Особливостi галузi конституцiйного права виявляються в його джерелах

  67. Види справ, що розглядаються в порядку окремого провадження.

   Окреме провадження це процесуальний порядок розгляду справ про встановлення юридичних фактів або юридичного стану осіб. Гл.33, 34, 35, 35-А-39 ЦПК – справи окремого провадження. Справи окремого провадження мають специфічні особливості: 1) відмінність від позовного провадження предметом судового захисту – охоронюваний законом інтерес; 2) в позовному провадженні спір між позивачем і відповідачем носить матеріально-правовий характер (ст.24 ЦПК), справи окремого провадження характеризуються відсутністю спору про право (ч.3 ст.255ЦПК) – якщо такий є, суд залишає справу без розгляду і рекомендує сторонам звертатися з позовом на загальних підставах; 3) процесуальна форма звернення до суду в окремому провадженні – заяви і скарги (напр.: скарга стосується справ в оскарженні нотаріальних дій); 4) реалізація судових рішень: в позовному провадженні – можливо застосування заходів примусу, в окремому провадженні – рішення суду є підставою для вчинення певних дій, реалізація судового рішення здійснюється поза стадією примусового виконання, виняток складають справи про оскарження нотаріальних дій або відмови від їх вчинення. Суб‘єктний склад справ окремого провадження: 1) суди (першої інстанції, суди, які здійснюють перегляд в касаційному порядку, в порядку нагляду, за нововиявленими обставинами); 2) особи, які беруть участь у справі, особи, заінтересовані у наслідках розгляду справи, інтерес може бути 2 варіантів: особи, що захищають свої особисті охоронювані законом інтереси, особи, що захищають не свої, тобто інтереси інших осіб (свої – заявники, заінтересовані особи, інші – органи прокуратури, державного управління, процесуальні представники); 3) особи, які сприяють судові розглядати справу (свідки, експерти, перекладачі, особи, які отримують письмові і речові докази). Підсудність справ окремого провадження: 1) ст.256 ч.2 ЦПК – справи про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним – підсудність альтернативна, тобто справа буде розглядатися за місцем проживання громадянина (якого обмежують в дієздатності), або за місцем знаходження лікувального закладу; 2) справи про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні ст.285 – загальна підсудність – за місцем знаходження нотаріального органу, ст.140 ЗУ “Про нотаріат” – за місцем роботи посадової особи; 3) ст.276 ч.2 – про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред‘явника – за місцем знаходження установи, що видала цінні папери на пред‘явника, тобто загальна підсудність; 4) ст.261, 272, 268 ЦПК – про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим, встановлення фактів, що мають юридичне значення, встановлення неправильності запису в актах громадського стану – за місцем проживання заявника, тобто загальна підсудність; 5) ст.130 ЦПК – виключна підсудність для справ – встановлення факту володіння будівлею на праві приватної власності, прийняття спадщини щодо нерухомого майна – розглядається виключно за місцем знаходження будівлі. 
 

  68. Суб’єкти, об’єкти та строки апеляційного оскарження рішення.

           Суб'єкти апеляційного оскарження:

Сторони та інші особи, які беруть участь у  справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх  права  та  обов'язки,  мають  право  оскаржити  в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

    Об'єкти апеляційного оскарження:

Рішення і ухвали суду першої інстанції, які  не набрали законної сили, ухвала суду першої інстанції оскаржується  в  апеляційному порядку  окремо від рішення суду у випадках,  передбачених статтею 293 Цивільного процесуального кодексу, заперечення на ухвали,  що не підлягають оскарженню окремо від  рішення  суду,  включаються  до апеляційної скарги на рішення суду.

   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення; апеляційна скарга на ухвалу суду першої  інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з  дня отримання копії ухвали. 

  69. Процесуальний порядок  апеляційного оскарження.

    За загальним правилом, апеляція подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову. Винятком із цього правила становлять лише апеляції на ухвали чи постанови судді про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування (ст. 525 КПК), про обрання чи відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ст. 1652 КПК), про продовження строку тримання під вартою (ст. 1653 КПК), про відмову в проведенні обшуку житла чи іншого володіння особи (ст. 177 КПК), про направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу (ст. 205 КПК). Апеляції на зазначені рішення подаються безпосередньо до апеляційного суду протягом трьох діб і розглядаються не пізніш як через три доби після їх надходження до суду.

  70. Повноваження суду апеляційної інстанції.

  Повноваження  суду апеляційної інстанції —  це сукупність його прав і  обов'язків, пов'язаних із застосуванням  процесуально-правових наслідків  щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку. Такі повноваження та підстави їх застосування визначені в статтях 305-310 ЦПК. 

  71. Суб’єкти, об’єкти та строки касаційного оскарження рішень суду.

Суб'єктами права  касаційного оскарження виступають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, але суд постановив рішення чи ухвалу, якими вирішив питання про їх права і обов'язки.

  Право касаційного  оскарження, касаційного подання прокурора діє в межах встановленого цивільного процесуального строку: протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної інстанції або протягом одного року з дня проголошення ухвали або рішення суду першої інстанції, якщо ці рішення або ухвали не були оскаржені в апеляційному порядку. Відповідно до п. 5 Перехідних положень до Закону України від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального Кодексу України» рішення, які за станом на 29 червня 2001 року набрали чинності, можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом трьох місяців. 

  72. Процесуальний порядок підготовки та розгляду справи судом касаційної інстанції.

   Розгляд  справи судом касаційної інстанції  провадиться складом не менш  як двома третинами суддів судової палати в цивільних справах (ч. 1 ст. 331 ЦПК) в межах, встановлених ст. 333 ЦПК. Суд в касаційному порядку перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або норм процесуального права та не вправі встановлювати або вважати допущеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

   У разі встановлення, що судові рішення, постановлені на підставі порушень закону, на які відсутні посилання в касаційній скарзі, поданні, суд касаційної інстанції застосовує належний закон.

   Перевірка законності судових рішень здійснюється судом касаційної інстанції лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

   Процесуальний  порядок розгляду справи касаційним  судом врегульований ст. 331 ЦПК.  Розгляд справи відбувається  в судовому засіданні, яке провадиться  в приміщенні Верховного Суду  України з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права і обов'язки і які подали касаційну скаргу на рішення, ухвалу суду, що розглядаються в касаційному порядку (ст. 320 ЦПК).

Розгляд справи складається з системи послідовно вчиняємих процесуальних дій  суду і осіб, які беруть участь у  справі.

У призначений  час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою, поданням та на рішення  якого суду розглядається. Після цього з'ясовує, хто з осіб, які брали участь у справі, з»явив-ся, перевіряє їх особу, а також повноваження представників, потім оголошує склад суду, а також прізвище перекладача і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи та інші процесуальні права і обов'язки.

   У разі  заявления відводів, клопотань і  заяв особами, які беруть участь  у справі, з усіх питань, пов'язаних  з розглядом справи в касаційній  інстанції, вони вирішуються судом  після заслуховування думки інших осіб, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому ЦПК

   Касаційний  суд може відкласти розгляд  справи у випадках неявки в  судове засідання особи, яка  бере участь у справі, про яку  немає відомостей, що їй вручена  повістка. Суд може також відкласти розгляд справи на заяву особи, яка бере участь у справі, коли повідомлені нею причини неявки будуть визнані судом поважними. Новий розгляд справи в касаційному порядку після її відкладення починається заново. 

  73. Перегляд судових  рішень за ново  виявленими обставинами.

   Рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.  
   Перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення.  
   Заява про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження.  

  74. Перегляд судових  рішень у зв’язку з винятковими обставинами.

   Підстави  для перегляду справи за винятковими  обставинами встановлені ч. З  ст. 347 ЦПК. Ними є виявлене після  касаційного розгляду справи неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції одного і того ж положення закону або його застосування всупереч нормам Конституції України, а також якщо у зв'язку з цими рішеннями міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила факт порушення Україною міжнародних зобов'язань