Оцінка рентабельності підприємства

2

ЗМІСТ

ВСТУП

В умовах ринкових відносин необхідно переорієнтувати кожне підприємство на повне і першочергове використання якісних чинників економічного зростання. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої організації та ефективності зі всесторонньо розвиненими продуктивними силами та виробничими відносинами. Тому в умовах трансформації ринкових процесів центр економічної діяльності переміщується до первинної ланки всієї економіки – підприємства. Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень в економіці, а також зокрема на кожному підприємстві – вирішальній сфері людської діяльності, тому доводиться постійно ухвалювати неординарні рішення, пов’язані з урахуванням фінансового положення підприємства. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, при цьому показники рентабельності відображають остаточні результати господарської діяльності підприємства. Вони характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків його діяльності та окупність витрат. Зазначене свідчить про актуальність обраної теми дослідження.

Метою роботи є розгляд теоретичних основ дослідження рентабельності підприємства та практичні засади його здійснення .

Для досягнення поставленої мети у роботі необхідно вирішити такі завдання:

визначити сутність та зміст рентабельності підприємства;

дослідити методичні підходи до дослідження рентабельності підприємства;

розглянути особливості діяльності ПАТ "Харківський завод "Гідропривід";

здійснити експрес-аналіз діяльності досліджуваного підприємства;

проаналізувати показники рентабельності підприємства.

Об’єктом дослідження виступає ПАТ "Харківський завод "Гідропривід". Предметом – теоретичні та практичні аспекти дослідження рентабельності підприємства.

Підвищення кінцевих результатів господарської діяльності кожного підприємства має істотне значення для економіки країни що і зумовило постійну увагу дослідників. Поміж сучасних вітчизняних дослідників, які займаються питаннями прибутковості підприємницької діяльності, необхідно відзначити таких як Мец В.О., Павловську О.В., Попович П.Я., Бець М. П., Васильєва В.В. та інших. Їх праці послугували основою для написання роботи.

При написанні роботи було використано законодавчі та нормативні акти України, праці вітчизняних і зарубіжних вчених, статистичну звітність підприємств. Основні джерела інформації ‑ форма № 1 "Баланс" та форма № 2 "Звіт про фінансові результати".

У роботі використано такі наукові методи дослідження: аналіз і синтез, порівняння і узагальнення, метод аналізу коефіцієнтів. Для наочного зображення статистичного матеріалу та ілюстрації ряду теоретичних та практичних положень у роботі приведені графіки, таблиці, схеми.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність та зміст рентабельності  підприємства

Згідно з Господарським кодексом України , який прийнятий 16 січня 2003 року за N 436-IV і набрав чинності з 1 січня 2004 року, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [1].

Отримання доходів свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями. Отримання доходів створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з виробництва та реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

Доходність підприємства є одним із найголовніших показників, які відображають його фінансовий стан. Такий показник відображує мету підприємницької діяльності. Окрім керівництва фірми та колективу, він цікавить вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів), а також державні органи, насамперед податкову службу, фондові, біржі, які здійснюють купівлю-продаж цінних паперів.

Основний результат діяльності підприємства визначається з допомогою цілого ряду показників, які поділяються на абсолютні та відносні. До абсолютних показників відносять прибуток підприємства, який іноді ототожнюють з поняттям "доход", а до відносних – рентабельність підприємства.

Позитивний фінансовий результат (прибуток) характеризується перевищенням доходів над витратами, які були понесені для їх одержання, а негативний (збиток) — навпаки. Алгоритм розрахунку фінансового результату підприємства визначається формами фінансової звітності.

Після впровадження НСБУ основними аналітичними показниками прибутковості підприємства є [32]:

валовий прибуток (доход чи збиток);

прибуток (збиток) від операційної (основної) діяльності;

прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподатковування;

прибуток (збиток) від звичайної діяльності;

надзвичайний прибуток (збиток);

чистий прибуток (збиток);

оподатковуваний прибуток;

пільговий прибуток (неоподатковувана податком).

Порядок формування і використання цих видів прибутку визначається стандартом №3 НСБУ [29, 33] і формою №2 бухгалтерської звітності «Звіт про фінансові результати».

Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств. Підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отримання відповідного результату. Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Прибуток — це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Прибуток є економічною категорією. Суть його в багатьох літературних джерелах зводиться до того, що це частина вартості додаткового продукту, додатковий продукт, виражений у коштах, частина чистого доходу, одна з його форм тощо (рис. 1.1) [8].

Рис. 1.1. Сутність поняття «прибуток підприємства» [8]

Прибуток – це чистий доход бізнесмена на вкладений капітал, винагорода за ризик підприємницької діяльності, що є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення своєї діяльності [23].

Прибуток як економічна категорія є грошовим вираженням вартості реалізованого чистого доходу, основною формою грошових накопичень суб’єктів господарювання. Він характеризує дохідність підприємства, окупність вкладених витрат і використаного майна в результаті здійснення відповідних заходів. Сума отриманого прибутку — це показник, який характеризує результативність діяльності підприємства, тобто є фінансовим результатом його підприємницької діяльності. Прибуток є об’єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту [8].

Прибуток — це мета, заради якої здійснює діяльність підприємство. Така важлива роль прибутку зумовлена його функціями [45]: оціночної, розподільчої, стимулюючої, соціальної.

Оціночна — характеризує ефект господарської діяльності підприємства, а за величиною прибутку визначається його фінансова стійкість та інвестиційна привабливість.

Розподільча — полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу результатів господарської діяльності підприємства для задоволення потреб держави, найманих працівників, власників і господарюючої системи.

Стимулююча — прибуток визначає мету діяльності підприємства і є джерелом забезпечення його сталого розвитку і стійкого фінансового стану.

Соціальна — прибуток через його розподіл задовольняє різноманітні соціальні потреби персоналу підприємства, його власників, населення на регіональному рівні та суспільства в цілому.

Етична поведінка, яку очікують від власників підприємства, відображає справедливий взаємозв’язок прибутку і загального добра. Тому створеного прибутку повинно бути достатньо не тільки для задоволення фінансових потреб самого підприємства, а й для фінансування суспільних потреб.

Прибуток хоч і є результатом діяльності підприємства, однак не характеризує рівень ефективності його діяльності, витрат, використаного майна. Тому у практиці господарювання для якнайповнішої оцінки ефективності діяльності підприємства, здійснених ним витрат, використання майна застосовується відносний показник – рентабельність.

Рентабельність (від німецького rentabel – доходність, прибутковість) – це рівень прибутковості, що виміряється у відсотках. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва і, крім того, забезпечує суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства [10].

Прокопенко І. Ф., Ганін В. І. зазначають, що підприємство вважається рентабельним, якщо в результаті реалізації продукції воно покриває усі свої витрати і, крім того, отримує прибуток. Показники рентабельності вимірюють дохідність підприємства з різноманітних позицій і групують відповідно до інтересів учасників економічного аналізу, ринкового обміну [36].

Пономаренко Є.Д визначає рентабельність як один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Коефіцієнти рентабельності – система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу [43].

Рентабельність, як зазначає М.М. Бердар, – це якісний вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступінь використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації продукції товарів (робіт, послуг) [8].

Сутність рентабельності проявляється у її функціях (рис. 1.2.).

Рис. 1.2. Функції рентабельності

Рентабельність оцінюють з різною метою залежно від потреби (зовнішньої чи внутрішньої). Найчастіше оцінюють рентабельність підприємств потенційні інвестори з метою доцільності інвестування коштів. Для державних підприємств така оцінка може здійснюватися на державному рівні з метою виявлення можливостей підвищення рентабельності за наявності негативних тенденцій у державному секторі. На недержавних підприємствах власники та виконавчі директори підприємства проводять оцінку рентабельності з метою прийняття необхідних управлінських рішень, направлених на підтримання або підвищення рівня рентабельності.

Основні завдання аналізу (оцінки) рентабельності:

оцінити ефективність діяльності підприємства на поточний момент;

виявити зміни рентабельності протягом певного періоду;

визначити фактори, які вплинули на зміну рентабельності;

визначити резерви зростання рентабельності.

Показники рентабельності є узагальненими показниками діяльності суб’єкта господарювання, оскільки використовуються для оцінки рівня прибутку (чистого, операційного тощо) на одну гривню витрат, активів, виробничих фондів, власного капіталу. Тобто, показники рентабельності пов’язують між собою фінансові результати підприємства та витрати, що сприяли їх отриманню і є одними із найважливіших показників діяльності підприємства [38].

Основними джерелами інформації для проведення аналізу рентабельності є:

”Баланс” (ф. 1),

”Звіт про фінансові результати” (ф. 2),

”Звіт про рух грошових коштів” (ф. 3),

”Звіт про власний капітал” (ф. 4), ”Примітки до звітності” (ф. 5),