Лекции по "Трудовому праву"

 Викладені  в письмовому вигляді вимоги  направляються для розгляду роботодавцеві.  Копія вимог направляється у  відповідне регіональне представництво  Національної служби посередництва  і примирення, яке їх реєструє  і сприяє у вирішенні колективного  трудового спору. 

 На  роботодавця покладається обов'язок  прийняти до розгляду направлені  йому вимоги працівників і  повідомити про своє рішення  у письмовій формі протягом 3 днів  від дня отримання вимог разом  із соціально-економічним обґрунтуванням. 

 Якщо  задоволення вимог найманих працівників чи профспілок виходить за межі компетенції роботодавця, то він зобов'язаний надіслати їх у 3-денний термін до відповідного органу, до компетенції якого належить вирішення вимог. Роботодавець зобов'язаний розглянути ті вимоги, вирішення яких належить до його компетенції. Строк розгляду вимог кожною інстанцією не повинен перевищувати 3 днів, і загальний строк розгляду не повинен перевищувати ЗО днів від дня одержання їх роботодавцем до моменту отримання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення про рішення роботодавця. Рішення роботодавця повинно бути обгрунтованим. 

 Колективний  трудовий спір виникає, коли  представницький орган найманих  працівників чи профспілки отримав  від роботодавця повідомлення  про повну або часткову відмову у задоволенні вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням роботодавця. 

 Колективний  трудовий спір виникає також  тоді, коли сплинув передбачений  законом 3-денний або 30-денний  термін для розгляду вимог  роботодавцем, а відповіді від  нього представницький орган найманих працівників або профспілки не отримав.

Про виникнення колективного спору орган, який представляє  інтереси найманих працівників або  профспілки, зобов'язаний у 3-денний термін з моменту його початку письмово проінформувати роботодавця, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства і відповідне регіональне представництво Національної служби посередництва і примирення. 

53.Примирні  процедури вирішення  колективного трудового  спору. 

Чинне законодавство передбачає застосування примирних процедур при вирішенні  колективних трудових спорів. 

 Під  примирними процедурами розуміють  особливий спосіб вирішення колективного  трудового спору без припинення  роботи шляхом пошуку взаємоприйнятного для сторін рішення. 

 Законодавство  України про працю передбачає 4 органи, які сприяють примиренню  сторін: примирна комісія, трудовий  арбітраж, незалежний посередник  і Національна служба посередництва  і примирення. Якщо примирна комісія  і трудовий арбітраж мають чітко окреслену компетенцію і беруть участь у вирішенні спору в порядку і терміни, передбачені законом, то незалежний посередник і представники Національної служби посередництва і примирення можуть взяти участь у вирішенні спору у будь-який час. Законодавство не встановлює термінів і порядку їхньої роботи для сприяння сторонам у пошуках компромісу. 

 Відповідно  до Закону України "Про порядок  вирішення колективних трудових  спорів (конфліктів)" у випадках, якщо предметом колективного  спору є встановлення нових або зміна існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту або укладення чи зміна колективного договору чи угоди, цей спір розглядається примирною комісією. Примирна комісія — це орган, який утворюється сторонами колективного трудового спору і складається з їхніх представників, метою якого є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору. 

 Залежно  від рівня спору Закон встановлює  різні терміни утворення примирної  комісії. Вона утворюється за  письмовою заявою однієї із сторін: 

 на  виробничому рівні — у 3-денний  термін; 

 на  галузевому або територіальному  рівні — у 5-денний

 термін; 

 на  національному рівні — у 10-денний  термін з моменту

 виникнення  колективного трудового спору. 

 Вона  складається з рівної кількості представників сторін. Ініціатором утворення комісії може бути будь-яка сторона. Вона звертається до іншої сторони з письмовою заявою. Рішення про встановлення кількості представників сторін визначається ними спільно і оформляється відповідним протоколом. 

 Сторони  самостійно визначають порядок  делегування представників до  комісії, персональний склад представників  та їхні повноваження. Делегування  представників сторін до комісії  оформляється відповідним рішенням  кожної сторони. 

 Основним  завданням примирної комісії є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту). 

 Організаційне  та матеріально-технічне забезпечення  роботи примирної комісії здійснюється  за домовленістю сторін, а якщо  сторони про це не домовились, то в рівних частках. 

 Відповідно  до Закону комісія повинна  розглянути спір і прийняти  рішення у такі терміни: 

 •        виробнича примирна комісія —  у 5-денний термін; 

 •        галузева або територіальна примирна  комісія — у 10-денний 

 термін; 

 •        національна примирна комісія  — у 15-денний термін з 

 моменту  утворення комісії. 

 За  згодою сторін спору ці терміни  можуть бути продовжені. Моментом  утворення комісії є делегування  сторонами своїх представників  до комісії. 

 Примирна  комісія розглядає спір на своїх засіданнях. У разі потреби вона залучає до свого складу незалежного посередника. 

 Незалежний  посередник — це визначена  за спільним вибором сторін  особа, яка сприяє встановленню  взаємодії між сторонами, проведенню  переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення. 

 За  домовленістю між сторонами у  роботі примирної комісії можуть  брати участь інші особи —  експерти чи консультанти. 

 У  разі неприйняття примирною комісією  взаємоприйнятного рішення колективний трудовий спір розглядається трудовим арбітражем. Він також вирішує колективні трудові спори, якщо їхнім предметом є: 

 •        виконання колективного договору, угоди або їх окремих 

 положень; 

 •        недотримання законодавства про  працю. 

 Трудовий арбітраж — це орган, який формується із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті колективного трудового спору. Він утворюється за ініціативою однієї із сторін спору або за ініціативою незалежного посередника. Незалежно від рівня колективного спору трудовий арбітраж утворюється у 3-денний термін або з моменту спливу строків прийняття рішення примирною комісією, або з моменту виникнення спору, якщо він не підлягає розгляду примирною комісією. 

 Кількісний  і персональний склад трудового  арбітражу визначаються за погодженням  між сторонами спору. 

 Трудовий  арбітраж повинен розглянути  спір і прийняти рішення у  10-денний строк від дня його  створення. Сам арбітраж може  продовжити цей термін до 20 днів. Рішення про продовження терміну приймається більшістю голосів членів трудового арбітражу. Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом, який підписується усіма членами трудового арбітражу. 

Рішення цього органу є обов'язковим для сторін спору, якщо вони про це домовились. Така домовленість досягається при утворенні трудового арбітражу. Рішення трудового арбітражу надсилається сторонам у 3-денний термін з моменту його прийняття. 

 Крім  вказаних вище органів, які виконують функцію примирення сторін колективного трудового спору, сприяє вирішенню спору спеціально створений Указом Президента України від 17 листопада 1998 р. № 1258/98 державний орган — Національна служба посередництва і примирення (НСПП). 

 Національна  служба посередництва і примирення  — це постійно діючий орган,  створений для сприяння врегулюванню  колективних трудових спорів (конфліктів). Основними її завданнями є: 

 •        сприяння взаємодії сторін соціально-трудових  відносин у 

 процесі врегулювання колективних спорів; 

 •        прогнозування виникнення трудових  спорів та сприяння 

 своєчасному  їх вирішенню; 

 •        здійснення посередництва і примирення  під час вирішення 

 спорів. 

54.Порядок  організації і  діяльності примирної  комісії. 

Примирна  комісія - орган, призначений для  вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового  спору (конфлікту), та який складається  із представників сторін.  

 Примирна  комісія утворюється за ініціативою  однієї із сторін на виробничому рівні - у триденний, на галузевому чи територіальному рівні - у п'ятиденний, на національному рівні - у десятиденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості представників сторін.  

 Порядок  визначення представників до примирної комісії визначається кожною із сторін колективного трудового спору (конфлікту) самостійно.  

 На  час ведення переговорів і  підготовки рішення примирної  комісії її членам надається  вільний від роботи час.  

 У  разі потреби примирна комісія:

- залучає  до свого складу незалежного  посередника;

- консультується  із сторонами колективного трудового  спору (конфлікту), центральними  та місцевими органами виконавчої  влади, органами місцевого самоврядування  та іншими заінтересованими органами. 

 Організаційне  та матеріально-технічне забезпечення  роботи примирної комісії здійснюється  за домовленістю сторін, а якщо  сторони не досягли згоди - в рівних частках.

Сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов'язані надавати примирній  комісії інформацію, необхідну для  ведення переговорів.  

 Члени  примирної комісії не мають  права розголошувати відомості,  що є державною або іншою  захищеною законом таємницею.  

 Колективні  трудові спори (конфлікти) розглядаються  виробничою примирною комісією  у п'ятиденний, галузевою та  територіальною примирними комісіями  - у десятиденний, примирною комісією  на національному рівні - у  п'ятнадцятиденний строк з моменту  утворення комісій. За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені.  

 Рішення  примирної комісії оформляється  протоколом та має для сторін  обов'язкову силу і виконується  в порядку і строки, які встановлені  цим рішенням.  

 Після  прийняття рішення щодо вирішення  колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу. 

55.Роль  посередника у  вирішенні колективного  трудового спору. 

  Взаємовідносини  між роботодавцем і працівниками  завжди мають певний елемент  конфліктності, тому що їх інтереси  не завжди повністю збігаються. 

     Об'єктивними причинами виникнення  трудових конфліктів є: недостатнє  фінансування відповідних витрат  бюджетних установ, організацій;  неотримання дотацій, субвенцій,  передбачених законодавчими і  нормативно-правовими актами для відшкодування фінансових витрат підприємств; значні обсяги кредиторської та дебіторської заборгованостей; криза неплатежів; недосконала податкова політика; мала наповненість місцевих бюджетів та інше.