Эволюция международной торговли

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

З МАКРОЕКНОМІКИ

На  тему № 69 «Еволюція теорій міжнародної  торгівлі»

 

 

 

Студентки 2 курсу 1 групи

Денної форми  навчання

Факультету  ресторанно-готельного на туристичного бізнесу

Кіцюк Олени  Олександрівни

Науковий керівник – Хрустальова Вікторія Вікторівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2012

План

Вступ

1. Історичні передумови виникнення, основні ознаки та сутність міжнародної торгівлі.

2. Класичні теорії міжнародної торгівлі.

3. Сучасні теорії міжнародної торгівлі.

4. Механізм реалізації теорій міжнародної торгівлі.

5. Стан міжнародної торгівлі на сучасному етапі економічного розвитку.

6. Особливості та недоліки розвитку міжнародних торговельних зв’язків України.

Висновки та пропозиції

Додатки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність: У сучасному світі однією з основних рушійних сил економічного розвитку виступає така форма міжнародних відносин як міжнародна торгівля, яка є сферою міжнародних відносин і становить 80% їх, і складається з сукупності зовнішньої торгівлі товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці всіх країн світу. Важливість обраної теми полягає в тому, що міжнародна торгівля являє собою основу світогосподарських зв’язків, які є невід’ємною частиною функціонування національних економік, є важливим фактором підвищення ефективності суспільного виробництва, а дослідження еволюцій її теорій становить основу розуміння механізму її функціонування та реалізації, адже розвиток теоретичної бази міжнародної торгівлі має свою історію. Саме тому дослідження даної теми є дуже актуальним в сучасних умовах.

Метою роботи є глибоке дослідження еволюції теорії міжнародної торгівлі, їх застосування у веденні світового господарства та оцінка сучасного стану міжнародної торгівлі в Україні та світі як результату еволюціонування її тенденцій.

Об’єкт  дослідження: міжнародна торгівля

Предмет дослідження: еволюція теорій міжнародної торгівлі.

Завдання:

1. Висвітлити історичні передумови виникнення, основні ознаки та сутність міжнародної торгівлі.

2. Охарактеризувати основні класичні теорії міжнародної торгівлі.

3. Охарактеризувати основні сучасні теорії міжнародної торгівлі.

4. Дослідити механізм реалізації теорій міжнародної торгівлі.

5. Проаналізувати стан міжнародної торгівлі на сучасному етапі економічного розвитку.

6. Проаналізувати особливості та недоліки розвитку міжнародних торговельних зв’язків України.

При виконанні роботи були використані такі методи галузевого і територіального аналізу:

• Аналітичний
• Історичний
• Статистичний.

В процесі написання були використані статті в періодичних та науково-технічних виданнях, навчальні посібники , Інтернет-джерела.

 

 

 

 

 

 

 

 

 Розділ 1. Історичні передумови виникнення, основні ознаки та сутність міжнародної торгівлі.

Фахівці з історії  світової економіки пропонують різні  критерії періодизації розвитку міжнародної  торгівлі: за етапами розвитку науково-технічного прогресу (за змінами у виробничих силах); за етапами вдосконалення транспортної системи (як транспортних засобів, так і доріг); за пріоритетними напрямами у зовнішньоторговельних політиках країн (лібералізація чи протекціонізм). Насправді доведено, що між усіма переліченими етапами існує пряма залежність. Але наочнішою, поширенішою та логічнішою є періодизація розвитку світових процесів, у т. ч. міжнародної торгівлі, за основними подіями в світі. З огляду на це можна виокремити такі етапи розвитку міжнародної торгівлі:

• — початковий (з XVIII ст. до першої половини XIX ст.);
• — друга половина XIX ст. — початок Першої світової війни (1914 р.);
• — період між двома світовими війнами (1914—1939 рр.);
• — повоєнний (50—60-ті роки);
• — сучасний (з початку 70-х років) [19, с. 61-62].

Останній, сучасний, етап розвитку міжнародної торгівлі вже сьогодні можна поділити на два періоди:

• конкуренції двох світових систем господарства — капіталістичної та соціалістичної (до початку 90-х років);

• глобалізації світової економіки (з початку 90-х років).

Кожному із зазначених вище п'яти етапів розвитку міжнародної торгівлі притаманні:

• певні середовищні чинники розвитку;
• особливості, що відтворюють рівень інтернаціоналізації виробництва і роль міжнародної торгівлі у розвитку національних господарств;
• пріоритетні методи регулювання зовнішньої торгівлі більшості країн світу (Додаток А) [1, с. 19].

І етап характеризується промисловими революціями, що замінили мануфактурне виробництво великою машинною індустрією в усіх розвинутих країнах. Важка промисловість фактично сформувала світовий ринок і одночасно різко посилила свою залежність від нього. У цей період міжнародна торгівля розвивалась дуже швидкими темпами, чому сприяли такі середовищні чинники:

• залучення нових регіонів земної кулі до міжнародного товарообміну;
• прогрес у розвитку транспортної системи світу (збільшення загального тоннажу суден; заміна вітрильників пароплавами; відкриття Суецького каналу, що з'єднав Азію з Європою);
• революція в засобах зв'язку (винахід електричного телеграфу; прокладання в 1866 р. трансатлантичного кабелю, що дозволило встановити зв'язок між Америкою та Європою) [20, с. 68-69].

Характерною рисою цього  етапу є випереджаючі темпи зростання світового товарообороту порівняно з темпами зростання промислового виробництва в світі, що свідчить про велике значення для країн розвитку зовнішньої торгівлі. Головну роль на світовому ринку в цей період відігравала Великобританія, частка якої в обсязі світової торгівлі становила 25 %.

Суттєвою особливістю  даного етапу розвитку міжнародної  торгівлі є вивезення товарів, тобто експорт товарів, вироблених на національній території. У сфері регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин цей етап характеризується зародженням політики фритредерства — свободи торгівлі та невтручання держави у підприємницьку діяльність, основним прихильником якої була Великобританія. Одним з її  найпопулярніших інструментів було зниження мита на товари у взаємній торгівлі, що сприяло збільшенню вивезення англійських товарів за кордон.

Протекціонізм відіграв значну роль у розвитку фабричної та мануфактурної промисловості. Під його «прикриттям» Франція вела конкурентну боротьбу із Великобританією на початку XIX ст. В цілому на даному етапі розвитку світової торгівлі протекціонізм мав захисний характер у країнах Західної Європи та США, охороняючи їх національну економіку від конкуренції з розвинутішою промисловістю Великобританії.

II етап характеризується такими основними середовищними чинниками:

• науково-технічний прогрес у виробництві товарів, який забезпечив зниження ваги одиниці товару, підвищення якості збереження продукції під час транспортування (консервування, заморожування);
• подальше вдосконалення транспортних шляхів (збільшення до 1900 р. загальної довжини залізничних шляхів майже в 100 разів порівняно з 1840 р.; завершення будівництва Панамського каналу, що з'єднав найкоротшим шляхом Атлантичний і Тихий океани) та суттєве вдосконалення якісних характеристик транспортних засобів (збільшення місткості, розширення номенклатури: поява спеціалізованих транспортних засобів для транспортування специфічних товарів, збільшення швидкості пересування);
• динамічний розвиток промислового виробництва у найбільш розвинутих країнах.

Основною особливістю розвитку міжнародної торгівлі на цій стадії стає вивезення капіталу, що забезпечував як збільшення експорту товарів, так і захоплення вигідних ринків збуту та джерел сировини. За допомогою експорту капіталу фірми посідали ключові позиції в господарстві тих країн, куди вивозився капітал, особливо якщо це були менш розвинуті країни, таким чином забезпечуючи собі отримання високих прибутків.

Поява монополій  на світовому ринку супроводжується  гострою конкурентною боротьбою між ними. Для запобігання збиткам вони нерідко укладають угоди щодо розподілу світових ринків збуту, сировини і капіталів, домовляються про встановлення монопольних цін, спільну бізнесову політику. Цей період став початком формування транснаціональних корпорацій, міжнародних монополій.

Другою особливістю  періоду є динамічніше зростання товарообороту світової торгівлі. Вже у 1880 р. він збільшився в 5 разів порівняно із 1850 р., а порівняно з 1800 р. — у 10 разів. У цей період відбуваються також суттєві зміни в співвідношенні сил на світовому ринку (Додаток Б).

Як бачимо, значно втратили свої позиції Великобританія, Франція, Росія, Австро-Угорщина, в той час як участь Бельгії та Японії у міжнародному поділі праці стала помітнішою.

Наступною особливістю розвитку міжнародної торгівлі в цей період є також те, що переважна частина світового товарообороту припадала на взаємний товарооборот між невеликою кількістю індустріально розвинутих країн, жителі яких становили незначну частину населення земної кулі.

За останнє  десятиріччя цього етапу (1904—1914 рр.) темпи зростання світової торгівлі уповільнюються, що передусім пояснюється особливостями регулювання зовнішньої торгівлі країн, а саме: посиленням протекціоністських тенденцій, зумовлених зростаючим впливом монополій на зовнішньоекономічну політику своїх держав.

III етап деякі фахівці називають «мертвим», або «чорним» періодом у розвитку міжнародної торгівлі. Чверть сторіччя (1914— 1939 рр.), що тривав цей етап, позначені подіями Першої світової війни та її руйнівними наслідками для економік європейських країн, економічними кризами 1920—1921 рр. та 1929—1933 рр., початком формування двох світових систем господарства.

Основні особливості і риси цього  етапу можна охарактеризувати таким чином:

• довготермінове і глибоке порушення міжнародних торговель- но-економічних зв'язків, зумовлених наслідками світової війни та революції в Росії;
• значне скорочення світового товарообороту внаслідок загальних несприятливих економічних і політичних умов, що спричинили як падіння фізичного обсягу торгівлі, так і зниження світових цін ;
• незмінність товарної структури світового товарообороту (основними товарами залишились сировина, продовольство та паливо, частка яких сягала 60 % світового експорту);
• різке коливання обсягів товарообороту міжнародної торгівлі, зумовлене економічними кризами.

Ускладненню міжнародної  торгівлі сприяли також особливості державного регулювання, а саме: посилення митного протекціонізму та розпад існуючої міжнародної валютної системи, що призвело до виникнення окремих валютних блоків.

У 1933 р. був створений  доларовий блок, до складу якого ввійшли США, Канада та майже всі країни Латинської Америки. У цьому ж році група країн, що дотримувалась золотого стандарту (Франція, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, а згодом — Італія та Польща), утворили золотий блок, який, однак, розпався у 1936 р. внаслідок введення країнами валютних обмежень та фактичної відмови від золотого стандарту під тиском кризових процесів.

Всередині блоків обмін валютою був вільним, але  поза ними діяли обмеження на обмін  валют, що врешті-решт призвело до скорочення обсягів міжнародної торгівлі. Комерційні торговельні зв'язки дедалі частіше замінялися кліринговими угодами. Внаслідок цього обсяг міжнародного товарообороту в 1933 р. скоротився порівняно навіть з 1929 р. у 2,8 раза.

IV, повоєнний, етап розвитку міжнародної торгівлі дістав ще назву «золотого» — саме в цей період було досягнуто 7 % щорічного приросту світового експорту. В цей період міжнародна торгівля розвивалась під впливом таких середовищних чинників:

• посилення двох світових систем господарства — капіталістичної та соціалістичної; у 1947 р. було створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ), яка об'єднала такі соціалістичні країни: Радянський Союз (у складі 15 республік), Болгарія, Угорщина, Німецька Демократична Республіка, Польща, Румунія, Чехословаччина;
• розпад колоніальної системи, який почався після Другої світової війни: за ЗО повоєнних років політичну незалежність завоювали більше ніж 100 колишніх колоній і напівколоній, а повна ліквідація колоніальної системи закінчилась у середині 70-х років падінням останньої і найстарішої португальської колоніальної імперії;
• початок формування регіональних економічних інтеграційних угруповань (на приклад, Рада економічної взаємодопомоги — міжурядова економічна організація соціалістичних країн Європи, 1947 р.) поява глобальних міжнародних організацій, таких як Організація Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР).

Особливістю цього  етапу є достатньо високі темпи  приросту світового товарообороту  і швидше, ніж після Першої світової війни, відновлення як національних економік, так і зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, за 20 років, починаючи з 1950 р., обсяг світового експорту збільшився майже в 5 разів, а в індустріально розвинутих країнах — у 7,5 раза.