Методологічні підходи до самоменеджменту

правил та принципів організації  своєї роботи дозволяють менеджеру  визначити 

свій особистий, індивідуальний стиль  роботи.

1. Організаційні принципи денного  розпорядку.

Основний принцип організації  робочого дня:

– робота повинна підпорядковуватись мені, а не навпаки.

Існує25 організаційних принципів  денного розпорядку, які умовно можна 

поділити на 3 частини: початок дня, основна частина дня, кінець дня.

Правила раціональної організації  робочого дня:

Початок дня:

1.  Розпочинати день з гарним  настроєм.

52

2.  Виконання фізичних вправ,  сніданок, збори на роботу.

3.  Розпочинати роботу в один  і той самий час.

4.  Перевіряти план дня.

5.  Спочатку робити найважливіші  завдання.

6.  Розпочинати роботу без  тривалого періоду «впрацювання».

7.  Погоджувати план дня з секретарем.

8.  Вранці займатись виконанням  найважливіших та найскладніших  справ 

(категорії А).

Основна частина дня:

9.  Підготуватись до виконання  кожного завдання за планом.

10.  Чітко встановлювати тривалість  виконання кожної справи.

11.  Запобігати імпульсивних дій, які заважатимуть виконанню плану.

12.  Відхиляти невідкладні проблеми, що виникають додатково.

13.  Запобігати незапланованих  справ.

14.  Своєчасно робити перерви.

15.  Однорідні завдання виконувати  серіями (блоками).

16.  Розпочинати наступну справу тільки після завершення попередньої.

17.  Раціонально використовувати  часові перерви між виконанням  завдань.

18.  Працювати антициклічно.

19.  Встановлювати «закриті»  та «спокійні» години.

20.  Контролювати час та плани.

Завершення дня:

21.  Завершувати незроблене.

22.  Контролювати результати (самоконтроль).

23.  Складати плани на наступний  день.

24.  Кожний день повинен мати  свою кульмінацію.

25.  Додому йти з добрим  настроєм.

2. Графік працездатності

Працездатність кожної людини піддається визначеним  коливанням, що

відбуваються в рамках природного ритму. Пік працездатності, як правило,

припадає на першу половину дня, коли шлунок, підшлункова залоза, селезінка  і 

серце функціонують найбільш активно. Протягом дня цей рівень поступово 

знижується. Тому найбільш значимі, важливі  й термінові справи варто 

виконувати до обіду.

Працездатність людини протягом дня  характеризується фазним розвитком.

Основними фазами є:

-  Фаза впрацювання, чи наростаючої  працездатності. Протягом цього 

періоду відбувається перебудова  фізіологічних функцій від

попереднього виду діяльності людини до поточного. Залежно від 

53

характеру праці й індивідуальних особливостей ця фаза триває від 

кількох хвилин до 1,5 години.

-  Фаза стійкої високої працездатності. Для неї характерно, що в

організмі  людини установлюється відносна стабільність чи навіть деяке 

зниження напруженості фізіологічних  функцій. Цей стан поєднується з 

високою працездатністю. Фаза стійкої  працездатності може

утримуватися протягом 2-2,5 і більше годин.

-  Фаза розвитку стомлення   і пов’язаного з ним падіння  працездатності 

триває від кількох хвилин до 1-1,5 години і характеризується

погіршенням функціонального стану  організму.

Динаміка працездатності протягом дня графічно являє собою криву, що

наростає в перші години, проходить  потім  на досягнутому високому рівні  й 

знижується до обідньої перерви.

Описані фази працездатності повторюються і після обіду. При цьому фаза

спрацьовування протікає швидше, а  фаза стійкої працездатності нижче  за

рівнем і менш тривала, ніж до обіду. В другій половині зміни зниження

працездатності настає раніше і  розвивається сильніше у зв’язку  з більш 

глибоким стомленням.

Для динаміки працездатності людини протягом доби, тижня характерна та

ж закономірність, що й для працездатності протягом дня. У різний час доби

організм людини по-різному реагує на фізичне і нервово-психічне

навантаження. Відповідно до добового циклу працездатності найвищий її

рівень відзначається в ранкових і денних годинах: з 8 до 12 години першої

половини дня і з 14 до 17 години другої. У вечірні години працездатність

знижується, досягаючи свого мінімуму вночі.

У денний час найменша працездатність, як правило, відзначається в період

між 12 і 14 годинами, а в нічний час  – з 3 до 4 години.

Розробляти свій режим праці  і відпочинку слід виходячи з  особливостей

зміни працездатності. Якщо час роботи буде збігатися з періодами найвищої

працездатності, можна виконати максимум роботи при мінімальній витраті 

енергії і мінімальному стомленні.

Для того, щоб визначити свій індивідуальний денний ритм, слід

систематично та усвідомлено спостерігати за собою протягом 10 днів та

визначити:

-  В який час дня Ви маєте  найбільший приплив енергії?

-  В який час дня Ви краще  сприймаєте інформацію?

-  Коли відчувається втома, які види діяльності особливо важко

робити?

-  До якого часу відчувається  втома?

-  Коли Ви починаєте боротьбу  зі сном?

-  Коли Ви лягаєте спати?

-  Який період дня є дійсно  Вашим робочим часом?

-  Коли Ви займаєтеся найбільш  важливими справами?

54

-  Коли Ви виконуєте менш  важливу роботу?

На підставі спостережень за собою  і  відповіді на перелічені вище питання 

слід намилювати свій особистий  графік працездатності і враховувати  його при 

плануванні роботи.

3. Біологічні закономірності. Біоритми.

Менеджеру потрібно працювати і  жити не всупереч, а відповідно до

біологічного ритму, тому що поряд  з регулярними коливаннями денної

працездатності спостерігаються  інші біологічні закономірності протягом більш 

тривалих періодів часу – біоритми.

Працездатність людини має регулярні  фази  активності і розслаблення.

Основою науки про біоритми  є об’єктивна істина, відповідно до якої в 

організмі людини постійно відбувається процес будівництва і руйнування

кліток, що істотно впливає на його фізичний стан і активність. Подібні зміни

клітин ведуть до підвищення чи зниження змісту в крові живильних речовин, а 

це, у свою чергу, впливає на наш  потенціал.

Відповідно до теорії біоритмів  людина від дня народження знаходиться  під 

впливом трьох різних постійно мінливих потоків енергії. Віддача енергії

означає активність (підйом), поглинання енергії відповідно – відпочинок (спад).

Розрізняють три окремих ритми:

Ф  (фізичний ритм)  –  тривалість періоду 23 дні, перепад кожні 11,5 дня.

Впливає на фізичну силу і на силу волі.

П  (психічний ритм)  –  тривалість періоду  –  28 днів, перепад  –  що 14 днів.

Впливає на динаміку почуттів, настроїв, творчих сил.

І  (інтелектуальний ритм)  –  тривалість періоду  –  33 дні, перепад  –  16,5 дня.

Впливає на розумові здібності, наприклад, на концентрацію і цілковите

самовладання.

Особливої уваги заслуговують дні  перепадів, коли відбувається  зміна  фаз 

біоритмів. Їх називають критичними днями, тому що в цей час можуть

відбуватися спонтанні порушення  нормальних фізіологічних функцій,

працездатності, контролю над волею  і розумом. Подібні зміни фаз  тривають 24

години, їхнє настання залежить від  години народження, тобто вони можуть

захоплювати як попередній, так і  наступний день. Важливо знати: не кожен 

критичний період приводить до критичного стану, однак у ці дні треба бути

особливо обережним.

Коли зміна фаз збігається з  нульовою точкою одного з  ритмів  –  цей день

вважається «поганим днем». Коли в  цій точці сходяться два ритми (циклу), цей 

день оцінюється як «дуже поганий» (таких днів шість у році). А коли сходяться

три цикли – день вважається «небезпечним» (буває тільки раз на рік).

Звернемо увагу на сферу впливу і наслідки кожного з трьох  біоритмів у 

різних фазах.

Фізичний біоритм.  Сфера впливу: фізична активність, витривалість,

витримка, опірність, впевненість  у собі, жадання діяльності.

55

Підйом (витрата енергії)  –  характеризується припливом сил  і фізичної

витривалості. Сприятливий період для подорожей, операцій, видалення  зубів,

щеплень. У цей період опірність організму найвища.

Спад (нагромадження енергії)  –  фаза спокою, утоми, небажання 

працювати, схильності до захворювань. У цей період відзначається сильний 

вплив медикаментів, чутливість до болю.

Критичні точки (стан нестабільності)  –  небажання працювати,

незадоволення собою, загострення  захворювань, особливо виражені наслідки

алкоголю. Можливі нещасні випадки, нанесення збитку здоров’ю.

Психічний біоритм.  Сфера впливу: сфера психіки, характер, духовний світ,

підсвідомість, інтуїція, комунікабельність, гармонія, здатність до

співробітництва, моральні сили, творчі сили, настрій, самовладання.

Підйом: позитивний настрій, гармонія з навколишнім світом, контактність.

Сприятливий час для здачі іспитів, знайомств, участі в змаганнях, публічних

виступах. Радість від спілкування.

Спад: негативні емоції обтяжують  роботу «у команді» і співробітництво.

Схильність до замкнутості, монотонності, іноді до  депресії. Варто 

контролювати відносини з оточуючими.

Критичні точки: гострі суперечки, безглузда нервозність. Погіршення

хворобливого стану. Уповільнена  реакція.

Інтелектуальний біоритм.  Сфера  впливу: інтелектуальні, розумові

здібності, пристосовність, логіка; розум. Увага, здатність до реагування,

пам’ять (життєва сила, життєствердження).

Підйом: духовна розкутість, сприйнятливість до нового, гарна пам'ять,

пристосовність. Сприятливий час  для виконання нових задач, закордонних 

поїздок, вивчення важких предметів, складання планів, прийняття рішень, здачі 

іспитів.

Спад: недолік розумових здібностей, сконцентрованості, погіршення

пам’яті, недолік виразності. Сприятливий  час для виконання рутинної роботи,

збори й упорядкування інформації, повторень (репетицій).

Критичні точки: слабка пам'ять, схильність до помилок. Духовний

дискомфорт, недолік цілковитого самовладання, здатність до реагування.

Схильність до нещасливих випадків.

Одночасно помітн6о, що іноді корисно  враховувати не тільки місячні 

біоритми, але й більш тривалі. Відзначається також зв'язок розумових  і 

фізичних процесів, можливих навантажень і більш високих результатів із

внутрішніми біологічними ритмами. І  задача, природно, полягає  в тому, щоб 

вони співпадали з відповідним  ритмом, можливостями збігу, тобто 

оптимальною програмою діяльності й обліку при розробці усіх внутрішніх

ритмів із зовнішніми факторами  і специфічними умовами роботи менеджера.

4. Індивідуальний робочий стиль

Для  забезпечення раціональної, продуктивної розумової праці її треба 

організувати так, щоб передбачати  зміну різних видів діяльності протягом

56

робочого дня відповідно до того, як змінюється працездатність. Так, на початку

роботи працездатність нижча за звичайні середні показники; наприкінці першої

години вона досягає найвищого  рівня, тримається на ньому протягом другої і 

третьої годин, а потім починає знижуватись. Тому для людей розумової праці

особливо важливо основну, найважчу роботу, пов’язану з обдумуванням,

узагальненнями, засвоєнням чогось нового, виконувати в першій половині

робочого дня. Допоміжні операції, що потребують незначного напруження,

бажано виконувати наприкінці дня.

Якщо з якоїсь причини людина не працювала певний час, то навантаження

треба збільшувати поступово, особливо в старшому віці.

Коли людина починає займатися  новою, незнайомою діяльністю або 

приступає до неї після досить великої перерви, то входити в роботу також

потрібно поступово. В перші  дні працівник швидко відчуває втому, іноді в 

нього тремтять м’язи, настає загальне нездужання. Потім по мірі звикання і 

втягування в роботі він вже  не так стомлюється, продуктивність поступово

зростає.

Розумову діяльність, так само, як і фізичну, не можна розпочинати,

напружуючись з останніх сил. Про  це треба пам’ятати ще й тому, що при 

фізичній праці людина швидше призвичаюється, ніж при розумовій. Поступове 

входження в робочий процес сприяє поліпшенню й вдосконаленню

працездатності, виробленню трудової вправності, пам’яті, уваги й мислення.

Щоб діяльність була продуктивною, необхідне  постійне тренування, яке 

має велике значення для розвитку і використання трудових та функціональних

можливостей організму. Тренованість забезпечує економніше витрачання

функціональних можливостей організму  і мобілізує приховані резерви 

діяльності окремих органів  і систем, коли в тому виникає  потреба. Така

мобілізація сил має важливе  значення в період великого напруження в роботі

(під час складання звітів, екзаменів  та ін.). Важливу роль вона відіграє  також у 

профілактиці  різних хвороб, пов’язаних з інтенсивною працею. У стані  спокою

в тренованих людей рівень функції  кровообігу нижчий, ніж у нетренованих.

Однак при фізичних навантаженням  або при великому нервово-емоційному

напруженні у тренованих цей  показник досягає значно  вищого рівня 

фізіологічних можливостей.

Індивідуальний робочий стиль  визначається: властивостями характеру,