Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Ноября 2012 в 19:10, шпаргалка
Як складова суспільства, господарська сфера покликана забезпечити розв'язання однієї з ключових задач — створення матеріальних благ і послуг для забезпечення невпинно зростаючих потреб окремої людини і суспільства загалом. Ця функція охоплює існування відносно відокремленої структури суспільства — його господарства, що самостійно функціонує як цілісне утворення та підсистема суспільства. Остання також розглядається на засадах системного підходу, має власну структурну будову, кожний складник якої виконує відповідно відтворювальну інтеграційну, цільову та адаптивну функції.
Водночас, у багатьох аспектах процес реформування залишався непослідовним, структурні зміни впроваджувалися надто повільно.Отже, в аграрному секторі, усупереч проголошеним реформам, залишається цілий ряд проблем, які необхідно вирішувати, без чого важко очікувати кардинальних змін у бік зростання обсягів сільськогосподарського виробництва.Таким чином, десять років незалежності економіка України та її економічна думка пройшли складний і неоднозначний шлях до формування основних засад ринкової економіки, який 2006 року завершився визнанням світовою спільнотою економіки України як ринкової, що підтверджувало, попри безліч негативних моментів, його безперечну правильність.
Після розпаду СРСР (грудень 1991 р.) в Україні здійснюються кроки, спрямовані на ринкові перетворення. Уряд з початку 1992 р. запроваджує в обіг купонокарбованець як розрахунковий знак і попередник повноцінної національної валюти — гривні, і стає на шлях «шокової терапії», проголосивши лібералізацію торгівлі та повну свободу ринкових цін, за винятком цін на деякі товари, що призвело до посилення інфляційних процесів та зниження рівня життя основної маси населення. У березні 1992 р. Верховна Рада України прийняла «Основи національної економічної політики України», що було наступним кроком на шляху розбудови національної економіки. «Основи» містили цілий ряд заходів, як то: роздержавлення, приватизацію, структурну перебудову та модернізацію промисловості, відмову від ряду принципових положень, прийнятих при утворенні СНД (Україна залишається у складі СНД, але повністю виходить з «рублевого» простору, що стало можливим завдяки запровадженню купоно-карбованця), перехід до взаєморозрахунків з країнами Співдружності на основі світових цін, переорієнтацію зовнішньої торгівлі на західні ринки тощо. Певною мірою прийняття цієї програми стало умовою вступу України до Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) у квітні 1992 р.
Зрозуміло, що
перехід від адміністративно-
кової економіки, від загальносоюзного
економічного комплексу до національної
економічної системи не міг бути безболісним.
Економіка України переживає глибоку
системну кризу, про що переконливо свідчили
пануючі в цей період в економічній сфері
тенденції. Передусім це катастрофічне
падіння основних економічних показників.
Лише за три роки (1991—1993 рр.) національний
дохід України скоротився на 39 %. Найбільш
суттєвих втрат у перші роки незалежності
зазнав споживчий сектор, адже при загальному
зменшенні обсягів промислової продукції
приблизно на 20 % виробництво товарів народного
споживання скоротилося на 30 %, у тому числі
продовольства — на 35 %. У 1994 р. падіння промислового
виробництва досягло 28 %, а валового внутрішнього
продукту (ВВП) — 23 %. Надзвичайно знизився
і життєвий рівень населення, його купівельна
спроможність у 1994 р. зменшилася порівняно
з 1991 майже у п’ять разів. Кінець 1991 —
перша половина 1994 рр. — це період поглиблення
структурного розбалансування економіки
України. У жовтні 1995 р. Президент починає
здійснювати курс на радикальні економічні
перетворення, у ході реалізації якого
відміняються дотації на виробництво
збиткової продукції, відпускаються ціни,
а також фіксований курс до твердих валют,
проголошується необхідність тотальної
приватизації та суттєвого скорочення
бюджетного дефіциту тощо. Серед найбільш
важливих змін, що відбуваються в українській
економіці в цей період, слід також назвати
суттєве зростання темпів приватизації;
істотне уповільнення темпів спаду виробництва (12,2 % у 1995 р. проти 22,9 %
у 1994 р.); створення відповідних законодавчих
засад для ліквідації державної монополії
щодо власності на землю та формування
різних її форм.
Слабкою ланкою в економіці
сучасної України залишається бюджетно-
У той же час характерною
особливістю нинішнього економічного становища України є відносна фінансова
стабілізація, що проявилося у затвердженні
Верховною Радою позитивного бюджету
на 2001 рік. З’явилися позитивні тенденції
й у зовнішній торгівлі. Нинішня економічна
політика України знайшла постійну кредитну
підтримку світового співтовариства.
З’являються надії на позитивні наслідки
реформування народногосподарського комплексу України, на
створення тут синтезної моделі соціально
орієнтованої економіки, яка б органічно
поєднувала силу дер-
жави та енергію приватного сектору.
1 Смолка А. О. Соціально-економічна думка та політика в Україні ХVІІ — початок ХVІІІ ст. — К.: Задруга, 1996. — С. 77.