Аналіз фінансового стану підприємства

Рис. 1.2. Аналіз фінансового стану  підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства за даними фінансової звітності є класичним способом аналізу, який може здійснюватися з різним рівнем деталізації. За цією ознакою зазвичай виділяють два види аналізу, попередня

загальна   оцінка,   або   експрес-аналіз   фінансового   стану,   і   поглиблений

фінансовий аналіз, який дає можливість дослідити й оцінити майновий стан підприємства, його фінансову стійкість, ліквідність і платоспроможність, грошові потоки, ділову активність, загрозу банкрутства тощо.

Поглиблений аналіз доповнює, деталізує висновки, отримані в результаті загальної оцінки фінансового стану підприємства. При цьому рівень деталізації залежить від потреб користувачів аналітичної інформації, факторів інформаційного, часового, методичного, кадрового та технічного забезпечення аналізу.

З урахуванням зазначеного й будується логіка аналізу фінансового стану підприємства, яку можна подати у вигляді послідовності окремих: взаємопов'язаних етапів, як на рис. 1.2. У процесі їх реалізації здійснюються аналітичні процедури, що дають змогу отримати найточнішу оцінку фінансового стану підприємства.

2.  Загальна оцінка фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства визначається передусім станом і розміщенням його майна - активів та складом і структурою джерел формування цього майна - пасивів.

Стан і розміщення майна підприємства, джерела його формування на певну  дату відображаються в балансі підприємства. В активі балансу відображаються, з одного боку, виробничий потенціал підприємства (основні засоби, виробничі запаси, інші реальні активи, що характеризують його виробничу потужність і забезпечують можливості для здійснення основної (операційної) діяльності), а з іншого - активи, які умови для інвестиційної та фінансової діяльності. Інформація, яка наводиться в пасиві балансу, характеризує склад і структуру власного капіталу: розмір залучених в оборот довго- і короткострокових позикових коштів (зобов'язань) підприємства. Тому загальну оцінку фінансового стану та його змін зазвичай розпочинають з аналізу балансу підприємства, тобто з аналізу складу і структури його активів і пасивів, їх динаміки лише за необхідності залучають дані звіту про фінансові результати та інших форм фінансової звітності підприємства.

Цей початковий етап аналізу фінансового  стану підприємства ще називають  експрес-аналізом фінансової звітності, експрес-аналізом балансу або "читанням" балансу. Він зорієнтований в  основному на зовнішніх користувачів. Його метою є поточна, нескладна і нетривала за часом виконаній узагальнена оцінка фінансового стану та динаміки розвитку підприємства.

Загальна оцінка фінансового стану  підприємства (експрес-аналіз балансу) дає змогу:

• оцінити загальний обсяг, склад і структуру активів підприємства;
• проаналізувати динаміку вартості активів підприємства і порівняти її з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції, фінансових результатів діяльності підприємства;
• оцінити склад і структуру джерел формування активів (склад і структуру капіталу), які визначають рівень фінансової стійкості підприємства;
• виявити позитивні та негативні аспекти фінансового стану, які вимагають глибшого дослідження.

Аналіз динаміки валюти (підсумку) балансу. "Читання" балансу розпочинають зі встановлення зміни валюти балансу за період, що аналізується. Це дає змогу визначити передусім напрям і темпи зміни валюти балансу. Якщо темпи зростання валюти балансу перевищують темпи інфляції за відповідний період, то це свідчить про реальне зростання майнового потенціалу, його виробничих можливостей. Якщо ж темпи зростання валюти балансу менші за темпи інфляції - існує лише номінальне зростання, а в дійсності підприємство не змогло зберегти активи від інфляційного знецінювання Такий висновок коректний за умови збереження попередніх обсягів діяльності, відсутності продаж необоротних активів підприємства, його реструктуризації тощо.

Аналізуючи факт зростання валюти балансу, слід звернути увагу на те, за рахунок яких джерел фінансування вона збільшилась. Як позитивне можна оцінити зростання валюти балансу, коли воно відбулося за рахунок збільшення власного капіталу або хоча б одночасного збільшення як власного, лак і позикового капіталу. Негативним с збільшення боргових зобов'язань, що супроводжується зниженням ліквідності активів.

Зменшення в абсолютному обчисленні валюти балансу на кінець звітного періоду засвідчує, як правило, скорочення обсягів господарської діяльності підприємства, що може спричинити його неплатоспроможність, призвести до інших негативних наслідків. Зменшення валюти балансу може бути зумовлене також зменшенням його зобов'язань Виявлення конкретних причин зменшення валюти балансу потребує окремого вивчення та оцінки.

Для загальної оцінки динаміки фінансового  стану підприємства можна також  зіставити зміну валюти балансу зі змінами показників фінансового результату діяльності підприємства: доходу (виручки) від реалізації продукції, валового прибутку, чистого прибутку і т. ін. Для цього необхідно показник зміни валюти балансу за звітний період порівняно з попереднім періодом зіставити з показником зміни відповідного фінансового результату за аналогічний період. Частіше всього зіставляють коефіцієнт зміни валюти балансу з коефіцієнтом зміни обсягу доход) (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Середня величина валюти балансу за звітний і попередній періоди  розраховується як середня арифметична  значень валюти балансу на початок  і кінець відповідного періоду.

Випереджання темпів приросту обсягу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) порівняно з темпами приросту валюти балансу  свідчить про покращання використання майна підприємства в динаміці, про ефективніше використання фінансових ресурсів у звітному періоді порівняно з попереднім а відставання - про погіршення використання майна про менш ефективне використання фінансових ресурсів.

Аналіз структурної динаміки активів  і пасивів за даними порівняльного  аналітичного балансу підприємства. Структуру і динаміку активів  і пасивів підприємства досліджують  зазвичай із використанням так званого порівняльного аналітичного балансу, який одержують з вихідного балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки і структурної динаміки активів та джерел їх формування (пасивів) за звітний період. Такий баланс включає абсолютні величини окремих статер, або груп статей балансу на початок і кінець звітного періоду. їх частки в загальній сумі валюти балансу, зміни абсолютних величин і часток статей (груп статей) та інші показники горизонтального і вертикального аналізу.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства окремі статті вихідного балансу об'єднують у групи однорідних статей за певною ознакою. Групування здебільшого здійснюють за рівнями ліквідності (статті активу) та строковості погашення зобов'язань (статті пасиву). Зазвичай у складі активів підприємства виділяють таю їх групи: необоротні активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи); оборотні активи (запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти. інші оборотні активи); витрати майбутніх періодів. У складі пасивів виділяють групи: власний капітал (статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал); забезпечення наступних витрат і платежів (забезпечення виплат персоналу, інші забезпечення, цільове фінансування); довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання); поточні зобов’язання (короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, поточні зобов'язання за розрахунками, інші поточні зобов'язання); доходи майбутніх періодів.

Безпосередньо з агрегованого порівняльного аналітичного балансу можна отримати й низку інших узагальнених характеристик фінансового стану підприємства, зокрема таких, як: вартість необоротних і оборотних активів, витрати майбутніх періодів, величина вартості власного капіталу, довгострокових і поточних зобов'язань, доходів майбутніх періодів. Горизонтальний та вертикальний аналіз цих узагальнених характеристик дає змогу встановити їх абсолютну зміну і темпи приросту, частку кожної з них у підсумку балансу, інші показники структури і динаміки балансу, показники  структурних зрушень (структурної динаміки) балансу.

На завершальному етапі загальної  оцінки фінансового стану підприємства треба систематизувати позитивні  і негативні тенденції, виявлені в процесі аналізу, зробити відповідні висновки. Загальна оцінка може завершуватись висновками про доцільність поглибленого і детальнішого аналізу фінансового стану.

3. Основні показники оцінки фінансового стану підприємства

Під фінансовим станом розуміють здатність  підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами,платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

До основних показників оцінки фінансового  стану підприємства належать: показники  майнового стану, ліквідності, показники  платоспроможності та ділової активності, фінансової стійкості та рентабельності.

1.3.1. Оцінка майнового стану підприємства.

Інструментом загальної оцінки фінансового стану суб'єкту господарювання виступає баланс. Аналіз за балансом проводять допомогою одного із способів:

• аналіз безпосередньо за балансом без попередньої зміни
• складу балансових статей;
• використання аналітичного балансу;
• проведення коректування статей балансу на індекс інфляції.

Аналітичні розрахунки за балансом є достатньо трудомісткими і не завжди ефективними, так як множина обчислених при цьому фінансових показників не дозволяє визначити головні тенденції зміни фінансового стану підприємства.

Один із фундаторів балансоведення М. Блатов [10, c.12-15] пропонував досліджувати структуру і динаміку фінансового стану підприємства за допомогою порівняльного аналітичного балансу, який будується шляхом агрегування окремих однорідних за складом елементів балансових статей та доповненням балансу показниками структури, динаміки та структурної динаміки складових майна та джерел  їх фінансування.

Порівняльний аналітичний баланс дає змогу оцінити фінансовий стан підприємства у найбільш узагальненому вигляді за допомогою ряду характеристик оцінки активів, власного капіталу та зобов'язань. Схемою аналітичного балансу охоплена велика множина показників, які характеризують статику і динаміку фінансового стану підприємства. Цей баланс містить показники як горизонтального, так і вертикального аналізу.

Загальну оцінку фінансового стану  розпочинають з аналізу майна  підприємства та джерел його придбання. Майно це ресурси, контрольовані  підприємством в результаті минулих  подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

У складі майна виділяють оборотні (мобільні, поточні) і необоротні (іммобілізовані) активи. Майно підприємства може бути використане у внутрішньому обороті  або поза його межами, тобто, іммобілізованим в дебіторську заборгованість, вкладеним в цінні папери або залученим в оборот інших підприємств у вигляді інвестицій[15].

В процесі аналізу майна підприємства використовують прийоми горизонтального (визначають абсолютні та відносні зміни різних статей балансу) та вертикального аналізу (визначають питому вагу окремих статей та їх змін). Показники аналізу активів балансу можна об'єднати утри групи:

• структури балансу;
• динаміки балансу;
• структурної динаміки балансу.

Дослідження змін структури активів підприємства дозволяє отримати важливу інформацію. Так, збільшення частки оборотних к активів у майні може свідчити про:

• формування більш мобільної структури активів, що буде сприяти прискоренню оборотності засобів підприємства;
• відвертання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, готової продукції, послуг, дочірніх підприємств та інших  дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних активів із господарського обороту;
• викривлення реальної оцінки основних засобів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку і т. п.

Основними ознаками «гарного» балансу  є:

• збільшення валюти балансу;
• перевищення темпів росту оборотних активів над темпами росту необоротних;
• власний капітал за розміром перевищує позиковий та темпи його росту вищі ніж позикового;
• приблизно однакові темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості;
• частка власного капіталу в оборотних активах перевищує 50 %;
• в балансі відсутні статті «Непокриті збитки», «Вилучений капітал», «Неоплачений капітал».