Нацыональний товаровиробник

     ЗМІСТ

     ВСТУП

     РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ  НАЦІОНАЛЬНОГО ТОВАРОВИРОБНИЦТВА

1. Поняття та види національного товаровиробництва
2. Особливості національного бренду
3. Шляхи виживання національних виробників за умов економічної кризи
4. Організаційно-правове забезпечення становлення та розвитку товаровиробництва

     РОЗДІЛ 2 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНОГО  ТОВАРОВИРОБНИКА 

     2.1 Загальна характеристика вітчизняної  політики по захисту товаровиробника

     2.2 Аналіз підходів до проблеми захисту вітчизняного товаровиробника

     2.3 Членство України у СОТ - це  екзамен на зрілість вітчизняного  виробництва

     РОЗДІЛ 3 ЗАХИСТ НАЦІОНАЛЬНОГО ТОВАРОВИРОБНИКА  У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

     3.1. Захист національного товаровиробника  від демпінгового імпорту

     3.2. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту

     3.3. Застосування спеціальних заходів  щодо імпорту в Україну

     ВИСНОВКИ

      СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 

     Вступ 

     Актуальність  теми. Загострення кризи в економіці Україні вимагає чіткого усвідомлення дійсних перешкод економічного зростання та розробки заходів щодо їхнього усунення. Досвід реформування доводить, що досі кроків по розбудові засад економічного зростання, підвищенню мотивних важелів в реальному секторі економіки зроблено не було.

     Мета  і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз чинного законодавства України в частині регулювання суспільних відносин у сфері захисту національного товаровиробника, висвітлення теоретичних та практичних проблем у цій сфері, розробка та обґрунтування рекомендацій та пропозицій по вирішенню наявних проблем.

     Відповідно  до поставленої мети у дослідженні  вирішуються такі основні завдання:

• здійснення загальної характеристики правового інституту національного товаровиробника;
• висвітлення основних аспектів організації та здійснення захисту національного товаровиробника;
• аналіз вітчизняної політики по захисту товаровиробника;
• дослідження організаційно-правового забезпечення захисту національного товаровиробника у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
• висвітлення основних аспектів здійснення захисту національного товаровиробника від демпінгового та субсидованого імпорту;
• розробка рекомендацій щодо вдосконалення законодавства у сфері захисту національного товаровиробника.

     Об’єктом  дослідження виступають суспільні відносини у сфері організації та здійснення захисту національного товаровиробника.

     Предметом дослідження являються теоретичні й практичні проблеми правового регулювання відносин, що виникають у сфері захисту національного товаровиробника.

     Методологічною  основою дослідження стали загальнонаукові методи пізнання (історичний, формально-логічний, системно-структурний, системно-порівняльний) та спеціальні, які використовуються в юридичній науці: порівняльно-правовий, формально-юридичний, спеціально-юридичний та ін.

     Системно-структурний і системно-порівняльний методи дослідження дозволили з’ясувати правову природу відносин ліквідації суб’єктів господарювання.

     Формально-логічний метод був використаний при формулюванні понять (категорій) регулювання суспільних відносин належних до правового інституту ліквідації суб’єктів господарювання.

     Порівняльно-правовий і формально-юридичний методи дозволили  підготувати та обґрунтувати рекомендації по внесенню змін та доповнень у  відповідні нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини у сфері ліквідації суб’єктів господарювання.

     Ступінь вивчення досліджуваної  проблеми. Слід відзначити, що окремих наукових досліджень, які б саме стосувались проблематики захисту національного товаровиробника немає. Водночас, вагомий внесок у проблему дослідження питань захисту вітчизняного товаровиробника зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені як Балаян М.О., Бандурко П.П., Верегун С.В., Гаєвський Р.О., Кириченко О.А., Соколенко С.І., Соскін О.М. та ряд інших.

     Структура дослідження. Відповідно до мети, завдань, об’єкта й предмета дослідження дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаних джерел. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 1 

     ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ НАЦІОНАЛЬНОГО  ТОВАРОВИРОБНИЦТВА 

     

1. Поняття та види  національного товаровиробництва

 

     Законодавство України, передбачає широкий спектр підтримки національного виробника, але сам термін «національний  товаровиробник» у законодавстві  не представлений.

     На  нашу думку такий термін у час глобалізації говорити не коректно і слід говорити про продукт вироблений в Україні, до цього підводить норми СОТ та норми чинного законодавства. Додані матеріали свідчать, про той факт, що продукт виробництва Українського національного товаровиробника, може мати іншу країну походження і відповідно виробника. Тому коректніше було б говорити про статус національного продукту, а не національного товаровиробника. І при розкритті даного питання, слід відштовхуватись саме від країни походження продукту, а не місця знаходження підприємства.

     Кабінетом міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1685 була прийнята постанова Про утворення Ради національних асоціацій товаровиробників при Кабінеті Міністрів України відповідно до якої Рада національних асоціацій товаровиробників є консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України. Рада у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України та даним Положенням.

     Основними завданнями Ради є:

      1) підготовка рекомендацій щодо:

     · створення правових та економічних  умов для ефективної діяльності вітчизняних  товаровиробників;

     · формування економічної політики держави  у сфері захисту інтересів вітчизняних товаровиробників на внутрішньому та зовнішньому ринку, підвищення їх конкурентоспроможності, мінімізації ризиків у процесі експорту товарів українського походження;

     · забезпечення розвитку системи ліцензування, сертифікації, технічного регулювання та контролю якості товарів;

     · створення сприятливих умов для  здійснення вітчизняними товаровиробниками  експорту/імпорту товарів, робіт, послуг, а також щодо запобігання та протидії обігу контрафактної продукції  на внутрішньому ринку;

     · врегулювання торговельних спорів та захисту інтересів вітчизняних товаровиробників під час проведення іноземними державами, їх економічними або митними об'єднаннями антидемпінгових, спеціальних захисних або компенсаційних розслідувань щодо імпорту товарів українського походження;

     · проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань державної регуляторної політики та запобігання застосуванню іноземними державами, їх економічними або митними об'єднаннями обмежувальних  заходів щодо товарів українського походження, що розглядаються Кабінетом Міністрів України;

      2) участь в установленому порядку  у розробленні та виконанні  державних цільових програм, спрямованих  на підтримку та розвиток виробництва  товарів в Україні;

      3) надання аналітичної, інформаційної та консультаційної допомоги органам державної влади, підприємствам, установам та організаціям з питань, що належать до її компетенції.

      4. Рада відповідно до покладених  на неї завдань має право:

     · залучати для розгляду питань, пов'язаних з її діяльністю, спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також незалежних експертів;

     · одержувати в установленому порядку  від органів виконавчої влади, органів  місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

     · користуватися електронною інформаційною  системою "Електронний Уряд";

     · утворювати постійні та тимчасові робочі групи і комісії;

     · організовувати проведення конференцій, семінарів, бізнес-форумів, нарад та інших заходів;

     · подавати членам Кабінету Міністрів  України пропозиції з питань, що належать до її компетенції.

      5. Рада провадить свою діяльність  на основі взаємодії з центральними і місцевими органами виконавчої влади, консультативно-дорадчими органами, громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності.

      6. Склад Ради формується з числа  представників національних асоціацій  товаровиробників.

       Члени Ради виконують свої  обов'язки на громадських засадах.

      7. Раду очолює голова, який має  двох заступників.

       Голова Ради:

     · здійснює керівництво Радою та організовує  її роботу;

     · бере в установленому порядку  участь у засіданнях Кабінету Міністрів  України, у нарадах, які проводяться центральними органами виконавчої влади, з питань, що належать до компетенції Ради.

     8. Порядок діяльності Ради визначається  регламентом, який затверджує  її голова.

       Повноваження заступників голови  Ради визначаються регламентом Ради.

      9. Формою роботи Ради є засідання,  які проводяться згідно з планом  її роботи або за рішенням  голови Ради, а у разі його  відсутності - заступника голови.

     · План роботи Ради затверджується її головою.

     · Порядок денний чергового засідання  Ради формується за пропозиціями її членів.

     · Засідання Ради є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві  третини її членів.

     · Рішення Ради приймається більшістю  присутніх на засіданні членів Ради. У разі рівного розподілу голосів  вирішальним є голос головуючого.

      10. Засідання Ради проводить її  голова, а у разі його відсутності  - заступник голови.

      11. Рішення Ради оформляється  протоколом, який підписує головуючий  на засіданні. Примірники протоколу  надсилаються у десятиденний  строк після проведення засідання всім членам Ради та Секретаріатові Кабінету Міністрів України.

       Рішення Ради мають рекомендаційний  характер.

      12. Члени Ради мають право брати  в установленому порядку участь  у нарадах, які проводяться  центральними органами виконавчої  влади, з питань, що належать до компетенції Ради.

      13. Організаційне забезпечення діяльності  Ради здійснює Секретаріат Кабінету  Міністрів України.

      14. Рада використовує в роботі  бланки із своїм найменуванням.

     Кожен товар має свої специфічні зовнішні властивості, спочатку візьмемо до уваги етикетку товару. За часів Радянського Союзу етикетки використовувалися лише для зазначення назви продуктів та товарів, і ще для вказівки виробника. Існували певні стандарти, які визначали зовнішній вигляд пакування для кожного виду продукції. Папір використовували низькоякісний, і лише товари на експорт отримували гарні яскраві обгортки. Проте, вже у 90-х роках минулого століття все змінилося – етикетка виявилася не лише затребуваною, а й здатною впливати на покупця. Сьогодні, заходячи до магазину, ми опиняємося у світі різноманітних товарів, що борються за те, щоб купили саме їх. Яскраве вбрання продукту не лише захищає його, а й притягує нашу увагу. При цьому варто зазначити, що розвиток конкуренції став поштовхом не лише для вдосконалення естетичної сторони обгортки, а сама етикетка стала джерелом не лише правдивої та достовірної інформації.