Отчет по практике в ТОВ «ГАРТ»

     Про приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою (штампом) підприємства.

     При прийманні готівки до каси касири підприємств керуються Правилами визначення платіжності банкнот і монет, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 31.03.99 № 152 і зареєстрованими Міністерством юстиції України від 16.04.99 за № 242/3535 (із змінами). Обігові пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами, мають прийматися до кас підприємств за їх номіналом без обмежень для всіх видів платежів.

     Видача готівки з каси підприємства проводиться за Видатковими касовими ордерами (Додаток Ж) або належно оформленими Платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями (Додаток З). Документи на видачу готівки підписують керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

     Якщо на доданих до Видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника, то підпис керівника на Видаткових касових ордерах не обов'язковий.

     Видача готівки з каси підприємства для здавання її до установи банку оформляється Видатковим касовим ордером з відображенням цієї операції в Касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки до установи банку, є квитанція до об'яви на внесення готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку, засвідчена печаткою (штампом) установи банку. Документом, що свідчить про здавання виручки інкасаторам банку, є копія супровідної відомості за підписом інкасатора, засвідчена печаткою (штампом) установи банку(Додаток И). Оприбуткування відбувається Прибутковим касовим ордером.

     Виплати, що пов'язані з оплатою праці, стипендій, проводяться касиром підприємства за Платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями або за Видатковими касовими ордерами на кожного одержувача.

     Ha титульній сторінці Платіжної (розрахунково-платіжної) відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень – словами, копійок – цифрами).

     Аналогічно може оформлятися й одноразова видача готівки на оплату праці (у разі відпустки, хвороби тощо), а також видача депонованих сум і готівки під звіт на витрати, пов'язані із службовими відрядженнями, кільком особам.

     Касові операції відображаються на рахунку 30 «Каса». В ТОВ «ГАРТ» дебетові і кредитові обороти по рахунку 30 переносяться в Меморіальний ордер №1.

     3.1.2. Облік грошових коштів на рахунках у банках

     Для зберігання вільних грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків  кожному підприємству під час  його організації відкривається в банку поточний (розрахунковий) рахунок. Для його відкриття банку надаються такі документи: заява банківської форми, посвідчення про реєстрацію підприємства, статут(Додаток І), затверджений нотаріально і з відмітками податкової адміністрації і соціальних фондів (пенсійного, страхового, фонду зайнятості та фонду страхування від нещасних випадків), посвідчення про реєстрацію в статистичному органі; картка зі зразками підписів керівника і головного бухгалтера, якщо він передбачений штатним розкладом. У разі відсутності призначеного головного бухгалтера підпис залишає лише керівник і ставиться на картці кругла печатка підприємства.

     Поточному рахунку кожного підприємства банком присвоюється номер (код), який потім  проставляється на всіх документах, якими оформлюються господарські операції за цим рахунком. Може бути відкрито два і більше поточних рахунків, кожному з них присвоюється окремий номер, а один з них є основним. У разі наявності двох і більше поточних рахунків в національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів повинен визначити один основний.

     Безготівкові  розрахунки оформляються такими бухгалтерськими  документами банківської форми: платіжними дорученнями (Додаток Ї), вимогами-дорученнями, платіжними вимогами, заявами на акредитив, розрахунковими чеками, векселями. Для одержання готівки з поточного рахунка оформлюється грошовий чек, а для внеску готівки — об’ява на внесок готівки.

     Після відкриття поточного рахунка  банк видає (продає) підприємству чекову книжку, яка являє собою бланки суворої звітності і зберігається в сейфі як і готівкові гроші. Чек являє собою розпорядчий документ банку на виплату готівки. Виплата здійснюється суворо за цільовим призначенням коштів: на виплату заробітної плати, витрати з відрядження, на господарські потреби. До чека виписується корінець, який лишається при чековій книжці. Кожний бланк чека контролюється банком. Виправлення в ньому не допускаються, в разі допущення помилки зіпсований чек залишається при чековій книжці.

     Об’ява  на внесок готівки виписується в банку касиром чи іншою особою, що вносить готівку. Цей документ являє собою три частини однакової форми: одна повертається представнику підприємства як квитанція, що підтверджує одержання суми банком, друга частина залишається банку, а третя — повертається підприємству разом із випискою.

     Виписка банку з поточного рахунка — це зведений документ грошових операцій. У ній зареєстровані всі операції, як безготівкові так і готівкові. Виписка надається підприємству щоденно або в інші терміни залежно від кількості операцій. В ній зазначаються дати на початок виписки і кінець, сальдо — також на початок і кінець виписки та всі операції за дебетом і кредитом.

     Кожна одержана виписка повинна бути оброблена: перевірено сальдо початкове даної  виписки з кінцевим попередньої, з’ясовано зміст кожної операції і проставлено кореспондуючі рахунки, проведено арифметичну перевірку правильності оборотів і визначення кінцевого сальдо. При визначенні кореспондуючих рахунків слід мати на увазі, що суми проставлені у виписці за дебетом, означають кредит і навпаки. Це пояснюється тим, що банк дає виписку з свого рахунка, який для банку є пасивним.

     Виписка банку служить основою для  бухгалтерського обліку грошових коштів на поточному рахунку.

     Для бухгалтерського обліку наявності та руху грошових коштів на поточному рахунку в національній валюті призначений рахунок 131 «Поточний рахунок в національній валюті». Він активний, призначений для обліку засобів господарства, основний, грошовий. За дебетом цього рахунка ведеться облік надходження грошових коштів на поточний рахунок у національній валюті, а за кредитом — списання перерахованих та виданих грошових коштів із поточного рахунка.

     В ТОВ «ГАРТ» в умовах ручної обробки інформації операції за дебетом і кредитом рахунка 131 нагромаджуються у Меморіальному ордері №2. В ці регістри операції записуються з виписок банку. Кожна виписка окремим рядком, при цьому операції з однаковою кореспонденцією рахунків підсумовуються.

     Підприємствам, які мають у своєму грошовому  обігу іноземну валюту, відкривається в банку поточний рахунок в іноземній валюті. Може бути відкритий для зберігання коштів в одній валюті (наприклад, доларовий рахунок, для зберігання франків, марок і т. д.) або ж у різних валютах.

     Якщо  поточний рахунок в іноземній  валюті відкривається в тому ж  банку, де відкритий і основний поточний рахунок у національній валюті, для його відкриття потрібні тільки заява банківської форми і картка зі зразками підписів керівника і головного бухгалтера. Якщо ж поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в іншому банку, для його відкриття потрібні всі ті документи, що й для відкриття поточного рахунка в національній валюті. Застосовуються й типові банківські документи для оформлення руху грошових коштів на поточному рахунку в іноземній валюті. Лише у виписці банку з поточного рахунка надходження і списання коштів відображається в національній та іноземній валютах за курсом Національного банку на день виписки. Оскільки курс валют змінюється, виникає необхідність відображення в обліку курсових різниць, що виникають з моменту здійснення господарської операції та її оплати, а також на звітні дати.

     Для бухгалтерського обліку наявності  та руху грошових коштів в іноземній  валюті передбачений рахунок 132 «Поточний  рахунок в іноземній валюті». Кореспонденція рахунків з руху грошових коштів в іноземній валюті аналогічна тій, що й за поточним рахунком у національній валюті. Курсові різниці, які виникають, обліковуються на рахунках:

     — в разі зростання курсу гривні: кредит рахунка 714 «Дохід від операційної  курсової різниці» (з операцій зв’язаних із операційною діяльністю) або кредит рахунка 744 «Дохід від поопераційної курсової різниці» (операцій, пов’язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю);

     — в разі спаду курсу гривні: дебет  рахунка 945 «Втрати від операційної  курсової різниці» (з операцій пов’язаних із операційною діяльністю) або дебет рахунка 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць (з операцій, пов’язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю).

     Для зберігання грошових коштів спеціального призначення можуть відкриватись в банку й інші поточні рахунки в національній або іноземній валюті. На цих рахунках обліковуються кошти, одержані на наукові дослідження, на сумісну діяльність.

     3.1.3. Облік інших коштів

     До грошових документів, які обліковуються на субрахунку 331 належать документи, що перебувають у касі: оплачені путівки в будинки відпочинку і санаторії, поштові марки, проїзні талони на службові роз'їзди та інші грошові документи. Аналітичний облік грошових документів здійснюється за їх видами.

     До грошових коштів у дорозі належать виручка, одержана підприємством за послуги, виконані роботи або реалізовану готову продукцію, внесена в касу банку або поштового відділення для зарахування на поточний рахунок, але які ще не зараховані за призначенням.

     Підставою для відображення в обліку сум є: при здачі виручки — квитанція установи банку, поштового відділення, копії супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку тощо.

     Вищестоящі організації на цьому субрахунку обліковують суми, що підлягають одержанню, які перераховані підприємством своєї системи, але не зараховані в звітному місяці на відповідний рахунок. Аналогічно підприємства відображають суми, що підлягають одержанню з вищестоящих організацій згідно з одержаним повідомленням за прийнятими банком до сплати документами, за якими відповідні суми ще не зараховані на поточний рахунок. Підставою для відображення в обліку сум є одержані від вищестоящих організацій повідомлення (авізо).

     При журнально-ордерній формі операції за рахунком 33 облічують у журналі-ордері № 2 с.-г. та відомості. За кожним рахунком у названому обліковому реєстрі передбачено окремі розвороти. Записи здійснюються на підставі виписок банку та інших документів так само, як і за рахунком 31.

     3.2. Облік дебіторської заборгованості

     Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну. Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення, ймовірності її погашення, оцінки відображення її в балансі.

     Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визначається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування (Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну №304 від 30.11.2000).

     Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума, що не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

     Дебіторська заборгованість поділяється на:

• безнадійну
• сумнівну
• дійсну.

     Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

• дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;
• векселі отримані;
• дебіторську заборгованість за розрахунками;
• іншу поточну дебіторську заборгованість.

     Таким чином, облік дебіторської заборгованості в Україні регулюється чітко визначеним нормативом – П(С)БО 10. Відповідно дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну. В свою чергу поточна дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення, ймовірності її погашення, оцінки відображення її в балансі.