Аналіз фінансового стану підприємства

Виходячи з цього, суттєвим елементом, який також визначає рівень ділової  активності, є аналіз платіжної дисципліни, яка передбачає здійснення підприємствами платежів за своїми фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені законом або угодою строки. Базується такий аналіз на детальній оцінці стану дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оскільки розмір прибутку, отриманого як результат діяльності, також характеризує ділову активність підприємства, для якісної оцінки її рівня можна використовувати систему показників рентабельності, котрі є узагальнюючими показниками, що всебічно характеризують діяльність підприємства. За таких умов показники рентабельності розглядаються саме у якості критеріїв ділової активності підприємства і поряд з показниками оборотності активів оцінюють його результативність, тобто, визначають кінцевий результат господарювання (прибуток або виручку) на одиницю залучених ресурсів чи понесених витрат. Разом з тим, рентабельність, як, власне, й інвестиційна привабливість, виражає, насамперед, зовнішній прояв ділової активності.

1.3.5. Показники прибутку та рентабельності, що використовуються у фінансовому  аналізі.

Основними функціями прибутку в  ринковому середовищі є:

• оціночна, тобто, прибуток є критерієм і показником ефективності діяльності підприємства. Сам факт наявності прибутку вже свідчить про ефективну діяльність, проте, крім цього, його розмір має бути достатнім для задоволення потреб всіх зацікавлених осіб: власників підприємства, його працівників, кредиторів. Виконання цієї функції можливо в повній мірі тільки в умвах ринкових відносин, які передбачають свободу встановлення цін, вибору постачальників, замовників;
• розподільча. Її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу доходу суспільства. Він є одним з джерел формування доходів бюджетів різних рівнів. Прибуток надходить до бюджетів у вигляді податку на прибуток і економічних санкцій та використовується у відповідності із статтями їх витратної частини;
• стимулююча. Виконання цієї функції визначається тим, що виступаючи кінцевим фінансово-економічним результатом діяльності підприємства, він відіграє ключову роль в ринковому господарстві. За ним закріплюється статус мети, що обумовлює економічну поведінку господарюючих суб'єктів, стабільний фінансовий стан яких залежить як від розміру прибутку, так і від прийнятого в національній економіці механізму його розподілу. Прибуток — це основне джерело приросту власного капіталу, джерело відтворення виробничих фондів, збільшення обсягів виробленої продукції і, безумовно, джерело соціального розвитку.

Показники прибутку не відображають ступеню ефективності господарювання, так як сума прибутку може зростати і при недостатньому використанні матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, порушенні вимог режиму економії. Тому для характеристики ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, раціональності здійснених операцій використовують показники прибутковості або рентабельності. Рентабельність господарювання характеризується системою показників, які доцільно об'єднати у наступні групи:

• показники, що характеризують окупність витрат, інвестиційних проектів;
• показники, що характеризують рентабельність реалізації;
• показники, що характеризують доходність капіталу та його частин.

Рентабельність(окупність) витрат. Цей  показник обчислюють шляхом ділення  прибутку на величину собівартості реалізованої продукції і використовують при  оцінці ефективності поточних витрат, їх окупності. Показує розмір прибутку на 100 грн. витрат реалізованої продукції чи виконаних робіт.

Рентабельність інвестиційних  проектів. її обчислюють як відношення отриманого чи очікуваного прибутку від проекту до суми інвестицій у даний проект.

Рентабельність реалізації (продажу). Цей показник розраховують діленням прибутку на суму отриманої виручки. Він характеризує ефективність підприємницької  діяльності: скільки прибутку отримало підприємство з 1 гривні продаж.

Рентабельність основних засобів рахують шляхом ділення прибутку на середню вартість основних засобів і вона показує розмір прибутку, який одержано на одиницю основних засобів.

Рентабельність оборотних активів  визначають як відношення прибутку до середньої вартості матеріальних оборотних активів. Цей показник показує скільки прибутку одержано з одиниці оборотних активів.

Рентабельність виробничої діяльності визначають шляхом співвідношення прибутку та обсягу виконаних робіт (наданих  послуг). Цей показник використовують при оцінці результатів господарської діяльності. Він показує розмір прибутку, що припадає на 100 грн. виконаних робіт (наданих послуг). Основним недоліком коефіцієнту є те, що він не відображає економічної ефективності використання ресурсів підприємства. Показники абсолютної суми прибутку і його рівня до обсягу робіт можуть бути високими навіть при недостатньо ефективному використанні основних засобів, оборотних активів. Тому в процесі аналізу обчислюють рентабельність основних засобів, оборотних активів, господарських ресурсів.

Рентабельність виробничих ресурсів визначають шляхом співставлення обсягу прибутку із середньою вартістю основних засобів і матеріальних оборотних  активів. Цей показник використовують для оцінки ефективності використання господарських ресурсів і показує розмір прибутку в розрахунку на одиницю основних засобів і оборотних активів.

Рентабельність трудових ресурсів характеризується двома показниками:

• прибутком у розрахунку на одного робітника підприємства, який обчислений як відношення суми прибутку до середньооблікової чисельності робітників;
• прибутком у розрахунку на 1 грн. витрат на оплату праці, який визначений шляхом ділення суми прибутку на витрати на оплату праці і показує розмір прибутку в розрахунку на 1 грн. витрат, що пов'язані з утриманням трудових ресурсів.

Рентабельність всіх ресурсів визначають як відношення прибутку до середньої  вартості основних засобів, оборотних  активів, витрат на оплату праці.

Рентабельність капіталу (майна). Даний  показник визначають як відношення прибутку до середньої вартості капіталу (майна), який знаходиться у розпорядженні підприємства і характеризує прибуток у розрахунку на 100 грн вартості усього майна.

Рентабельність власного капіталу. Цей показник характеризує розмір прибутку, одержаний на кожну гривню власних коштів і визначається як відношення прибутку до середнього розміру власного капіталу підприємства.

Рентабельність власного оборотного капіталу характеризує розмір прибутку в розрахунку на 100 грн. власного оборотного капіталу.

Рентабельність перманентного капіталу характеризує прибутковість використання капіталу, який знаходиться у тривалому розпорядженні. Величина перманентного капіталу — це сума власного капіталу підприємства і довгострокових позикових коштів.

Рентабельність авансованого капіталу визначають шляхом ділення прибутку на середній розмір авансованого капіталу, під яким розуміють різницю між інвестованим капіталом та кредиторською заборгованістю.

Залежно від мети аналізу показники  рентабельності розраховують відносно валового прибутку від звичайної діяльності до оподаткування, чистого прибутку підприємства.

1.4. Методика  рейтингової оцінки підприємства

Фінансовий стан є найважливішою  характеристикою фінансової діяльності підприємства. Він визначає конкурентоздатність  підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відношень: як самого підприємства, так і його партнерів.

Стійкий фінансовий стан підприємства є не подарунком Долі або щасливим випадком його історії, а результатом вправного, розрахованого керування всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства.

Теорія аналізу фінансів, підприємництва та економіки підприємства розглядає  поняття "стійкий фінансовий стан" не тільки як якісну характеристику його фінансів, але і як кількісно вимірюване явище. Цей принциповий висновок дозволяє сформулювати загальні принципи побудови науково обґрунтованої методики оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства. Таку оцінку можна отримати різними методами з використанням різних критеріїв.

Нижче пропонується методика порівняльної рейтингової оцінки фінансового  стану, рентабельності та ділової активності підприємства, що базується на теорії та методиці фінансового аналізу підприємства в умовах ринкових відношень.

Складовими етапами методики порівняльної рейтингової оцінки фінансового  стану підприємства є:

• збирання та аналітична обробка вихідної інформації за період, що оцінюється;
• обґрунтування системи показників, що використовуються для рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства, та їх класифікація, розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки;
• класифікація (ранжування) підприємств згідно з рейтингом.

Рейтингова оцінка враховує всі  найважливіші параметри (показники) фінансово-господарської  та виробничої діяльності підприємства, тобто господарської діяльності в цілому. При її побудові використовуються дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів, стан та розміщення коштів, їх джерела та інші показники.

Вибір та обґрунтування вихідних показників фінансово-господарської діяльності мають здійснюватися згідно з досягненнями теорії фінансів підприємства, виходити з мети оцінки, потреб суб'єктів керування в аналітичній оцінці.

Запропонована система показників базується на даних публічної  звітності підприємств. Ця вимога робить оцінку масовою, дозволяє контролювати зміни у фінансовому стані підприємств усіма учасниками економічного процесу.

Показники для рейтингової оцінки поєднані в чотири групи.

У першу групу включені найбільш узагальнені та важливі показники  оцінки прибутковості (рентабельності) господарської діяльності підприємства. У загальному випадку показники рентабельності підприємства являють собою відношення прибутку до тих чи інших засобів (майна) підприємства, що беруть участь в отриманні прибутку. Тому припускається, що найбільш важливими для порівняльної оцінки є показники рентабельності, вирахувані відносно чистого прибутку до всього майна або до величини власних коштів підприємства.

У другу групу включені показники  оцінки ефективності управління підприємством. Розглядаються чотири найбільш загальних показники. Ефективність визначається відношенням прибутку до всього обороту (реалізації продукції, робіт, послуг). При цьому використовуються показники прибутку від реалізації продукції; прибуток від фінансово-господарської діяльності; балансовий прибуток; чистий прибуток. Табл.1.2 наводиться приблизний вибір вихідних показників для загальної порівняльної оцінки.

У третю групу включені показники  оцінки ділової активності підприємства. Віддача всіх активів (всього капіталу) підприємства визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середнього за період підсумку балансу. Віддача основних фондів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості основних засобів та нематеріальних активів. Обіговість оборотних фондів (кількість обертів) визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості оборотних коштів.

Таблиця 1.2

             Система показників рейтингової оцінки