Методи визначення потреби в трудових та матерiальних ресурсах для виконання виробничоi програми

      ,                                              (1.3) 

      де  А_пл і А_б - загальна потреба у фахівцях у планований і базовий періоди;

      • часткова заміна практиків, що тимчасово  заміняють посади фахівців 

     ,                                           (1.4) 

      де  Кв - коефіцієнт вибуття фахівців (практика показує, що це 2 - 2% від загальної  чисельності в рік);

      • відшкодування природного вибуття  працівників, що займають посади фахівців і керівників (оцінка демографічних  показників кадрового складу, облік  смертності)

      • вакантні посади, виходячи з затверджених штатів, очікуваного вибуття працівників.

      Довгострокова потреба у фахівцях. Цей розрахунок здійснюється при глибині планування на період більше трьох років.

      При визначенні потреби у фахівцях на перспективу і відсутності детальних планів розвитку галузі і виробництва застосовують метод розрахунку виходячи з коефіцієнта насиченості фахівцями, що обчислюється відношенням числа фахівців до обсягу виробництва. З урахуванням показника А (потреба у фахівцях) буде виглядати наступним чином: 

      ,                                          (1.5) 

      де  Ч р - Середньосписочна чисельність працюючих;

      Кн - нормативний коефіцієнт насиченості фахівцями.

      Дані  про час процесу дають можливість розрахувати кількість робітників - відрядників або робітників - почасовиків, кількість яких визначається безпосередньо трудомісткістю процесу. Для розрахунку слід користуватися наступної типової залежністю:

      Чисельність робочих = Час, необхідний для виконання  виробничої програми (ТН) / / Корисний фонд часу одного робочого (ТПОЛ) • Коефіцієнт перерахунку явочної чисельності у списочній.  

      У свою чергу,  

      ,                          (1.6) 

      де n - кількість номенклатурних позицій  виробів у виробничій програмі;

      Ni - кількість виробів i-ї номенклатурної позиції;

      Ti - час виконання процесу (частини процесу) з виготовлення виробу i-ї номенклатурної позиції;

      ТН пр.i - час, необхідний для зміни величини незавершеного виробництва у відповідності з виробничим циклом виробів i-й позиції;

      Кв - коефіцієнт виконання норм часу (в зарубіжній літературі - рівень продуктивності, рівень використання часу).

      Різновидом  розглянутого методу може бути підхід, заснований на визначенні чисельності адміністративно-управлінського персоналу з використанням формули Розенкранца:  

      ,                                    (1.7) 

      де  Ч - чисельність адміністративно-управлінського персоналу певної професії, спеціальності, підрозділи тощо;

      n - кількість видів організаційно-управлінських  робіт, що визначають завантаження  даної категорії фахівців;

      Mi - середня кількість певних дій (розрахунків, обробки замовлень, переговорів тощо) в рамках i-гo організаційно-управлінського виду робіт за встановлений проміжок часу (напр., за рік);

      Ti - час, необхідний для виконання одиниці М в рамках i-гo організаційно-управлінського виду робіт;

      Т - робочий час фахівця згідно з  трудовим договором (контрактом) за відповідний  проміжок календарного часу, прийнятий  у розрахунках;

      Кнрв - коефіцієнт необхідного розподілу часу;  

      ,                                       (1.8) 

      де  Кдр - коефіцієнт, що враховує витрати на додаткові роботи, заздалегідь не враховані в часі, необхідному для певного процесу (М • t), як правило, знаходиться в межах 1,2 <Кдр <1, 4;

      Ко - коефіцієнт, що враховує витрати часу на відпочинок працівників протягом робочого дня, як правило, встановлюється на рівні 1,12;

      Кп - коефіцієнт перерахунку явочної чисельності у списочній.

      Метод розрахунку за нормами обслуговування. У закордонній літературі прийнято назву «агрегат-метод», що показує залежність розраховується чисельності від кількості обслуговуваних машин, агрегатів та інших об'єктів. Кількість робітників - почасовиків або службовців за нормами обслуговування розраховується за формулою:  

      Ч = Число агрегатів • Коефіцієнт завантаження / Норма

      обслуговування  •  Коефіцієнт перерахунку явочної чисельності

      у спис очній,                                                      (1.9)

      У свою чергу, норми обслуговування визначаються за формулою;  

      Норма обслуговування = n = ТПОЛ / 2, (1ед1 • npi) + ТД, i = l     (1.10) 

      де n - кількість видів робіт з  обслуговування об'єкта;

      1ед1 - час, необхідний для виконання од. обсягу i-гo виду робіт;

      npi - число од. обсягу i-гo виду робіт на од. обладнання або іншого об'єкта розрахунку (наприклад, од. виробничої площі);

      ТПОЛ - корисний фонд часу працівника за день (зміну);

      Тд - час, необхідний для виконання працівником додаткових функцій, не включаються в t од.

      Метод розрахунку по робочих місцях та нормативам чисельності слід розглядати як окремий  випадок використання методу норм обслуговування, тому що та необхідне число працівників  з числа робочих місць, та нормативи  чисельності встановлюють виходячи з норм обслуговування. Чисельність  працівників по робочих місцях визначається за формулою:  

      Ч = Необхідна кількість працівників (число робочих місць) • 

      завантаження  • Коефіцієнт перерахунку явочної чисельності

      у спис очній                                                    (1.11) 

      Нормативи чисельності визначаються із відносини:  

      НЧ = Обсяг робіт / Норма обслуговування                       (1.12) 

      Специфічним випадком застосування методу норм обслуговування варто розглядати визначення чисельності керівників через норми керованості. В якості загальних рекомендацій по їх встановлення можна прийняти наступні: для керівних посад в підрозділах зі значною питомою вагою робіт творчого нестандартного характеру, високої кваліфікації або частими відхиленнями від заздалегідь наміченої технології процесу норма керованості повинна лежати в межах 5-7 осіб; для керівних посад у підрозділах з досить сталим характером робіт, значною мірою визначає стандартними організаційно-управлінськими процедурами, норма керованості повинна лежати в межах 10-12 чоловік, а в будь-якому випадку норма керованості не повинна перевищувати 15-17 чоловік, інакше колектив стає некерованим.

      Для розрахунку чисельності персоналу  можна використовувати деякі  статистичні методи. Їх умовно поділяють  на дві основні групи: стохастичні  методи; методи експертних оцінок.

      Стохастичні методи розрахунку ґрунтуються на аналізі  взаємозв'язку між потребою в персоналі  та іншими перемінними величинами (наприклад, обсягом виробництва). При цьому в розрахунок приймаються дані за попередній період. Передбачається, що потреба в майбутньому буде розвиватися за аналогічною залежності. Як правило, для розрахунку використовуються такі чинники, які не потребують складних математичних дій, але дають цілком прийнятні результати. Найбільш часто застосовуються наступні стохастичні методи: розрахунок числових характеристик; регресійний-аналіз; кореляційний аналіз. Розрахунок числових характеристик застосовується, коли потреба в персоналі в значній мірі пов'язана з яким-небудь чинником і цей зв'язок досить стабільний. Наприклад, при розрахунку чисельності ремонтного персоналу використовуються наступні дані: обсяг виробництва за минулий рік; трудомісткість ремонту за цей період. На їх основі розраховується показник трудомісткості ремонту на од. випуску продукції, виходячи з якого визначається обсяг ремонтних робіт на плановий період. Подальший порядок розрахунку виконується за схемою методу, заснованого на даних про час робочого процесу. 
 
 

6. Визначення  потреби підприємства у матеріальних ресурсах

 
 

     Потреба підприємства у сировині та матеріалах повинна бути обґрунтована. Кожен  вид споживання (основне виробництво, впровадження нової техніки і проведення експериментальних робіт, ремонтно-експлуатаційні потреби, виготовлення технологічного оснащення та інструменту, приріст незавершеного виробництва, створення необхідних матеріальних запасів) має відповідну специфіку розрахунків.

     Застосовувані на підприємствах матеріали поділяються  на основні та допоміжні. До основних матеріалів відносяться такі, з яких виготовляють виріб або ж які є складовою частиною виробу, входять до його складу. Витрати на основні матеріали відносяться до прямих витрат на виробництво і відображаються у відповідній статті калькуляції прямим рахунком. Допоміжні матеріали застосовуються для здійснення технологічних процесів, для утримання устаткування, для господарських та побутових потреб (масла, мастильні, обтирального матеріали і т. д.). Витрати на допоміжні матеріали відображаються у відповідних статтях комплексних кошторисів витрат і через них списуються на собівартість продукції.

     Потреби підприємств у матеріальних ресурсах можуть бути визначені різними методами: прямого рахунку, на основі даних про рецептурний склад готової або проміжної продукції, на основі нормативних термінів зносу; на основі формул хімічних реакцій; статистичним методом (при прогнозуванні потреб).

     Найбільш  точним є метод прямого рахунку. У цьому випадку потреба в  матеріалах Мпл визначається шляхом множення запланованого обсягу виробництва Nпл в облікових одиницях вимірювання на питому норму витрати матеріалу Нм в натуральних одиницях виміру, тобто за формулою: 

      ,                                  (1.13) 

     Зазвичай  один і той самий матеріал застосовується для виготовлення декількох видів  продукції, і загальна потреба в ньому розраховується як сума творів:

                                                                                               (1.14)                              

     де n-кількість виробів, видів продукції, на виготовлення яких витрачається даний матеріал.

     Метод прямого рахунку має кілька різновидів: подетальний, за аналогією, за типовими представникам.

     Найбільш поширеним є прямий подетальний метод. Загальна потреба у матеріалах визначається шляхом підсумовування творів подетальних норм його витрати на запланований обсяг виробництва окремих деталей, тобто за формулою:

      ,                                     (1.15)