Эволюция международной торговли

Розділ 2. Класичні теорії міжнародної торгівлі.

Попередником класичних теорій є теорія меркантилізму. Меркантилізм — це напрям економічної думки, розроблений європейськими вченими в ХУІІ-ХУІІІ ст., який підкреслює товарний характер виробництва.

Меркантилізм являє собою доктрину, в якій існуючий світ розглядається в статиці, а багатства народів як фіксоване явище — в кожний момент. Тому його адепти (Т. Мен, А. Серра, А. Монкретьєн) вважали, що зростання добробуту однієї країни можливе шляхом перерозподілу наявного багатства, тобто за рахунок зубожіння іншої країни. Меркантилісти асоціювали багатство із запасами дорогоцінних металів (золота і срібла). Країна, на їхню думку, тим багатша, чим більшою кількістю шляхетних металів вона володіє. Наявність більшої кількості грошей в обігу стимулює розвиток національного виробництва і збільшує зайнятість. Держава, на думку меркантилістів, повинна:

• стимулювати експорт і вивозити товарів більше, ніж завозити. Це забезпечить приплив золота;
• обмежувати імпорт товарів, особливо предметів розкоші, що забезпечить позитивне торговельне сальдо;
• заборонити виробництво готових виробів у своїх колоніях;
• заборонити вивозити сировину з метрополій у колонії і дозволити безмитний імпорт сировини, що не добувається всередині країни;
• стимулювати вивезення з колоній переважно дешевих сировинних товарів;
• заборонити будь-яку торгівлю своїх колоній з іншими країнами, крім метрополії, яка єдина може перепродувати колоніальні товари за рубіж.

Таким чином, в  основі меркантилістської політики провідних країн було прагнення максимального нагромадження грошового капіталу і мінімального імпорту, тобто держава повинна продавати на зовнішньому ринку якнайбільше будь-яких товарів, а купувати якнайменше. При цьому в країні повинно накопичуватися золото. Меркантилісти вважали за необхідне здійснювати державний контроль за всіма видами економічної діяльності та виправдовували економічний націоналізм.

Значення  меркантилізму:

1. Концепція меркантилізму була першою спробою створити теорію міжнародної торгівлі, що прямо погоджувала торговельні відносини з внутрішньоекономічним розвитком країни, її економічним зростанням.
2. Меркантилісти розробили одну з можливих моделей розвитку міжнародної торгівлі на підставі товарного характеру виробництва. Вони заклали основи категоріального апарату, який використовується в сучасних теоріях міжнародної торгівлі, передусім у неомеркантилізмі.
3. Вперше описано те, що в сучасній економіці називається платіжним балансом [34, с. 81].

Однак меркантилісти  не змогли зрозуміти, що збагачення однієї країни може відбуватися не тільки за рахунок зубожіння інших, з якими вона торгує, що міжнародна економіка розвивається, а тому розвиток країн можливий не тільки внаслідок перерозподілу вже існуючого багатства, а й за рахунок його нарощування. Тобто вони гадали, що країна може мати вигоду від торгівлі тільки за рахунок іншої держави, що робить торгівлю грою з нульовим результатом.

Меркантилістська  школа панувала в економіці упродовж 1,5 сторіччя. На початок XVIII ст. у міжнародній торгівлі діяла велика кількість всіляких обмежень. Правила торгівлі йшли врозріз з потребами виробництва. Відчувалася необхідність переходу до вільної торгівлі.

Подальший розвиток теорії міжнародної торгівлі набули в працях економістів класичної школи [6, c. 93-94].

Теорія  абсолютних переваг

Розвиток міжнародної  торгівлі в період переходу провідних  країн до великого машинного виробництва  зумовив появу теорії абсолютних переваг, автором якої став А. Сміт [14, с. 10-13]. У праці «Дослідження про природу та причини багатства народів» (1776) він піддав критиці меркантилізм. Сміт дотримувався поглядів, згідно з якими багатство нації залежить не стільки від накопиченого ними запасу шляхетних металів (золота), скільки від можливостей економіки продукувати кінцеві товари і послуги. Тому найважливішим завданням уряду є не нагромадження золота і срібла, а здійснення заходів щодо розвитку виробництва на основі кооперації і поділу праці.

Отже, А. Сміт першим відповів на запитання «Чому країна зацікавлена в міжнародному обміні?». Він вважав, що коли дві країни торгують одна з одною, то вони повинні мати виграш від торгівлі. Коли одна з них нічого не виграє, то вона відмовиться від торгівлі. Для держави може бути вигідним не тільки продаж, а й купівля товарів на зовнішньому ринку, і А. Сміт зробив спробу визначити, які саме товари вигідно експортувати, а які імпортувати, та звідки виникає виграш від торгівлі [16, с. 23-24].

Теорія  міжнародної торгівлі А. Сміта заснована  на таких передумовах:

• праця є єдиним чинником виробництва. Тільки вона впливає на продуктивність і ціну товару;
• повна зайнятість, тобто всі наявні трудові ресурси використовуються у виробленні товарів;
• у міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, що торгують між собою тільки двома товарами;
• витрати виробництва залишаються постійними, а їхнє зниження збільшує попит на товар;
• ціна одного товару виражена в кількості праці, витраченої на виробництво іншого;
• транспортні витрати на перевезення товарів з однієї країни в іншу не враховуються;
• зовнішня торгівля вільна від обмежень і регламентацій, тобто уряди не повинні втручатися в зовнішню торгівлю. їм варто підтримувати режим відкритих ринків і свободи торгівлі;
• міжнародна торгівля збалансована (імпорт оплачується експортом);
• чинники виробництва не переміщуються між країнами [15, c. 83-86].

Ця теорія отримала назву теорії абсолютних переваг, тому що ґрунтувалася на абсолютній перевазі: країна експортує той товар, витрати на вироблення якого менші, ніж у країні-торговельному партнері, та імпортує той товар, який виготовляється за кордоном з меншими витратами. Обидві країни виграють у результаті спеціалізації кожної з них на виробництві того товару, по якому вони мають абсолютну перевагу. Це дає можливість використовувати ресурси найбільш ефективно, внаслідок чого вироблення обох товарів зросте. Збільшення вироблення обох товарів являє собою виграш від спеціалізації на виробництві, який поділяється між двома країнами в процесі міжнародного товарообміну [5, с. 38-39].

Теорія  порівняльних переваг

Правило міжнародної  спеціалізації залежно від абсолютних переваг виключало з міжнародної торгівлі країни, які таких не мали. Д. Рікардо в праці «Принципи політичної економії й оподаткування» (1817) розвинув теорію абсолютних переваг і довів, що наявність абсолютних переваг у національному виробництві того чи іншого товару не є необхідною умовою для розвитку міжнародної торгівлі — міжнародний обмін можливий та бажаний за наявності порівняльних переваг [16, с. 97-137].

Теорія  міжнародної торгівлі Д. Рікардо ґрунтується на таких передумовах:

• вільна торгівля;
• постійні витрати виробництва;
• відсутність міжнародної мобільності робочої сили;"
• відсутність транспортних витрат;
• відсутність технічного прогресу;
• повна зайнятість;
• існує один чинник виробництва (праця) [17, с. 53].

Теорія порівняльних переваг говорить, що якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони виробляють з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи буде виробництво в однієї з них абсолютно більш ефективнішим, ніж в іншій. Принцип порівняльних переваг є орієнтиром для спеціалізації країни: сукупний обсяг випуску буде найбільшим, коли кожний товар вироблятиме та країна, де нижчі відносні, тобто альтернативні, витрати (відносна, тобто альтернативна, ціна).

Отже, світова  ціна встановлюється на основі співвідношення попиту та пропозиції, і її рівень повинен бути таким, щоб дохід від сукупного експорту країни дав їй можливість оплатити імпорт. Однак, аналізуючи порівняльні переваги, досліджується не ринок окремого товару, а відношення між ринками двох товарів, які виробляються одночасно в двох країнах [15, с. 96].

Значення теорії порівняльних переваг полягає в  такому:

• вперше описано баланс сукупного попиту та сукупної пропозиції. Вартість товару визначається співвідношенням сукупного попиту та пропозиції на нього, пропонованих як усередині країни, так і з-за кордону;
• теорія справедлива стосовно будь-якої кількості товару і будь- якої кількості країн, а також для аналізу торгівлі між різними її суб'єктами. У цьому випадку спеціалізація країн на тих чи інших товарах залежить від співвідношення рівнів зарплатні в кожній з країн;
• теорія обґрунтувала існування виграшу від торгівлі для всіх країн, що беруть участь у ній;
• з'явилася можливість будувати зовнішньоекономічну політику на науковому фундаменті [17, с. 59].

Обмеженість теорії порівняльних переваг полягає в тих вихідних передумовах, на яких вона будується. Вона не враховує впливу зовнішньої торгівлі на розподіл доходів усередині країни, коливання цін і заробітної плати, міжнародного руху капіталу, не пояснює торгівлі між майже однаковими країнами, жодна з яких не має відносної переваги перед іншою, бере до уваги тільки один чинник виробництва — працю.

Виходячи з  дослідження чинників, що впливають  на товарну номенклатуру й обсяг  міжнародної торгівлі, шведські вчені  Е. Хекшер і Б. Олін в 20-30-х роках XX ст.уточнили і доповнили ключові  положення теорії порівняльних переваг  і сформулювали концепцію факторів виробництва. Хекшер і Олін спробували довести, що різна відносна забезпеченість країн виробничими ресурсами зумовлює різницю у відносних цінах на товари, що створює передумови для міжнародної торгівлі [17 с. 68].

Теорія  ґрунтується заснована на таких передумовах:

• існує дві країни (А і В), два товари (І і II) та два фактори виробництва (праця і та капітал /С). Кожна країна по-різному забезпечена факторами;
• товар І трудомісткий, а товар II — капіталомісткий у кожній країні;
• в країнах однакові уподобання (смаки) споживачів;
• економіка країн характеризується досконалою конкуренцією;
• транспортних витрат немає;
• виробництво обох товарів у кожній країні характеризується постійною віддачею від масштабу (збільшення кількості праці та капіталу, які використовуються у виробництві будь-якого товару, збільшує випуск товару в тій самій пропорції);
• технології в обох країнах однакові;
• міжнародний рух чинників виробництва відсутній;
• повної спеціалізації країн на виробництві якого-небудь товару бути не може [14, с. 72].

Теорія відносної  забезпеченості країни факторами виробництва  може бути представлена двома теоремами: теоремою Хекшера-Оліна та теоремою вирівнювання цін на фактори виробництва (теорема Хекшера-Оліна-Самуельсона).

Суть теореми Хекшера-Оліна зводиться до такого: кожна країна буде експортувати ті фактороінтенсивні товари, для виробництва яких вона використовує відносно надлишкові та дешеві фактори виробництва та імпортувати ті товари, для виробництва яких потрібні відносно дефіцитні та дорогі для них ресурси.

Теорема Хекшера-Оліна, по-перше, визнає, що торгівля ґрунтується на порівняльних перевагах, і, по-друге, показує, що причиною різниці у відносних цінах товарів між двома країнами в умовах відсутності торгівлі є відмінності у відносному надлишку факторів та відносних цін на них. Ця різниця у відносних цінах фактора виробництва та відносних цінах товару потім викликає різницю між абсолютними цінами на фактор виробництва і товар між двома країнами. Ця різниця в абсолютних цінах товару в обох країнах є основною причиною торгівлі. Таким чином, різниця у відносних цінах на товар у різних країнах, а також структура та торгівля між ними пояснюється відмінностями в наділенні їх факторами виробництва (модель Хекшера-Оліна є моделлю загальної рівноваги (Додаток Д) [18, с. 90-116].

Подальшого  розвитку теорема Хекшера-Оліна  набула в теоремі вирівнювання цін  на чинники виробництва (теорема  Хекшера-Олі- на-Самуельсона). Вона відповідає на запитання: якщо змінюється відносна ціна трудомісткого товару, то як зміниться відносна ціна самої праці у трудонасиченій країні, що виготовляє цей товар, а також якщо змінюється відносна ціна капіталонасиченого товару, то як зміниться ціна капіталу в капіталонасиченій країні.

Суть теореми  вирівнювання цін на чинники виробництва полягає ось у чому: міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на товари, а це, в свою чергу, приводить до вирівнювання відносних та абсолютних цін на однорідні фактори виробництва, за допомогою яких виготовлені ці товари в країнах-торговельних партнерах [15, с. 100].

 Розділ 3. Сучасні теорії міжнародної торгівлі.

Повоєнний бурхливий  розвиток наукомістких, високотехноло- гічних галузей виробництва і, відповідно, стрімке зростання міжнародного обміну їх продукцією зумовили появу низки теорій неотехнологічного напряму, характерною особливістю яких є спроба пояснення реалій і перспектив міжнародної торгівлі динамічними порівняльними перевагами, що виникають або створюються, використовуються і з часом зникають. До теорій і моделей неотехнічного напряму належать: модель наукомісткої спеціалізації, теорія технологічного розриву, теорія життєвого циклу продукту на світовому ринку, модель економії на масштабах виробництва, концепція внутрішньогалузевої торгівлі.