Основні положення міжнародного економічного права

 
6.1. Інтитуційні механізми та форми інтеграції

Інтеграція  як економічний процес в своєму історичному  розвитку пройшла і продовжує  проходити через певні ступені  — від простіших до складних. Однак, у всіх ступенях є загальна риса. Вона полягає в тому, що між  країнами, що вступили в той чи інший  вид інтеграції, усувають певні економічні бар´єри. Внаслідок цього в межах  інтеграційного об´єднання складається  єдиний ринковий простір, де розгортається  вільна конкуренція. Під дією ринкових регуляторів — цін, відсотків  тощо на цьому єдиному просторі виникає  більш ефективна територіальна  і галузева структура виробництва. Завдяки цьому всі країни виграють на підвищенні продуктивності праці, а  також на економії витрат на митний контроль за зовнішньоекономічними  зв´язками. У той же час кожний ступінь інтеграції має свої специфічні риси.

Процеси міжнародної  економічної інтеграції активізувались у другій половині XX ст. в різних регіонах земної кулі. На мікрорівні цей  процес іде шляхом взаємодії її відтворювальних  суб´єктів (підприємства, фірми), що сприяє взаємопроникненню і зрощуванню національних економік. На макрорівні економічна інтеграція базується на розвитку міжнародної торгівлі товарами, послугами і зростанні міжнародного руху факторів виробництва (капіталу, робочої сили і технологій), які  набирають форми міждержавних угод, погоджених з національними стратегіями  економічного і політичного розвитку.

Інтеграційним об´єднанням властиві регіональні  відмінності у ступені зрощення національних господарств, узгодженості інституційних механізмів, тобто  ступені інтегрованості національних економік.

У країнах, що створили інтеграційні об´єднання, спостерігаються  позитивні зрушення в економіці: зменшуються трансакційні витрати  і прискорюються темпи взаємної торгівлі; зростаюча конкуренція  між виробниками з різних країн  стримує зростання цін, стимулює поліпшення якості товарів і створення  нових технологій, зумовлює скорочення відносно неефективних виробництв, призводить до припливу іноземних інвестицій.

Першою формою наближення країн одна до одної є  підписання преференційних торгових угод. Вони підписуються або на двосторонній основі між окремими країнами, або  між існуючими угрупуваннями  та окремою країною.

Другою формою інтеграції виступає зона вільної торгівлі. При цій формі інтеграції країни добровільно відмовляються від  захисту своїх національних ринків тільки у відносинах зі своїми партнерами по даному об´єднанню, а стосовно третіх країн вони виступають не колективно, а індивідуально, тобто зберігають свій економічний суверенітет. З  третіми країнами кожен учасник  зони вільної торгівлі встановлює власні тарифи. Такий вид інтеграції застосовується країнами ЕАСТ, НАФТА й іншими інтеграційним  угрупуваннями. В умовах зони вільної  торгівлі зростає внутрішня і  взаємна торгівля між країнами цієї зони.

Більш розвинутою формою регіональної інтеграції виступає Митний союз. У рамках цього інтеграційного об´єднання зовнішньоторговельні зв´язки  його членів із третіми країнами визначаються колективно. Так, учасники Союзу зводять  спільно єдиний тарифний бар´єр проти  третіх країн. Це дає можливість більш  надійно захистити єдиний регіональний ринковий простір, який формується і  виступає на міжнародній арені як об´єднаний торговий блок. Але при  цьому учасники даного інтеграційного об´єднання втрачають частину свого  зовнішньоекономічного суверенітету. Подібний варіант інтеграції спочатку здійснювався в рамках Європейського  Союзу західноєвропейських країн.

Четвертою формою розвитку інтеграційних об´єднань  є Спільний ринок. Тут усі характеристики Митного союзу зберігають своє значення. Крім того, у рамках Спільного ринку  усуваються обмеження на переміщення  різних факторів виробництва, що підсилює економічну взаємозалежність країн — членів даного виду інтеграційного об´єднання. Цей етап розвитку пройшов Європейський Союз, Карибський Спільний ринок.

Загальний ринок  ЄС був в основному створений  наприкінці 60-х pp. Але вільного пересування  через кордони держав товарів, послуг, капіталів і робочої сили виявилося  мало для формування зрілого єдиного  ринкового простору. Для більш  плідної роботи Європейського Союзу  потрібно було провести додаткові заходи. Серед них:

• вирівнювання податків;

• усунення бюджетних  субсидій окремих підприємств і  тим більше цілих галузей;

• переборення  розходжень в національних, трудових і господарських законодавствах;

• уніфікування національних технічних і санітарних стандартів;

• скоординування національних кредитно-фінансових структур і систем соціального захисту.

Здійснення  цих заходів і подальша координація  національної податкової, антиінфляційної, валютної, промислової, сільськогосподарської  і соціальної політики учасників  даного інтеграційного об´єднання призвела до створення зрілого єдиного  внутрішнього ринку країн Європейського  Союзу.

П´ята форма  інтеграції — створення економічного союзу, який передбачає об´єднання національних економік кількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики. На цьому  етапі виникає потреба в установах, наділених правом не тільки координувати дії та спостерігати за економічним  розвитком, а й приймати оперативні рішення від імені угрупування  в цілому. Уряди погоджуються передати частину своїх функцій наднаціональним  органам, наділеним правом приймати рішення з важливих питань організації. Прикладами економічного союзу є  Європейський союз, Співдружність незалежних держав — СНД.

Найвищою формою інтеграції вважається політичний союз, який передбачає передання національними  урядами наднаціональним органам  більшої частини власних повноважень  стосовно третіх країн, що фактично означає  створення міжнародної конфедерації та втрату суверенітету окремими державами. Але такі цілі ще ніхто не ставить, це — суто теоретична форма.

Економічна  інтеграція починається з лібералізації  взаємної торгівлі товарами, включаючи  створення спільного митного  тарифу щодо третіх країн, доповнюється свободою міждержавного просування факторів виробництва і завершується уніфікацією макроекономічної політики і створенням наддержавних органів  управління. Останнім часом створюється  багато інтеграційних об´єднань, хоч  більшість із них знаходяться  на ранніх етапах становлення.

 

 
6.2. Інтеграція на глобальному  та регіональному рівнях

Міжнародна економічна інтеграція - це взаємопереплетіння національних процесів відтворення, що базується на поділі праці між національними господарствами, встановлення між ними стійких зв'язків і взаємодій у різних формах.

Передумови міжнародної регіональної інтеграції:

1) близькість рівнів економічного розвитку й ступенів ринкової зрілості країн;

2) географічна близькість країн, що інтегруються, існування в більшості випадків загальних кордонів та історично створених економічних зв'язків;

3) спільність економічних та інших проблем, які стоять перед країнами у сфері розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва.

Об'єктивною основою інтеграції є високий рівень міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва.

Факторами розвитку міжнародної регіональної інтеграції є:

1) глобалізація господарського  життя;

2) поглиблення міжнародного  поділу праці та інтернаціоналізації  виробництва;

3) розвиток науково-технічної  революції;

4) підвищення відкритості національних економік;

5) демонстраційний ефект.  Він полягає в тому, що позитивні  зміни в економіці країн, що входять до інтеграційного об'єднання, здійснюють психологічний вплив на країни, які не беруть участі в інтеграційних процесах, та стимулюють їхнє бажання вступити до такого об'єднання;

6) "ефект доміно". Переорієнтація  економічних зв'язків країн-членів  інтеграційного об'єднання один  на одного часто викликає труднощі  в тих країнах, які перебувають  за межами об'єднання, та посилює  зацікавленість останніх у підключенні до інтеграційних процесів.

Процес міжнародної регіональної інтеграції відбувається на мікро- і макрорівні. На мікрорівні система взаємозв'язків відбувається в рамках міждержавного внутрішньофірмового простору. На макрорівні - на основі формування економічних об'єднань держав та узгодження національних політик.

Форми прояву міжнародної регіональної інтеграції різні:

1) розвиток подетальної  та технологічної спеціалізації,  кооперації і комбінування виробничо-технологічних  процесів;

2) усунення адміністративних  і економічних бар'єрів, які перешкоджають вільному руху товарів, капіталів, робочої сили в межах регіону;

3) узгодження і проведення  спільної економічної, валютно-фінансової, науково-технічної та соціальної політики;

4) формування регіональних  господарських комплексів із  загальною виробничою інфраструктурою  та інститутами наддержавного  і міждержавного регулювання.

Залежно від ступеня зрілості економічної інтеграції у світовій практиці виділяють типи інтеграційних об'єднань. На першому етапі інтеграційного процесу укладаються преференційні торгові угоди. Відповідно до них скорочуються тарифні бар'єри у взаємній торгівлі при збереженні національних тарифів стосовно третіх країн.

На другому етапі створюють зону вільної торгівлі, яка означає повну відміну митних тарифів у взаємній торгівлі при збереженні національних митних тарифів стосовно третіх країн.

На третьому етапі створюють митний союз. Поряд з функціонуванням зони вільної торгівлі він передбачає встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу та єдиної зовнішньоекономічної політики стосовно третіх країн.

Четвертий етап пов'язаний з  виникненням загального ринку. В  його рамках вільна взаємна торгівля товарами і послугами та єдиний зовнішньоторговельний тариф доповнюються вільним пересуванням факторів виробництва - капіталу та робочої сили, а також узгодженням економічної політики.

На п'ятому етапі формується економічний союз. Він сполучає розглянуті типи інтеграції з координацією макроекономічної політики країн-учасниць, уніфікацією законодавств і стандартів, створенням наднаціональних органів управління.

В міжнародній практиці виділяють два основних методи здійснення міжнародної економічної інтеграції: функціональний та інституціональний. В першому випадку підкреслюється інтегруюча роль ринкових сил. Інтеграція розглядається як процес, заснований на статичних порівняльних перевагах країн. При цьому важливу роль відіграє взаємодоповнюваність економік країн, що інтегруються. З позиції інституціонального підходу інтегруватись мають не взаємодоповнюючі, а однорідні та конкурентоспроможні економіки, створюючи принципово нові економічні комплекси, в межах яких має відбуватись структурне взаємопроникнення економік.

Інтеграція  призводить до виникнення в економіці  двох видів ефектів - статичних і динамічних. Такого висновку дійшов канадський вчений Д. Вайнер, порівнявши торгівлю між країнами до утворення ними митного союзу і після утворення. До статичних ефектів, на думку вченого, належать економічні наслідки, що виявляються відразу після створення митного союзу. Це - скорочення адміністративних витрат на утримання митних і прикордонних органів, ефект створення торгівлі й ефект відхилення торгівлі.

Ефект створення  торгівлі полягає в тому, що після утворення митного союзу і скасування імпортного мита може виникнути ситуація, коли зарубіжний товар з країн об'єднання стає дешевшим від місцевого, і споживач купує імпортний товар замість вітчизняного. Виникає імпортний товарний потік, а отже, ефективніше використовуються ресурси інтеграційного об'єднання.

Ефект відхилення торгівлі протилежний ефекту створення торгівлі. Країни, що не увійшли до митного союзу, можуть ефективніше використовувати фактори виробництва, і ціна на товар буде нижчою за ціну аналогічного товару країн інтеграційного об'єднання. До утворення союзу споживачі купували цей вигідніший для них товар. Але після скасування імпортного мита всередині союзу та встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу вигіднішим стає придбання товару, виготовленого в межах об'єднання. Переорієнтація місцевих споживачів на ці товари призведе до зникнення імпортного потоку з третіх країн.

Численні дослідження  інтеграції показують, що в більшості  випадків ефект відхилення торгівлі виникає, проте він перекривається ефектом створення торгівлі.

Динамічні ефекти - це економічні наслідки, що виявляються після того, як інтеграція набере силу, на пізніших стадіях розвитку. Це, наприклад, конкурентна боротьба виробників країн об'єднання, що призводить до обмеження зростання цін, поліпшення якості товарів, створення і впровадження нових технологій.

До безперечних  вигод інтеграції належать приплив  іноземних інвестицій, доступ до технологій і ресурсів об'єднання, формування місткого ринку, спільне вирішення складних соціальних проблем, захист від конкуренції, прискорення науково-технічного прогресу та економічного зростання.

Разом з тим  виникають також і негативні  наслідки економічної інтеграції. Вони виявляються у:

1) перерозподілі  ресурсів усередині угрупування  на користь більш сильних партнерів;

2) можливості  олігопольної змови ТНК країн-учасниць, що призводить до зростання  цін;