Основні ознаки та особливості функціонування англо – американської правової системи

Всі названі вище суди відносяться до категорії вищіх  судів. Нищіми в Англії є суди графств та магистратські суди. Суди графств (їх налічується близько 350) - основні органи цивільного правосуддя, де по першій інстанції розглядається близько 90% цивільних справ. Межі району, в яких діє відповідний суд графства, визначаються лордом-канцлером. Він же має право засновувати або об`єднувати суди графств. У кажному суді графства зазвичай існує один або два постійних суддів. Їх компетенція обмежена у порівнянні з Високим судом, також розглядаючим цивільні справи по першій інстанції. Справи в них слухаються окружними суддями в більшості випадках одноособово або з присяжними, якщо суддя задовільнить заздалегідь подане прохання про це однією із сторін (число присяжних в суді графства - не менше восьми). Рішення судів графств можуть бути оскаржені в Апеляційному суді, але тільки за згодою суду, який виніс рішення, і, як правило, лише з питань права або ж за припущенням доказів, а не з питань фактів.

Магістратські суди розглядають основну масу кримінальних справ (до 98% в рік). Вони можуть присуджувати засуджених лише до штрафу або ж обмеженням волі на срок, як правило, до 6 місяців. Якщо магістрати приходять до висновку, що звинувачуваний заслуговує більш суворого покарання, вони передають справу в Суд корони. Магістрати проводять також попередні слухання по справам про злочини, які переслідуються по звинувачувальному факту. В ході цих слухань вони вирішують питання, про те, чи є достатньо доказів для того, щоб передати звинувачуваного Суду корони. Цивільна юрисдикція магістратів дуже обмежена і пов`язана передусім з розв`язанням суперечок про стягнення боргів і по деяким питанням сімейного права. Магістрати, які іноді називають мировими суддями (їх налічується близько 20 тис.), в більшості випадків не являються професійними юристами і не зобов`язані мати юридичну освіту. Вони розглядають справи лише в колегіях, частіше всього з 2-3 чоловік. Вийняткову, достатньо малочисленну групу складають платні магістрати: вони назначаються тільки з юристів та розглядають справи одноособово . Деякі магістратські суди за рішенням зборів суддів отримують право розглядати справи про правопорушення неповнолітніх. До складу такого суду (складається з колегії трьох суддів) обов`язково включаються одна або дві жінки-судді. Цей суд розглядає справи про правопорушення, скоєні підлітками та тими, кому не виповнилося 21 року.

Наряду с названими судами загальної юрисдикції в Англії існують спеціалізовані суди різної компетенції; деякі з них носять назву трибуналів, що, як правило, підкреслює їх другорядність. У 1964 році були засновані промислові трибунали, які складалися з трьох членів (під керівництвом професійного юриста). Вони розглядають суперечки між підприємцями та робітниками, в тому числі скарги на несправедливе звільнення, на відмову у виплаті допомоги при вагітності та пологах та ін. Рішення промислових трибуналів можуть бути оскаржені в Апеляційному трибуналі по трудовим суперечкам, заснований у 1975 році. Він складається з суддів Високого або Апеляційного суду та додаткових членів трибуналу - спеціалістів або ж представників підприємців та робітників. Апеляційний трибунал розглядає також скарги на постанови адміністративних органів відносно регістрації профспілок і по іншим питанням трудових відносин.

Вийняткове місце серед  закладів спеціальної юрисдикції займає Суд з розгляду скарг по обмеженню свободи підприємництва, заснований у 1956 році. Він розглядає погодження про ціни та умови поставок товарів та послуг, щоб не допустити монополізації виробництва та торгівлі, а тим самим і штучного стримання високого рівня цін; скарги на порушення правил добросовісної торгової практики; прохання про звільнення від податків. Суд складається з трьох суддів Високого суду, призначених лордом-канцлером, одного судді Сесійного суду Шотландії, одного судді Верховного суду Північної Ірландії, а також десять інших осіб, призначених на три роки із спеціалістів з питань виробництва і торгівлі. Справи в ньому зазвичай розглядають колегії з одного професійного судді та двох спеціалістів.

У 1967 році була заснована Служба парламентського уповноваженого по справам адміністрації. За допомогою своїх співробітників уповноважений проводить розслідування по скаргам на дії парламентських закладів, зазвичай після звернення до нього члена Палати спільнот. Про результати такого розслідування парламентський уповноважений доповідає звернувшемуся до нього дипутату та відповідному урядовому закладу, а у деяких випадках Палаті спільнот.

Всі суддівські посади в Англії є призначувальними, а не обираються по результатам виборів. Судді вищіх судів призначаються Королевою за рекомендацією лорда-канцлера, нищіх судів - лордом-канцлером. Судді вищих судів призначаються на посаду довічно. Мирові судді йдуть зі своїх постів по досягненню 70-ти років, а платні магістрати – 65-ти років, але вони можуть бути зміщені лордом-канцлером без зазначення причин.

Розслідування кримінальних справ здійснюється, як правило, поліцією. Традиційно обвинувачення в англійських судах по більшості кримінальних справ підтримувалось або поліцією, або окремими громадянами і тільки по найбільш серйозним злочинам- відомством директора публічних переслідувань. Останнім часом у цій області відбулися значні зміни. Закон про переслідування за злочини 1985року.запровадив для Англії службу державних обвинувачів, яку очолює директор публічних переслідувань. Основна функція державних обвинувачів- підтримувати обвинувачення у судах всіх рівнів по справам, розслідуванних поліцією, а також заводити кримінальні справи та приймати участь в їх розслідуванні.

Функції представників сторін у цивільному процесі, захисту по кримінальним справам виконуються адвокатами, які в Англії з давніх часів поділяються на дві категорії- баррістерів та солісіторів.

За останні роки великого розвитку набула система безкоштовної та пільгової юридичної допомоги бідним. Згідно прийнятому у 1988 році. Закону Рада з юридичної допомоги бідним запроваджує спеціальний фонд, з якого й виділяє кошти на безкоштовну та пільгову юридичну допомогу.Така допомога в Англії виділяється як по кримінальним, так і по цивільним справам.

Вища апеляційна інстанція для судів-колоній це Судовий комітет Таємної ради, який очолює лорд-канцлер. Його тлумачення суперечним правовим питанням, які виникають при розгляді конкретної судової справи мають рекомендаційний характер, але вважаються авторитетними.

Таким чином можна зробити висновок, що:

1. рішення вищої інстанції — Палати лордів — обов`язкові для всіх інших судів;
2. Апеляційний суд, що складається із двох відділень(цивільного і кримінального), зобов'язаний дотримувати прецедентів Палати лордів і свої власні, а його рішення обов'язкові для всіх нижчестоящих судів;
3. Високий суд зв'язаний прецедентами обох вищестоящих інстанцій і його рішення обов'язкові для всіх нижчестоящих судів;
4. окружні й магістратські суди зобов'язані випливати прецедентам всіх вищих інстанцій, а їхні власні рішення прецедентів не створюють.

Правило прецеденту традиційно розглядалося в Англії як «тверде», але є факти відмови у відношенні себе від цього принципу, наприклад з боку Палати лордів.

Для англійця залишилося головним те, щоб справа розглядалася в суді сумлінними людьми й щоб дотримувалися основні принципи судочинства, що становлять частину загальної етики. Судді «загального права», на відміну від законодавця, не створюють рішень загального характеру, розрахованих на майбутнє. Вони вирішують конкретну суперечку. Такий підхід робить норми «загального права» більше гнучкими й менш абстрактними, чим норми права романо-германських систем, але одночасно робить право більше казуїстичним і менш певним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок.

Розглянувши англо-американський тип правової системи, можна зробити наступні висновки.

Особливістю формування англо-американського права є те, що воно є наслідком розширення і посилення королівської  чи будь-якої іншої влади, наслідком їхньої централізації.

Структура англо - американського права складалася протягом століть. У ньому не існує традиційного поділу на приватне та публічне, на імперативне та диспозитивне, на цивільне, адміністративне, торгове та інше. У той же час воно поділяється на загальне і право справедливості. Витоком цього типу правової системи є загальне право Англії.

"Загальне право - це древнє право країни,  сформоване зі звичаю й інтерпретоване суддями при розгляді конкретних справ", воно з'єднує в собі норми,  що склалися в процесі судової практики, тобто по рішеннях Вищого апеляційного суду Великобританії і Палатою лордів, а не встановлені законодавчими актами. Фундаментом для становлення загального права стали  місцеві  звичаї  й узагальнення  практики королівських судів.  Навіть у даний час у загальному праві  збереглися  багато  елементів  (  інститути,  терміни)   права, що склалися ще в період його формування.       

 В усіх країнах,  правова система яких заснована  на загальному праві, воно будується  по загальній доктрині. З початку ХХ  століття  як  джерело  англійського  права  усе  більшого значення   набуває  делеговане  законодавство,  особливо  в охороні здоров'я,  утворенні,  соціальному  страхуванні,   але   і   стосовно  деяких  правил  судочинства 

Загальне право  -  це  така  правова  система,  головним джерелом якої є судовий прецедент,   який є  основою  всієї  англо-американської правової системи.  При створенні судового прецеденту суддя не  створює нову  правову  норму,  він узагальнює те,  що "випливає з загальних початків права,  закладених у людській природі".       

 В Україні судовий  прецедент не є джерелом права,  але  він безпосередньо впливає на її національну правову систему. До судової практики і прецеденту можна підходити з двох сторін. По досвіду 70-80-их років,   коли   в  брежнєвську  конституцію  була  включена  норма   застосування судової практики,  ми можемо говорити про те, що це далеко не завжди можливо,  тому що керуючись усе тією ж практикою в нас за господарські злочини могли присудити навіть до страти.

Розширенню взаємодії правових систем сприяє Організація Об’єднаних Націй, яка налічує на теперішній час більш як 180 держав-членів. Цей процес стимулюють також законодавчі акти суверенних держав, які закріплюють пріоритет дій міжнародних актів, що відносяться до прав людини, до мирного урегулювання конфліктів між державами.

В результаті розвитку міжнародного права, торгових і економічних зв’язків між країнами спостерігається тенденція  до зближення правових систем різних країн. Так в країнах «загального  права» все більше значення набуває кодифікація, а в країнах континентального права - навпаки судовий прецедент.

Розширення міжнародних  зв’язків, як економічних так і  політичних, сприяє уніфікації правових систем. Інтегруючу роль відіграло  утворення «спільного ринку», різноманітних міжнародних організацій, які завдяки єдиному правовому регулюванню стимулюють наближення джерел права.                             

В результаті цього, хоч  і збільшується круг джерел права, але  співвідношення їх впливу все рівно  неоднакове. Наприклад, в країнах з романо-германським правом основним джерелом права є закон і підзаконний акт; в державах, чиї правові системи належать до англо - саксонської правової сім’ї ведучу роль грає судовий прецедент, який інколи стоїть вище закону.

Зараз в англо – саксонських (англо – американських) країнах намітилась тенденція до збільшення значення закону і підзаконних актів.³⁴

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Загрядский Г.В. Правовые системы современности. М.:1995.
2. Рене Давид. Основные правовые системы современности. М.: Прогресс, 1988г.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Харків:
4. Ведєрніков Ю.А, Грекун В.С. Теорія держави і права: Навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2005р.
5. Общая теория права и государства. Учебник / Под ред. В.В Лазарева. – М.: Юристъ, 1996г
6. Морозова Л.А. Теорія государства и права: Ученик. – М.: «Юристъ», 2003г.
7. Теорія держави і права. За ред.. С.Л Лисенкові, В.В. Копейчикова. – К., 2002.
8. Футей Б. Становлення правової держави в Україні: 1991 – 2005. – 2 – е вид., допов. І перероб. – К.: Юринком Інтер, 2005.
9. Конституція Сполучених Штатів Америки. Прийнята на Конвенції 17 вересня 1787 року.
10. Оніщенко Н.М. Правові системи. – К., - 2002.
11. Загальна теорія держави та права /За ред.. М.В Цвіка, В.Д Ткаченка. – Х. 2002.
12. Оніщенко Н.М, Зайчук О.В, Журавський В.С, Копиленко А.Л. Правові системи сучасності. Глобалізація, демократизм, розвиток. –К.: Юринком Інтер, 2003
13. Дуайт Л.,Гібон, Террі Г.-«Все про закон» пер. з англ.,-Канада,1984р.
14. Зайчук О.В. Правова система США (історико-теоретичний аналіз)-К.: Наукова думка, 1992р.

¹ Рене Давид. Основные правовые системы современности. М: Прогресс, 1988.

² Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Харків: 2001. – 546с.

³ Ведєрніков Ю.А, Грекун В.С. Теорія держави і права: Навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2005р. – 211 с.

⁴ Общая теория права и государства. Учебник / Под ред. В.В Лазарева. – М.: Юристъ, 1996г – 154 – 163с.

⁵ Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Харків: 2001. – 547с.

⁶ Ведєрніков Ю.А, Грекун В.С. Теорія Держави і Права: навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2005р. – 211с

⁷ Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В Лазарева. – М.: Юристъ, 1996г. – 167 – 175с.

⁸ Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Харків., 2000р.

⁹ Скакун О.Ф.Теорія держави і права: Підручник. – Харків: 2001. – 550с.

¹⁰ Морозова Л.А. Теорія государства и права: Ученик. – М.: «Юристъ», 2003г. – 201 – 212с.

¹¹ Ведєрніков Ю.А, Грекун В.С. Теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005р. – 213с.

¹² Ведєрніков Ю.А, Грекун В.С. Теорія держави і права: Навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2005 р. – 215 – 217с.