Оцінка рентабельності підприємства

організовувати виробничий процес так, щоб він був пристосований до швидкої переналадки;

постійно вести наукові дослідження з аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів;

приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі. Адже реклама є дуже важливим засобом доведення інформації про підприємство, та про продукцію, яка ним виготовляється, до відома споживачів. Реклама повинна бути ефективною, тобто вона повинна сприяти існуванню зворотного зв’язку, який іде від споживача, на якого направлена інформація, до підприємства-відправника інформації. Для підприємства реклама є вагомим засобом, за допомогою якого підприємство зможе підвищити попит на свою продукцію, що призведе до збільшення обсягів продажу, прибутку та рентабельності.

підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності. Це можна досягнути за рахунок зниження собівартості, покращення дизайну, зовнішнього вигляду продукції;

усунення каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок);

чітке і своєчасне виконання угод з поставок продукції;

підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції [12].

Рентабельність використання фінансових ресурсів може бути підвищена, якщо підприємство досягає того ж обсягу прибутку, але зменшує при цьому суму коштів, які вкладені в основні і оборотні засоби (наприклад, реалізує частину машин, устаткування, якщо вони використовуються не досить ефективно, знижує залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, вивільняє кошти, іммобілізовані в дебіторську заборгованість).

Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання прибутку та рентабельності має якість їх планування. Це складний і багатогранний процес, який включає в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників періоду, що передував плановому періоду, досягнення максимальної узгодженості з кількісними та якісними показниками плану випуску продукції (виконання робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних.

В плануванні прибутку беруть участь – при організаційній відповідальності за цю справу фінансової служби – всі виробничі та функціональні підрозділи підприємства. Тільки в такому разі план буде правильно віддзеркалювати внутрішньогосподарські резерви виробництва на базі більш раціонального використання матеріалів, трудових і фінансових ресурсів.

Рентабельність продукції, яка досягнута підприємством в базовому періоді повинна бути скоригованою з урахуванням умов ціноутворення планового періоду. Так ми розраховуємо базову рентабельність, але вона буде відображати лише цінові фактори, які слід брати до уваги при плануванні прибутку. Далі можна визначити резерви, які не були використані підприємством у базовому періоді для зростання прибутку, а саме за рахунок:

ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на собівартість продукції;

ліквідації фактів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних і якісних параметрів, які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби, і отже, прибутку від реалізації;

структурних зрушень в асортименті продукції, що виробляється та реалізується, в бік випуску рентабельнішої продукції.

Враховуючи ці резерви розраховують скориговану базову рентабельність продукції підприємства.

Важливе значення як на стадії планування прибутку, так і в ході повсякденного контролю за виконанням плану прибутку має виявлення зайвих для підприємства запасів товарно-матеріальних ресурсів у вигляді непрацюючого устаткування, машин, приладів, понаднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту та інших цінностей. Фінансові ресурси, вкладені в такі активи, уповільнюють обіговість коштів підприємства, та природно знижують рентабельність виробництва.

Для підприємства важливо, щоб воно мало систематичну оперативну інформацію про хід виконання наміченого плану прибутку. Маючи щоденні дані про одержаний прибуток (а вони, як правило, досить точно показують дійсний стан справ і

уточнюються за даними бухгалтерського обліку після закінчення поточного місяця), керівництво підприємства має змогу:

оперативно впливати на цей процес;

оперативно планувати найбільш раціональне використання прибутку з точки зору потреб підприємства.

У ході контролю за одержанням прибутку фінансова служба у координації з юридичною службою ретельно вивчає факти застосування до підприємства фінансових санкцій з боку партнерів по взаємних поставках матеріальних цінностей, фінансових, транспортних та інших органів. Ці санкції у вигляді штрафів, неустойок тощо, зменшують чистий прибуток, ускладнюють фінансове становище підприємства, в тому числі вони негативно впливають на рентабельність підприємства. Тому кожний факт збитків має бути оцінений з точки зору відповідальності конкретних посадових осіб, з чиєї вини вони скоїлися, і з точки зору розробки заходів щодо недопущення їх у подальшій роботі підприємства.

У підвищенні рівня рентабельності величезну роль відіграють також і трудові ресурси, з цього випливає що на підприємстві обов’язково:

потрібно удосконалити роботу відділу кадрів;

в першу чергу потрібно звернути увагу на професійні якості працівників, їх уміння працювати з колективом, відношення до своїх функціональних обов’язків [9].

Для підвищення рівня рентабельності важливе значення має собівартість продукції, робіт і послуг. Собівартість дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст, встановити резерви та дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.

ВИСНОВКИ

Отже провівши дослідження даної тематики можна зробити висновок, що рентабельність – це показник економічної ефективності виробництва підприємства, який відображає кінцеві результати його господарської діяльності. Рентабельність як показник дає уявлення про достатність чи недостатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво та реалізацію та взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показників рентабельності, прибуток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання. До таких чинників належать інвестиції, активи, витрати, виробничі фонди, власний капітал. Тобто, показники рентабельності пов’язують між собою фінансові результати підприємства та витрати, що сприяли їх отриманню.

Методологічною основою аналізу фінансових результатів, до яких належать показник рентабельності, в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і власності, модель їхнього формування та використання.

Експрес-аналіз діяльності ПАТ " Харківський завод Гідропривід " показав, що у 2010 році необоротні активи підприємства зросли на 3,67% порівняно з 2009 р. Таке зростання обумовлене збільшенням на 5,62% основних засобів та зменшенням на 2,96 % нематеріальних активів і 0,2% довгострокових фінансових інвестицій. Зменшилась у 2010 р., порівняно з 2009 роком, сума оборотних активів (на 9,96%). Значно зменшилась вартість виробничих запасів (на 1820 тис. грн. (88,87%) та готової продукції (на 1516 тис. грн. (72,74 %). Дещо скоротилась сума дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (на 3,87%) та інша поточна дебіторська заборгованість (на 10,73%). Однак дебіторська заборгованість за бюджетом та виданими авансами зросла на 26,43%. Зросла втричі порівняно з минулим періодом вартість товарів (на 2209 тис. грн.). На 14,63% зросла вартість інших оборотних активів. На 132 % зросли витрати майбутніх періодів. Дещо зросла сума власного капіталу підприємства (на 0,31%). Однак, як показує аналіз пасиву балансу позиковий капітал підприємства (12149 тис. грн.) перевищує власний (8984 тис. грн.). Крім цього темпи зростання власного капіталу значно нижчі за приріст залучених ресурсів. Поточні зобов’язання підприємства зросли на 8,61 %. В цілому валюта балансу зросла на 4,83 %, що є позитивною тенденцією. Однак, все ж на підприємстві мають місце і певні проблеми: значне затоварення, зростання незавершеного виробництва, залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, що вимагає посилення уваги керівників підприємства до управління фінансовим станом підприємства.

Аналіз звіту про фінансові результати ПАТ «Харківський завод Гідропривід» показав, що підприємство у звітному році досягло кращих фінансових результатів у господарській діяльності порівняно з фактичними даними минулого року.  Порівняно з минулим роком приріст прибутку становив 19 тис. грн., що перевищило минулорічні показники на 211,1 %. Аналіз структури прибутку звітного року (вертикальний аналіз) дав змогу визначити, що головну частину його становить чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 73,44% у 2010 році та 83,92 % у 2009 році. В цілому спостерігається скорочення всіх статей звіту порівняно з попереднім періодом. Значно зросли лише адміністративні витрати (на 734 тис. грн), інші вирахування з доходу (на 446 тис. грн), інші доходи (на 4303 тис.грн) та інші витрати (на 3062 тис. грн.). Попередній структурний аналіз прибутку звітного періоду показав, що основне джерело його формування на даному підприємстві – прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг).

Розраховані показники рентабельності ПАТ «Харківський завод Гідропривід» свідчать про низьку рентабельність підприємства. Майже всі показники знаходяться на нульовому рівні. Це свідчить про те, що кошти, які витрачає підприємство, майже не приносять прибутку.

Показник рентабельності сукупного капіталу показує, що кожна гривня, інвестована (вкладена) в активи приносить лише 0,18 коп. прибутку. До того ж, порівняно з минулим періодом, цей показник знизився на 0,36 пунктів.

На досить низькому рівні є показник рентабельності власного капіталу, хоча у звітному періоді спостерігається його зростання на 0,21 пункта. Однак, незважаючи на зростання цього показника, на кожну вкладену гривню капіталу припадає лише 0,31 коп. чистого прибутку.

Дещо зросла валова рентабельність продажів (на 0,70 пунктів), однак при цьому, за рахунок значного зростання адміністративних витрат та витрат на збут підприємство отримало збиток від операційної діяльності і, таким чином, операційна рентабельність продажів зменшилась порівняно з минулим роком.

В цілому рентабельність виробництва зросла, однак знаходиться на дуже низькому рівні.

Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання чистого прибутку, який є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Тому для підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати прибуток. А це можна зробити наступними методами: нарощувати обсяги виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг; здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників; зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість; з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси; кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни; грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями; вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Отже, підприємства повинні активно шукати всі можливі шляхи вдосконалення виробництва, підвищення конкурентоспроможності власної продукції, це і буде сприяти зростанню рентабельності підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.            Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=436-15

2.            Абрютина М.С. Анализ финансово-економической деятельности предприятия: Учебно-практическое пособие. – 2-е изд., испр. / М.С. Абрютина, А.В. Грачева. – М.: Дело и сервис, 2000. – 256 с.

3.            Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебное пособие / Под общ. ред. В.И. Стражева. – 2-е изд., стереотип. – Минск: Вышэйшая школа, 1996. – 363 с.

4.            Артеменко В.Г. Финансовый анализ: Учебное пособие / В.Г. Артеменко, М.В. Беллендир. – М.: ДИС, НГАЭ и У, 1997. – 128 с.

5.            Базілінська О. Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. Я. Базілінська — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 328 с.

6.            Баканов М.И. Теория экономического анализа: Учебник / М.И. Баканов, А.Д. Шеремет. – 4-е изд., доп. и перераб. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 416 с.

7.            Бандурка А.М. Финансово-экономический анализ: Учебник / А.М. Бандурка, И.М. Червяков, О.В. Посылкина. – Харьков: Университет внутренних дел, 1999. – 394 с.

8.            Бердар М. М. Фінанси підприємств. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 352 с.

9.            Бець М.П. Планування рентабельності виробництва / Бець М.П. // Економіка України. – 2007. – №2. – с. 40-45.

10.       Білик М. Д., Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. –  К.: КНЕУ, 2005.– 592 с.

11.       Бутинець Ф.Ф. Економічнй аналіз. Практикум: Навчальний посібник для студентів вузів / Ф.Ф. Бутинець, Е.В. Мних, О.В. Олійник. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 416 с.

12.       Васильєв В.В. Шляхи підвищення результативності українських підприємств/ Васильєв В.В. // Фондовий ринок. – 2007. - №12. – с. 11-14.

13.       Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 2-ге видання. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 488 с.

14.       Економічний аналіз. Метод. вказ. та завдання до виконання самостійної роботи / А.І. Склабінська, Т.Г. Рзаєва. – Хмельницький: ТУП, 2003. – 60 с.

15.       Економічний аналіз: Навчальний посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк, за ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2001. – 540 с.

16.       Економічний аналіз : навчальний посібник / Г. П. Голубнича, Л. І. Панасенко. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. – 309 с.