Особливостi галузi конституцiйного права виявляються в його джерелах

 1) нез'явлення  в засідання представників сторін, інших учасників

  судового  процесу;

 2) неподання  витребуваних доказів;

 3) необхідність  витребування нових доказів;

 4) залучення  до участі в справі іншого  відповідача, заміна неналеж-

  ного відповідача;

 5) необхідність  заміни відведеного судді, судового  експерта. 

 58. Зупинення провадження  по справі: обов’язкові та факультативні підстави.

 Зупинення провадження  в справі – перенесення розгляду справи на невизначений строк у зв’язку  з наявністю чітко визначених законом обставин, які унеможливлюють його проведення. Зупинення провадження у справі поділяється в залежності від особливості його підстав на обов’язкове та необов’язкове (факультативне).

 Обов’язкове зупинення провадження в справі виникає з підстав передбачених ст. 201 ЦПК, а саме:

  - смерті  або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

  - злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної  особи, яка була стороною у  справі;

  - перебування  позивача або відповідача у  складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;

  - неможливості  розгляду цієї справи до вирішення  іншої справи, що розглядається  в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;

  - призначення  або заміни законного представника  сторони чи третьої особи у  випадках, коли після відкриття  провадження у справі сторона  чи третя особа, визнана недієздатною  або обмежена судом у цивільній  дієздатності, або виявлено, що законний представник таких осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом.

  Факультативне  зупинення провадження в справі, яке здійснюється судом за  заявою особи, яка бере участь  у справі, або з власної ініціативи, можливе у випадках, встановлених ст. 202 ЦПК:

  - перебування  сторони на строковій військовій  службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;

  - захворювання  сторони, підтвердженого медичною  довідкою, що виключає можливість  явки до суду протягом тривалого часу;

  - перебування  сторони у тривалому службовому  відрядженні;

  - розшуку  відповідача в разі неможливості  розгляду справи за його відсутності;

  - призначення  судом експертизи.

  У перших  трьох випадках, якщо відсутня  сторона веде справу через свого представника суд не зупиняє провадження в справі. 

 59. Закриття провадження  по справі.

 Стаття 205. Підстави закриття провадження у справі.

 Суд своєю  ухвалою закриває провадження у  справі, якщо:

 1) справа  не підлягає розгляду в порядку  цивільного судочинства;

 2) набрали  законної сили рішення суду  або ухвала суду про закриття  провадження у справі у зв'язку  з відмовою позивача від позову  або укладенням мирової угоди  сторін, ухвалені або постановлені  з приводу спору між тими  самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

 3) позивач  відмовився від позову і відмова  прийнята судом;

 4) сторони  уклали мирову угоду і вона  визнана судом;

 5) є рішення  третейського суду, прийняте в  межах його компетенції, з приводу  спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;

 6) померла  фізична особа, яка була однією  із сторін у справі, якщо спірні  правовідносини не допускають  правонаступництва;

 7) ліквідовано  юридичну особу, яка була однією  із сторін у справі. 

 60. Залишення заяви без розгляду.

 Стаття 207. Залишення  заяви без розгляду.

 1. Суд постановляє  ухвалу про залишення заяви  без розгляду, якщо:

 1) заяву подано  особою, яка не має цивільної  процесуальної дієздатності;

 2) заяву від  імені заінтересованої особи  подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

 3) належним  чином повідомлений позивач повторно  не з'явився в судове засідання  без поважних причин або повторно  не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла  заява про розгляд справи за  його відсутності;

 4) спір між  тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

 5) позивач  подав заяву про залишення  позову без розгляду;

 6) між сторонами  укладено договір про передачу  спору на вирішення до третейського  суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді;

 7) особа, в  інтересах якої у встановлених  законом випадках відкрито провадження  у справі за заявою іншої  особи, не підтримує заявлених  вимог і від неї надійшла відповідна заява;

 8) провадження  у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог,  викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було  сплачено судовий збір чи не  було оплачено витрати на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

 9) позивач  до закінчення розгляду справи  покинув судове засідання і  не подав до суду заяви про  розгляд справи за його відсутності.

 2. Особа, заяву  якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. 

 61. Фіксація судового  розгляду.

 Суть фіксації судового процесу в господарському судочинстві.

  Досліджуючи  процедуру фіксації судового  процесу, її необхідно розглядати у двох аспектах – по-перше, як ведення письмового протоколу судового засідання, по-друге, як фіксацію судового процесу технічними засобами. Відмітимо, що ведення протоколу є обов’язковим у всіх, без виключення, судових засіданнях, а фіксація судового процесу технічними засобами може бути відсутня.

  Секретар  судового засідання веде протокол  судового засідання в скороченому  вигляді. Відповідно до ст. 811 ГПК  України, до протоколу вносяться  відомості про:

 дату і  місце судового засідання;

 склад суду;

 номер справи;

 найменування  сторін;

 відомості про  явку в судове засідання представників  сторін, інших учасників судового процесу або про причини їх неявки;

 відомості про  роз’яснення господарським судом  сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов’язків;

 усні заяви  і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

 усні роз’яснення  судовими експертами своїх висновків  і відповіді на поставлені їм додаткові  запитання. 

 62. Поняття і види  судових рішень.

 Судові рішення  — акти правосуддя у справі грунтуються  на встановлених в судовому засіданні  фактах і застосуванні норм матеріального  і процесуального права. Залежно  від способу захисту права  і правових наслідків, які вони викликають, судові рішення (як і позови) поділяються на види: про присудження — до виконання (або утримання від виконання) певних дій; про визнання — наявності (або відсутності) правовідносин (або юридичних фактів); конститутивні — про перетворення правовідносин.

   Рішення  суду можуть бути поділені залежно від обсягу розв’язаних ними питань на завершальні (основні) і додаткові. Завершальними повністю вирішені всі правові вимоги, передані на розгляд суду. Додатковими — вирішуються окремі правові вимоги, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, котрі не були розв’язані основним рішенням (ст. 214 ЦПК). 

  63. Вимоги яким має відповідати судове рішення. 

   Згідно  зі ст.213 ЦПК рішення суду повинне  бути законним і обґрунтованим.

   Законність  судового рішення полягає у  строгій і неухильній відповідності застосуванню в справі норм матеріального права, які підлягають застосуванню по справі, при точному дотриманні норм процесуального права відповідно до їх змісту і мети. Інакше кажучи, законність рішення передбачає наявність посилання в його тексті на норму матеріального права, застосовану судом для вирішення спору по суті, посилання на норму процесуального права, що забезпечує порядок постанови і виконання рішення, а також повну відповідність змісту (тексту) рішення вимогам процесуального законодавства.

   Обґрунтованість  судового рішення означає, що  суд повністю з'ясував обставини,  що мають значення для справи, обґрунтував встановлені обставини  доказами і виклав у рішенні  свої висновки відповідно до  обставин справи. Рішення повинно містити докладний аналіз обставин і доказів, за допомогою яких суд з'ясував об'єктивно існуючі відносини. 

  64. Ухвала суду як  вид процесуального  документа.

  Ухвала  суду  - акт застосування норм процесуального права, спрямований на вирішення окремих питань, що виникли у процесі розгляду кримінальної або цивільної справи, наприклад, при заявлені клопотання тощо.

  Ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з:

1) вступної частини  із зазначенням:

часу і місця  її постановлення;

прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному  розгляді);

прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали  участь у справі;

предмета позовних вимог;

2) описової частини  із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою;

3) мотивувальної  частини із зазначенням мотивів,  з яких суд дійшов висновків,  і закону, яким керувався суд,  постановляючи ухвалу;

4) резолютивної  частини із зазначенням:

висновку суду;

строку і порядку  набрання ухвалою законної сили та її оскарження. 

  65. Заочне рішення.

  У  разі неявки в судове засідання  відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

   У разі участі у справі кількох  відповідачів заочний розгляд  справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

  У  разі зміни позивачем предмета  або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача. 

  66. Загальна характеристика  окремого провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, створення умов здійснення нею особистих немай-нових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. 
Відповідно до ст. 254 ЦПК в порядку окремого провадження суд розглядає і вирішує такі справи: 
про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; 
про визнання громадянина безвісно відсутнім чи про оголошення громадянина померлим; 
про усиновлення дітей, які проживають на території України; 
про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; 
про установлення фактів, що мають юридичне значення; 
про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника;