Методологічні підходи до самоменеджменту

виділити спеціальне устаткування (наприклад, сигнали пожежної тривоги).

Яскраві фарби треба використовувати  обережно, їх не слід застосовувати  на

великих поверхнях.

14. Темні фарби вимагають менше  догляду, світлі створюють у 

приміщенні враження чистоти.

15. Темні фарби додають кімнаті  інтимний вид, світлі використовуються,

щоб створити враження великої площі.

16. Наступні кольори рекомендуються  для визначених службових

приміщень: для коридорів  -  яскраві  фарби (наприклад, жовта, оскільки

звичайно в коридорі не вистачає природного світла); для звичайних  приміщень 

-  білий колір для стель,  м'які холодні  -  для стін, що  знаходяться перед 

службовцями, оскільки вони більш спокійні для ока, але компенсувати це треба

фарбуванням у теплі сонячні  кольори інших стін; для окремих  кабінетів  -  темні 

і багаті кольори у відповідності  зі смаком власника кабінету.

У деяких приміщеннях варто спеціально використовувати такий колір,

що буде сприяти відчуттю чистоти  і достатку повітря. У складських

приміщеннях краще застосовувати  світлі кольори, що дають гарне 

відображення; у конференц-залах (якщо вони мають довгу і вузьку форму)  -світлі кольори на причілках і темні кольори - на передній і задній стінах.

У приміщеннях картотек, складських приміщеннях і приміщеннях 

неправильної форми стіни й  устаткування доцільно офарблювати  в один колір,

щоб замаскувати неправильну форму  кімнати.

21

У службових приміщеннях адміністративного апарату необхідно

домагатися кондиціонування повітря. Під кондиціонуванням повітря 

розуміється регулювання його температури, вологості, чистоти, повітрообмін

(вентиляція).

Повне кондиціонування повітря  підвищує продуктивність праці на 15 %.

Підвищення і зниження температури  на 10  –  12% приводить до 15-відсоткового і більше зниження продуктивності праці.

Рівень температури пов'язаний з вологістю повітря. При одній  і тій самій 

температурі вологе повітря здається печенею, а сухе  -  холодним. Нормальна

вологість повинна складати 40-60 %, мінімальна - 25-30 %.

Недостатність свіжого повітря  викликає сонливість і млявість.

Для збільшення повітрообміну можна  використовувати вікна. Але 

повітря, що надходить через вікна, не можна контролювати з погляду його

забруднення і протягів. Крім того, через відкриті вікна в приміщення проникає

вуличний шум. Тому більш прийнятним є використання кондиціонерів.

До негативних факторів навколишнього  середовища відноситься шум.

Дослідження показали, що в умовах шуму в першу чергу страждають

слухові функції. Так, після дії  шуму інтенсивністю 120 дб протягом години

необхідно 5  годин, щоб відновити  гостроту слуху. Дві хвилини шуму

інтенсивністю в 140 дб приводить до втрати слуху на 2 години. Підвищений

шум негативно впливає на кровообіг, подих, травлення і т.д.

Шум приводить до зниження продуктивності праці, викликає напругу,

стомлюваність, не дає можливості зосередитися. Праця службовців, що включає 

елементи розумової праці, вимагає  спокійної обстановки.

Дослідження показали, що друкарка при  роботі в гучному приміщенні

витрачає калорій на 19 % більше, ніж при роботі в спокійній  обстановці. Після 

акустичної обробки приміщення кількість помилок зменшилася на 53 %,

продуктивність праці зросла на 8,8 %, плинність знизилася на 45 %, невиходи

на роботу скоротилися на 37 %.

Визначення джерела є першим кроком на шляху зменшення шуму.

Необхідно змазати двері, письмові столи, стільці, шухляди; скоротити  вібрацію

устаткування, усунути тремтіння  скла у вікнах; заборонити голосні розмови.

Звукові хвилі поширюються подібно  променям світла. Тверда поверхня

відбиває звукову хвилю, м'яка - її поглинає.

Ступінь відображення звуку цементом 98,8 %, склом  -  97,2 %. Акустичні 

матеріали поглинають 70 % звуку і  відбивають 30 %.

Студенти повинні знати, що означають  терміни і поняття: планування

службових приміщень, функціональні  призначення підрозділів,  наукова 

організація робочого місця, ергономічна  схема робочого місця, нормальна 

робоча зона, максимальна робоча зона, умови праці.

Ціль (або мета)  –  це те, до чого прагнуть, що треба здійснити. (Див.:

Ожегов С. И. Словарь русского языка).

22

Постановка цілей  вимагає чітко  і в точних формулюваннях висловлювати

наші явні і приховані потреби, інтереси, чи бажання, і зорієнтувати наші дії на

досягнення цієї мети.

Постановка мети означає погляд у майбутнє, свідоме здійснення своїх  дій,

концентрацію своїх сил, активності на тому, що повинно бути досягнуто.

Таким чином, мета описує кінцевий результат.

Значення вміння правильно поставити життєві цілі важко переоцінити,

тому що правильна постановка мети визначає життя людини, шлях, по якому 

вона буде йти.

Навіщо потрібно ставити собі цілі?

Встановлення цілей дозволяє визначити, чи важливо те, що Ви робите.

Не маючи цілей, люди, як правило, витрачають сили і час на дурниці.

Над людьми, що не мають чітких особистих  цілей, зазвичай, панують 

вимоги моменту.

А встановлення цілей допомагає  нам відгороджувати себе від вимог,

пропонованих ситуацією чи іншими людьми, і домагатися здійснення тих цілей,

які важливі для нас особисто.

Тому говорять, що постановка цілей  –  це усвідомлення того, куди ми

хочемо  прийти і куди ми потрапити не хочемо, щоб не опинитися там, куди нас 

хочуть  привести інші люди.

С. Герман так  говорив про це: “Куди краще, щоб Ви самі виявляли і

використовували свої сильні сторони і можливості, раділи ним і рухалися з їх

допомогою вперед, ніж почували себе як в інвалідному  кріслі, що везуть за Вас 

інші”.

[Herman S. Notes on freedom // Pfeiffer J.W. and Jones (Edc.) The 1972 annual

handbook for group facilities. San Diego. Ca: University Associates, 1992].

Важливо якомога раніше визначити  свої цілі, розпізнати свої  можливості,

розвивати їх, використовувати шанси  і відповідати за своє майбутнє.

Активна і відповідальна життєва позиція при цьому є запорукою успіху,

особливо для керівника.

Процес постановки цілей включає  три фази:

1)  перша фаза – визначення  мети: тобто – чого я хочу?

2)  друга фаза – ситуаційний  аналіз: що я можу?

3)  третя фаза – формулювання мети: до чого я конкретно прагну.

Розглянемо I фазу процесу постановки цілей –знаходження цілей.

2. Знаходження цілей.

Для визначення цілей необхідно  задати собі такі питання:

1)  Яких цілей ви хочете  досягти в житті?

2)  Чи стикуються вони між  собою?

3)  Чи існує головна, вища  мета, чи визначені проміжні цілі  на шляху до 

головної?

4)  Чи знаєте Ви, що Ви самі  можете зробити для досягнення  мети (тобто 

сильні сторони) і над чим  ще треба працювати (слабкі сторони)?

23

Основний принцип визначення і  постановки цілей  –  це ясність мети. Це

передумова успіхів у професійному й особистому житті. Деякі люди настільки 

активно втягуються в процес виконання  завдань, що втрачають уявлення про 

зміст своєї діяльності: як говорять “за деревами не видно лісу”.

Другий найважливіший принцип постановки цілей  –  реалістичність цілей.

Треба ставити реальні цілі, тобто, такі, що можуть бути втілені в конкретні  дії.

Розглянемо деякі приклади формулювання цілей:

-  Я хочу бути щасливим.

-  Я хочу мати гарні взаємини  зі своїми співробітниками.

-  Я хочу вести більш здоровий  спосіб життя.

Наведені приклади формулювання цілі вказують на область, у якій Ви

хочете досягти успіху, і на загальну мету, але вони не конкретні і  не пов’язані з 

часом (терміном виконання).

Цілі, що сформульовані в загальному виді, як правило, залишаються лише

намірами, тому що таке формулювання не показує, що потрібно зробити, щоб 

досягти успіху.

Щоб цілі були досяжні (а не залишилися лише намірами ), вони повинні 

бути конкретизовані за допомогою  питання:

“Як цих загальних цілей можна  досягти?”, а також постановки конкретних

завдань, чітко розписаних у часі.

Наприклад:

Як не треба:  Як треба:

-  Я хочу вести більш здоровий  спосіб 

життя.

- З наступного дня Я кидаю  палити.

- Я буду ходити на роботу пішки.

-  Двічі на тиждень  Я   бігатиму 

протягом 30 хвилин.

-  Я хочу вміти краще контактувати  зі 

своїми співробітниками

-  Я хочу для кожного співробітника 

зарезервувати 1 годину додаткового 

часу в тиждень, щоб поговорити на

особисті і професійні теми

Таким чином, щоб ціль була досяжна, необхідно при визначенні мети:

1)  Формулювати конкретні цілі, орієнтовані на дії, тобто чітко 

встановлювати конкретний кінцевий результат.

2)  Встановлювати часовий інтервал.

3)  Для успішного просування  до мети кроками поділити головну мету на

підціли, задачі, завдання і інш.

Етапи визначення особистих цілей:

1)  Розробка загальних уявлень  про життєві устремління.

2)  Диференціація у часі життєвих  цілей.

3)  Розробка провідних уявлень  у професійній сфері.

4)  Інвентаризація цілей.

24

1) Для того щоб створити загальні  уявлення про життєві устремління, 

треба проаналізувати:

1)  Як протікало дотепер ваше  життя?

2)  У чому були ваші найбільші  успіхи? Які були невдачі? У 

професійній сфері чи особистому житті?

3)  Як ви уявляєте собі своє майбутнє?

4)  До якого віку ви хотіли  дожити?

5)  Чого ви хочете досягти?

6)  Які удари чи долі поразки  можуть вас підстерігати?

2) II етап визначення особистих  цілей  –  диференціація  у часі життєвих 

цілей.

Тут ви повинні усвідомити собі, до чого ви будете прагнути в найближчі

роки, а також з якими подіями  ви повинні буде рахуватися в найближчі 20 років 

вашого особистого часового ряду. При цьому треба брати до уваги  осіб з 

вашого найближчого оточення (дітей, батьків, шефа, друзів і інш.), їх і свій вік.

Події, з якими вам, можливо, прийдеться рахуватися найближчим часом:

-  закінчення інституту;

-  шлюб;

-  народження дитини;

-  улаштування дитини в дитячий  садок, школу,

-  досягнення дитиною повноліття  і т.д.;

-  вихід на пенсію батьків;

-  вихід на пенсію безпосереднього  начальника;

-  витікання термінів платежів  по довгострокових кредитах;

-  вивільнення вкладених грошових  коштів і т.д.

(Приклад таблиці “часового  ряду для визначення особистих  цілей”).

Часовий ряд для визначення особистих цілей

Рік  Власний вік

Вік оточуючих  Особл

иві

події

мати  батько

чоловік

(дружина)

дитина  шеф

2003

20 років  45 років  50 років    

срібне 

весілля

2004        30 років    

2005

6 років 

іде до

школи

.            

.            

.            

.            

2010

65 років

на 

пенсії

.            

.              

25

Цей  часовий ряд ставить ваші бажання і цілі у взаємозв'язок з іншими

важливими датами з життя людей  вашого особистого оточення.

На наступному, III етапі, ви повинні  визначити бажані цілі на найближче і

віддалене майбутнє:

1)  довгострокові цілі, тобто,  чого Ви хочете досягти в  цьому житті?

2)  середньострокові цілі (наприклад,  на 5 років)

3)  короткострокові цілі  –   чого ви хочете домогтися вже  в найближчі 12

місяців.

При цьому треба виділити свої професійні орієнтири! : а саме:

Чим би ви залюбки займалися в  професійному відношенні? Якби могли 

вільно обирати службове становище, функції, звання, галузь, чи організацію,

інститут?

Наприклад, ви хотіли б:

-  відкрити свою фірму;

-  стати керівником філії  якоїсь великої закордонної фірми;

-  стати бухгалтером на державному  чи приватному підприємстві;

-  одержати посаду в державному  апараті;

-  зробити наукову кар'єру,  одержати ступінь доктора наук, звання 

професора чи академіка;

-  зробити політичну кар'єру,  стати президентом, депутатом  Верховної 

Ради і т.д.;

-  чи, можливо, ви хотіли б  вийти заміж за бізнесмена, або  вести 

домашнє господарство.

Ваш професійний орієнтир є ключем до вашого професійного й особистого

успіху, оскільки він:

-  підсилює мотивацію;

-  направляє у визначене русло  професійні устремління;

-  є керівництвом для наступної  діяльності.

4)  IV етап знаходження особистих  цілей – це інвентаризація  цілей.

Для інвентаризації цілей треба  скласти список усіх ваших цілей і виділити

найважливіші позиції  –  тобто  ті життєві цілі (особисті)і (професійні), яких ви

хочете досягти.

Визначте для себе з цього  списку 5 найважливіших пунктів (цілей),

особистих і професійних, випишіть їх (письмова форма є обов’язковою).

Життєві цілі

професійні  особисті

26

3. Ситуаційний аналіз.

Ситуаційний аналіз дозволяє виявити  Ваші сильні і слабкі сторони і 

визначити, які Ваші якості Ви можете розвивати і над чим вам  належить ще

працювати.

Етапи ситуаційного аналізу:

1)  аналіз по основних спрямовуючих питаннях в особистому і

професійному середовищі;

2)  особистий баланс успіхів  і невдач;

3)  сильні і слабкі сторони;

4)  аналіз “ціль – засіб”.

Спрямовуючі питання для ситуаційного аналізу* в особистій і професійній 

сфері наведені в опорному конспекті лекцій на сторінках 20 і 21. Ви повинні