідно, промисловий зразок має роботодавець винахідника.

Однак згідно зі ст. 429 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Становлення правового регулювання відносин, пов’язаних із службовим винахідництвом, - одна з найбільш важливих тенденцій у розвитку сучасного патентного права. Проблема службових винаходів має розглядатися як пошук справедливого поєднання інтересів автора, творчість якого призвела до створення винаходу, та роботодавця, матеріальний внесок якого забезпечив його створення. Так, з одного боку, підприємцям, які мають можливості використання винаходу в різноманітних формах, забезпечуються сприятливі умови для привласнення винаходів, створених службовцями. З іншого боку, службовці – автори винаходів мають право на винагороду за використання їхніх винаходів³³.

Основним немайновим правом автора об’єкта промислової власності є право авторства. Сам факт видачі патенту закріплює визнання особи творцем конкретного об’єкта. Право авторства є невід’ємним особистим правом і охороняється безстроково. Воно визнається за фізичною особою, творчою працею якої створено об’єкт промислової власності. У випадку створення об’єкта спільно кількома фізичними особами усі вони вважаються його авторами і користуються належними їм правами за згодою між собою. Не визнаються авторами фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску в створення об’єкта промислової власності, а надали лише технічну, організаційну чи матеріальну допомогу або лише сприяли оформленню прав на нього.

Право на одержання патенту – це також право винахідника (або автора промислового зразка), так само як і право на передачу патенту іншим фізичним чи юридичним особам.

Основним майновим правом автора службового винаходу, корисної моделі, промислового зразка, який не є патентовласником, є право на винагороду. Автор має право на винагороду, пропорційну тій вигоді, що отримана роботодавцем чи могла б бути ним отримана при належному використанні об’єкта промислової власності, у випадках одержання роботодавцем патенту, передачі роботодавцем права на одержання патенту іншій особі, прийняття роботодавцем рішення про збереження відповідного об’єкта в таємниці чи неотримання патенту за даною роботодавцем заявкою з причин, що залежать від роботодавця.

У разі використання роботодавцем службового об’єкта промислової власності, патент на який одержав автор об’єкта, останній за договором з роботодавцем має право одержати компенсацію.

Виключне право на використання об’єкта промислової власності належить патентовласнику. Однак таке використання не повинне порушувати прав інших патентовласників. Патентовласник має право заборонити використання зазначених об’єктів іншим особам, крім випадків, коли використання відповідно до закону не є порушенням прав патентовласника, зокрема це право попереднього користування.

Право попереднього користування полягає  в тому, що будь-яка фізична чи юридична особа, яка до дати пріоритету винаходу, корисної моделі, промислового зразка сумлінно використовувала створене незалежно від його автора тотожне рішення чи зробила необхідні до цього приготування, зберігає право на подальше його безоплатне використання. При цьому право попереднього користування може бути передано іншим особам лише разом з підприємством, на якому мало місце застосування тотожного рішення чи виконано необхідну підготовчу роботу.

Закон не визнає порушенням виключного права патентовласника проведення наукового дослідження чи експерименту над засобом, що містить винахід, корисну модель чи промисловий зразок, захищені патентами; застосування засобу, що містить об’єкт промислової власності, в особистих цілях без одержання прибутку або при надзвичайних обставинах (стихійних лихах, катастрофах, великих аваріях) з наступною виплатою патентовласнику відповідної компенсації, а також застосування даних засобів, якщо вони введені в господарський оборот законним шляхом.

Взаємини щодо використання об’єкта промислової власності патенту, що належить кільком особам, визначається угодою між ними.

Патентовласник не лише має право, а й зобов’язаний використовувати об’єкт промислової власності. При невикористанні чи не достатньому використанні патентовласником винаходу чи промислового зразка протягом чотирьох років, а корисної моделі – протягом трьох років з дати видачі патенту будь-яка особа, яка бажає і готова використовувати даний об’єкт промислової власності, має право клопотати про надання йому примусової невиключної ліцензії.

3.2. Патент – охоронний  документ права промислової власності

Права на винахід, корисну модель і  промисловий зразок охороняє закон, підтверджує патент на винахід та промисловий зразок і на корисну модель. Патент слід розцінювати як:

1) визнання і підтвердження з боку держави того, що надана пропозиція є винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком;

2) надання суспільству інформації про наявність винаходу і його охорону державою;

3) визначення пріоритету та авторства  його створювачів. 

Патент закріплює також і права та обов’язки автора, патентовласника та інших суб’єктів патентних відносин³⁴. Отже, патент засвідчує пріоритет, авторство винаходу, корисної чи моделі промислового зразка і виключне право на їх використання.

На відміну від функцій патенту, термін його дії розрізняється залежно від об’єкта промислової власності. Так, патент на винахід діє протягом 20 років, деклараційний патент – протягом шести років. Строк дії патенту на винахід, об’єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.

Строк дії патенту на корисну  модель діє 5 років, а за клопотанням власника його чинність може бути продовжена, але не більш як на 3 роки. В аналогічному порядку на 5 років продовжується чинність дії патенту на промисловий зразок, який діє протягом 10 років від дати подання заявки до Установи.

Дія патенту на винахід, корисну  модель, промисловий зразок може бути достроково припинена повністю або частково. Підставою для цього може бути бажання власника патенту і його відповідна заява, а також несвоєчасна сплата річного збору за підтримання чинності патенту. Також патент може бути визнано недійсним повністю або частково у випадках, коли буде встановлено невідповідність запатентованого об’єкта умовам патентоздатності, наявності у формулі винаходу чи корисної моделі, ознак яких не було у поданій заявці, порушення порядку зарубіжного патентування. Щодо визнання недійсності патенту промислового зразка це може відбуватися за наявності сукупності суттєвих ознак промислового зразка, яких не було у поданій заявці, і в разі порушення порядку патентування за рубежем.

Обсяг правової охорони, наданої патентом на винахід і корисну модель, визначається їх формулою, а патентом на промисловий зразок – сукупністю його істотних ознак, відображених на фотографіях виробу (макета, малюнка). Правова охорона не надається винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам, визнаним державою секретними. Патентовласнику належить виключне право на використання охоронюваних патентом винаходу, корисної моделі, промислового зразка на свій розсуд, якщо при цьому не порушуються права інших патентовласників, включаючи заборону використання цих об’єктів іншими особами.