Особливостi галузi конституцiйного права виявляються в його джерелах

 1. Цивільне судочинство і його стадії.

 Цивільне  судочинство — це врегульований  нормами цивільного процесуального права порядок провадження в  цивільних справах, який визначається системою взаємопов’язаних цивільних  процесуальних прав та обов’язків і цивільних процесуальних дій, якими вони реалізуються їх суб’єктами — судом і учасниками процесу.

    Стадіями  цивільного процесу можна визначити  наступні: відкриття провадження  у цивільній справі, підготовка  справи до судового розгляду  та судовий розгляд, які об’єднуються у провадження в суді першої інстанції. Ці стадії визнаються обов’язковими, що означає їх наявність у всіх цивільних справах. Іншими, факультативними стадіями є: апеляційне провадження, касаційне провадження, перегляд цивільної справи у зв’язку з винятковими обставинами, перегляд справи за нововиявленими обставинами, виконання рішення. 

 2. Види проваджень у цивільному процесі.

 Законодавство про цивільне судочинство встановлює єдиний порядок розгляду цивільних  справ, об'єднаних за матеріальними  ознаками в три види проваджень (ч. 3 ст. 15 ЦПК):

    - позовне  провадження;

    - наказне  провадження;

    - окреме  провадження.

    Справи  позовного провадження характеризуються  наявністю двох сторін з протилежними  інтересами і спірністю їх  майнових та особистих немайнових правовідносин, які передаються на розгляд суду.

    Справи  окремого провадження спрямовуються  на встановлення певних обставин, наявності юридичних фактів або  юридичного статусу громадян, необхідних  для реалізації суб'єктивних прав.

    Справи  наказного провадження полягають у спрощеній процедурі розгляду ряду матеріально-правових вимог, які характеризуються явною очевидністю. 

 3. Конституційні принципи цивільного процесу.

 Конституційними принципами цивільного процесуального права являються:

 здійснення правосуддя по цивільним справам тільки судом;

 - незалежність  суддів і підкоренню їх тільки  Закону;

 - гласність  судового розгляду;

 - рівність  перед законом та судом;

 - змагальність;

 - рівність  сторін. 

 4. Галузеві принципи цивільного процесу.

 До галузевих принципів цивільного процесуального права, закріпленні в законодавстві про судопровадження відносять:

 - врахування  одноособового та колегіального  розгляду цивільних справ в  судах;

 - національна  мова судового провадження;

 - участь громадськості  в судовому провадженні ;

 - безпосередність  в дослідженні доказів;

 - безперервність  судового розгляду. 

 5. Cуб’єкти цивільних процесуальних відносин та їх класифікація.

    Цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов’язків у процесі здійснення правосуддя в цивільних справах, в цивільному судочинстві. Тому без суду, наділеного такими функціями, неможливі самі процесуальні правовідносини, тому суд і є обов’язковим суб’єктом усіх цивільних процесуальних правовідносин. Другим суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин буде особа, щодо участі якої в процесі є норма права і котра в одній із стадій цивільного процесу може виконувати процесуальні дії, спрямовані на досягнення мети процесу. Такими будуть сторони, треті особи, органи прокуратури, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, підприємства, установи, організації і окремі громадяни, які захищають права інших осіб; заявники й заінтересовані особи у справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження; процесуальні представники, експерти, свідки, перекладачі та інші особи, які сприяють розглядові справи.

 З врахуванням  існуючих систем класифікації суб’єктів  цивільних процесуальних правовідносин, виконуваних ними процесуальних функцій та нормативного їх виділення і визначення вони можуть бути класифіковані на три групи:

 1) особи, які  здійснюють правосуддя в цивільних  справах: а) суди, котрі розглядають  і вирішують справи по першій  інстанції; б) суди, які перевіряють законність і обґрунтованість рішень у апеляційному і касаційному порядках та у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами;

 2) особи, які  беруть участь у справі: а) з  метою захисту своїх прав і  охоронюваних законом інтересів  сторонами, третіми особами у справах позовного провадження, заявниками та заінтересованими особами у справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження; б) з метою захисту прав інших осіб, державних і громадських інтересів: органи прокуратури, процесуальні представники, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації і окремі громадяни (ст. 98 ЦПК).

 3) особи, які  не беруть участі в справі: а) особи, котрі сприяють судові  в розгляді справи, — свідки, експерти, перекладачі, особи, які мають письмові і речові докази. 

 6. Поняття осіб, які беруть участь у справі ,їх права та обов’язки.

 Особами, які  беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

 Права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі:

 Особи, які беруть участь у справі, мають  рівні процесуальні права і обов’язки.

 Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані  добросовісно користуватися належними  їм процесуальними правами і неухильно  виконувати процесуальні обов’язки.

 Особи, які беруть участь у справі, мають право:

 · знати  про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

 · знайомитися  з матеріалами справи;

 · заявляти клопотання і відводи;

 · давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

 · подавати докази, брати участь у дослідженні  доказів;

 · висловлювати свою думку з питань, які виникають  під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

 · подавати заперечення проти клопотань, доводів  і міркувань інших осіб;

 · знайомитися  з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них;

 · робити із матеріалів справи виписки, знімати  копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

 · оскаржувати  судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів;

 · користуватися  іншими процесуальними правами, наданими їм Кодексом адміністративного судочинства.

 Особи, які беруть участь у справі, можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них. 

 7. Поняття сторін у цивільному процесі , їх права , обов’язки та ознаки.

 Отже сторонами (partes) у цивільному процесі будуть юридичне заінтересовані особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві. Поняття сторони в цивільному процесі має безпосередній зв'язок з матеріальними правовідносинами. Ними виступають переважно його суб'єкти: покупець і продавець, кредитор і боржник, подружжя (розірвання шлюбу, поділ спільно нажитого майна, визначення місця проживання дітей та ін.) — внаслідок порушення чи оспорювання їх суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу.

 Для забезпечення виконання процесуальних функцій сторони наділяються численними цивільно-процесуальними правами, які можуть бути класифіковані на такі групи:

 1. Права, які  характеризують повноваження на  порушення провадження в справі;

 2. Права на  зміни в позовному спорі;

 3. Права на  подання і витребування доказів  та участь в їх дослідженні;

 4. Права, пов'язані  із залученням до справи всіх  заінтересованих осіб;

 5. Права, пов'язані  із забезпеченням законного складу  суду, об'єктивності розгляду справи  і виконання судових постанов;

 6. Права на  участь у судових засіданнях  по розгляду справи і в здійсненні  окремих процесуальних дій в  суді першої інстанції, в провадженні  справи в апеляційній і касаційній  інстанціях та в стадії перегляду  справи за нововиявленими і  винятковими обставинами; на особисту участь і ведення справи або за участю чи через представника, на пояснення, заяви і виступи в суді рідною мовою і користування послугами перекладача; на одержання виклику та повідомлення про участь у судовому засіданні чи виконанні окремих процесуальних дій.

 7. Інші права,  що забезпечують захист у процесі  по справі.

 Сторони в  цивільному процесі характеризуються таким ознаками: ними є особи, між  якими виник спір про право  цивільне; вони ведуть процес у справі від свого імені; з приводу їх справи постановляється судом рішення; на них поширюються всі правові наслідки законної сили судового рішення; вони несуть судові витрати; їх правосуб'єктність допускає процесуальне правонаступництво. Процесуально-правове становище сторін визначається принципом рівноправності. 
 

 8. Процесуальна співучасть  сторін у цивільному  процесі.

 Під процесуальною  співучастю слід розуміти обумовленою  нормами матеріального права  множинність осіб на тій чи іншій  стороні у цивільному процесі  в силу наявності спільного права чи спільного обов’язку.

 Підставами  для виникнення процесуальної співучасті є: 
1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів; 
2) права і обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 
3) предметом спору є однорідні права і обов’язки 

 9. Поняття та заміна  неналежного відповідача.

 У ході розгляду справи може бути виявлено, що позов  пред’явлений не тією особою, якій належить право вимоги, чи не до тієї особи, яка  повинна відповідати за позовом, тобто встановлено, що позивач не є уповноваженою чи відповідач не є правозобов’язаною особами, суб’єктами матеріальних правовідносин. У цьому випадку сторони можуть визнаватися неналежними.

 Заміна неналежної відповідача – це процесуальна дія  суду, яка оформлена ухвалою, щодо виведення із цивільного процесу неналежного відповідача і допущення (залучення) належної сторони, не припиняючи розгляду справи 

 10. Процесуальне правонаступництво.

 У процесі  провадження у справі у цивільному судочинстві можлива також заміна сторін та третіх осіб іншими особами, коли до них переходить права та обов’язки у спірних правовідносинах. Така заміна сторін називається процесуальним правонаступництвом. 

 11. Участь у цивільному процесі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги.

 Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, – це треті  особи, які вступають у справу шляхом пред’явлення позову до однієї чи двох сторін з метою захисту  особистих суб’єктивних матеріальних прав, свобод, охоронюваних законом  інтересів (ст. 34 ЦПК). 
Отже, додатковими ознаками цих суб’єктів цивільного процесу є: заявлення самостійних вимог на предмет спору; вступ у процес шляхом пред’явлення позову. 

 12. Участь у цивільному  процесі третіх  осіб, які не заявляють  самостійні вимоги.

    Третіми  особами, які не заявляють самостійних  вимог на предмет спору, називаються  суб'єкти цивільних процесуальних  правовідносин, котрі беруть участь  у процесі по справі на стороні  позивача або відповідача з  метою захисту своїх суб'єктивних  прав та інтересів.