Эволюция международной торговли

Значні зміни відбувались  і в товарній структурі світового  експорту, які знайшли відображення в збільшенні поставок на світо вий ринок готової продукції, особливо машин, обладнання транспортних засобів та скорочення експорту сільськогосподарської продукції.

На цей період припадає і посилення позицій ФРН, Японії, Італії та Канади на світових товарних ринках (особливо в експортуванні  готової продукції") та зменшення, відповідно, частки США, Великобританії та Франції в світовому експорті. Спостерігається також послаблення позицій країн, що розвиваються, на світовому ринку: їх частка в експорті знизилась з 33,7 % в 1950 р. до 20,6 % у 1970 р.

Основним інструментом зовнішньоторговельних  політик країн стали митно-тарифні  заходи. У цей період (з 1947 по 1967 р.) пройшло шість раундів багатосторонніх торговельних переговорів між країнами — членами Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ), які були присвячені виключно обговоренню питань зниження митних тарифів.

V, сучасний, етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими чинниками міжнародного середовища, як посилення міжнародної конкуренції, зміцнення існуючих і поява нових інтеграційних угруповань, індустріалізація більшості країн, що розвиваються, проблема заборгованості як цих країн, так і постсоціалістичних (перехідних) економік, розпад світової соціалістичної системи господарства.

Зростання ролі зовнішньої торгівлі в економіці  більшості країн знаходить своє відображення в збільшенні експортної квоти країн — відсоткового відношення вартості експорту до валового внутрішнього продукту (Додаток В).

Зростання цієї квоти пояснюється  не тільки поглибленою участю країн  у міжнародному поділі праці, але  й необхідністю використання зовнішньоекономічних зв'язків для розв'язання внутрішніх економічних проблем.

Зміни у товарній структурі світової торгівлі, зумовлені науково- технічним прогресом  і структурними перетвореннями у  виробництві, сприяли такому:

•збільшилась питома вага готових виробів і напівфабрикатів і відповідно знизилась частка сировинних і продовольчих товарів;

• зросла частка машин, обладнання і транспортних засобів у світовому товарообороті; значно збільшились обсяги експорту автоматичних пристроїв обробки даних, електронних товарів, телекомунікаційного та офісного обладнання;
• інтенсифікувався обмін продукцією інтелектуальної праці (ліцензії, ноу-хау, інжинірингові послуги);
• експорт/імпорт послуг (особливо нових видів консультаційних, банківських, інформаційних, зв'язку, оренди тощо) виокремився у найбільш динамічно зростаючий сектор світової торгівлі.

Підвищення  частки країн, що розвиваються, у світовій торгівлі відбувалось перш за все за рахунок розміщення в цих країнах тих чи інших виробництв фірм індустріально розвинутих країн. Однак це стосується далеко не всіх з даної категорії країн, а лише невеликої групи експортерів нафти та готової продукції.

До  інших суттєвих особливостей розвитку міжнародної торгівлі на сучасному  етапі слід віднести:

• поширення усталених і довгострокових відносин між постачальниками та покупцями і збільшення питомої ваги внутрі- шньофірмових поставок всередині транснаціональних корпорацій; майже 30 % взаємної торгівлі промислово розвинутих країн припадає на внутрішньофірмові поставки міжнаціональних корпорацій;
• активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної торгівлі, що зумовлено як незбалансованістю зовнішньоторговельних розрахунків, так і тенденцією до збільшення в світовому товарообміні частки комплексних і довгострокових зв'язків, які виходять за межі разових комерційних угод; до середини 80-х років зустрічна торгівля охопила майже 30% обсягу світової торгівлі, а в 90-х роках, за оцінками експертів ЮНСІТРАЛ досягла 40 % (майже всі країни в торговельній практиці в тій чи іншій формі використовують зустрічні угоди);
• посилення конкуренції між країнами Тріади. Порівняно з попереднім етапом розвитку міжнародної торгівлі позиції США, Великобританії, Франції та Італії дещо похитнулись порівняно з успіхами Японії на зарубіжних ринках;
• поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів, розподіл глобальної системи торгівлі на кілька крупних блоків. У 90-ті роки значна частка світової торгівлі припадала на торгівлю у межах блоків. Порівняно з міжрегіональною торгівлею подібна торгівля становила переважну частину експорту даного регіону. Найяскравішим прикладом цієї тенденції є регіональна структура торгівлі ЄС: до 70 % торгівлі припадає на взаємні поставки, причому в усіх країн ЄС цей показник перевищує 50 %. На думку експертів ООН, проблема полягає не в тому, що такі блоки утворюються, а в тому, наскільки всеосяжним буде їх характер і як запобігти їх негативному впливу на систему світової торгівлі

Отже, міжнародна торгівля — це торгівля між резидентами різних країн, якими можуть бути фізичні та юридичні особи, фірми, ТІШ, некомерційні організації тощо. Вона передбачає добровільний обмін товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці між сторонами торговельної угоди. Оскільки такий обмін добровільний, то обидві сторони угоди повинні бути впевненими, що одержать вигоду від цього обміну, інакше угода не буде укладена. [3, с. 6]

Існує декілька підходів до розуміння сутності міжнародної торгівлі:

• З операційної точки зору міжнародна торгівля — це процес безпосереднього обміну товарами та послугами між господарюючими суб'єктами різних держав, державами та міжнародними організаціями. Тобто йдеться про рух товарів (у т. ч. послуг, ліцензій, ноу-хау, інжинірингу тощо), інструменти та механізми розширення товарообігу, вдосконалення структури експорту та імпорту, прогнозування та оцінку світових товарних ринків, планування можливостей експорту та потреб імпорту, організацію контрактної роботи, контроль за поставками та відвантаженням, здійснення валютно-фінансових операцій тощо. При цьому предметом міжнародної торгівлі як сфери знань є організація виконання експортно-імпортної операції, а об'єктом, відповідно, будь-яка операція з експорту чи імпорту.
• З державно-політичної точки зору міжнародну торгівлю можна розглядати як особливий тип суспільних відносин, які виникають у світовій системі господарства в процесі і з приводу обміну товарами та послугами між державами, що мають власні зовнішні і зовнішньоторговельні політики. Такі відносини регулюються спеціальними міжнародними регламентами: договорами, угодами, актами та іншими нормами міжнародного права. Проте, оскільки суспільні відносини не можуть не залежати від зовнішньої і внутрішньої політики країн, то відносини обміну на світовому ринку значною мірою регулюються й актами та діями політичного характеру. [1, c. 9].

  Порівняльна характеристика підходів до розуміння сутності міжнародної торгівлі наведена в Додатку Г[1, с. 10].

Міжнародна  торгівля як особлива сфера міжнародної  економіки має ряд специфічних  рис, які відрізняють її від внутрішньонаціональної торгівлі: урядове регулювання міжнародної торгівлі; самостійна національна економічна політика; соціально-культурні відмінності країн; фінансові та комерційні ризики.

Урядове регулювання  міжнародної торгівлі. Кожна країна функціонує в своєму правовому середовищі. Її уряд активно втручається і піддає жорсткому контролю відносини міжнародної торгівлі і пов'язані з торговельними операціями валютно-фінансові відносини. Це втручання і контроль помітно відрізняються від ступеня та характеру тих, що застосовуються по відношенню до внутрішньої торгівлі. Уряд кожної суверенної країни своєю торговельною та фінансово-бюджетною політикою породжує свою власну систему ліцензування експорту та імпорту, імпортних та експортних квот, мита, ембарго, експортних субсидій, своє власне податкове законодавство тощо. Серйозною перешкодою в міжнародній торгівлі можуть виявитись урядові постанови щодо валютного регулювання (система валютного контролю за припливом і відпливом іноземної валюти в країну і з країни регулює міжнародний рух товарів, послуг і капіталу), а також постанови, що стосуються стандартів якості, безпеки, охорони здоров'я, гігієни, патентів, торговельних марок, упаковки товарів та обсягу інформації, яка наводиться на упаковках [13, с. 8].

Самостійна національна економічна політика. Національна економічна політика може дозволити вільний потік товарів і послуг між країнами, регулювати чи заборонити його (так, обмеження торгівлі можуть набувати форми «добровільного» обмеження експорту, бойкотування товарів країни, відмови від преференційних тарифів та видавання нових кредитів, обмеження доступу до високотехнологічних товарів). Усе це істотно впливає на міжнародну торгівлю [8, с. 23-25].

Соціально-культурні  відмінності країн. Країни, які беруть участь у міжнародній торгівлі, відрізняються одна від одної звичаями, мовою, пріоритетами, культурою. І хоча такі відмінності не впливають істотно на міжнародну торгівлю, вони ускладнюють відносини між урядами і вводять багато нових елементів у діяльність міжнародних підприємств. Недостатнє знання звичаїв, законів країни експортера чи імпортера призводить до невизначеності і недовіри між продавцем і покупцем.

Фінансові та комерційні ризики. До головних фінансових ризиків належать валютний та кредитний ризики.

Міжнародна торгівля відбувається між країнами, що мають різні валютні системи, які зумовлюють обмін однієї валюти на іншу. Через неусталеність валютних курсів виникає валютний ризик. Валютний ризик — це небезпека валютних втрат унаслідок зміни курсу валюти ціни щодо валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельної угоди і здійсненням платежу за цією угодою.

Однією з  проблем імпортера є необхідність отримання іноземної валюти для  виконання платежу. Валютний ризик  для нього виникає, якщо підвищується курс валюти ціни щодо валюти платежу.

У експортера може виникнути  проблема обміну отриманої іноземної валюти своєї країни, він зазнає збитків при зниженні курсу валюти ціни щодо валюти платежу, оскільки отримає меншу реальну вартість порівняно з контрактною. [3, с.24]

Основою зовнішньоторговельних  політик держав завжди були концепції  міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку. На сьогодні можна виокремити п’ять груп концепцій розвитку міжнародної торгівлі:

• меркантилізму (раннього та пізнього);
• переваг (абсолютних і відносних);
• факторів виробництва;
• неотехнологічні;
• конкурентоспроможності.

Оскільки міжнародна торгівля є одним з найдавніших видів міжнародних економічних відносин, то вона була предметом дослідження економістів-теоретиків протягом тривалого часу. Всі теорії міжнародної торгівлі можна поділити на три великі групи:

• перша група — це теорія меркантилістів, які розглядали міжнародну торгівлю як джерело надходжень золота і грошей у країну, тобто вважали саме міжнародну торгівлю одним з найважливіших джерел добробуту в країні;
• друга група об'єднує класичні теорії міжнародної торгівлі, представники яких, на противагу меркантилістам, вважали, що лише вільна міжнародна торгівля може сприяти підвищенню ефективності використання наявних ресурсів у країні, а отже і підвищувати загальний добробут;
• третя група теорій об'єднує дуже широке коло моделей і концепцій, що отримали назву альтернативних теорій, які розглядають інші джерела виникнення міжнародної торгівлі, ніж традиційні порівняльні й абсолютні переваги.

Серед новітніх теорій міжнародної торгівлі можна вирізнити три групи:

•   теорії, які розвивають положення класичних теорій, поши 
рюючи їх на більшу кількість товарів, країн і факторів ви 
робництва;

•   теорії, які вивчають ті аспекти міжнародної торгівлі, які 
залишилися поза увагою класичних теорій;

•   теорії, які повністю відкидають класичні теорії, оголошую 
чи їх застарілими.

Проте незважаючи на істотні розбіжності, які існують  між представниками цих теорій, переважна  більшість з них додержується погляду, що вільна торгівля та зняття перешкод на шляху міжнародного руху товарів є найкращою зовнішньоторговельною політикою. 

На сьогодні основне завдання, яке постає перед  розробниками теорій міжнародної торгівлі, переміщується з площини пояснення поточної або колишньої ситуації у бік перспективності такої концепції щодо можливостей прогнозування. На цей час усі теоретичні концепції міжнародної торгівлі співіснують, пояснюючи той чи інший сегмент міжнародної торгівлі. Отже, відсутність універсальної концепції міжнародної торгівлі створює додаткові труднощі щодо їх застосування для розробки економічної політики. [2, с. 32-33]

Метою теорій міжнародної  торгівлі було і є допомогти фірмам та урядам у виборі найдоцільнішого  варіанта спеціалізації та стратегії задля обдуманого використання національних ресурсів.

У кожній теорії міжнародної торгівлі центральними є такі проблеми:

1) чому існує  торгівля, якими є її економічні  основи;

2) наскільки  вигідна торгівля для кожної  з країн-учасниць;

3) що обрати  для економічного зростання: свободу  торгівлі чи протекціонізм (захист  національних виробників від  іноземних конкурентів).