Загальні пiдстави для виникнення аліментних правовідносин між батьками і дітьми

        У відповідності до ст.78  СК України  подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується [2, ст.78].

     Сiмейне законодавство не обмежує подружжя стосовно змiсту такого договору, тому на відміну вiд алiментних зобов'язань подружжя, передбачених у СК України, подружжя в договорi про утримання може передбачити виникнення зобов'язань щодо утримання i за відсутноcтi такої важливої умови, як непрацездатність. Подружжя може передбачити обов'язок щодо утримання як з моменту укладання шлюбу, так i за наявностi певних обставин якi можугь настати: отримання освiти, набуття спецiальностi, робота по господарству, виховання дiтей тощо.

       СК України передбачає можливість уреґулювати аліментні зобов'язання подружжя як у шлюбному договорі (ст. 99 СК), так і в договорі про надання утримання (ст. 78 СК).

      Згідно ст. 82 СК України  право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу [2, ст.82].

Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.

Якщо після припинення права на утримання виконання  рішення суду про стягнення аліментів  буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному  обсязі, але не більш як за три  роки.

Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене  за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

1) одержувач аліментів  перестав потребувати матеріальної  допомоги;

2) платник аліментів неспроможний  надавати матеріальну допомогу.

Згідно ст. 83 СК України  рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

1) подружжя перебувало  в шлюбних відносинах нетривалий  час;

2) непрацездатність того  з подружжя, хто потребує матеріальної  допомоги, виникла в результаті  вчинення ним умисного злочину;

3) непрацездатність або  тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого  з подружжя при реєстрації  шлюбу;

4) одержувач аліментів  свідомо поставив себе у становище  такого, що потребує матеріальної  допомоги.

Положення цієї статті поширюються  і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.

Згідно ст. 85 СК України  право дружини на утримання, передбачене  статтею 84 цього Кодексу [2, ст. 85], припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

Право дружини на утримання  припиняється, якщо за рішенням суду виключено  відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.

Згідно ст.87 СК України  право чоловіка на утримання, передбачене  статтею 86 цього Кодексу [2, с.87], припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

Право чоловіка на утримання  припиняється, якщо за рішенням суду виключено  відомості про дружину як матір  з актового запису про народження дитини.

Згідно ст. 89 СК України  подружжя, а також особи, шлюб між  якими було розірвано, мають право  укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття  права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або  одержання одноразової грошової виплати [2, с.89].

Договір, за яким передається  у власність нерухоме майно, має  бути нотаріально посвідчений і  підлягає державній реєстрації.

Якщо особи домовилися про припинення права на утримання  у зв’язку з одержанням одноразової  грошової виплати, обумовлена грошова  сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору.

На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення.

Аліменти мають безповоротній  характер і не повертаються після  припинення права на аліменти. Виняток  – недійсність шлюбу. Переривання  права на отримання аліментів  є також одним із наслідків  недійсного шлюбу  [28, ст.29].

 У відповідності до  ч.3 ст.45 СК України, якщо особа  одержувала аліменти від  того,  з  ким  була  в недійсному  шлюбі,  сума сплачених аліментів  вважається такою,  що одержана  без достатньої правової підстави,  і підлягає  поверненню відповідно  до Цивільного кодексу України,  але не більш як за останні  три роки [2, ст.82]. Проте, якщо  особа не  знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на аліменти відповідно до статей 75,  84,  86 і 88  СК України [2, ч.3 ст.46].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. АЛІМЕНТНІ  ПРАВОВІДНОСИНИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

3.1. Загальні пiдстави  для виникнення аліментних правовідносин  між батьками і дітьми

СК України запровадив новий порядок врегулювання призначення  та виплати аліментів на утримання  дітей.

 Згідно ст.198 СК України батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

У відоповідності до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу [2, с.198-199].

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Одним з найголовніших  та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених  моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є  моральне виховання та матеріальне  утримання дитини. Це, зокрема, виявляється  в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що необхідні для її життя та виховання. Законодавче закріплення цих  обов’язків спрямоване для забезпечення захисту життя та здоров’я дитини. Останнє випливає з того, що сама дитина в силу свого віку та розумових  здібностей нездатна забезпечити собі принаймні мінімальний рівень проживання, тому логічним і справедливим є покладення на її батьків обов’язку з утриманню  дитини [29, с.121].

За загальним правилом цей обов’язок виникає у батьків  з моменту народження дитини й  припиняється у випадку досягнення дитиною повноліття або в разі смерті батьків чи дитини. При цьому  в разі смерті одного з батьків  до спадкоємців ні за законом, ні за заповітом аліментний обов’язок  перейти не може.

Слід наголосити, що  увідповідності до п.15  Пленум Верховного  Суду  «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 №3 батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення  нею повноліття,  а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.

При вирішенні  спору  про стягнення аліментів на неповнолітню дитину судам необхідно враховувати,  що  укладення  нею  шлюбу  не припиняє   передбаченого   законом   обов'язку  утримувати  її  до досягнення повноліття,  а  утримання  дитини,  на  яку  стягуються аліменти,  у  державному чи комунальному закладі охорони  здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі - стягнення  аліментів  на користь того з батьків, з яким до цього проживала дитина, якщо він витрачає їх за цільовим призначенням.

Якщо дитина  постійно проживає в такому закладі,  а  батьки не беруть участі в її  утриманні,  адміністрація  цього  закладу  має право пред'явити до них  позов в інтересах дитини, оскільки виконує функції опікуна та піклувальника  згідно зі ст.245 СК.

Стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з  підстав,  передбачених  статтями  198,  199  СК, здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою [6, п.38].

Згідно  ст.202 СК України  повнолітні дочка, син зобов’язані  утримувати батьків, які є непрацездатними  і потребують матеріальної допомоги [2, ст.202].

Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Дочка, син крім сплати аліментів  зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (Стаття 203 СК України).

 У відповідності до  ст.204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Згідно ст.205 СК України  суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального  та сімейного стану сторін [2, ст.ст. 203 - 205].

При визначенні розміру аліментів  та додаткових витрат суд бере до уваги  можливість одержання утримання  від інших дітей, до яких не пред’явлено  позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

 

3.2. Розмір та  порядок нарахування  алiментiв  на утримання дітей

 

У статті 181 Сімейного кодексу  України визначені способи виконання  батьками обов'язку утримувати дитину, а саме:

- за  домовленістю  між   батьками  дитини  той  із  них,  хто проживає  окремо  від  дитини,  може брати  участь у її утриманні в  грошовій і (або) натуральній  формі;

- за  рішенням  суду  кошти  на  утримання  дитини (аліменти) присуджуються у частці  від доходу її  матері,  батька  і  (або)  у твердій грошовій  сумі.

У пункті третьому розділу I  згаданого  Закону зазначено,  якщо  розмір  аліментів,  визначений  судом  у твердій грошовій сумі,  менше мінімального розміру, передбаченого  частиною другою   статті   182   цього  Кодексу ,  то  дитині призначається  відповідно до закону  державна  допомога  в  розмірі різниці   між   визначеним  розміром  аліментів  і  30  відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аліменти на дитину присуджуються  за  рішенням  суду  від  дня  
пред'явлення позову   (стаття   191   Сімейного   кодексу  України). Умови і порядок виконання  рішення  судів  та  інших  органів  (посадових  осіб),  що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження"

Згідно статті   5  вказаного  Закону  державний  виконавець здійснює необхідні заходи щодо  своєчасного  і  повного  виконання рішення,  зазначеного  в документі на примусове виконання  рішення, у спосіб і порядок, визначені  виконавчим документом [5, п.п.3-7].

Таким чином, даним листом державним виконавцям було дано вказівку про заборону зміни розміру аліментів  ними самостійно на підставі прийнятих  до СК змін. Для проведення такої  зімни стягувач має звернутись до суду повторно.

Оновленим у СК України  є судовий порядок визначення розміру аліментів у частці від  заробітку (доходу) матері (батька). Якщо раніше на законодавчому рівні було встановлено мінімальний та максимальний розмір, який міг стягуватися із заробітку платника аліментів і  залежав від кількості утримуваних  дітей, то нове законодавство пішло  іншим шляхом для врегулювання цього  складного питання.

Так, ст. 183 СК України передбачає, що частка від заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на дитину, визначається судом. Логічно, що при визначенні такої частки суддя керуватиметься не тільки своїм внутрішнім переконанням, а й обставинами, що вказані у ст. 182 СК України і до яких належать: стан здоров’я та матеріальне становище дитини [2, ст.182].

У  відповідності до ст. 200 СК України  суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів  з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання  другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. 

Також слід  зазначити,  що  розмір  аліментів,  визначений за рішенням суду або домовленістю  між  батьками,  може  бути  згодом зменшено  або  збільшено  за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у  разі  зміни  матеріального  або  сімейного стану,  погіршення  або поліпшення здоров'я когось із них (частина перша статті 192 Сімейного кодексу України). Поряд з цим,  вирішуючи  питання  щодо  можливості  державним виконавцем  змінити  розмір  аліментів  у відповідності з вимогами Сімейного кодексу України,  слід виходити  з  формули, відповідно  до якої був визначений розмір аліментів.  Так,  якщо в рішенні суду було призначено аліменти,  наприклад,  "у  розмірі  всіх   видів  заробітку,  але  не  менше  ніж  мінімальний  розмір аліментів на одну  дитину",  то  державний  виконавець  самостійно нараховує   аліменти   та   підраховує  розмір  заборгованості  по аліментах враховуючи визначений чинним законодавством  мінімальний розмір аліментів на одну дитину [5, п.15].