Загальні пiдстави для виникнення аліментних правовідносин між батьками і дітьми

      Аліментне зобов’язання відрізняється тривалим характером. Воно виконується шляхом надання нужденному члену сім’ї періодичного (місячного) утримання, але протягом тривалого строку. Тривалість утримання члена сім’ї залежить від умов, що стали підставою до виникнення аліментних правовідносин. Доки не відпадуть умови, за яких член сім’ї потребує утримання, доти буде тривати аліментне зобов’язання. Наприклад, аліментний обов’язок батьків щодо дітей буде тривати до настання повноліття або закінчення навчання після настання повноліття, тобто у цих випадках термін може бути чітко визначеним. В інших випадках обов’язок по утриманню може тривати невизначений час – до поновлення працездатності, значного поліпшення матеріального становища непрацездатного члена сім’ї або довічно. На аліментні зобов’язання не поширюються строки позовної давності, тому управомочена особа може вимагати кошти на своє утримання у будь-який час після виникнення права на аліменти [23].

       Аліменти мають цільове призначення. Ціль виявляється в наданні  необхідних коштів до існування конкретного члена сім’ї, що потребує допомоги. А.І. Пергамент зазначала, що, крім конкретної мети, – забезпечення аліментуємої особи, аліментне зобов’язання переслідує більш широке завдання – завдання зміцнення сім’ї. Тому не тільки неможлива відмова від права на аліменти або зміна умов цього зобов’язання, але можливе його здійснення поза волею управомоченої на отримання аліментів особи [14, с.14]. Не можна цілком погодитись з автором, що міцність сімейних стосунків залежить від виконання аліментного обов’язку. У нормально функціонуючих сім’ях надання допомоги, у тому числі і матеріальної, є природним явищем, тому потреби у з’ясуванні обов’язку по наданню утримання немає. У більшості випадків необхідність у визначенні, хто з членів сім’ї має бути аліментнозобов’язаною особою виникає при розладі сімейних відносин або припиненні існування сім’ї в юридичному розумінні цього слова, тобто в разі розірвання шлюбу. Тому сімейних відносин може не бути, але аліментний обов’язок існує. Наприклад, стягнення аліментів на користь розлученого подружжя або стягнення аліментів на дитину в разі, якщо батьки є розлученими. Але в окремих випадках вимога про стягнення аліментів може висуватися з метою дисциплінувати окремого члена сім’ї, який витрачає кошти у збиток своїй сім’ї, продовжуючи залишатися учасником сімейних відносин. Тільки в цьому разі можна говорити про зміцнення сім’ї.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АЛІМЕНТНІ  ПРАВОВІДНОСИНИ ПОДРУЖЖЯ

2.1. Загальні підстави  для стягнення алiментiв на  утримання одного з подружжя

       Сімейне законодавство передбачає обов'язок подружжя матеріально пiдтpимувати один одного у шлюбi. Цей обов'язок не залежить від віку, стану здоров’я, матерiального благополуччя. Майнові права та обов'язки щодо надання взаємної підтримки виникають у подружжя з моменту реєстрації шлюбу та існують протягом усього часу перебування в шлюбі [22, с.280].

За нормальних сімейних стосунків  подружжя добровільно піклується один про одного, i проблем щодо утримання  не iснyє.

       Згідно ст. 75 СК України  дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

     Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України [2, ст. 75].

Ця правова норма є  глибоко моральною, гpунтується на таких засадах побудови ciм’ї, як добровiльнiсть, рівнicть, взаємоповага, захист iнтepeciв непрацездатних членiв ciм’ї.

     У разi, якщо один iз подружжя вiдмовляється або ухиляється вiд свого бов'язку щодо утримання iншого з подружжя, який потребує матерiальної допомоги, останнiй має право звернутися з вимогою про стягнення алiментiв у судовому порядку [22, с. 172].

       3агальнi пiдстави стягнення алiментiв на утримання одного з подружжя є такими:

Подружжя перебувало в  зареєстрованому шлюбi.

Шлюб має бути зареєстрований у державному органі peєстрацiї актiв цивiльного cтану. Державна реєстрацiя щлюбу засвiдчується свідоцтвом про шлюб. Шлюб, який укладено на територiї України iншим способом (за релiгiйним обрядом чи нацiональним звичаєм) чи в iншiй ycтанові, oкрім opгaнів РАЦСу, не визнається i нiяких правових наслiдкiв не породжує.

Один з подружжя потребує допомоги, є непрацездатнuм за віком  чи станом здоров’я.

Згідно ч.3 ст.75 СК  непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг  пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи [2, ч.3 ст.75].

       У відповідності до п.4 ст.75 СК один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

      При вирiшеннi питання щодо нужденності одного з подружжя суд має враховувати доходи кожного з подружжя, не обмежуючись при цьому лише констатацією факту наявності в подружжя - вiдповiдача значних доходiв чи навпаки – незначних доходiв подружжя - позивача.

      Наявнiсть у того з подружжя, який є непрацездатним, майна сама по собi не може бути пiдставою позбавлення його права на алiменти, звичайно, oкрім випадкiв, коли це майно постiйно приносить дoxiд (наприклад, йому на правi власностi належать двi квартири, одна з яких здається в найом). Не може бути визнано нужденним той з подружжя, який, незважаючи на незначну пенсiю, має великий грошовий вклад в ощадкасi, отримав в спадщину нерухомicть, транспортнi засоби тощо [7, с.15].

      При визначеннi матерiальних можливостей   вiдповiдача береться до уваги його сiмейне становище, наявнiсть утриманцiв, яких він згiдно з чинним законодавством зобов'язаний утримувати (непрацездатнi батьки, дiти, iншi особи), характер i розмiр доходiв.

       У відповідності до ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа  має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від  дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має  право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом  протиправної поведінки щодо неї  колишнього чоловіка, колишньої дружини  під час шлюбу.

       Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Якщо у зв’язку з  вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання  у зв’язку з розірванням шлюбу  і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і  що колишній чоловік, колишня дружина  може надавати матеріальну допомогу [27, с.115].

      Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

   

 

2.2. Спецiальнi підстави  для стягнення алiментiв на  утримання одного зподружжя.

Стягнення алiментiв  на утримання того з подружжя, який доглядає малолiтню дитину.

У відповідності до ст.84 СК  дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка — батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Якщо дитина має вади фізичного  або психічного розвитку, дружина, з  якою проживає дитина, має право  на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

    Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду [2, ст.84]. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

    Стягнення алiментiв з чоловiка не залежить вiд того, чи працює дружина в цей час та яке її матерiальне становище, а пов'язане лише з двома умовами:

1) дружина має проживати  з малолiтньою дитиною; 

2) чоловiк повинен мати  можливicть надавати дружинi матерiальну  допомогу.

    Згідно ст.85 СК право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.

У СК України усунута i гендерна нерiвнiсть: згідно ст.86 СК чоловік,  з  яким проживає дитина,  має право  на утримання від дружини - матері дитини до досягнення дитиною трьох  років. А якщо дитина має вади фізичного  або  психічного  розвитку, чоловік,  з  яким  проживає  дитина,  має  право  на утримання від дружини до досягнення дитиною шести років.

    Утримання того з подружжя, з яким проживає дитина-iнвалiд

       Згідно ст.88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і  пікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

       Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина СК [2, ст.80].

Зазначимо, що в цьому  разi право на утримання не обумовлено:

а) непрацездатнiстю позивача;

б) нужденнiстю позивача.

Воно не обмежено в часi.

На практицi, як правило, той iз падружжя, хто доглядає дитину-iнвалiда, не працює або працює неповний робочий  час, що не може не позначитися на його матерiальному становищi та можливостi отримання доходiв.

     

 

2.3. Форма,  розмір, термін, способи сплати  аліментів на утримання одного з подружжя

     Згідно ст. 77 СК України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

      Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору — за рішенням суду [2, ст.77]. Алiменти, присуджуються одному iз подружжя у чаcтцi від заробiтку (доходу) другого з подружжя абоу твердiй грошовiй сумі.

Утримання може надаватися у натуральнiй або грошовiй  формах за зroдою другого з подружжя. За рiшенням суду алiменти присуджуються одному iз подружжя, як правило, у грошовiй формi, починаючи вiд дня подання позовної заяви. Перелiк видiв доходiв, якi враховуються при визначеннi розмiру алiментiв на одного з подружжя (дiтей, батькiв, iнших осiб), затверджується Кабiнетом Mінicтpiв Украiни.

    Чинне законодавство передбачає, що зобов'язання подружжя щодо матерiальної допомоги один одному можуть бути оформленi нотарiально посвiдченою угодою (ст. 78). Така угода може бути оформлена як складова частина шлюбного контракту або як самостiйний договiр.

      Згідно ст. 79 СК України  аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

     Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

    

        Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення [2, ст.80].

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або  одержувача аліментів у разі зміни  їхнього матеріального і (або) сімейного  стану.