Основні ознаки та особливості функціонування англо – американської правової системи

4.  На відміну від англійського права американське має більш вільну дію правила прецеденту. Якщо Апеляційний суд і Палата лордів Великої Британії пов'язані власним прецедентом, то Верховний суд США і верховні суди штатів не вважають себе зобов'язаними власними прецедентами. Це надає їм змогу в будь-який момент поміняти свою практику, пристосуватися до умов, що змінилися, мати свободу у винесенні вироку. Верховний суд США, верховні суди штатів можуть відмовитися і від прецеденту конституційного тлумачення.

5.  Зросла роль таких форм систематизації права, як кодификація і консолідація. Спільні для всіх штатів норми, які стосуються різних галузей права, об'єднані у Звід законів (складається із 50 розділів, кожний із яких присвячений певної галузі права або значному правовому інституту). Він доповнений додатками, що містять особливості регулювання кожного штату. Звід законів США перевидається кожні шість років з метою відновлення. Доповнюється новими законами, прийнятими Конгресом, а також змінами, внесеними до його розділів і параграфів. У кількох штатах є цивільні кодекси, у 25 — цивільно-процесуальні, у всіх штатах — кримінальні, у деяких — кримінально-процесуальні. На відміну від романо-германського типу правової системи, де кодекси створюються як основа для вироблення і розвитку нового права, у США на загальнофедеральному рівні відбувається, власне кажучи, консолідація прецедентів, а не створення нових норм.

6.  З метою впровадження однаковості у правове регулювання важливих сторін громадського життя федерації створюються типові закони (кодекси) для штатів, їх проекти готуються Загальнонаціональною комісією представників усіх штатів разом з Американським інститутом права та Американською асоціацією юристів і затверджуються офіційно штатом. Так, Торговий кодекс (розроблений у 1952 p., переглянутий у 1958 і 1963 pp.) прийнятий майже у всіх штатах.

З початку XIX ст. здійснюється політика зближення законодавства  штатів. У 1892 р. було утворено Національну  конференцію Комісії з єдиних законів штатів. У 1923 р. створено Американський  інститут права, який розробив декілька проектів примірних кодексів, у тому числі Примірний ЦК 1962 р. Американський інститут права періодично видає багатотомне видання «Обновлений виклад права», в якому в систематизованому вигляді викладаються норми американського права у різних галузях. Особлива увага приділяється питанням, які регулюються не законодавством, а загальним правом.

7.  Судова влада має велике значення і наділена широким обсягом компетенції. Роль суду є настільки значною, що навіть державну систему називають «правлінням суддів», а американську націю — найсхильнішою до судового позову. В деяких випадках суди федерації та окремих штатів вирішують спори, що потребують політичної оцінки і розв'язання на рівні загальнодержавних інтересів.

8. Суди штатів здійснюють  юрисдикцію незалежно один від  одного. Нерідкими є випадки, коли суди штатів приймають в аналогічних справах різні рішення, іноді протилежні. Остання обставина призводить до колізії між рішеннями судів штатів і федеральних судів, яким підвідомчі певні категорії справ. Проте, керуючись принципом конституційної спільності штатів, американські юристи прагнуть ураховувати рішення, раніше прийняті в інших штатах, особливо в тих випадках, коли в праві свого штату відсутній відповідний прецедент.

9.  Інститут присяжних зберіг у США більше значення, ніж в Англії, де скорочена юрисдикція присяжних і вони поставлені у більшу залежність від судів, ніж це було раніше. Втручання інституту присяжних у СІЛА передбачено VII поправкою до Конституції. Громадянин має право вимагати, щоб його справа розглядалася присяжними, якщо ціна позову перевищує 20 доларів.

10.  Конституційний контроль здійснюється загальними судами — федерації та штатів (чого немає в Англії). Це підкреслює особливу роль судів у США. Верховний суд федерації, верховні суди штатів можуть визнати відповідно той чи інший федеральний закон або закон штату неконституційним. Про неконституційність закону може заявити будь-яка сторона при розгляді кримінальної, цивільної та іншої справи в суді загальної юрисдикції. Деякі суди штатів мають навіть більшу владу в судовому контролі, ніж федеральні суди. Це стосується тих судів, на які не поширюються закріплені в Конституції США обмеження щодо прецедентів і правових спорів, що підлягають їх контролю (хоча багато хто з них мають такі обмеження у власних конституціях).

Якщо суд визнає закон  неконституційним і справа дійде  до Верховного суду федерації, рішення  останнього з питання про конституційність закону є обов'язковим для всіх судів. У разі визнання закону неконституційним він не вилучається, залишається  у зводах законів, проте не застосовується судами та адміністративними органами держави. Неконституційний закон позбавляється судового захисту. Тобто, формально діючи, він по суті втрачає юридичну силу. Судові рішення, визнані невідповідними конституційній нормі, анулюються.

Правило конституційного  контролю судами є характерним не тільки для США, а й для Індії, Австралії та інших країн, за винятком Великої Британії.

11. Судова влада має  меншу централізацію в США,  ніж в Англії. Співвідношення  судів федерації і судів штатів таке: суди штатів мають абсолютну компетенцію, а до федеральних судів можна звертатися лише у разі, коли Конституцією США або законом Конгресу ці суди визнані компетентними. Близько 95 % справ розглядаються виключно судами штатів.²⁴

В XX ст. у США, як й в Англії, з'явилися нові тенденції. Право. стало представляти в очах юристів і громадян знаряддя, що сприяє створенню суспільства нового типу й саме для цього призначене.²⁵

5. Судова система США.

Конституція, прийнята конституційною конвенцією у Філадельфії 17 вересня 1787 року, проголошує державну владу Сполучених Штатів Америки, що складається з трьох гілок: законодавчої, виконавчої та судової. Розподіл повноважень між цими гілками забезпечує необхідний взаємоконтроль і баланс повноважень кожної гілки влади. Згідно з цією системою, кожна гілка влади є рівноправною серед двох інших, тобто кожна знаходиться в тій самій площині, що й інші, а всі разом вони несуть спільну відповідальність за управління державою.

Усі сучасні суспільства  мають суддів. Незалежне судочинство є однією з головних ознак демократії. У країнах за межами США судові системи вважаються, головним чином, своєрідною формою обслуговування, яке забезпечує держава для вирішення щоденних спорів, що виникають у звичайному ході суспільного та економічного життя. Вона забезпечується державою приблизно так, як і система освіти чи система громадського обслуговування та сервісу (комунальних послуг, водопостачання тощо). Не у всіх країнах судова гілка влади є рівноправним партнером серед інших гілок. Але судову систему США можна з повною підставою вважати таким партнером.

Стаття І Конституції  США проголошує Конгрес органом  законодавчої влади держави. Стаття ІІ визначає повноваження виконавчої гілки влади. Стаття ІІІ проголошує судову владу на чолі з Верховним судом країни та іншими федеральними судами, що їх Конгрес вважатиме за потрібне створити. Конгрес також відповідно до Конституції створив окружні та апеляційні суди. Він встановив кількість суддів для кожного федерального суду, включно з Верховним судом, та вирішує, які саме справи ці суди мають розглядати.

Згідно з державним  устроєм США існують федеральні суди і суди на рівні штатів. Федеральна система державного устрою надає  деякі повноваження федеральним  владним органам, а інші залишає  у віданні самих штатів. Федеральний уряд несе відповідальність за країну в цілому. Це означає, що він відповідає за державну оборону, очищення водних шляхів, утримання національних парків тощо. Зі свого боку державні органи штату виконують більшість функцій, пов`язаних з урядуванням в межах штатів: вони утримують громадські школи, відповідають за порядок на вулицях, утримують поліцію, доглядають за станом доріг тощо.²⁶

Судову владу США  проголошує стаття ІІІ, розділ 2 Конституції. Юрисдикція в системі американського судочинства означає обсяг справ, розглядати які має повноваження даний суд. Федеральні суди поділяються на суди загального права, які розглядають справи, що стосуються федеральних питань, та спеціальні, що розглядають податкові, митні, патентні та інші справи (наприклад, суд з позовів розглядає виключно претензії до федерального уряду; податковий суд розглядає справи про федеральні податки; суд з питань міжнародної торгівлі розглядає цивільні справи, пов`язані з тарифними і торговими договорами; існує система судів з питань банкрутства).²⁷

Федеральні суди мають  юрисдикцію над спорами, що стосуються федеральної Конституції та законів  у галузі цивільного та кримінального  права, що схвалюються Конгресом  Сполучених Штатів Америки (вони називаються  статутами). Федеральне законодавство охоплює антимонопольні питання, питання трудового та податкового права, ті, що торкаються прав людини. Федеральні суди також розглядають справи, що стосуються договорів, послів, морського права, спорів між двома штатами, а також спорів, в яких однією зі сторін виступають США. Крім цього, федеральні суди також розглядають справи, в яких позивач і відповідач походять з різних штатів та в яких сума позову перевищує 75 тисяч доларів. Цей принцип називається «юрисдикцією відмінностей» - метод, згідно з яким справу розглядає «нейтральний» федеральний суд, а не суд штату. Деякі кримінальні справи, такі як пограбування банку, рекет, зловживання поштою для злочинних цілей, злочини, пов`язані з наркотиками, Конгрес відніс до розряду федеральних злочинів, які розглядаються тільки окружними федеральними судами.

Суди штатів засновуються штатними, окружними або місцевими  органами влади у конкретному  штаті. Суди штатів повинні стежити  за виконанням федеральної Конституції  і законів, але більшість справ, які вони розглядають, стосуються законів і конституції їхнього штату. Більшість справ розглядаються у судах штатів, окружних або місцевих судах. Ці суди розглядають справи, в яких замішані жителі штату: пограбування, фізичне насильство, порушення правил їзди тощо.

Як правило, найбільша  кількість справ вирішується  саме цими судами. У цивільних судових  процесах сторони можуть домагатися фінансового відшкодування за порушення  положень контракту, заподіяння шкоди  внаслідок автомобільної катастрофи або ж за навмисне заподіяння шкоди. Згідно зі статистичними даними Федерального Судового Центру, річна кількість справ, що розглядалися судами штатів протягом останніх років, значно перевищує 30 мільйонів. Суди штатів мають таку величезну кількість справ для розгляду через те, що їхня загальна, необмежена юрисдикція дозволяє їм вирішувати будь – яку справу. Тим часом протягом зазначеного періоду на розгляд федеральних судів виносилося приблизно півтора мільйони справ на рік. Половина з них стосувалася випадків банкрутства, їх розглядали спеціально уповноважені для цих справ судді. Про різницю у кількості справ, що їх розглядають федеральні суди і суди штатів, свідчить також кількість суддів – у федеральних судах служить близько 1500 суддів, у судах штатів – майже 30 тисяч.

Судами первинної юрисдикції в штаті є окружні суди. В  окружних судах США розглядають  позови, свідчення свідків, сторони  обирають присяжних для слухання справи. .В окружному суді суддя  може розглядати справи з присяжними або одноосібно, залежно від характеру справи і бажання сторін. Якщо справу слухає суд присяжних, присяжні встановлюють факти, пов`язані з конкретною справою. Якщо справа слухається одноосібно, то фаути встановлює суддя на підставі свідчень та інших поданих доказів.²⁸

Суд присяжних є ключовим елементом американської системи правосуддя. Він складається з певної кількості осіб, які обираються серед громадян і які під присягою розглядають відповідні обставини і факти конкретної справи, вирішуючи, на чию користь вони свідчать: позивача чи відповідача. Конституція гарантує право на суд за участю присяжних у всіх кримінальних, а також у деяких цивільних справах.

Серед федеральних судів  більшість становлять окружні суди. Конгрес створив 94 федеральні судові округи, у кожному з яких є федеральний окружний суд. Кожний з 94 округів міститься в одній з 12 регіональних судових мереж, і кожна мережа має свій апеляційний суд. Сторона, яка програє судовий процес в окружному або будь – якому іншому федеральному суді, може просити апеляційний суд переглянути справу, щоб встановити, чи правильно суддя застосував закон. Фактично є 13 апеляційних судів, уповноважених переглядати справи, у яких винесли рішення окружні суди. Одинадцять з них – це суди, що об`єднають декілька штатів кожен. Крім них є ще Апеляційний суд. Вашингтон, Округ Колумбія, а також найновіший – Апеляційний Суд Сполучених Штатів для федеральної судової мережі, що знаходиться у столиці США – Вашингтоні. Юрисдикція цього останнього суду поширюється на всі штати. До повноважень цього суду належить розгляд апеляцій у справах, пов`язаних з патентами, міжнародною торгівлею, та вимогами до Сполучених Штатів щодо матеріальної компенсації. Як правило, усі апеляції розглядаються колегією суддів, що складається з трьох суддів.

Найвищім федеральним  судом країни, останньої інстанції для оскарження рішення по справі є Верховний суд Сполучених Штатів, що розташований у Вашингтоні. Він складається з 9 суддів на чолі з Верховним суддею. Верховний суд розглядає оскарження рішень апеляційних судів з різних округів та рішень верховних судів штатів. Однак на відміну від апеляційних судів, Верховний суд має право вибирати справи, які його просять прийняти на перегляд. Справи, які він погоджується розглядати, пов`язані з новими або не вирішеними питаннями федеральних законів, що стосуються інтересів громадян, питаннями закону, щодо яких регіональні апеляційні суди мають різні погляди, інтерпретаціями федеральних законів та питаннями, що стосуються Конституції США.

Повноваження судового перегляду, якими наділений Верховний суд з 1803 року, надає йому вирішальну роль у державній владі. Судовий перегляд – це право суду при розгляді певної справи проголосити, що закон, ухвалений законодавчим органом, чи акт урядової особи, починаючи від Президента Сполучених Штатів і закінчуючи керівниками різних міністерств та відомств, є недійсними, бо вони несумісні з Конституцією. Хоча нижчі апеляційні суди також можуть користуватися правом судового перегляду, їхні рішення завжди можуть бути переглянуті Верховним Судом. Коли ж Верховний Суд проголошує якийсь закон неконституційним, то це рішення може бути анульоване новим рішенням самого Суду або ухваленням поправки до Конституції. Рішення Верховного Суду є остаточними, їх не можна апелювати.