Комплексне використання методів управління виробництвом в сільськогосподарських системах ПСП а/ф «Василівка»

Особистість і її соціальний статус тісно взаємозв'язані. Але коли ми говоримо про особистість, то в першу чергу ставимо перед собою питання: що вона собою являє? Якщо мова йде про статус робітника, то мається на увазі цінність цієї особистості на думку інших людей. У зв'язку з цим соціальний статус органічно вплетений в систему суспільних відносин. Він створює робітнику повагу, престиж, репутацію. Все це впливає на формування у робітника його особистої визначеності.

Це питання вкрай важливе. Багато з того, що люди на робить або відмовляється робити, залежить від рівня власної гідності. Ті, хто високо себе цінує, часто схильні працювати з більшим напруженням, і вважають нижче своєї гідності працювати не досить добре. Л юдина з низьким рівнем власної гідності, як правило, неохоче докладає всіх належних зусиль для завоювання авторитету і ділового престижу, такі люди можуть бути обтяжені комплексом неповноцінності.

Завдання будь-якого керівника полягає в тому, щоб виховувати і підтримувати високі почуття власної гідності у своїх підлеглих. Люди з високим рівнем такого почуття відрізняються послідовністю дій, легше справляються зі своїми внутрішніми конфліктами, проявляють високий самоконтроль. Це — врівноважені, тактичні, спокійні і незалежні люди. Вони постійно підвищують свій рівень загального розвитку, ретельно виконують покладені на них обов'язки.

2.5 Колективний підряд, орендні відносини та їх значення в управлінні господарством

Важливе значення в управлінні сільськогосподарським підприємством мають колективний підряд та орендні відносини.

Крім звичайного внутрішньогосподарського розрахунку в деяких підприємствах збереглися підрядна форма госпрозрахунку і орендний підряд. Орендні відносини мають форму оренди і орендного підряду. Ці дві форми зумовлюють різні рівні самостійності орендарів і характер розподілу обов’язків між ними і власником засобів виробництва (орендодавачами).

При оренді орендатор самостійно визначає спосіб використання основних засобів, вирішує всі організаційні питання. Внаслідок цього він стає власником виробленої продукції, сам виходить на ринок, може мати свій рахунок у банку. Орендодавача в цьому випадку цікавить тільки орендна плата, величина якої залежить від цін реалізації і стану передаваних в оренду засобів виробництва. Крім орендної плати, орендатори розраховуються за всі матеріальні витрати (корми, матеріали для ремонту, спецодяг та ін.), а також за послуги, включаючи і роботу, консультації спеціалістів. При оренді орендуються основні засоби без замовлення за виробництво. Виробничу програму формує сам орендатор. У процесі укладення орендних договорів повинен витримуватися принцип повернення основних засобів. При оренді роль адміністрації зводиться лише до контролю за збереженням засобів, що передаються, і своєчасністю платежів. Таку форму оренди іноді називають вільною орендою.

Орендний підряд (цільова оренда) — оренда засобів виробництва з умовою виконання виробничої програми орендодавача. Господар засобів виробництва (орендодавач) не усувається повністю від виробничого процесу, залишаючи за собою функцію організаційного забезпечення (постачання, збут, фінансові взаємовідносини та ін.) і в тій чи іншій мірі адміністративний контроль. Разом з тим він залишається власником всієї виробленої продукції або більшої її частини.

Колективний підряд - це договір, що трудовий колектив укладає з керівництвом підприємства договір, за яким зобов’язується виробити певну кількість сільськогосподарської продукції, а господарство гарантує йому створення умов для успішного вирішення цього завдання, своєчасне надання необхідних виробничих ресурсів і оплату праці за одержану продукцію за наперед установленими розцінками і в передбаченому договором порядку.

Орендний підряд відрізняється від колективного підряду відносинами власності і мірою господарської самостійності. При колективному підряді засоби виробництва не беруться в оренду, а використовуються безкоштовно.

Досвід показує, що для впровадження орендного підряду доцільно розробляти своєрідний алгоритм, який включає: роз’яснювальну роботу в колективі; вибір форм організації праці і розміру трудових колективів; уточнення штатної чисельності управлінських працівників і кола службових обов’язків; формування орендних колективів; вибори лідера в трудових колективах; розробку умов орендних договорів; визначення нормативного виходу продукції; розрахунок цін (планово-облікових, реалізаційних); вибір форм авансування і обліку трудового вкладу; укладення договорів і уточнення умов оренди.

Внутрішньогосподарське кооперування вносить суттєві зміни в організаційну побудову і структуру управління. Спостерігається декілька варіантів таких організаційних змін.

1. У кооперативному підприємстві, що перейшло на орендний підряд, залишається невеликий центральний апарат управління. На базі галузевих і обслуговуючих цехів створюються внутрішньогосподарські кооперативи, а в середині них — орендні колективи. Центральний апарат господарства здійснює функції економічної підготовки виробництва, координації діяльності кооперативів, консультаційного обслуговування і впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зовнішні економічні зв’язки.

2. У підприємстві залишається невеликий центральний апарат управління, кооперативи створюються на базі відділків (комплексних бригад). У середині кооперативів створюються орендні колективи.

3. Підприємство виступає як асоціація кооперативів (іноді 10 і більше), які створюються за територіально-галузевим принципом. Кожен кооператив має свій рахунок у фінансово-розрахунковому центрі, створеному на базі планово-економічного відділу і бухгалтерії. Створення асоціації кооперативів приводить до зміни організаційної побудови господарства і структури управління: замість загальних зборів вищим органом управління стають збори орендарів-кооператорів, спеціалісти апарату управління переходять на виборній основі в кооперативи, і їх заробітки залежать від того, як працює той чи інший кооператив.

4. Змішаний тип організаційної побудови і структури управління підприємства, коли використовуються в різному поєднанні елементи із перехідних варіантів. Головна відмінність кооперативів перед традиційними формами організації праці (бригади, ланки, мехзагони та ін.) полягає в більш глибокій госпрозрахунковій самостійності нових формувань в плануванні і організації виробництва, в реалізації виробленої продукції, розподілі госпрозрахункового доходу. Зрозуміло, що більш висока самостійність передбачає повну економічну і соціальну відповідальність кооперативу в цілому і кожного його члена за кінцеві результати роботи.

Вітчизняний і світовий досвід свідчить, що важливою умовою високої ефективності кооперування є використання форм кооперативних формувань: орендні форми кооперації, госпрозрахункові підрозділи в середині агрофірм та ін.

Розділ 3. Удосконалення методів управління сільськогосподарським підприємством

3.1 Удосконалення методів адміністративного впливу на колектив

В ПСП а/ф «Василівка» більш ширше використовуються методи організаційного впливу, а методам розпорядчого впливу приділяється менше уваги. На мою думку треба ширше застосовувати методи розпорядчого впливу, які на відміну від методів організаційного впливу відображують динаміку пресу управління і спрямовані на регулювання виробництва та усунення збоїв і перешкод, що виникають у роботі. Їх необхідно здійснювати шляхом прийняття адміністративно-управлінських актів керівником, проведенням спеціальних організаційних заходів.

За допомогою розпорядчого впливу можна буде здійснити цільове налагодження системи, запобігати її відхилені від заданої програми, забезпечити переведення системи з одного стану в інший, гармонізувати окремі елементи системи управління.

Оперативно розпорядчу діяльність керівника господарства треба буде здійснювати за такими правилами:

1) у межах своєї компетенції розпорядження потрібно давати тільки тоді, коли це дійсно зумовлюється обставинами;

2) розпорядження повинні бути науково обґрунтованими. Їх слід приймати наоснові законів, відповідної інформації, з урахуванням технічних, економічних, соціальних та правових факторів;

3) розпорядження повинні ґрунтуватися тільки на правових нормах чинного законодавства;

4) у процесі опрацювання і прийняття розпорядчих актів повинні брати участь спеціалісти господарства і безпосередні виконавці;

5) за формою викладу розпорядження мають бути короткими, конкретними, точними і зрозумілими;

6) розпорядження повинні бути призначені для конкретних виконавців, залежно від цього їх слід викладати з різним ступенем категоричності і деталізації завдання;

7) у процесі розпорядницька слід усунути можливість “управління через голову”, тобто дачі розпоряджень працівнику, минаючі його безпосереднього керівника;

8) розпорядження виконавцю потрібно давати завчасно, щоб він мав можливість підготуватися до їх виконання. Не давати багато розпоряджень одночасно; важливо завжди переконатися, що виконавець правильно зрозумів розпорядження.

Але виконання даних правил з боку керівництва замало, щоб виконати поставлені завдання. Своєчасне і якісне виконання виробничих завдань безпосередньо пов'язане із зміцненням трудової дисципліни колективу.

Правопорушення, які спостерігаються в процесі роботи трудового колективу ПСП а/ф «Василівка», можна об'єднати в три групи:

1) неналежне виконання покладених зобов'язань, запізнення на роботу, прогули, перебування на роботі у нетрезвому стані;

2) порушення правил техніки безпеки, виробничої санітарії, правил пожежної охорони;

3) заподіянні шкоди майну господарства в наслідок неправильного використання закріпленої техніки, будівель і споруд.

Причини порушення трудової дисципліни різні. Деякі з них мають суб'єктивний характер: низька свідомість працівників, їх незаінтересованість у суспільно корисній праці. Багато причин мають об'єктивний характер.

Для того, щоб зміцнити дисципліну в господарстві треба, насамперед, правильно організувати працю, виробництво і управління, дотримуватися принципу єдиноначальності.

У забезпеченні дисципліни праці важливу роль відіграють методи переконання, моральне і матеріальне стимулювання. До порушників трудової дисципліни вживати заходи матеріального впливу, наприклад, осіб, які вчинили прогули переводити на нижче оплачувану роботу.

Але поряд з цим потрібно більш ефективно використовувати методи стимулювання. В цьому році в господарстві після підсумків по збирання врожаю двох механізаторів було нагороджено годинниками.

Завжди слід враховувати те, що матеріальні і моральні принципи дають бажаний ефект лише у розумному їх поєднанні.

3.2 Використання економічних методів впливу на колектив для  покращення кінцевих результатів виробництва, їх роль в умовах радикальної економічної реформи

Сучасна економічна реформа в Україні, яка здійснюється у напрямі ринкових перетворень, докорінно змінює характер, принципи і процес управління.

Складні процеси становлення ринкових відносин в Україні мають свої особливості на рівні підприємства, становище якого у ринковій економіці докорінно змінюється. Будучи економічно самостійним і повністю відповідаючи за результати своєї діяльності, підприємство повинно сформувати таку систему менеджменту, яка забезпечила б йому високу ефективність роботи, конкурентоздатність і стійке становище на ринку.

Основною метою сучасної системи управління ПСП а/ф «Василівка», має стати удосконалення та найбільш широке й ефективне використання економічних методів управління трудовим колективом господарства.

В умовах формування ринкового механізму господарювання одним із основних економічних методів ведення виробництва є комерційний (господарський) розрахунок. Саме впровадження внутрішньогосподарського розрахунку, на нашу думку, сприятиме найбільшій зацікавленості працівників господарства у кінцевих результатах роботи.

Внутрішньогосподарський розрахунок посилює дієвість таких управлінських функцій, як планування, облік та контроль з боку спеціалістів і керівників середньої ланки. Для здійснення внутрішньогосподарського розрахунку кожному структурному підрозділу ПСП а/ф «Василівка» необхідно створити належні умови: визначити склад госпрозрахункових підрозділів, виділити необхідні засоби виробництва для проведення всього циклу сільськогосподарських робіт; розробити обґрунтовану програму по виробництву продукції і ліміти по затратах праці та коштів; встановити розміри поточного авансування, а також преміювання за підсумками року; надати підрозділам виробничу самостійність у використанні робочої сили і засобів виробництва; визначити порядок взаємовідносин підрозділів з керівництвом підприємства, а також між собою; проводити точний облік затрат і виходу продукції по кожному підрозділу; забезпечити щомісячний або по періодах робіт аналіз результатів роботи кожного підрозділу; здійснювати матеріальне стимулювання за підсумками роботи кожного підрозділу протягом року за економікою затрат і перевиконання завдань по виходу продукції.

Звичайно впровадження внутрішньогосподарського розрахунку вимагатиме від керівництва ПСП а/ф «Василівка» значних економічних розрахунків, проведення роз’яснювальної роботи з працівниками тощо, але з огляду на те, що у господарстві до економічної реформи функціонував госпрозрахунок, а зараз за таким принципом працює колектив вино-коньячного заводу, вважаємо, що затрати зусиль і часу на впровадження внутрішньогосподарського розрахунку в господарстві будуть значно меншими, що є перевагою цього методу у запровадженні.

Розробку і доведення завдань госпрозрахунковим підрозділам по основних натуральних показниках (обсягу виробництва і реалізації продукції) повинні здійснювати головні спеціалісти і керівники підрозділів; по вартісних показниках (ліміти виробничих витрат, диференційовані розцінки, фонд оплати праці) — планово-економічна служба, що до речі функціонує у ПСП а/ф «Василівка», разом з головними спеціалістами і керівниками підрозділів.