Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2012 в 10:34, курсовая работа
Ресторанний бізнес сьогодні є галуззю з високим рівнем конкуренції, що має за мету максимально задовольнити потреби певних груп споживачів, забезпечити високий рівень комфорту, задовольнити найрізноманітніші побутові, господарські і культурні запити гостей. З кожним роком вимоги до цих послуг зростають. Чим вищі культура та якість обслуговування відвідувачів, тим вищий імідж ресторану, тим привабливіший він для клієнтів.
Метою даної роботи є всебічне дослідження менеджменту ресторанного господарства, його завдань та функцій.
Об’єктом вивчення виступають управлінські відносини у ресторанному бізнесі.
Самостійне планування підприємством сфери послуг гостинності та харчування своєї діяльності потребує постійного моніторингу стану ринку, готовності до ринкових коливань з метою забезпечення реалізації стратегії саморозвитку і економічного виживання в умовах конкуренції.
ВСТУП ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти менеджменту ресторанного господарства……….……….……….4
1.1.Поняття “менеджмент”, “управління”, “управлінські відносини” у
ресторанному бізнесі …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..…...4
1.2. Ресторанне господарство, як суб’єкт управлінських відносин..………………...10
РОЗДІЛ 2. Практичні засади управління ресторанним підприємством на прикладі ужгородського ресторану…………..............................................................................................................................................................................................14
2.1. Поняття «функції менеджменту» та їхня роль в управлінні підприємствами ресторанного бізнесу……….……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………...……14
2.2.Місія, мета та завдання менеджменту підприємств ресторанного
господарства на прикладі ресторану «...»»…………………………….…………………………………………………………………19
2.3. Керівний персонал ресторану «...»…..………………………………………………………………………….……..25
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………...……………………………………………………….…….29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………………………………………………………………………..……….….31
Кожен ресторан відрізняється від інших власним стилем: національний, епохи лицарських турнірів і замків, сільський, мисливський, річковий, елітний, царський тощо. Серед артибутів інтер'єру можна побачити картини, фонтани, каміни, акваріуми, композиції з декоративних квітів, ігрові автомати тощо. Але основне, що складає престиж, − це смачні страви та широкий асортимент, кулінарна майстерність, професійний рівень обслуговування клієнтів, інфраструктура сервісу, гостинний прийом. З метою підвищення рівня якості та культури обслуговування, а також конкурентоздатності на світовому ринку підприємства ресторанного бізнесу повинні пропонувати не лише високий рівень обслуговування, але й широкий спектр додаткових послуг. Сервіс ресторану доцільно формувати не за принципом попиту, а за принципом пропозиції
Ресторанне господарство − це вид економічної діяльності суб'єктів господарювання щодо надання послуг для задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього. Заклади ресторанного господарства надають споживачам комплекс різноманітних послуг, які за своїм характером можна поділити на:
Послуги харчування − це послуги з виготовлення кулінарної продукції, її реалізації і організації споживання відповідно до типу і класу закладу, тому вони поділяються на послуги харчування: ресторану, бару, кафе, закусочної, їдальні тощо.
Послуги з реалізації продукції власного виробництва і закупних товарів та послуги з організації споживання є двома складовими поняття організація обслуговування.
Послуги з виготовлення кулінарної продукції і кондитерських виробів у закладах ресторанного господарства включають:
Послуги з реалізації продукції включають:
Послуги з організації споживання продукції та обслуговування споживачів включають:
Інформаційно-консультативні послуги включають:
Послуги з організації дозвілля включають:
До інших послуг включають:
Підприємства ресторанного бізнесу, як правило, мають різну місткість. Саме тому вони мають різну чисельність управлінського персоналу. Утримання великого апарату управлінців економічно виправдане лише на великих підприємствах. У зв'язку з ліквідацією централізованих управлінських структур, набуттям повної господарської самостійність розгортанням приватизаційних процесів керівники підприємств змушені самостійно планувати їх подальший розвиток, укладати відповідні господарські угоди, забезпечувати технологічні процеси надання послуг, підбирати кадри і керувати роботою персоналу, щоденно вирішувати безліч непередбачуваних проблем.
Значно збільшився обсяг управлінської праці, пов'язаної з постачанням, обліком, контролем виконання завдань. Все це потребує високої кваліфікації керівників, їх уміння на високому рівні виконувати будь-які управлінські функції.
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ
РЕСТОРАННИМ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ПРИКЛАДІ УЖГОРОДСЬКОГО РЕСТОРАНУ
2.1. Поняття «функції менеджменту» та їхня роль
в управлінні підприємствами ресторанного бізнесу
Термін «функція» у перекладі з латинської мови означає «здійснення, виконання». Функції управління — є спеціалізованими видами різнорідних робіт, які можна розглядати, як з точки зору їх виконавців (конкретних працівників управлінського апарату), так із точки зору змісту процесу управління та характеру виконуваних робіт. У функціях менеджменту поєднуються принципи, методи й зміст управлінської діяльності. Разом з тим, у прикладному розумінні функціями менеджменту називають відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які забезпечують управлінські дії. Функції менеджменту відбивають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.
Важливою проблемою теорії менеджменту є визначення переліку функцій управління. Один із фундаторів теорії менеджменту А.Файоль виділяв п'ять функцій: планування, організацію, розпорядництво, координування й контроль. Науковці вітчизняної школи, ще років 20 тому визначали шість функцій: планування, організацію, координування, стимулювання, регулювання та контроль. Проте публікації останніх років як вітчизняних, так і зарубіжних теоретиків твердять про доцільність виділення лише чотирьох функцій: планування, організації, мотивації й контролю, зважаючи на те, що саме ці функції реалізуються у здійсненні будь-якого управлінського процесу. А функції координування й регулювання фактично є складовими функцій планування, організації, мотивації й контролю.
Процес управління виробництвом товарів і послуг на підприємствах ресторанного бізнесу вимагає планування цієї діяльності, організації роботи відповідних структур (відділів, служб, підрозділів), мотивації (стимулювання) працівників, контролю результатів діяльності всіх структурних підрозділів. Після контролю здійснюється зворотний зв'язок з метою усунення виявлених недоліків або відхилень, який виконує функція регулювання. Отже, функції менеджменту планування, організації, мотивації і контролю є головними на підприємствах ресторанної сфери, оскільки будь-яка інша управлінська діяльність здійснюється шляхом послідовного їх застосування.
Функція планування виявляється у вирішенні двох питань:
План являє собою складну соціально-економічну модель майбутнього становища організації. Підприємства ресторанного бізнесу формують єдиний план управління діяльністю, але в його межах менеджерами використовується ряд методів для досягнення конкретних цілей і завдань. Процес планування діяльності здійснюється відповідними рівнями підприємства. Так, стратегічним плануванням займаються управлінці вищого рівня. Середня ланка управлінців здійснює тактичне планування, тобто визначає проміжкові цілі на шляху досягнення стратегічних. Планування здійснюється й на нижчому рівні та визначається як оперативне планування. Оперативні плани покликані спрямовувати зусилля кожного працівника на досягнення головних цілей підприємства. Зазначені види планування сукупно складають генеральний або так званий бізнес-план функціонування підприємства.
Ефективність планування як функції управління на підприємствах ресторанного бізнесу залежить від принципів (основоположних правил), якими керуються при складанні планів. До них належать:
Функція планування вирішує проблему невизначеності щодо діяльності підприємства й допомагає підприємству ефективно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі.
Функція управління «організація» полягає у встановленні постійних та тимчасових взаємовідносин між підрозділами підприємства ресторанного бізнесу, визначенні порядку та умов його діяльності. Ця функція реалізується через адміністративно-організаційне та оперативне управління.
Адміністративно-організаційне управління передбачає визначення структури підприємства, встановлення взаємозв'язків і розподіл функцій між його підрозділами, надання певних прав працівникам апарату управління й визначення їхньої відповідальності.
Оперативне управління забезпечує функціонування підприємства відповідно до затвердженого плану. Воно полягає у періодичному й безперервному порівнянні фактичних результатів з результатами, передбаченими планом, та відповідному їх коригуванні.
Отже, функція менеджменту «організація» з одного боку − це структура взаємовідносин, прав, цілей, ролей, видів діяльності та інших факторів, які мають місце в процесі спільної праці людей, та процес, за допомогою якого створюється і зберігається структура підприємства, з другого.
Функція мотивації − це процес спонукання учасників виробничого процесу до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей підприємства в цілому.
Менеджери застосовують функцію мотивації для активізації діяльності працівників, щоб стимулювати їхню працю.
Особисте задоволення від добре виконаної роботи надає працівникам почуття впевненості у власних силах. Це є не менш важливим фактором з точки зору мотивації праці, ніж матеріальна винагорода. Прагнення людини до реалізації себе у виконуваній роботі є незаперечним. Там, де управління й організація праці надають працівникам такої можливості, їхня праця є високоефективною, а мотиви до праці − високими. Відтак, мотивувати діяльність працівників означає визначити їхні найважливіші інтереси й дати їм шанс реалізуватись в процесі трудової діяльності.